Відкрити головне меню

В'ячеслав Григорович Баранов (26 лютого 1888 — 21 червня 1964) — військовий авіатор. Підполковник російської армії, згодом генерал-майор, начальник авіації Донський армії, начальник Окремого Донського корпусу Російської армії Врангеля. З метою таємного вивезення колишнього авіаційного майна Південно-Західного фронту на Дон поступив на службу в армію УНР. Обіймав посади інспектора авіації УНР, інспектора авіації Київського району армії Української Держави.

Баранов В'ячеслав Григорович
Baranov VG.jpg
Народження 26 лютого 1888(1888-02-26)
Станиця Луганська, Область Війська Донського, Російська імперія
Смерть 21 червня 1964(1964-06-21) (76 років)
Лондон, Велика Британія
Поховання Лондон
Громадянство Flag of the Ukrainian State.svg УНР
Приналежність Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Рід військ Повітряний флот УНР Av pov 1.jpg
Освіта Don Cadet Corps[d]
Звання Imperial Russian Army LtCol 1917 h.png Підполковник (27.9.1917)
10 УНР 30-03-1920 Підполковник.svg Підполковник
Війни / битви Перша Світова війна
Громадянська війна в Росії
Нагороди
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Баранов В'ячеслав Григорович у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

Народився 26 лютого 1888 року на станиці Луганська Донецького округу Війська Донського, тепер райцентр Луганської області. У 1905 році закінчив Донський кадетський корпус, після чого навчався в Миколаївському інженерному училищі.

У червні 1908 році направлений у 4-й саперний батальйон, згодом − служба у військовій телеграфній роті. З 31 березня по 30 травня 1910 року — в.о. діловода батальйонного суду. З вересня 1910 року − у 5-й повітроплавальній роті, невдовзі знову призначений у 4-й саперний батальйон. У листопаді 1910 року направлений на навчання до офіцерської повітроплавальної школи, по закінченні якої, у 1911 переведений на службу молодшим офіцером у 5-ту повітроплавальну роту. З березня 1912 року − при батальйоні повітроплавальної школи, витримав іспит на звання льотчика на апараті «Фарман». Пізніше склав іспит на звання військового льотчика на апараті «Фарман-7». У 1913 році призначений у Гвардійський корпусний авіаційний загін, через рік переведений у Гродненську фортечну повітроплавальну роту.

Перша Світова війнаРедагувати

Улітку 1915 року перебував у відрядженні на заводі «Дукс», де навчався польотам на апаратах «Моран-парасоль». З 15 серпня 1915 до 19 січня 1917 року − начальник Гвардійського корпусного авіаційного загону, потім − начальник 7-го авіаційного дивізіону.

Вивезення авіаційного майна з УкраїниРедагувати

За спогадами самого Баранова, у 1917 році він скликав російських офіцерів і командирів частин до Києва на таємну нараду. Головною метою зібрання було вивезення колишнього авіаційного майна Південно-Західного фронту на Дон, де формувалися білогвардійські Донська і Добровольча армії. Для реалізації цього задуму Баранов зі своїми спільниками у грудні 1917 року поступили на службу до армії Української Народної Республіки. У 1918 року став інспектором авіації Київського району армії гетьмана П. Скоропадського. У грудні 1917 року, липні і серпні 1918 року змовникам удалося сформувати три ешелони з найціннішим авіаційним майном, яке вони відправили на південь Росії.[1]

Донська АрміяРедагувати

З 26 вересня 1918 до 3 березня 1919 року — командир Донського літакового дивізіону, згодом − начальник авіації Донської армії. У березні 1920 року евакуювався з Новоросійська в Крим, призначений начальником окремого Донського корпусу. З 13 квітня 1920 року − член комісії для вироблення статуту Товариства взаємодопомоги чинів авіації.

У 1920 році за бойові відзнаки підвищений у чині до генерал-майора. Згодом − начальник Донського корпусу, член суду честі для штаб-офіцерів авіації.

В еміграціїРедагувати

З листопада 1920 року перебував в еміграції в Болгарії та Сербії, згодом у Франції. З 1938 року − голови Союзу російських льотчиків у Франції. Брав участь у створенні Вищих військово-наукових курсів генерала М. М. Головіна.

З 1929 року − постійний співробітник журналу «Вартовий». Служив у Міністерстві авіації Франції. У 1940 році переїхав у Велику Британію де після Другої світової війни займався науковою діяльністю.

21 червня 1964 року помер у Лондоні, похований на цвинтарі Вест-Промптон.

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

Авиаторы − кавалеры ордена св. Георгия и Георгиевского оружия периода Первой мировой войны 1914−1918 годов: Биографический справочник / Сост. М. С. Нешкин, В. М. Шабанов. — М., «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2006.

ПосиланняРедагувати