Михайло-Лукаше́ве — село в Україні, адміністративний центр Михайло-Лукашівської сільської громади Запорізького району Запорізької області. Населення становить 1106 осіб (2001).

село Михайло-Лукашеве
Країна Україна Україна
Область Запорізька область
Район Запорізький район
Громада Михайло-Лукашівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA23060170010056787
Облікова картка Михайло-Лукашеве. 
Основні дані
Засноване 1780 (244 роки)
Населення 1 106 осіб
Територія 2.769 км²
Густота населення 399.42 осіб/км²
Поштовий індекс 70042
Телефонний код +380 6143
Географічні дані
Географічні координати 47°57′14″ пн. ш. 35°35′32″ сх. д. / 47.95389° пн. ш. 35.59222° сх. д. / 47.95389; 35.59222Координати: 47°57′14″ пн. ш. 35°35′32″ сх. д. / 47.95389° пн. ш. 35.59222° сх. д. / 47.95389; 35.59222
Водойми Гнила балка, р. Солона
Відстань до
обласного центру
40 км
Відстань до
районного центру
40 км
Найближча залізнична станція Вільнянськ
Місцева влада
Адреса ради 70042, Запорізька обл., Запорізький р-н, с. Михайло-Лукашеве, вул. Космічна, 8-А
Карта
Михайло-Лукашеве. Карта розташування: Україна
Михайло-Лукашеве
Михайло-Лукашеве
Михайло-Лукашеве. Карта розташування: Запорізька область
Михайло-Лукашеве
Михайло-Лукашеве
Мапа
Мапа

Географія

ред.

Село Михайло-Лукашеве розташоване за 40 км від обласного та районного центру, 12 км від міста Вільнянська, на правому березі річки Мокра Московка за 2,5 км від правого берега річки Солона, на відстані 0,5 км від села Нововасилівське та за 2 км від сіл Новомихайлівське і Колос. У селі бере початок балка Гнила. Через село пролягає автошлях національного значення Н15. Найближча залізнична станція Вільнянськ (за 12 км).

Історія

ред.

«Твердження, що на початку свого існування, це було кріпосне село коменданта Олександрівської фортеці Михайла Караватки та що воно засноване у 1780-ті роки — помилкове. На карті Катеринославської губернії 1808 року село відсутнє. Як слідує з аналізу картографічних джерел, Михайло Караватка в останній чверті XVIII століття мав інше село під назвою Михайлівка (околиці сучасного села Бекарівка), яке було розташоване на лівому березі річки Мокрої Московки.

Село Михайло-Лукашеве засноване в першій чверті XIX століття, як кріпосне на землях колезького асесора, поміщика Мойсея Михайловича Іваненка, якому належало також село Андріївка. Землі, на якій було згодом засноване село Михайло-Лукашеве, під назвою пустощі Ганнівська (рос. мовою в джерелах „Аннинская“) у 1793 році була власністю вдови генерала Андрія Леванідова — Ганни Василівни Леванідової. Наприкінці XVIII століття земля була придбана Мойсеєм Іваненком. У першій половині XIX століття село перебувало у його власності. У 1850 році, за архівними документами, село належало донці Іваненка, дружині підполковника Софії Мойсіївни Лукашевичної. Перша частина назви села на честь батька Мойсея Іваненко — Михайла, друга частина топоніму за прізвищем чоловіка Софії — Лукашевича. Подвійна назва фіксується з початку XX століття. У стародавніх джерелах згадується як Михайлівка, Лукашевичева, Лукашева, Михайло-Лукашево, Михайло-Лукашеве (за джерелами Ю. П. Князькова «Запорізька область. Історико-топонімічний і географічний словник»).

У 1839 році в селі збудована Миколаївська церква (на честь святителя Миколая), якою опікувалася дружина поміщика Лукашевича — Софія.[1]

Населення зростало дуже повільно. Станом на 1859 рік налічувалось 45 домогосподарств та 242 мешканців, у тому числі 123 чоловіки. У 1880 році Михайло-Лукашеве стало волосним центром. В ньому були зведені поштова станція, декілька кам'яних будинків, земська школа. У 1894 році в селі побудований завод сільськогосподарських знарядь, власником якого був місцевий мешканець Пшеничний. За даними перепису 1897 року, у Михайло-Лукашевому налічувалось 92 домогосподарств та проживало 653 особи.

У 1913 році в Михайло-Лукашевому налічувалося 132 домогосподарств та проживало 929 мешканців, з яких майже три чверті були бідняками. У 1920 році, після встановлення радянської влади, підприємство націоналізували та дістало назву «Державний завод № 9».

У 1917 році селище увійшло до складу Української Народної Республіки. Внаслідок поразки Перших визвольних змагань Михайло-Лукашеве увійшло до складу УРСР.

7 березня 1923 року утворено Михайло-Лукашівський район. У грудні 1924 року район було перейменовано в Софіївський, а центром його стало — селище Софіївка (нині — м. Вільнянськ). У 1922 році невеликі колективні господарства об'єднались з комуною «Гігант», а 1931 року на базі комуни виникло декілька колгоспів, серед яких — «Зоря» в Михайло-Лукашевому.

У 1932—1933 роках мешканці Михайла-Лукашевого зазнали сталінського геноциду.

У лютому 1943 року, під час Другої світової війни, передові танкові частини Червоної армії захопили Михайло-Лукашеве та найближчі села, проте, втративши пальне і боєприпаси, танкісти змушені були відступити. 21 вересня 1943 року село було остаточно захоплене Червоною армією. Наразі в цей день досі відзначається День села.

З 24 серпня 1991 року село належить до незалежної України.

5 березня 2015 року в селі було повалено пам'ятник Леніну.

Сьогодення

ред.

Площа села — 264,1 га., тут налічується 412 двори.

Кількість населення на 01.01.2007 р. — 1185 чол.

В центрі села Михайло-Лукашеве знаходиться братська могила радянських воїнів і пам'ятник загиблим односельцям.

В селі працює загальноосвітня школа, у якій розміщується музей на громадських засадах.

Також в селі працює дільнича лікарня, великі підприємства ТОВ «Зоря», ЗАТ «Агротехсервіс».

Населення

ред.

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:

Мова Кількість Відсоток
українська 974 88.07%
російська 125 11.30%
вірменська 2 0.18%
румунська 2 0.18%
білоруська 1 0.09%
інші/не вказали 2 0.18%
Усього 1106 100%

Відома особа

ред.
  • Шумило Анатолій Іванович (1977—2015) — учасник російсько-української війни 2014—2017 рр., Нагороджений орденом «За мужність». На будівлі Михайло-Лукашівської школи, вихованцем якої був Анатолій Шумило, встановлено пам'ятну дошку.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Храм увінчали новенький купол і хрест. / Дніпровські вогні. 6 листопада 2021. С. 4
  2. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Джерела

ред.