Відкрити головне меню

Олефіренко Юрій Борисович (нар. 27 квітня 1965, Бобринець, СРСР — пом. 16 січня 2015, під Маріуполем, Україна) — радянський та український військовик, капітан I рангу Збройних сил України, командир 73-го морського центру спеціального призначення Військово-морських сил ЗС України (20142015), учасник бойових дій в Афганістані, операції НАТО в Афганістані (2008—2009) та війни на сході України. Кавалер Ордена Червоної Зірки.

Олефіренко Юрій Борисович
UANs shoulder mark 15h.svg Капітан 1 рангу
Олефіренко Юрій Борисович.jpg
Загальна інформація
Народження 27 квітня 1965(1965-04-27)
Бобринець, Кіровоградська область, Українська РСР СРСР СРСР
Смерть 16 січня 2015(2015-01-16) (49 років)
під Маріуполем, Донецька область, Україна Україна
поховання: Кропивницький
Військова служба
Приналежність СРСР СРСРУкраїна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Navy.svg Військово-морські сили
Рід військ Спеціальна розвідка
Формування
73-мцспо.svg
 73 МЦСО
Війни / битви

Війна в Афганістані
Місія НАТО в Афганістані
Війна на сході України

Командування
2014–2015 Командир 73-го мц СпП
2014 Командир 42-го БТрО
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)Медаль «Захиснику Вітчизни» — 2015
Відзнака «Ветеран військової служби» (Міністерство оборони України)
Медаль «За миротворчу діяльність» (Міністерство оборони України)
Медаль «10 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Пам'ятний нагрудний знак «Воїн-миротворець» (Міністерство оборони України)
Орден Червоної ЗіркиМедаль «За відвагу»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Нагрудний знак «Воїну-інтернаціоналісту»Медаль «Воїну-інтернаціоналісту від вдячного афганського народу»
Пам'ятна медаль НАТО «ISAF»
Орден «Народний Герой України»

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Юрій Олефіренко народився в Бобринці, що на Кіровоградщині[1]. Закінчив бобринецьку ЗОШ № 4.

Звільнившись свого часу у запас, влітку 2014 року добровільно звернувся до військкомату, щоб повернутись на військову службу. Долучився до формування і бойового злагодження 42-го кіровоградського батальйону територіальної оборони «Рух Опору».[2][3]

Під час участі в антитерористичній операції його підрозділ виконував найскладніші завдання командування. Зокрема, командир разом з підлеглими виявив та надав вищому командуванню інформацію про мінометні позиції ворога, з яких в той час вівся інтенсивний вогонь по селу Павлопіль Новоазовського району на Донеччині. Завдяки його доповіді, українська артилерія завдала точного вогневого удару та знищила терористів.

Загинув 16 січня 2015 року під час мінометного обстрілу під Маріуполем, Юрій кинувся на захист, прикривши собою трьох бійців; під час евакуації до медичного закладу серце зупинилося.

Похований на Алеї Слави Ровенського цвинтаря міста Кіровоград (нині Кропивницький).

За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України та вірність військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно)[4]

НагородиРедагувати

Вшанування пам'ятіРедагувати

2 липня 2016 року указом Президента України Петра Порошенка середній десантний корабель «Кіровоград» отримав нову назву — «Юрій Олефіренко»[5].

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати