Лінивенко Юрій Володимирович
Ю́рій Володи́мирович Ліни́венко (8 жовтня 1971 — 5 січня 2015) — старший солдат резерву Міністерства внутрішніх справ України, учасник російсько-української війни.
| Лінивенко Юрій Володимирович | ||
|---|---|---|
 Старший солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
8 жовтня 1971 Барвінкове | |
| Смерть |
5 січня 2015 (43 роки) Артемівськ (автомобільна аварія) | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014-2015 | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Національна гвардія | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєвий шлях ред.
Закінчив Барвінківську ЗОШ № 2, працював майстром виробничого навчання в професійному агроліцеї. 13 років працював у Слов'янську. Травнем 2014-го добровольцем пішов на фронт. Кулеметник 1-го відділення 2-го взводу 3-ї роти, Батальйон імені Кульчицького, Північне ОТО НГУ, псевдо «Пастор» (дотримувався протестантизму). Визволяв Слов'янськ, Краматорськ, Дебальцеве. Побував удома в короткотерміновій відпустці.
2 січня 2015-го поїхав на чергову ротацію. 5 січня перебував у мікроавтобусі «Богдан», котрий при перевезенні взводу резервістів потрапив у ДТП поблизу Артемівська. З «Богданом» зіштовхнувся військовий «КрАЗ». Сергій Бабічев був досвідченим водієм, за свідченнями тих, хто вижив, до останнього намагався зробити все можливе, щоб уникнути зіткнення та врятувати побратимів, Віктор Бурка, Тарас Герасимюк, Роман Малюта, Володимир Матківський, Максим Щіпов загинули від травм. Тоді загинуло 12 військовиків, ще 21 зазнав травм. 17 січня помер у київському шпиталі від поранень Ігор Дідач.
Залишилися батько, мама Людмила Олексіївна, брат й сестра, дружина, доньки.
9 січня 2015-го похований у місті Барвінкове.
Нагороди та вшанування ред.
- Указом Президента України № 365/2015 від 27 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
- 6 грудня 2016 року на фасаді міської ЗОШ № 2 в Барвінковому відкрито меморіальну дошку на честь Юрія Лінивенка.
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 5 січня[2][3].
Примітки ред.
- ↑ Указ Президента України від 27 червня 2015 року № 365/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 6 січня 2022.
- ↑
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 5 січня на YouTube
Джерела ред.
- Лінивенко Юрій Володимирович [Архівовано 11 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті загиблих
- Небесна Гвардія[недоступне посилання з липня 2019]
- Герої не вмирають [Архівовано 12 квітня 2019 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |