Відкрити головне меню

Григоришин Михайло Васильович

український військовик.

Михайло Васильович Григоришин (28 квітня 1990, с. Панівці Борщівського району Тернопільської області — 31 січня 2015, с. Чорнухине, Попаснянський район, Луганська область, Україна) — український військовик, солдат 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади.

Михайло Васильович Григоришин
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).svg Солдат
Григоришин Михайло Васильович.jpg
Загальна інформація
Народження 28 квітня 1990(1990-04-28)
с. Панівці, Борщівський район, Тернопільська область, УРСР
Смерть 31 січня 2015(2015-01-31) (24 роки)
с. Чорнухине, Попаснянський район, Луганська область, Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Збройні сили України
Формування
15-й гірсько-піхотний батальйон.png
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
128 ОГПБр.png
 128 ОГПБр
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Закінчив Панівецьку загальноосвітню школу I-II ступенів. Навчався на юриста у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича, який закінчив з відзнакою.

У 2012 році пішов служити в десантні війська, планував працювати в міліції. З початком війни на Сході служив у 51-ій, у жовтні його перевели в 128-у бригаду. 25 листопада бригаду перекинули під Чорнухине (Попаснянський район, Луганська область).

Обставини загибеліРедагувати

31 січня 2015 співслужбовці бачили, як під час обстрілу поблизу Чорнухиного, Михайло впав, але до нього не можна було дістатися через бойові дії. Тоді ж загинули лейтенант Олег Довгий та старший солдат Сергій Матусевич. Рідні довгий час сподівалися, що він живий, але 13 квітня їм повідомили, що результати ДНК-експертизи підтвердили смерть Михайла. Тіло перебувало в Дніпропетровському морзі.

ПохованняРедагувати

У побратимів Михайла Григоришина були проблеми з транспортуванням тіла додому. І лише у середині березня 2015 року його тіло доправили з Луганська у дніпропетровський морг. 17 квітня кортеж із домовиною загиблого зустріли тернополяни на Збаразькому КПП.[1]

Поховали героя 20 квітня у рідних Панівцях. Залишилися батьки Василь Михайлович і Ганна Василівна, 15-річна сестра Аліна.

ВшануванняРедагувати

17, 18, 19 та 20 квітня на Борщівщині оголошені Днями жалоби за Михайлом Григоришиним.[2]

Наприкінці листопада 2015 року в Панівцях відкрили меморіальну дошку на честь Михайла Григоришина.

На початку травня 2016 меморіальну дошку відкрили на фасаді Панівецької школи, де він навчався.[3]

ВідзнакиРедагувати

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня[4]. Відзнаку вручив голова Тернопільської ОДА Степан Барна 8 травня 2015 року під час поминальних заходів біля статуї «Материнський поклик» у Старому Парку м. Тернополя.[5]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. У Тернополі зустріли кортеж з домовиною загиблого в АТО Михайла Григоришина // ZIK. — 2015. — 17 квітня.
      Тернопільщина прощається із загиблим бійцем Михайлом Григоришиним // ТСН. — 2015. — 17 квітня.
      Тернопільщина зустріла бійця, який загинув ще в січні // Телеканал ІНТБ, 17 квітня 2015
      Тернопільщина попрощалася з Михайлом Григоришиним // ТТБ. — 2015. — 17 квітня.
  2. Єва Юркова. У Борщівському краї — чотириденна жалоба за Михайлом Григоришиним Архівовано 18 квітень 2015 у Wayback Machine. // Терен. — 2015. — 17 квітня.
  3.   Меморіальну дошку загиблому в АТО Михайлу Грогоришину встановили у Панівцях Борщівського району // Телекомпанія TV-4. — 2016. — 5 травня.
  4. Указ Президента України від 26 лютого 2015 року № 108/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  5. 4 бійцям з Тернопільщини присвоєно орден «За мужність» III ступеня // Сайт Тернопільської ОДА. — 2015. — 8 травня.

ДжерелаРедагувати

  • Добрянська, Н. Ти, дорого дальня, приведи до мами… / Надія Добрянська // Вільне життя плюс. — 2014. — № 74 (12 вер.). — С. 1 — (Наші захисники).
  • Кошіль, І. «Синку, зателефонуй, щоб я хоч почула твій голос…» Михайло Григоришин загинув, прикривши собою побратимів / Ірина Кошіль // Нова Тернопільська газета. — 2015. — № 14 (22-28 квіт.). — С. 7.

ПосиланняРедагувати