Національний університет оборони України
Націона́льний університе́т оборо́ни Украї́ни — військовий заклад вищої освіти України, був заснований у 1914 році у місті Києві як військове та артилерійське училище.
Національний університет оборони України | |
---|---|
НУОУ | |
50°25′52″ пн. ш. 30°27′55″ сх. д. / 50.43111111113888967° пн. ш. 30.46552777780555488° сх. д.Координати: 50°25′52″ пн. ш. 30°27′55″ сх. д. / 50.43111111113888967° пн. ш. 30.46552777780555488° сх. д. | |
Країна | Україна |
Засновано | 1914 |
Ректор | генерал-полковник Михайло Коваль |
Приналежність | Міністерство оборони України |
Випускники | Категорія:Випускники Національного університету оборони України |
Сайт | nuou.org.ua |
info@nuou.org.ua | |
National Defense University of Ukraine у Вікісховищі |
Історія
ред.Історія становлення та розвитку Національного університету оборони України починається з відкриття у м. Києві у 1914 році Другого Київського військового піхотного та Миколаївського артилерійського училищ.
Місто Київ не випадково було вибране для розміщення додатково ще двох військових училищ. У розпорядженні військового відомства в межах Київського Володимирського кадетського корпусу знаходилась значна вільна ділянка землі, яку у 1913 році було вирішено відвести для будівництва приміщень для Другого Київського військового піхотного училища та Миколаївського артилерійського училища.
Головний корпус Національного університету оборони України розташовується в приміщенні головного корпусу Другого Київського військового піхотного училища (1914–1918 роки). Для потреб розбудови нового навчального закладу у 1914 році було відведено 18 десятин землі у так званому «Кадетському гаю», що дало змогу створити найбільший в імперії навчальний полігон для стрільб.
Перший набір до училища (180 юнкерів) відбувся 15 жовтня 1915 року. До завершення будівництва головного навчального корпусу юнкери розміщувалися в казармах поряд з ним. Навчання у новій будівлі училища розпочалося у березні 1917 року. 17 серпня 1918 року законом Ради міністрів Української Держави ВНЗ реорганізовано в Київський державний український університет і переведено в приміщення Миколаївського артилерійського училища.
У 1919 році на базі містечка колишнього Миколаївського юнкерського училища були створені Перші артилерійські курси для підготовки командного складу для Робі́тничо-Селя́нської Черво́ної А́рмії (РСЧА, РККА). Далі 16 червня 1920 року наказом по Південно-Західному фронту курси отримують назву Четверті Київські артилерійські курси[1].
Історичний шлях Національного університету оборони:
- 1914–1917 рр. — Миколаївське артилерійське і Друге Київське військове піхотне училища.
- 1917—1919 рр. — Київський державний український університет.
- 1919–1920 рр. — Перші артилерійські курси для підготовки командного складу для Української Радянської Червоної Армії.
- 1918—1951 рр. — Київське військове піхотне училище ім. робітників Червоного Замоскворіччя
- 1920—1935 рр.— Четверті Київські артилерійські курси.
- 1935—1937 рр. — Перша Київська артилерійська школа[2].
- 1937—1958 рр. — Перше Київське артилерійське училище[3]. Указами Президії Верховної Ради СРСР 22 лютого 1941 року училищу було надано ім'я Сергія Кірова також училище було нагороджене Орденом Червоного Прапора[4].
- У часи Другої Світової війни в липні 1941 року училище було передислоковане до Красноярська (Росія) та повернулось до Києва тільки у вересні 1944 р.
- У часи Другої Світової війни в липні 1941 року Київське військове піхотне училище ім. робітників Червоного Замоскворіччя було передислоковане до Ачинська (Росія) та повернулось до Києва тільки у вересні 1944 р.
- У 1946 році при виконанні постанови Ради Міністрів СРСР № 1532-680СС і наказу Міністра Збройних Сил Радянського Союзу № 030 від 18.07.1946 року, на основі існуючих в СРСР з 1937 року, в системі Міністерства просвіти спеціальних артилерійських шкіл на 1 вересня 1946 року було сформовано 10 артилерійських підготовчих училищ, підлеглих спеціально створеному Управлінню підготовчих училищ (під командуванням генерал-лейтенанта Каріофіллі Г. С.) в апараті Командуючого артилерією Радянської Армії. Одним за таких училищ стало Київське артилерійське підготовче училище (КАПУ). В оголошені на прийом в 8-9 класи Училища писалось: — «Артилерійське підготовче училище має намір дати вихованцям загальну закінчену середню освіту і підготувати їх для вступу в артилерійські Училища. Вихованці, які успішно закінчили училище в обов'язковому порядку направлялися в Артилерійські училища Радянської Армії» Така дія підтверджувалась письмовою згодою батьків, при цьому затверджувалась місцевими органами влади. Абітурієнти складали вступні іспити з математики і російської мови, тестувалися медичною та мандатною комісіями. Перевага надавалась юнакам, батьки котрих загинули під час Другої світової війни, військовослужбовцям, а також відмінникам в навчанні.
- 1958-1974 рр. — Київське вище артилерійське інженерне ордена Леніна Червонопрапорне училище ім. С. М. Кірова ППО Сухопутних військ СРСР (КВАІУ). На вулиці Пархоменка, 21 була розташована філія — Іноземний факультет КВІАУ та технічна база. В другій половині 1970-х років вони стали базою для новоствореного Київського вищого зенітно-ракетного інженерного училища (КВЗРІУ).
- 1974—1977 рр. — Філія ППО Сухопутних військ Воєнної артилерійської академії ім. М. І. Калініна.
- 1977—1986 рр. — Військова академія військової ППО імені Маршала Радянського Союзу Василевського О. М.
- 1986—1992 рр. — ВА ППО СВ.
- 1992—1999 рр. — на навчальній базі КВЗРІУ[5] та КВТІУ[6] створено Українську військово-медичну академію та Київський інститут сухопутних військ[7].
- 1992—1999 рр. — Академія Збройних Сил України.
- 1999—2008 рр.— Національна академія оборони України[8].
- 1999—2002 рр. — до складу академії входить Військовий інститут керівного інженерного складу[9]
- 2001 — розпочата програма підготовки офіцерів запасу.
- 2008 — 2013 рр.— Національний університет оборони України[10][11].
- 2013 р. — університету присвоєно ім'я генерала армії Івана Черняховського[12] та вилучено за рішенням Кабміну основну та найбільшу будівлю університету і передано для розміщення Вищого спеціалізованого суду України[13].
- 2023 р. — указом чинного Президента України Володимира Зеленський від 16 червня скасовано указ про присвоєння університету імені Черняховського[14][15].
Станом на квітень 2023 року, з ініціативи українського журналіста Юрія Бутусова знову на загальний розсуд підняті питання щодо скасування рішень уряду Миколи Азарова та повернення у період російського вторгнення до України задля повноцінної підготовки офіцерських кадрів Збройних Сил України основної будівлі Національного університету оборони, де з 2013 року розташовувався Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ та з 2017 року розташовується Касаційний цивільний суд Верховного Суду України[16].
Структура
ред.- Управління університету.
- Начальник Національного університету оборони України.
- Заступники начальника університету.
- Науково-методичний центр (організації освітньої діяльності).
- Науково-методичний центр (організації наукової і науково-технічної діяльності).
- Адміністративне управління.
- Відділ міжнародного військового співробітництва.
- Фінансово-економічне управління.
- Відділ захисту інформації та криптології.
- Відділ морально-психологічного забезпечення.
- Управління персоналу.
- Редакційно-видавничий відділ.
- Юридичний відділ.
- Відділ зв'язку та інформаційних систем.
- Служба пожежної безпеки.
- Медична служба.
- Прес-служба.
- Служба охорони праці.
- Відділ безпеки військової служби.
- Відділ озброєння.
- Відділ тилового забезпечення.
- Відділ експлуатації та ремонту фондів.
Основні навчальні та наукові підрозділи
ред.Інститути:[17]
- Інститут державного військового управління.
- Командно-штабний інститут застосування військ (сил).
- Інститут авіації та протиповітряної оборони.
- Інститут забезпечення військ (сил) та інформаційних технологій.
- Гуманітарний інститут.
- Навчально-науковий інститут фізичної культури та спортивно-оздоровчих технологій
- Кафедра військової підготовки
Центри:
- Центр імітаційного моделювання[18].
- Центр перепідготовки та підвищення кваліфікації.
- Навчально-науковий центр міжнародної миротворчої діяльності.
- Навчально-науковий центр іноземних мов.
- Навчально-науковий центр фізичної підготовки та спортивно-оздоровчих технологій.
- Центр воєнно-стратегічних досліджень[19].
- Навчальний центр.
- Навчальні командні пункти.
Інші підрозділи:
- Бібліотека.
- Музей
Підрозділи забезпечення
ред.- 33 База забезпечення навчального процесу.
- Інформаційно-телекомунікаційний вузол.
- Клуб.
- Військовий оркестр.
- Поліклініка.
- Офіцерська їдальня.
- Експериментальна майстерня.
- Склади.
- Бюро перепусток.
Начальники
ред.- Генерал-лейтенант Борискін Валентин Данилович (1992—1997)
- Генерал-лейтенант Романенко Олег Петрович (1997—1999)
- Генерал-полковник Палій Віктор Миколайович (1999—2000)
- Генерал-полковник Толубко Володимир Борисович (2000—2005)
- Генерал армії України Радецький Віталій Григорович (2005—2010)
- Генерал-лейтенант Телелим Василь Максимович (2010—2016)
- Генерал-полковник Воробйов Генадій Петрович (2016—2017)
- Генерал-лейтенант Сиротенко Анатолій Миколайович (2017-2022)
- Генерал-полковник Коваль Михайло Володимирович (з 2022 р.)[20]
Начальники інститутів
ред.- Начальник інституту авіації та протиповітряної оборони - бригадний генерал Салій Анатолій Григорович
Викладачі
ред.- Кивлюк Володимир Семенович (1947) — генерал-лейтенант, кандидат економічних наук, доцент, професор кафедри тилового забезпечення інституту забезпечення і логістики
Випускники
ред.Див. також: Випускники Національного університету оборони України
Цікаві факти
ред.З серпня 1949 по квітень 1951 року — начальник Київського піхотного училища ім. Робітників Червоного Замоскворіччя генерал-лейтенант Іван Михайлович Пузіков
4 грудня 2014 року на території університету відкрили стелу на честь захисників України в Російсько-українській війні 2014 року. Пам'ятний знак відкрили слухачі університету — учасники АТО: командир 25-ї окремої повітрянодесантної бригади полковник Юрій Содоль і командир роти спецпризначення підполковник Олексій Пугачов.[21]
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Яловой, 1979, с. 7.
- ↑ Яловой, 1979, с. 17.
- ↑ Яловой, 1979, с. 18.
- ↑ Яловой, 1979, с. 22.
- ↑ КВЗРІУ. Архів оригіналу за 13 серпня 2016. Процитовано 12 червня 2016.
- ↑ КВТІУ. Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 13 жовтня 2015.
- ↑ Київський інститут сухопутних військ
- ↑ Історія: Національний університет оборони України імені Івана Черняховського. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 25 грудня 2017.
- ↑ Військовий інститут керівного інженерного складу. Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 13 жовтня 2015.
- ↑ Указ Президента України від 30 грудня 2008 року № 1217/2008 «Про Національний університет оборони України» [Архівовано 22 листопада 2011 у Wayback Machine.].
- ↑ Національний університет оборони України. Архів оригіналу за 26 грудня 2013. Процитовано 20 травня 2014.
- ↑ Указ Президента України від 22 лютого 2013 року № 85/2013 «Про присвоєння імені Івана Черняховського Національному університету оборони України»
- ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 3 липня 2013 року № 503-р «Про передачу будівель Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ».
- ↑ Анастасія Одінцова (16 червня 2023). Зеленський скасував указ Януковича про присвоєння Національному університету оборони імені Черняховського. НВ.
- ↑ Указ Президента України від 22 лютого 2013 року № 335/2023 «втратив чинність, Указ Президента України від 22 лютого 2013 року № 85/2013 «Про присвоєння імені Івана Черняховського Національному університету оборони України»»
- ↑ Стаття Ю.Бутусовава «Російські агенти забрали будівлю Національного університету оборони, а Верховний Суд 9 років не може повернути її військовим» на сайті НОВИНАРНЯ
- ↑ Структурні підрозділи університету. Національний університет оборони України. Процитовано 21 травня 2020.
- ↑ http://www.sim.nuou.org.ua [Архівовано 2014-08-13 у Wayback Machine.] Центр імітаційного моделювання.
- ↑ http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Znpcvsd/index.html Збірник наукових праць центру воєнно-стратегічних досліджень.
- ↑ Міністр оборони України представив нового керівника Національного університету оборони. http://www.mil.gov.ua/. Міністерство оборони України. 16 серпня 2017. Процитовано 16 серпня 2017.
- ↑ У Києві відкрили меморіальну стелу захиснику вітчизни. ФОТО. Київ. Українська правда. 04.12.2014
Посилання
ред.- Офіційний сайт
- Центр імітаційного моделювання Національного університету оборони України імені Івана Черняховського.
- Освітній портал[недоступне посилання з листопадаа 2019].
- Університет Крок.
- Збірник наукових праць центру воєнно-стратегічних досліджень НУОУ.
- Як російські агенти забрали будівлю Національного університету оборони України...
Джерела
ред.- История Киевского высшего зенитного инженерного ракетного училища / Под ред. С. М. Ялового и др. — К. : КВЗРИО, 1979. — 148 с.