Відкрити головне меню

Ємі́льчине — селище міського типу в Житомирській області України, адміністративний центр Ємільчинського району.

смт Ємільчине
Coats of Arms of Emilchyne.png Flag of Emilchyne.png
Герб Ємільчиного Прапор Ємільчиного
В'їзд до Ємільчиного
В'їзд до Ємільчиного
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Ємільчинський район
Рада Ємільчинська селищна рада
Код КОАТУУ: 1821755100
Основні дані
Засноване 1585 (Перша згадка)
Статус з 1957 року
Площа км²
Населення 6616 (01.01.2018)[1]
Густота 827 осіб/км²
Поштовий індекс 11200-11201
Телефонний код +380 4149
Географічні координати 50°52′15″ пн. ш. 27°48′26″ сх. д. / 50.87083° пн. ш. 27.80722° сх. д. / 50.87083; 27.80722Координати: 50°52′15″ пн. ш. 27°48′26″ сх. д. / 50.87083° пн. ш. 27.80722° сх. д. / 50.87083; 27.80722
Висота над рівнем моря 206 м
Водойма р. Уборть
Відстань
Найближча залізнична станція: Яблунець
До станції: 23 км
До обл. центру:
 - залізницею: 128 км
 - автошляхами: 122 км
Селищна влада
Адреса 11200, Житомирська обл., Ємільчинський р-н, смт. Ємільчине, вул. Соборна, 51
Голова селищної ради Волощук Сергій Володимирович
Веб-сторінка Ємільчинська селищна рада
Карта
Ємільчине. Карта розташування: Україна
Ємільчине
Ємільчине
Ємільчине. Карта розташування: Житомирська область
Ємільчине
Ємільчине

Commons-logo.svg Ємільчине у Вікісховищі

Зміст

ДемографіяРедагувати

  • 2006 — 7 392 осіб
  • 2009 — 7 120 осіб

ІсторіяРедагувати

«Межирічка» (попередня назва, до кінця XIX століття), «Мільчин» (їдиш), «Йемельчено» (нім.), «Йемільчіна» (угор.), «Емильчин»[2] (рос.) вперше згадується в актових Житомирських міських книгах під 1585 роком, як маєтність К. Острозького і знаходилося під владою шляхетської Польщі. У XVII ст. — власність Любомирських, з 1805 р. — Уварова Ф. П.(16.04.1773 — 20.11.1824), що назвав у честь своєї нерідної доньки Емілії, цю місцевість Емільчино.

Після приєднання Правобережної України до Росії Емільчино з 1796 року стало містечком Новоград-Волинського повіту Волинської губернії.

 
Пам'ятник радянським воїнам, що загинули у війну. Розташований в невеличкому парку, котрий заснував колишній власник Ємільчиного Уваров
 
Пам'ятник Т. Г. Шевченку

Згодом після смерті Уварова Ф. П. Емільчинський ключ разом з містечком Емільчине переходить у власність статського радника, кавалера ордена Св. Анни 4-го ступеня Уварова Аполлона Івановича (1793—1871), В 1839 році на кошти Уварова А. І. в містечку побудована церква на ім'я Святителя Миколая. До 1917 року землі Еміьчинського ключа належали прямим нащадкам Уварова А. І.

У 90-і роки минулого століття тут працював лісопильний завод, на якому працювало 18 робітників. Завод належав Софії Володимирівні Уваровій, дружині Уварова С. А., крім цього у 1913 році вона володіла землею в розмірі 65000 десятин[3].

Емільчино — село Волинської губернії, Новоград-Волинського повіту, на річці Уборть, в 40 верстах від повітового міста; жителів близько 1000, дворів 134. Поблизу чавуноливарний завод, на якому виплавлено в 1890 році чавуну в штиках 8804 пуда, у відливках — 5585 пудів.

З 1923 року Емільчино стало адміністративним центром одного з найбільших поліських районів — Емільчинського.

В період сталінських репресій у 1937—1939 роках, в селищі репресовано 86 чоловік, з яких 36 розстріляно.

У серпні 1944 році указом Президії Верховної Ради УРСР село Емільчино, районний центр перейменовано в Ємільчине, відповідно Емільчинський район — в Ємільчинський район.

СпортРедагувати

ОсвітаРедагувати

Відомі людиРедагувати

Світлини селищаРедагувати

   

 
Межирічка, церква, фото П. Жолтовського, 1929 р.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
  2. Мапа Волинської губернії Шуберта Ф.Ф. 
  3. [file:///C:/Users/Wikipedia/Downloads/Список%20землевладельцев%20и%20арендаторов%20Волынской%20губернии.pdf Список земледельцев и арендаторов Волынской губернии. — Житомир: Волын. губ. тип., 1913. — с. 86 / 140]
  4. Сокирко Петро Олександрович - Життєві висоти - Каталог статей - Ємільчинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1. emschool1.at.ua. Процитовано 2017-11-14. 

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

[1]

  1. We love Yemilchine | WLY | #Ємільчине. vk.com. Процитовано 2016-10-22.