Осаулко Юрій Леонідович

український військовик (1981-2015)

Ю́́рій Леоні́́дович Осау́лко (нар. 17 лютого 1981(19810217) — пом. 20 січня 2015) — старшина Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Один із «кіборгів».

Осаулко Юрій Леонідович
 Старшина
Загальна інформація
Народження 17 лютого 1981(1981-02-17)
Самгородок
Смерть 20 січня 2015(2015-01-20) (33 роки)
Донецьк
Поховання Козятинський район
Громадянство Україна Україна
Псевдо «Єсаул»
Військова служба
Роки служби 2014—2015
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Десантні війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Медаль «За жертовність і любов до України»
Медаль «За жертовність і любов до України»

Життєпис ред.

1998 року закінчив ЗОШ села Самгородок. Проходив строкову військову службу в лавах ЗСУ. Працював електриком.

Коли Батьківщина опинилася в небезпеці, отримав повістку та без вагань 24 серпня мобілізувався до війська. Старшина роти вогневої підтримки, 90-й окремий десантний штурмовий батальйон «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. З листопада перебував у зоні бойових дій, воював за Костянтинівку, Водяне, Піски. Новий 2015-й рік провів у родинному колі.

16 січня вирушив з підрозділом в чергову ротацію до ДАП. Загинув 20 січня 2015-го у бою з російськими збройними формуваннями в новому терміналі аеропорту Донецька — після вибуху закидало завалами. Офіційно майже 4 місяці вважався зниклим безвісти.

Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, котрих вивезли з аеропорту.

21 травня 2015 року похований у селі Самгородок. В останню дорогу Юрія проводжало понад 1000 людей.

Без Юрія лишилися батьки, дружина Олена та дві доньки — Інеса 2008 р.н. і Сніжана 2011 р.н., старший брат Іван.

Нагороди та вшанування ред.

  • Указом Президента України № 319/2015 від 9 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
  • Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
  • Нагороджений медаллю «За жертовність і любов до України» (посмертно).
  • Нагороджений нагрудним знаком «Гідність та Честь» (посмертно).
  • Нагороджений почесною відзнакою Козятинської міської ради — нагрудним знаком «За героїзм та патріотизм» (посмертно).
  • За мужність та військову доблесть під час АТО 2014—2015 р.р. нагороджений іменною зброєю — кортиком (посмертно).
  • Рішенням 2 сесії 7 скликання Самгородоцької сільської ради Козятинського району Вінницької області від 19 грудня 2015 року вулицю Колгоспну у селі Самгородок Вінницької області перейменовано на вулицю Юрія Осаулка.
  • 17 січня 2016 року в селі Самгородок Козятинського району на фасаді будівлі загальноосвітньої школи (вулиця Миру, 26), де навчався Юрій Осаулко, йому відкрито меморіальну дошку.
  • Рішенням Козятинської районної ради від 30 березня 2018 року нагороджений нагрудним знаком «За заслуги перед Козятинщиною» (посмертно).
  • Розпорядженням голови Козятинської міської ради від 9 серпня 2016 року № 574-р нагороджений відзнакою Козятинської міської ради «За героїзм та патріотизм» (посмертно).
  • Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 20 січня[2][3].

Примітки ред.

  1. Указ Президента України від 9 червня 2015 року № 319/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  2. В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 20 січня 2022.
  3.   Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 20 січня на YouTube

Посилання ред.