Матківський Володимир Анатолійович
Володи́мир Анато́лійович Маткі́вський (30 березня 1973 — 5 січня 2015) — старший солдат батальйону ім. Кульчицького, учасник російсько-української війни.
| Матківський Володимир Анатолійович | ||
|---|---|---|
 Старший солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 30 березня 1973 Сквира | |
| Смерть | 5 січня 2015 (41 рік) Артемівськ (автомобільна аварія) | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014-2015 | |
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Збройні сили | |
| Рід військ |  Національна гвардія | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Війна на сході України | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєвий шлях
ред.Закінчив Сквирську ЗОШ № 1 ім. М. М. Ольшевського. Відслужив строкову службу в РА. Закінчив Київський кооперативний технікум, працював у ТОВ «Сквирський комбінат хлібопродуктів».
З серпня 2014-го — молодший інструктор-кулеметник 1-го відділення 2-го взводу 3-ї роти, батальйон імені Кульчицького, Північне ОТО НГУ, псевдо «Маланець».
5 січня перебував в мікроавтобусі «Богдан», котрий при перевезенні взводу резервістів потрапив у ДТП поблизу Артемівська. З «Богданом» зіштовхнувся військовий «КРаЗ». Сергій Бабічев був досвідченим водієм, за свідченнями тих, хто вижив, до останнього намагався зробити все можливе для того, щоб уникнути зіткнення та врятувати побратимів. Тоді загинуло 12 військовиків, серед них Віктор Бурка, Ігор Каплуненко, Юрій Лінивенко, Роман Малюта, Максим Щіпов, ще 21 зазнав травм, 17 січня від травм помер Ігор Дідач.
Без Володимира лишились батьки, дружина Наталія Анатоліївна, донька Вікторія.
Похований в місті Сквира, Ярківське кладовище.
Нагороди та вшанування
ред.- Указом Президента України № 365/2015 від 27 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
- В грудні 2015-го у Сквирському ліцеї-ЗОШ відкрито меморіальну дошку Володимиру Матківському[2].
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 5 січня[3][4].
Примітки
ред.- ↑ Указ Президента України від 27 червня 2015 року № 365/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Відкриття меморіальної дошки Матківському Володимиру Анатолійовичу. Архів оригіналу за 19 січня 2016.
- ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 6 січня 2022.
- ↑
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 5 січня на YouTube
Джерела
ред.- Матківський Володимир Анатолійович [Архівовано 17 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |