Відкрити головне меню

Олександрійський район

район у Кіровоградській області (Україна)

Олександрі́йський райо́н (до 1924 року — Користівський, у 1924 — 1925 — Косівський, у 1930-х — Олександрівський[1]) — район у складі Кіровоградської області. Районний центр — місто обласного підпорядкування Олександрія, до складу району не входить. Населення становить 36 769 осіб (на 1 серпня 2013 року).

Олександрійський район
Oleksandriiskii rayon gerb.gif UKR Олександрійський район flag.svg
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Кіровоградська область
Код КОАТУУ: 3520300000
Утворений: 1932
Населення: 35 593 (на 1.02.2016)
Площа: 1854 км²
Густота: 20 осіб/км²
Тел. код: +380-5235
Поштові індекси: 28020—28065
Населені пункти та ради
Районний центр: Олександрія
Селищні ради: 2
Сільські ради: 24
Смт: 2
Села: 73
Селища: 4
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 28000, Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Шевченка, 132, 4-04-51
Веб-сторінка: Олександрійська РДА
Голова РДА: Куруп Богдан Анатолійович
Голова ради: Коріненко Ольга Анатоліївна
Мапа

Commons-logo.svg Олександрійський район у Вікісховищі

Зміст

ГеографіяРедагувати

Район лежить на сході Кіровоградської області. Межує з п'ятьма районами області: Світловодським, Петрівським, Знам'янським, Онуфріївським, Новгородківським і з П'ятихатським районом Дніпропетровської області.

Територія становить 185,4 тис. га, що становить 7,7 % від загальної площі області. Сільськогосподарські угіддя — 159,4 тис. га, в тому числі рілля — 131 тис. га, багаторічні насадження — 1,6 тис. га, пасовища — 24,1 тис. га, ліси та лісовкриті площі — 10,9 тис. га, водойми — 1,7 тис. га.

РельєфРедагувати

Олександрійщина розташована на Придніпровській височині з загальним нахилом території з північного заходу на південний схід. Рельєф являє собою здебільшого плато, або підвищену хвилясту рівнину розчленовану густою мережею річкових долин і балок, а також ярів. В балках, що простягаються з заходу на схід, південні схили пологі, а північні крутіші, дуже вкриті ярами, в таких місцях відкриваються древні докембрійські породи.

Середня висота плато близько 200 м над рівнем моря. Проте спостерігається значна різниця абсолютних висот

КліматРедагувати

Клімат помірно континентальний. Літо тривале та спекотне, зима коротка, малосніжна. Опади за рік розподіляються нерівномірно, за літній період випадає кількість опадів 336 мм, за холодний — 177 мм.

Через місто Олександрійщину з південного заходу на північний схід проходить вісь високого атмосферного тиску що розділяє область на дві частини панування різних повітряних мас — північно-західну (лісостеп), вологі маси з Атлантики і північно-східну (степ), континентальні маси з Азії і зумовлює різноманітність фізико-географічних умов регіону.

У зимові місяці переважають північні та північно-східні вітри. Влітку господарюють вітри північні та північно-західні.

Циклони (середземноморські, атлантичні та ін.) і антициклони (сибірські, східні континентальні та ін.), часто призводять до різких похолодань влітку і відлиг взимку. Такі кліматичні умови зумовлюють дуже мінливу погоду, особливо зимою.

Середньорічна температура повітря в районному центрі Олександрії +7.3 — +7.8 С0. Переважають вітри північні, північно-західні і північно-східні. Середньорічна швидкість вітру становить 3.9 м/с, вологість повітря 61 — 65 % (максимальна в грудні — 84 — 86 %, мінімальна в серпні — 43 — 48 %). Безморозний період триває 246 — 255 днів, а вегетаційний становить 207 — 215 днів.

Літній період — 114 — 130 днів. Температура самого теплого місяця (липня) становить +20,2 +21,2 С0, максимальна +39 С0.

Зима триває 110 — 119 днів. Середня температура самого холодного місяця (лютого) становить — 5,7 −6,1 С0, максимально низька — −35 С0.

ГідрологіяРедагувати

Стік річок характеризується великою мінливістю в різні пори року через залежність від атмосферних опадів. Велику роль відіграє снігове живлення, тому близько 70 % стоку припадає на березень — травень, через танення снігів і весняні зливи, на червень — серпень — 10 %, на осінній сезон близько 5 %, на зимовий період 15 %, велику роль відіграє також підземне живлення.

Олександрійщина розташована в зоні нестійкого зволоження. Середньорічна кількість опадів становить 510 — 530 мм. Нерівномірно опади розподіляються за порами року. Мінімум їх припадає на зимові місяці — 14 — 18 %, максимум на літо — 40 %. За теплий період року випадає 70 % атмосферних опадів, за холодний період — 30 %.

Геологічна будоваРедагувати

В основі геологічної будови залягають докембрійські кристалічні породи, вік переважної більшості яких сягає за мільярд років. Ці кристалічні породи часто виходять на поверхню. На берегах річок, у межах нашого краю виявлені гнейси, граніти, кварцити, різноманітні піски, глини та суглинки; часто на глибині до 70 км залягають шари бурого вугілля, що сприяє розвитку гірничої справи.

РослинністьРедагувати

Лісова рослинність району — дуб, клен польовий, клен гостролистий, акація, тополя, ясен, калина звичайна, верба.

Природно-кліматичні умови Олександрійщини сприятливі для вирощування озима озимої пшениці, кукурудзи, цукрових буряків, картоплі та інших культур, а також садівництва й овочівництва.

Тваринний світРедагувати

Тваринний світ лісів представлений досить великою кількістю видів: сарни, дикі кабани, зайці-русаки, лисиці, їжаки, кроти, миші лісові, кажани, багато птахів, а в водоймах риби — карасі, лящі, окуні тощо.

Адміністративний устрійРедагувати

Район адміністративно-територіально поділяється на 1 міську раду та 21 сільську раду, які об'єднують 77 населених пунктів та підпорядковані Олександрійській районній раді. Адміністративний центр — місто Олександрія, яке має статус міста обласного значення, тому не входить до складу района[2]. Найбільші з населених пунктів — селища Нова Прага та Приютівка, села Протопопівка, Войнівка, Головківка, Червона Кам'янка.

Села Таврівка та Зразкове зняті з облікових даних 9 грудня 2010 р.[3].

Природно-заповідний фондРедагувати

Ботанічний заказникРедагувати

Братерські яри.

Ландшафтні заказникиРедагувати

Велика і мала скелі, Бандурівський.

Орнітологічний заказникРедагувати

Урочище Грабовате.

Комплексна пам'ятка природиРедагувати

Кам'яна стінка.

НаселенняРедагувати

Населення становить 36,7 тисяч осіб.

Етнічний склад населення району:[4]

Народ 1989 (%) 2001 (%)
українці 92,2 93,7
росіяни 5,5 3,9
молдовани 0,7 0,7
білоруси 0,7 0,5
Загальна кількість населення 43,7 тис. 41,1 тис.

ЕкономікаРедагувати

Економіка району є аграрною, представлена переважно підприємствами АПК.

Сільське господарствоРедагувати

Загальна площа сільськогосподарських угідь становить 159 826 га або 86 % від загальної території. Основні напрямки виробництва це вирощення зернових, олійних культур, кукурудзи й цукрового буряка. Існує 221 агропромислове формування, з яких 164 є фермерськими господарствами.

На тваринницьку галузь припадає майже третина виробництва валового продукту сільського господарства. Основою розвитку тваринництва є розведення великої рогатої худоби, свиней. Головним напрямком є виробництво молока і м'яса.

ПромисловістьРедагувати

Промисловість району наразі представлена підприємствами харчової промисловості. Діють 6 промислових підприємств. Найбільшим з них є ТОВ «Олександрійський цукровий завод». За виходом цукру, він входить до першої п'ятірки цукрових заводів України та є більшим з двох цукрових заводів області (на початку 1990-тих років в області діяло 14 цукрових заводів).

Інші підприємства: ВАТ «Харчосмакова фабрика», ВАТ «Червонокам'янське РТП», ТОВ «УкрАгроКом» МП «Неємія», ТОВ «Хівіскпром», ЧП «Сучасні технології нагрівання плюс».

Крім того в районі діють 6 млинів, 6 олійниць, 2 крупорушки, 2 цехи по виробництву макаронних виробів, 3 пекарні.

ТранспортРедагувати

Територією району проходять дві дороги загальнодержавного призначення: E50 (М04) (Знам'янка — Дебальцеве) та E584 (М22) (Полтава — Олександрія). Дорожня мережа загалом становить 412,6 кілометри доріг, із яких 67,8 км — державного, 125,6 км — обласного й 182 км — районного значення.

На території є залізнична мережа, що адміністративно належить до Одеської залізниці. Всього нараховується 5 станцій: Користівка, Королівка, Лікарівка, Шарівка, Щаслива. 2008 року введено в дію електрифіковану дільницю Кременчук — Бурти — Користівка, що забезпечує рух електропоїзда.

ОсвітаРедагувати

В Олександрійському районі є 64 заклади освіти:

  • 30 дошкільних навчальних закладів;
  • 2 навчально-виховні комплекси;
  • 19 загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ст.;
  • 9 загальноосвітніх шкіл І-ІІ ст.;
  • 2 позашкільних навчальних заклади;
  • 2 міжшкільні навчально-виробничі комбінати[5].

Охорона здоров'яРедагувати

У місті Олександрії розташована центральна районна лікарня, також є 3 дільничні лікарні, 10 амбулаторій, 32 фельдшерсько-акушерських пункти, санаторії «Дружба» в яких працюють майже 500 медичних працівника та 270 фахівців інших професій.

КультураРедагувати

 
Районна бібліотека, будинок у якому жила родина Дмитра Чижевського

У районі діють 34 будинки культури та клуби, в тому числі районний будинок культури в Олександрії.

Бібліотечна мережа охоплює 33 бібліотеки із загальним книжковим фондом 475624 тисячі примірників. Діє 1 музична школа, 11 музеїв, на громадських засадах. Самодіяльність представлена 225 художніми колективами, з яких 12 носять звання «народний аматорський». Найпомітнішими є вокальний квартет «Любисток», хор «Хлібодар», гурт «Петриківські козаки», фольклорний ансамбль «Червона калина».

Суспільно-політичне життяРедагувати

В Олександрійському районі зареєстровано 79 районних організацій політичних партій та об'єднань, а також близько 70 громадських, профспілкових та благодійних організацій.

РелігіяРедагувати

В районі діють 27 релігійних громад різних конфесій та спрямувань.

Серед них: 10 громад УПЦ МП, 2 громади УПЦ КП, 1 громада РКЦ, 1 жіночий монастир, 2 громади євангельських християн баптистів, 1 громада Православної церкви України, 4 громади союзу церкви божої, 6 громад християн віри євангельської, 1 громада християн віри євангельської (автономні).

Всі релігійні організації мають приміщенням для проведення релігійної діяльності: власні приміщенням — 20, орендовані — 6, в стадії будівництва — 1.

Пам'ятки районуРедагувати

В Олександрійському районі Кіровоградської області на обліку перебуває 67 пам'яток історії.

 
Районний будинок культури, пам'ятка архітектури

У районі нараховується понад 100 пам'яток історії та культури, 113 археології та 11 архітектури. За державним реєстром України на обліку перебуває 113 пам'яток археології, 67 пам'яток історії та 1 пам'ятка монументального мистецтва.

В Олександрійському районі Кіровоградської області на обліку перебуває 14 пам'яток архітектури.

Пам'ятки архітектури місцевого значення:

  1. Колишній маєток Вимберга (с. Ясинуватка);
  2. Церква Святого Йосипа Обручника (с. Березівка)4
  3. Районна лікарня (смт. Нова Прага);
  4. Колишня будівля складів (смт. Нова Прага);
  5. Будинок магазину (смт. Нова Прага);
  6. Церква Святого Миколая (с. Світлопіль);
  7. Будинок притулку (смт. Нова Прага);
  8. Ветеринарна лікарня (смт. Нова Прага);
  9. Млин (смт. Нова Прага);
  10. Конюшня (смт. Нова Прага);
  11. Колишня міська школа (с. Бандурівка);
  12. Колишній особняк (с. Бандурівка).

На території району є значна кількість курганів-поховань.

Пам'ятки археології представлені бронзовою добою, протягом якої тут існувало кілька етносів. Поховання ямної культури виявлені біля села Протопопівка. Біля села Войнівка — поховання катакомбної культури. Також є пам'ятки скіфського часу.

Період від епохи ранньої бронзи до доби заліза представлений похованнями в курганах, що були досліджені біля сіл Головківки і Протопопівки.

ОсобистостіРедагувати

ПолітикаРедагувати

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Олександрійського району було створено 48 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 57,82 % (проголосували 14 615 із 25 275 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 44,84 % (6 553 виборців); Юлія Тимошенко — 17,22 % (2 517 виборців), Олег Ляшко — 11,40 % (1 666 виборців), Анатолій Гриценко — 6,79 % (993 виборців), Сергій Тігіпко — 6,47 % (945 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,27 %.[6]

ЛітератураРедагувати

  • Міщенко Г. П. Кіровоградська область. — К., 1961.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

РесурсиРедагувати