Фурик Роман Степанович
Рома́н Степа́нович Фу́рик (20 лютого 1963, м. Коломия, Івано-Франківська область, Українська РСР — 9 січня 2015, смт Станиця Луганська, Луганська область, Україна) — український правоохоронець, підполковник міліції у відставці, боєць БПСМОП «Миротворець» та батальйону НГУ імені Кульчицького, учасник російсько-української війни, позивний «Сенсей».
| Фурик Роман | ||
|---|---|---|
 Підполковник | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 20 лютого 1963 УРСР, Коломия | |
| Смерть | 9 січня 2015 (51 рік) Україна, Станиця Луганська | |
| Alma Mater | Чернівецький університет | |
| Псевдо | Сенсей | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 1985—2006, 2014—2015 | |
| Приналежність | Україна | |
| Вид ЗС |  МВС | |
| Рід військ |  Національна гвардія | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис
ред.Народився 20 лютого 1963 року на Покутті в коломийській робітничій родині. Навчався в середній школі № 1 м. Коломия. Займався спортом, музикою. Закінчив музичну студію по класу баяна. 1981 року був призваний до лав радянської армії. Після строкової служби влаштувався на роботу на Коломийський завод сільськогосподарських машин і заочно вчився на історичному факультеті Чернівецького університету.
1985-го розпочав службу у Коломийському відділі міліції, в інспекції у справах неповнолітніх, в карному розшуку, а з 1993 перейшов в Управління по боротьбі з організованою злочинністю. За 20 років служби у правоохоронних органах — десятки особисто знешкоджених правопорушників, ножове поранення, яке дістав 2002 у сутичці з озброєним злочинцем. 2006-го вийшов на пенсію з посади оперуповноваженого коломийського відділу УБОЗ.
Ще з 1980-х захопився бойовими мистецтвами та філософією сходу, отримав інструкторську атестацію, здобув будо-паспорт у школі Хаберзетцера. Був тренером з карате-до, мав своїх учнів, заняття проводив безплатно. Учасник першого в Україні чемпіонату з бойових мистецтв, мав чорний пояс. Тренував хлопців і в міліції. Захоплювався мотоциклами, після виходу на пенсію став членом коломийського мотоклубу «Карпати», суддею І категорії з мотоциклетного спорту, — судив міжнародні та всеукраїнські змагання, а також майстрував мініатюрні фігурки мотоциклів з усіма найдрібнішими деталями і дарував їх знайомим.
Брав активну участь у подіях Революції Гідності, під час протистоянь на барикадах київського Майдану дістав поранення в обличчя від вибуху світло-шумової гранати, — під лівим оком залишився шрам. По тому долучився до Коломийської самооборони, керував «народною міліцією».
Бойовий шлях
ред.З початком російської збройної агресії проти України і бойових дій на Донбасі пішов на фронт добровольцем.
Підполковник міліції, старший інспектор батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець». Був відряджений до 1-го батальйону оперативного призначення імені Кульчицького військової частини 3066 Північного ОТО НГУ, — заступник командира взводу. Виконував завдання на території проведення антитерористичної операції, зокрема на 2-му блок-посту Слов'янська, в районі м. Дебальцеве. Наприкінці 2014 вирушив у третє відрядження до зони АТО, — під Луганськ.
9 січня 2015 близько 12:30, під час виконання бойового завдання з патрулювання території в районі пішохідного переходу через річку Сіверський Донець на околиці селища Станиця Луганська, по вулиці 5-та Лінія, підрозділ батальйону НГУ потрапив у засідку, влаштовану незаконним збройним формуванням. Під час двогодинного бойового зіткнення атаку вдалося відбити, — на допомогу прийшли інші підрозділи НГУ та МВС і бронетехніка ЗСУ, — але в ході бою загинуло двоє та поранено 14 військовослужбовців[1]. Коли командира взводу поранили, Роман прийняв командування і не допустив паніки серед молодих «необстріляних» бійців, прикривав вогнем відхід побратимів. У бою дістав смертельного поранення кулею снайпера, яка перебила сонну артерію, — помер під час евакуації. У тому ж бою загинув старший солдат резерву Роман Лагно.
13 січня провести в останню путь Героя прийшло понад тисячу коломиян, похований у Коломиї на Алеї Слави[2][3]. Залишились батьки, молодший брат, дружина Уляна та двоє синів, Віталій і Максим.
|
Сьогодні Степана — сьогодні ніхто не загине | 
|
— Роман Фурик[4] | ||
Нагороди та звання
ред.- Орден «За мужність» III ступеня, — «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» (посмертно, 15.05.2015)[5].
- Нагрудний знак «За доблесну службу» (НГУ).
- Іменний годинник від голови Верховної Ради (жовтень 2014).
- Почесний громадянин м. Коломия, — «за виняткову мужність і героїзм виявлені у захисті України, жертовне служіння народові» присвоєне звання "" (посмертно, 13.10.2015, рішення Коломийської міськради № 2363-58/2015)[6].
- Звання судді Національної категорії з мотоциклетного спорту (посмертно).
Вшанування пам'яті
ред.18 серпня 2015 в Коломиї на будівлі Коломийської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 1 імені Василя Стефаника встановлено меморіальну дошку випускнику школи Роману Фурику[7][8][9].
У серпні 2016 на місці загибелі Романа Фурика і Романа Лагна побратими з Коломийщини встановили пам'ятний знак[10].
Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 9 січня[11][12].
Див. також
ред.Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (січень — лютий 2015)
Примітки
ред.- ↑ В бою біля Станиці Луганської постраждало 14 бійців Нацгвардії // Еспресо, 10 січня 2015
- ↑ Коломия попрощалася з підполковником Національної гвардії Романом Фуриком. Ексклюзивні ФОТО // «Вікна», 13 січня 2015
- ↑ У Коломиї поховали Романа Фурика // «Курс», 13 січня 2015
- ↑ «Сьогодні Степана – сьогодні ніхто не загине», – коломиянин Роман Фурик у день своєї смерті на Донбасі
- ↑ Указ Президента України від 15 травня 2015 року № 270/2015 «Про відзначення державними нагородами»
- ↑ Почесні громадяни м. Коломия [Архівовано 2017-08-01 у Wayback Machine.] // Офіційний сайт Коломийської міської ради
- ↑ У Коломиї встановили пам'ятну дошку Романові Фурику (відео) // «Фіртка», 18 серпня 2015
- ↑ 18 серпня 2015 року на будівлі Стефаникової школи відкрили і освятили меморіальну дошку випускнику школи, Роману Фурику // сайт Коломийської СШ № 1, 18 серпня 2015
- ↑ На Івано-Франківщині встановили пам'ятну дошку герою // Сайт Національної гвардії України, 21 серпня 2015
- ↑ На Луганщині встановили пам'ятник загиблому бійцеві з Коломиї на YouTube // Телеканал НТК, 16 серпня 2016
- ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 9 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.
- ↑
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 9 січня на YouTube
Посилання
ред.- Фурик Роман Степанович // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Наталія Джулай. Під Станицею Луганською загинув Роман Фурик з Коломиї // «Фіртка», 9 січня 2015.
- Віта Бойчук. «Сьогодні Степана — сьогодні ніхто не загине», — коломиянин Роман Фурик у день своєї смерті на Донбасі // «Репортер», 15 січня 2015.
- Вадим Голуб, Сергій Коваленко. За законами бойового братерства // «Іменем закону», № 5 (5963), 5 лютого 2015.
- Наталя Мостова. Людина зі шрамом // «Галицький Кореспондент», 4 грудня 2017.