Вікіпедія

Фурик Роман Степанович

Рома́н Степа́нович Фу́рик (20 лютого 1963(19630220), м. Коломия, Івано-Франківська область, Українська РСР — 9 січня 2015, смт Станиця Луганська, Луганська область, Україна) — український правоохоронець, підполковник міліції у відставці, боєць БПСМОП «Миротворець» та батальйону НГУ імені Кульчицького, учасник російсько-української війни, позивний «Сенсей».

Фурик Роман
 Підполковник
Загальна інформація
Народження 20 лютого 1963(1963-02-20)
 УРСР, Коломия
Смерть 9 січня 2015(2015-01-09) (51 рік)
Україна Україна, Станиця Луганська
Громадянство Україна Україна
Alma Mater Чернівецький університет
Псевдо Сенсей
Військова служба
Роки служби 1985—2006, 2014—2015
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС  МВС
Рід військ  Національна гвардія
Формування
 Батальйон ім. Кульчицького
 «Миротворець»
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис ред.

Народився 20 лютого 1963 року на Покутті в коломийській робітничій родині. Навчався в середній школі № 1 м. Коломия. Займався спортом, музикою. Закінчив музичну студію по класу баяна. 1981 року був призваний до лав радянської армії. Після строкової служби влаштувався на роботу на Коломийський завод сільськогосподарських машин і заочно вчився на історичному факультеті Чернівецького університету.

1985-го розпочав службу у Коломийському відділі міліції, в інспекції у справах неповнолітніх, в карному розшуку, а з 1993 перейшов в Управління по боротьбі з організованою злочинністю. За 20 років служби у правоохоронних органах — десятки особисто знешкоджених правопорушників, ножове поранення, яке дістав 2002 у сутичці з озброєним злочинцем. 2006-го вийшов на пенсію з посади оперуповноваженого коломийського відділу УБОЗ.

Ще з 1980-х захопився бойовими мистецтвами та філософією сходу, отримав інструкторську атестацію, здобув будо-паспорт у школі Хаберзетцера. Був тренером з карате-до, мав своїх учнів, заняття проводив безплатно. Учасник першого в Україні чемпіонату з бойових мистецтв, мав чорний пояс. Тренував хлопців і в міліції. Захоплювався мотоциклами, після виходу на пенсію став членом коломийського мотоклубу «Карпати», суддею І категорії з мотоциклетного спорту, — судив міжнародні та всеукраїнські змагання, а також майстрував мініатюрні фігурки мотоциклів з усіма найдрібнішими деталями і дарував їх знайомим.

Брав активну участь у подіях Революції Гідності, під час протистоянь на барикадах київського Майдану дістав поранення в обличчя від вибуху світло-шумової гранати, — під лівим оком залишився шрам. По тому долучився до Коломийської самооборони, керував «народною міліцією».

Бойовий шлях ред.

З початком російської збройної агресії проти України і бойових дій на Донбасі пішов на фронт добровольцем.

Підполковник міліції, старший інспектор батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець». Був відряджений до 1-го батальйону оперативного призначення імені Кульчицького військової частини 3066 Північного ОТО НГУ, — заступник командира взводу. Виконував завдання на території проведення антитерористичної операції, зокрема на 2-му блок-посту Слов'янська, в районі м. Дебальцеве. Наприкінці 2014 вирушив у третє відрядження до зони АТО, — під Луганськ.

9 січня 2015 близько 12:30, під час виконання бойового завдання з патрулювання території в районі пішохідного переходу через річку Сіверський Донець на околиці селища Станиця Луганська, по вулиці 5-та Лінія, підрозділ батальйону НГУ потрапив у засідку, влаштовану незаконним збройним формуванням. Під час двогодинного бойового зіткнення атаку вдалося відбити, — на допомогу прийшли інші підрозділи НГУ та МВС і бронетехніка ЗСУ, — але в ході бою загинуло двоє та поранено 14 військовослужбовців[1]. Коли командира взводу поранили, Роман прийняв командування і не допустив паніки серед молодих «необстріляних» бійців, прикривав вогнем відхід побратимів. У бою дістав смертельного поранення кулею снайпера, яка перебила сонну артерію, — помер під час евакуації. У тому ж бою загинув старший солдат резерву Роман Лагно.

13 січня провести в останню путь Героя прийшло понад тисячу коломиян, похований у Коломиї на Алеї Слави[2][3]. Залишились батьки, молодший брат, дружина Уляна та двоє синів, Віталій і Максим.

  Сьогодні Степана — сьогодні ніхто не загине  

— Роман Фурик[4]

Нагороди та звання ред.

  • Орден «За мужність» III ступеня, — «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» (посмертно, 15.05.2015)[5].
  • Нагрудний знак «За доблесну службу» (НГУ).
  • Іменний годинник від голови Верховної Ради (жовтень 2014).
  • Почесний громадянин м. Коломия, — «за виняткову мужність і героїзм виявлені у захисті України, жертовне служіння народові» присвоєне звання "" (посмертно, 13.10.2015, рішення Коломийської міськради № 2363-58/2015)[6].
  • Звання судді Національної категорії з мотоциклетного спорту (посмертно).

Вшанування пам'яті ред.

18 серпня 2015 в Коломиї на будівлі Коломийської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 1 імені Василя Стефаника встановлено меморіальну дошку випускнику школи Роману Фурику[7][8][9].

У серпні 2016 на місці загибелі Романа Фурика і Романа Лагна побратими з Коломийщини встановили пам'ятний знак[10].

Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 9 січня[11][12].

Див. також ред.

Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (січень — лютий 2015)

Примітки ред.

  1. ↑ В бою біля Станиці Луганської постраждало 14 бійців Нацгвардії // Еспресо, 10 січня 2015
  2. ↑ Коломия попрощалася з підполковником Національної гвардії Романом Фуриком. Ексклюзивні ФОТО // «Вікна», 13 січня 2015
  3. ↑ У Коломиї поховали Романа Фурика // «Курс», 13 січня 2015
  4. ↑ «Сьогодні Степана – сьогодні ніхто не загине», – коломиянин Роман Фурик у день своєї смерті на Донбасі
  5. ↑ Указ Президента України від 15 травня 2015 року № 270/2015 «Про відзначення державними нагородами»
  6. ↑ Почесні громадяни м. Коломия [Архівовано 2017-08-01 у Wayback Machine.] // Офіційний сайт Коломийської міської ради
  7. ↑ У Коломиї встановили пам'ятну дошку Романові Фурику (відео) // «Фіртка», 18 серпня 2015
  8. ↑ 18 серпня 2015 року на будівлі Стефаникової школи відкрили і освятили меморіальну дошку випускнику школи, Роману Фурику // сайт Коломийської СШ № 1, 18 серпня 2015
  9. ↑ На Івано-Франківщині встановили пам'ятну дошку герою // Сайт Національної гвардії України, 21 серпня 2015
  10. ↑ На Луганщині встановили пам'ятник загиблому бійцеві з Коломиї на YouTube // Телеканал НТК, 16 серпня 2016
  11. ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 9 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.
  12. ↑   Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 9 січня на YouTube

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фурик_Роман_Степанович&oldid=42208570