Відкрити головне меню

Васи́ль Володи́мирович Барано́вський (30 січня 1967(19670130), Устинівка, Малинський район, Житомирська область, Українська РСР — 29 січня 2015, Вуглегірськ, Бахмутський район, Донецька область, Україна) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник війни на сході України (44-та окрема артилерійська бригада)[1].

Василь Володимирович Барановський
UA-OF1-SLT-GSB-H(2015).png Старший лейтенант
Барановський Василь Володимирович (воїн).jpg
Загальна інформація
Народження 30 січня 1967(1967-01-30)
Устинівка, Малинський район, Житомирська область, УРСР
Смерть 29 січня 2015(2015-01-29) (47 років)
Вуглегірськ, Бахмутський район, Донецька область, Україна
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування
44-та ОАБр.png
 44 ОАБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)

ЖиттєписРедагувати

Виростав із чотирма братами й сестрами. 1982 року закінчив Устинівську 8-річну школу, 1985-го — Малинське професійно-технічне училище № 36, машиніст-тракторист широкого профілю, рік працював в Устинівському колгоспі. У 1986—1988 роках служив у Радянській Армії, Північний Казахстан, аеромобільні війська, водій БМП; після закінчення строкової служби йому присвоєно військове звання молодшого лейтенанта, командир БМП. Демобілізувавшись, повернувся в Устинівку, працював у місцевому колгоспі трактористом. У 2001—2005 роках — різноробочий у Малинському держлісгоспі, з 2005 по 2014-й працював у ПП «Тандем». З 2002 року проживав у селі Горинь з дружиною і двома її доньками, яких виростив з дитинства.

Мобілізований у березні 2014-го, старший лейтенант, командир взводу 44-ї окремої артилерійської бригади. Перебував у Чаплинці на межі з окупованим Кримом, в листопаді перевели у Вуглегірськ.

Загинув 29 січня 2015-го у боях з російськими збройними формуваннями в місті Вуглегірську, під час бою Василь подзвонив командиру і сказав, що вибрався з машини та поранений у ногу — в танк прямою наводкою влучив снаряд великокаліберної гармати. Вони з Миколою Качкалдою виїхали танком на вогневу позицію та вели бій з наступаючими терористами. В ході бою танк було підбито, він загорівся. Його мали забрати, але, коли прибули до пункту призначення, Василя там вже не було.

Ідентифікований серед загиблих, похований 20 червня 2015 року в селі Фортунатівка Малинського району з військовими почестями.

По смерті лишилися мама, брат, дві сестри, дружина, дві доньки та син.

Нагороди та вшануванняРедагувати

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • Указом Президента України № 58/2017 від 10 березня 2017 року «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку» нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[2]

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати