Старченко Павло Олександрович

Павло́ Олекса́ндрович Ста́рченко (нар. 18 травня 1977(19770518) — пом. 30 січня 2015) — старший солдат Збройних сил України.

Старченко Павло Олександрович
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдат
Старченко Павло Олександрович.jpg
Загальна інформація
Народження 18 травня 1977(1977-05-18)
Старий Оскол
Смерть 30 січня 2015(2015-01-30) (37 років)
Вуглегірськ
Поховання Чернігів
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування 13-й БТрО ЗСУ .png
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

ЖиттєписРедагувати

Народився в Старому Осколі, згодом родина переїхала до Чернігова. Навчався в чернігівській ЗОШ № 2, згодом у ЗОШ № 27. 1991 року помирає батько, Павло став у родині за головного. Під час навчання у старших класах закінчує курси екскурсоводів, також «Клуб юних космонавтів» — при Чернігівському вищому військовому авіаційному училищі льотчиків.

1995 року вступає до Харківського авіаційного інституту, однак через травму залишає навчання на останньому курсі. Від 2000 року працював на будівельних майданчиках у Києві. Неодноразово бував за кордоном, також подорожував Європою автостопом. 2008 року вступає до Міжрегіональної Академії управління персоналом — факультет «Політологія міжнародних відносин», навчання закінчив з відзнакою 2013 року. Навчання поєднував з працею каменяра.

Мав власні погляди щодо поліпшення економічного та політичного становища у державі, їх викладав у періодичних виданнях, зокрема в газеті «Україна молода».

Був активним учасником Помаранчевого майдану та Євромайдану.

Доброволець, мобілізований весною 2014 року, старший стрілець 1-ї мотопіхотної роти, 13-й окремий мотопіхотний батальйон «Чернігів-1».

30 січня 2015-го загинув у бою на блокпосту міста Вуглегірськ. Товариші по службі не змогли забрати тіло через обстріл ворожої артилерії.

Упізнаний за експертизою ДНК серед загиблих захисників, тіла яких вивезли з місця боїв до Дніпропетровська.

9 квітня 2015-го Павла поховали у Чернігові на кладовищі Яцево.

Одружений не був, лишилася мама.

Нагороди та вшануванняРедагувати

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • Указом Президента України № 76/2016 від 21 березня 2016 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]

ПриміткиРедагувати

  1. Указ Президента України від 21 березня року № 103/2016 «Про відзначення державними нагородами України»

ПосиланняРедагувати