Відкрити головне меню

Станиця Луганська

селище міського типу в Україні

Стани́ця Луга́нська (Станиця; 1688-1719 — Луган[3], Луганське, 1719-1923 — Луганська, 1923-2007 — Станично-Луганське) — селище міського типу в Україні, є однією з двох станиць, населення котрих частково складається з нащадків донців, на землях сучасної України (друга — станиця Новомиколаївська) і центром Станично-Луганського району Луганської області. Розташоване на Сіверському Донці. Населення: 15 700 осіб (1975), 14 543 осіб (2001). Промисловість: підприємства з обслуговування залізничного транспорту, промислові і харчові комбінати, піщаний кар'єр, рибне господарство. Центр великого сільськогосподарського району Луганщини[джерело?].

смт Станиця Луганська
Stanica luganska gerb.gif Stanica luganska prapor.gif
Герб Станиці Луганської Прапор Станиці Луганської
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район/міськрада Станично-Луганський район
Рада Станично-Луганська селищна рада
Код КОАТУУ: 4424855100
Основні дані
Засноване 1688
Статус із 1938 року
Агломерація Луганська агломерація
Площа 14,6 км²
Населення 13089 (01.01.2018)[1]
Густота 941 осіб/км²
Поштовий індекс 93600-93609
Телефонний код +380 64 72
Географічні координати 48°40′ пн. ш. 39°28′ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря 40 м
Водойма Сіверський Донець
Відстань
Найближча залізнична станція: Кіндрашівська
До станції: 2 км
До обл. центру:
 - фізична: 17 км[2]
 - залізницею: 21 км
 - автошляхами: 20 км
Селищна влада
Адреса 93600, Луганська обл., Станично-Луганський р-н, смт Станиця Луганська, вул. Центральна, 52
Карта
Станиця Луганська. Карта розташування: Україна
Станиця Луганська
Станиця Луганська
Станиця Луганська. Карта розташування: Луганська область
Станиця Луганська
Станиця Луганська

Commons-logo.svg Станиця Луганська у Вікісховищі

Зміст

ІсторіяРедагувати

На околицях і поблизу селища було знайдено залишки давніх майстерень з обробки каменю VI—IV тисячоліття до н. е., а також поселення епохи бронзи I тисячоліття до н. е. і могильники VIII—X ст. до н. е. Тут і сьогодні постійно працює археологічна експедиція, на розкопках якої можна побачити сліди найдавніших поселень.

Станиця Луган була заснована козацтвом у другій половині XVII ст. Цей топонім зокрема згадується в листі до Петра І, написаному в 1711 молдовським господарем Димитрієм Кантеміром: «От Бахмута даже до Лагану, понеже суть места пустые…»[3]. Ослов'янений варіант назви — Городок-Луганський.

У 1684 знищене татарами, але невдовзі було відновлене і згодом отримало назву Станиця Луганська.

Офіційною датою заснування вважається 1688 рік.

У 1923 селище стає центром новоствореного Станично-Луганського району Донецької губернії. У 1938 Станично-Луганське отримує статус смт.

У 1932—1933 жителі Станиці Луганської постраждали від Голодомору. За свідченнями очевидців кількість померлих склала щонайменше 101 особу, імена яких встановлено[4].

Козацтво і зараз зберігає свої звичаї й обряди, традиційні способи ведення господарства[джерело?]. Живе тут 16 тисяч осіб. У центрі невеликого містечка знаходиться музей історії й етнографії, де зібрані документи, колекції предметів побуту і бойової слави козаків. У залах музею постійно оновлюються виставки народних промислів: живопису, декоративно-прикладного мистецтва.

Постановою ВРУ № 1155-V від 7 червня 2007 селищу було повернено назву Станиця Луганська.

Війна на сході УкраїниРедагувати

18 серпня 2014 українські збройні сили увійшли до окупованого терористами селища, 21 серпня селище було звільнене від терористів і над будівлею районної ради піднято український прапор[5]. Протягом 2014—2015 поблизу та в Станиці Луганській відбувалися бойові зіткнення із застосуванням автоматів, кулеметів, мінометів, артилерії, танків, «Градів».

В ніч на 17 квітня 2015 у місті було завалено пам'ятник Леніну[6][7].

Станом на 30 серпня 2015 в Станиці Луганський залишалось близько 600 мешканців[8].

ТранспортРедагувати

Навесні 2016 року відновлено курсування приміського поїзда Кіндрашівська-Нова — Лантратівка.

Пам'яткиРедагувати

В околицях селища розташований загальнозоологічний заказник місцевого значення «Кіндрашівський».[9]

ПерсоналіїРедагувати

ТакожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Михайличенко В.В., Борзенко М.О., Жигальцева В.Л. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Луганська область. — Луганськ : Янтар, 2008. — 918 с. — 3500 прим.

ПосиланняРедагувати