Лі́тиня (англ. Litynia) — село Дрогобицького району Львівської області.

село Літиня
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Дрогобицький район
Рада/громада Літинська
Код КОАТУУ 4621284501
Основні дані
Засноване 1415[1]
Населення 913
Площа 25.4 км²
Густота населення 35.94 осіб/км²
Поштовий індекс 82133[2]
Телефонний код +380 3244
Географічні дані
Географічні координати 49°27′35″ пн. ш. 23°40′22″ сх. д. / 49.45972° пн. ш. 23.67278° сх. д. / 49.45972; 23.67278Координати: 49°27′35″ пн. ш. 23°40′22″ сх. д. / 49.45972° пн. ш. 23.67278° сх. д. / 49.45972; 23.67278
Місцева влада
Адреса ради с.Літиня, Тел: 476-646
Карта
Літиня. Карта розташування: Україна
Літиня
Літиня
Літиня. Карта розташування: Львівська область
Літиня
Літиня
Мапа

ЦеркваРедагувати

Найдавніші згадки про літинську церкву зустрічаються в документах 1515 р. У 1670 р. парафії надав привілеї польський король Михайло Корибут Вишневецький. Існуюча дерев'яна церква збудована у 1821 (1825) р., по другій світовій війні весь час діюча.

Церква стоїть у південно-західній частині села, при дорозі, між житловою забудовою. Будівля тризрубна, безверха, на бетонному фундаменті, опоясана внизу вузьким дашком. Бабинець і нава знаходяться в одному об'ємі, під спільним двосхилим дахом, гребінь якого вінчає сигнатурка, де висить невеликий дзвін. Посередині стін цього об'єму виділяється вертикальний брус для жорсткості конструкції будівлі. До великого вівтаря, накритого трисхилим дахом, з півночі та півдня прибудовані ризниці. З вікна північної ризниці вивели димову трубу від опалення. Бабинець від заходу має маленький присінок. Практично усі стіни вертикально шальовані дошками з лиштвами. Шалювання внизу стіни вівтаря (біля ризниці) зігнило від постійного замокання. У літинській церкві замість карниза зробили маленькі виступи прямокутної форми на однаковій відстані один від одного.

Праворуч входу на церковне подвір'я розташована дерев'яна одноярусна дзвіниця, накрита наметовим дахом. Внизу захищена «фартухом», стіни, як церкви, вертикально шальовані дошками з лиштвами.

На подвір'ї впадають у вічі три цікаві деталі: напроти входу до церкви стоїть скульптурна композиція — у нижній частині зображено сцену хрещення Ісуса св. Іваном Хрестителем, у верхній — сцена смерті Ісуса на Хресті. Техніка виконання — у стилі «народного примітивізму». В іншій частині подвір'я на постаменті показана Пресвята Богородиця з малим Ісусом на руках, в ніші постаменту — очевидно, священик або один зі святих.

Також біля церкви збереглися декілька символічних пам'ятних знаків, які традиційно забілили вапном. На найбільшому видно багато букв, зрозуміти можна деякі слова і дату «1855». На іншому (за вівтарем) чітко видно напис «МИХАІЛ МАЗУР», на сусідньому — «ТЕОДОР ПУШІЙ».

Відомі постатіРедагувати

Поетично про селоРедагувати

 Пісня про рідне село

Слова: Іван Лепкий, музика Віра Романюк.

На світі багато чудових країв,
Що квітнуть в зеленім розмаю...
Та Літиню рідну, як диво із див,
Всім серцем до болю кохаю.

Приспів:
Село моє, в лелечому краю,
З доріг далеких я сюди вертаю...
Вертаю в юність, молодість мою
І кращого від тебе я не знаю...

Там в синіх озерах хмаринки пливуть,
Там в росах іскристих світанки,
Сади яблуневі так рясно цвітуть,
Пливуть над лугами серпанки...

Весну там на крилах лелеки несуть,
І лози шумлять над рікою,
А зорі у серпні, як маки, цвітуть,
Їх нам не забути з тобою.

На світі багато чудових країв,
Що квітнуть в зеленім розмаю...
Та Літиню рідну, як диво із див,
Всім серцем до болю кохаю. /Дивись ноти до пісні у Посиланнях нижче/

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Слободян В. Церкви України. Перемиська єпархія. Львів. — 1998. — 864 с.

ПосиланняРедагувати