Бехтери
Бехте́ри — село в Україні, центр Бехтерської сільської громади Скадовського району Херсонської області. Населення становить 3045 осіб. Орган місцевого самоврядування — Бехтерська сільська рада.
| село Бехтери | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Херсонська область |
| Район | Скадовський район |
| Тер. громада | Бехтерська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA65080010010013977 |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1799 |
| Населення | 3045 |
| Площа | 4,535 км² |
| Густота населення | 671,44 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 75650 |
| Телефонний код | +380 5539 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 46°14′55″ пн. ш. 32°17′33″ сх. д. / 46.24861° пн. ш. 32.29250° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
7 м |
| Водойми | оз. Аул, оз. Бехтерка, оз. Лиман |
| Відстань до районного центру |
45 км |
| Місцева влада | |
| Карта | |
  Бехтери | |
 Бехтери | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Географія
ред.Бехтери розташовані за 45 км на південний захід від районного центру — Гола Пристань.
Біля села розташовані три озера — Аул, Бехтерка та Лиман.
Клімат
ред.| Клімат Бехтерів | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Середній максимум, °C | 1,4 | 2,3 | 6,3 | 14,3 | 20,6 | 25,2 | 27,7 | 27,3 | 22,2 | 15,4 | 8,6 | 4,3 | 14 |
| Середня температура, °C | −1,6 | −0,7 | 2,8 | 9,9 | 15,9 | 20,2 | 22,5 | 22,0 | 17,2 | 11,1 | 5,4 | 1,5 | 10 |
| Середній мінімум, °C | −4,6 | −3,7 | −0,6 | 5,6 | 11,3 | 15,3 | 17,4 | 16,8 | 12,2 | 6,8 | 2,3 | −1,2 | 6 |
| Норма опадів, мм | 33 | 31 | 26 | 31 | 35 | 42 | 47 | 35 | 43 | 28 | 36 | 39 | 426 |
| Джерело: climate-data.org | |||||||||||||
Історія
ред.Походження назви
ред.Слово «бехтери» має кримськотатарське походження. Точного його перекладу немає й досі. Існує кілька версій.
- «Бехтери» означає чотири дерева чи чотири озера. Дотримуючись цієї версії, можна допустити, що на території, де був пізніше заснований аул, росло чотири дерева, які слугували орієнтиром.
- Слово «бехтери» споріднене зі словом «бехістун» — висока скеля («бех» — висока, «істун» — скеля). Якщо замість «істун» підставити «тери» (в перекладі з латинської — «поле»), вийде «бехтери». Тобто «бех» — високий, «тери» — дерево чи могили, яких у цій місцевості дуже багато.
Перші згадки
ред.Перші документальні відомості про село Бехтери відносяться до 1799 р. Село належало генерал-лейтенанту П. П. Коновніцину і мало дві паралельних назви: Бехтери і Першоприморське. Вже у 1803 р тут налічувалося 104 жителя — кріпосні селяни, яких поміщик переселив із Харківської, Курської і Могилевської губерній на отримані ним землі. Це були росіяни, українці і білоруси. У першій чверті XIX ст село перейшло до поміщика Куликівського. У поміщицькому маєтку розвивалося скотарство: розводили велику рогату худобу, коней та овець. Шерсть здебільшого вивозилася (через Одесу) за кордон.
Кріпосне право
ред.Населення Бехтер займалося скотарством і землеробством. Сіяли жито, ячмінь, яру пшеницю, просо та інші культури. У господарствах кріпаків використовувалися примітивні знаряддя — дерев'яні плуги, борони. Внаслідок низького рівня обробки землі врожаї становили всього 30—40 пудів із десятини. У посушливі роки (з 1833 по 1850 рр. їх було п'ять) посіви гинули майже повністю, селяни голодували. До 1861 р кріпаки відпрацьовували в маєтку панщину, що досягала п'яти днів на тиждень, платили податок. Після оголошення царським урядом в 1861 р селянської реформи кріпаки Бехтерського власника близько двох років знаходилися на положенні тимчасовозобов'язаних. У 1864 р поміщик перевів їх на викуп: 108 селянських дворів отримали від свого колишнього власника 702 десятини землі. При цьому найкращі землі поміщик залишив собі. За землю, яку Бехтерські селяни отримали в особисте володіння, вони виплатили колишньому своєму власникові 20 % викупної суми одноразово, решта ж 80 % зобов'язані були вносити в казну по 6 % щорічно, тобто по 669,5 рублів протягом 49 років. Крім викупних платежів з селян стягувалися грошові збори: земські, мирські, волосні та інші, які в сукупності складали 1030,4 рублів на рік.
Бехтерська волость
ред.Населення Бехтер збільшувалася повільно. До 1884 в селі, яке стало волосним центром Дніпровського повіту, налічувалося 109 дворів (703 людини). 19 бідняцьких господарств зовсім не обробляли землі, 21 — засівало від 5 до 10 десятин; 48 середняцьких дворів засівали від 10 до 25 десятин; 21 куркульське господарство — до 50 десятин. Кулаки сконцентрували у своїх руках 39 плугів, 75 робочих коней, 46 волів, 57 корів і іншу худобу. Тим часом у 37 господарствах відсутні які б то не було сільськогосподарські знаряддя, 39 — не мали плугів, 18 — робочої худоби, 7 — взагалі ніякої худоби. 27 дворів обробляли свої наділи, вдаючись до Супряга. В той же час 6 господарств користувалися найманою робочою силою.
У Бехтерах селилися також батраки, які працювали в маєтку поміщика Фальц-Фейна, розташованому в 5 км від села, на березі Тендрівської затоки. Праця сільськогосподарських робітників був дуже важким. Робочий день літа тривав 16—17 годин. На початку XX в. заробіток наймитів за сезон (5 місяців) у цьому районі Дніпровського повіту становив: чоловіків 40—50 рублів, жінок — 25—40 рублів.
Економічний гніт, політичне безправ'я спонукали селян до виступів проти своїх гнобителів. Боротьба особливо активізувалася в період першої російської революції. Так, навесні 1905 р, бехтерці кілька разів захоплювали поміщицькі вигони і сіножаті. У травні для наведення порядку в село прибув ескадрон Кримського дивізіону. Однак репресії не зупинили бехтерської бідноти.
Станом на 1886 рік у селі, центрі Бехтерської волості Дніпровського повіту, мешкало 469 осіб, налічувалось 76 дворів, існували 3 лавки.[1]
У складі УНР
ред.Напочатку березня у 1917 року село увійшло у склад української автономії у складі Російської республіки, а з початну січня 1918 року — у складі УНР. В кінці березня того ж року село було зайняте австро-угорськими військами. У грудні окупанти залишили Бехтери, однак на їх місце в січні 1919 року прийшли англо-французькі інтервенти, які протягом двох місяців чинили тут терор і насильство. Наприкінці червня 1919 року в населений пункт вдерлися денікінці, які початку червня 1920 року почали іменуватися врангелівцями. У кінці 1920 року у село повертаються большевики, і село поринає рівно на 70 років (з перервою 1941—1943) у совецький кривавий окупаційний режим.
Під большевицькою окупацією.
ред.Восени 1921 року в Бехтерах окупанти заганяють силою та погрозами селян у колгосп «Пам'яті 9 січня».
Після проведення советами у 1923 році адміністративної реформи та ліквідації волостей Бехтери стали центром сільської ради у складі Голопристанського району.
Восени 1925 року окупанти відібравши землю у 27 селянських господарств, створили артіль «Червоний степ». В 1928 році большевики створили ще два колективні господарства: товариство спільного обробітку землі «Пролетар» та артіль «Труд на землі», землю для яких відібрали у 32 селянських господарств.
До кінця 1930 року у селі абсолютно не залишилося жодного приватного господарства, землі яких привласнила совецька влада.
З 1931 року в Бехтерах працювала науково-метеорологічна станція.
У 1932—1933 роках село пережило геноцид українського народу — Голодомор. На початку 1930 року у село вдерлися загони чекістів, які грабували селян, забираючи усе майно, їжу, дорогоцінні речі, і усе це проводилося катуваннями населення, засланнями селян у Сибір, ґвалтуваннями чекістами молодих селянок, розстрілами непокірних. Усе це призвело до того, що вже у 1934 році у селі залишилося лише близько 100 душ населення, а пізніше совети переселили сюди з Росії 60 родин, у оселі репресованих, щоб вони сприяли утриманню радянської влади у цих краях, так як вони були симпатиками режиму.
4 вересня 1941 року село окупували німецько-нацистські війська, які тимчасово завалили радянську владу, та вигнали більшовиків, натомість виявилися нічим від них не краще. Більшовики повернулися у Бехтери 4 листопада 1943 року.
В 1944 році у Бехтери було поселено 40 родинами українців, які насильно були депортовані советами з терен Західної Галичини, Прящівщини та Лемківщини.
Наприкінці 1950 року бехтерські колгоспи совети об'єднали в один єдиний, і дали йому назву країни окупанта — «Росія».
Сучасність
ред.24 серпня 1991 року у селі була урочисто завалена радянська влада і у селі знову замайорів синьо-жовтий прапор. Економіка розвивається за рахунок сільського господарства. Велика кількість відновлених після завалу радянського режиму, і повернення відібраних советами приватних земель, фермерських господарств. Також населення Бехтерів масово займається вирощуванням солодкого перцю. Є переробні підприємства по виробництву борошнокруп'яної продукції та кормів.
24 лютого 2022 року було окуповане армією рф.
Населення
ред.Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2906 осіб, з яких 1385 чоловіків та 1521 жінка[2].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 3021 особа[3].
Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 90,25 % |
| російська | 6,08 % |
| циганська | 0,36 % |
| білоруська | 0,30 % |
| вірменська | 0,26 % |
| молдовська | 0,10 % |
| болгарська | 0,07 % |
| гагаузька | 0,07 % |
| інші | 2,51 % |
Транспорт
ред.Автодорога — Гола Пристань — Залізний Порт перетинає Бехтери.
Соціальна сфера
ред.В селі функціонують: загальноосвітня школа , з 2018 року має статус опорного закладу, у складі якого Олексіївська філія (директор — Мірзаханов Олег Анатолійович), дитячий садок.
Релігійне життя
ред.Храм. Свято-Варваринський храм. Престольне свято храму Святої Великомучениці Варвари проводиться 16 грудня.[5] Належить УПЦ МП.
Історичні пам'ятки
ред.Археологічні
ред.Територія, де тепер містяться Бехтери, заселялася здавна. Про це свідчать виявлені тут поселення і курганний могильник доби бронзи (середина III — початок І тисячоліття до н. е.).
Пам'ятники
ред.Братська могила. На постаменті встановлена скульптура воїна у шинелі, без головного убору. Двома руками тримає над могилою прапор. За плечима — автомат. Висота — 5,4 м. Скульптура — гіпс, постамент — оцементований черепашник. Дата встановлення пам'ятника — 1952 р. Місце — Бехтерське кладовище.
Пам'ятник на честь загиблих. На цоколі розміщений архітектурний ансамбль. У центрі встановлений обеліск із червоного туфу заввишки 12 м. В верхній частині обеліска — п'ятикутна зірка. Зліва, поруч з обеліском — мармурова чаша з Вічним Вогнем. Поруч — стела довжиною 4 м. На мармурових плитах — 303 прізвища земляків-воїнів, що загинули в Німецько-совецьку війну. По ліву і праву сторони обеліска розміщені дві клумби. Дата встановлення — 1966 р. Розташований у центрі села.
Спорт
ред.Футбол. В селі заснований футбольний клуб «Вікторія», який бере участь у змаганнях на першість Херсонщини. Юнаки змагаються в районному чемпіонаті. ФК «Вікторія» опікується місцевий фермер Володимир Блакитний.[6] В 2014 році клуб був спаринг-партнером головного футбольного клубу області — Кристал (Херсон)[7].
Відомі уродженці
ред.- Зубковський Георгій Семенович — український графік, заслужений художник Української РСР (1972).
- Михайлов Геннадій Валерійович (1975—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014р. — .
- Ніколаєва Ірина Василівна (1986) — громадська активістка, благодійниця.
- Суббота Микола Микитович (1913—17.04.1944) — рядовий, Герой Радянського союзу (посмертно)
- Садовий Микола Карпович (1918—1980) — радянський господарський, державний і політичний діяч, Герой Соціалістичної Праці.
Фотогалерея
ред..JPG)
|
.JPG)
|
Автобусна зупинка
|
Примітки
ред.- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Херсонська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Херсонська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Херсонська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Свято в храмі села Бехтери. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 21 січня 2015.
- ↑ Із фермерів — у президенти. Архів оригіналу за 22 січня 2015. Процитовано 21 січня 2015.
- ↑ Контрольний матч: «Кристал» — «Вікторія» — 1:2. Архів оригіналу за 22 січня 2015. Процитовано 21 січня 2015.
Посилання
ред.- https://web.archive.org/web/20150122021634/http://bekhtery.com.ua/ — офіційний сайт села
- Історія міст та сіл УРСР (рос.)
- Погода в селі Бехтери [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії Херсонської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |