Черніков Олександр Юрійович
Олекса́ндр Ю́рійович Че́рніков (нар. 1 листопада 1984 — пом. 22 січня 2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Один із «кіборгів».
| Черніков Олександр Юрійович | |||
|---|---|---|---|
 Солдат | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження |
1 листопада 1984 Дніпропетровськ | ||
| Смерть |
22 січня 2015 (30 років) Авдіївка | ||
| Поховання | Дніпро | ||
| Alma Mater | Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара | ||
| Псевдо | «Репортер» | ||
| Військова служба | |||
| Роки служби | 2014-2015 | ||
| Приналежність |
 Україна | ||
| Вид ЗС |
 Збройні сили | ||
| Рід військ |
 Десантні війська | ||
| Формування | |||
| Війни / битви | |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
ЖиттєписРедагувати
2007 року закінчив факультет систем і засобів масової комунікації Дніпропетровського національного університету, отримав кваліфікацію спеціаліста з міжнародної інформації та перекладача.
Працював відеооператором на дніпропетровському «9 каналі», із колегами робив «Губернські Хроніки» — програма розслідувань. 2008 року добровольцем прийшов у військкомат, служив у десантних військах, в 25-й бригаді. По тому працював у ЗМІ — nctv.in.ua, «Резонанс ТВ», «Приват ТБ Дніпро», газеті «The Kyiv Times».[1]
У березні 2014-го мобілізований, військовослужбовець 9-ї роти 25-ї окремої повітрянодесантної Дніпропетровської бригади.
Загинув 22 січня 2015-го у бою поблизу міста Авдіївки. Тоді ж загинули старший сержант Олександр Чумаченко, молодший сержант Микола Закарлюка, старші солдати Олексій Жадан, Микола Кучер та Андрій Стародуб, солдат Андрій Ткач.
Без Олександра лишились мама, молода дружина та двомісячна донька — народилася вже після того, як Олександр пішов на фронт. Доню Олександр Черніков бачив кілька разів під час коротких відпусток.
Похований на Сурсько-Литовському кладовищі міста Дніпро.
Нагороди та вшануванняРедагувати
- Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2].
- Указом № 20 від 3 грудня 2016 р. нагороджений відзнакою «Народний Герой України» (посмертно)[3].
- У листопаді 2015 року на честь Олександра Чернікова перейменовано вулицю у Дніпрі (колишня назва — Красночечелівська вулиця).
- Пам'ять про Олександра увічнено на «Стіні Героїв» у приміщенні Дніпровського національного університету ім. Олеся Гончара.
- Посмертно нагороджено найвищою відзнакою університету — медаллю «За вірну службу ДНУ».
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 22 січня[4][5].
ПриміткиРедагувати
- ↑ Под Донецким аэропортом погиб журналист Александр Черников. hvylya.net. 28 січня 2015. Архів оригіналу за 20 жовтня 2019. Процитовано 20 жовтня 2019.
- ↑ Указ Президента України від 15 травня 2015 року № 270/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Олександр Черніков. uaheroes.com. Архів оригіналу за 20 січня 2022.
- ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 9 лютого 2022.
- ↑
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 22 січня на YouTube
ПосиланняРедагувати
- Черніков Олександр Юрійович [Архівовано 14 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну
|
Це незавершена стаття про українського військовослужбовця чи військовослужбовицю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |