Відкрити головне меню

Го́голів — село у Броварському районі Київської області. Орган місцевого самоврядування — Гоголівська сільська рада.

село Гоголів
Hoholiv s.png Gogolev selo fl.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Броварський
Рада/громада Гоголівська сільська рада
Код КОАТУУ 3221281601
Основні дані
Засноване 1148[1]
Населення 4809
Площа 13,08 км²
Густота населення 367,66 осіб/км²
Поштовий індекс 07452
Телефонний код +380 4594
Географічні дані
Географічні координати 50°31′12″ пн. ш. 31°01′45″ сх. д. / 50.52000° пн. ш. 31.02917° сх. д. / 50.52000; 31.02917Координати: 50°31′12″ пн. ш. 31°01′45″ сх. д. / 50.52000° пн. ш. 31.02917° сх. д. / 50.52000; 31.02917
Середня висота
над рівнем моря
116 м
Водойми річка Гоголів
Місцева влада
Адреса ради Гоголів, вул. Київська, 160
Карта
Гоголів. Карта розташування: Україна
Гоголів
Гоголів
Гоголів. Карта розташування: Київська область
Гоголів
Гоголів
Мапа

Гоголів у Вікісховищі?

Кількість мешканців — 4810. Загальна площа землі в адмінмежах Гоголівської сільської ради — 9477,4 га.

ГеографіяРедагувати

У селі бере початок річка Гоголів, права притока Трубежа.

Історичні відомостіРедагувати

Минуле Гоголева історики ототожнюють з літописним градом Носовим на Руді, який згадується близько 1148 р.

XVII ст.Редагувати

Бурхливий розвиток Гоголів отримав на початку XVII століття. В той час було збудовано сильну фортецю, кілька церков. Містечко отримує статус міського самоуправління (Магдебурзьке право). За королівським указом 25 лютого 1625 р. Гоголеву пожаловано «вольность мєстную», повну судову владу передано містечковому уряду на вічні часи.

У 1628 році у польських джерелах значиться Гоголів із шістьма господарствами («димами») та десятьма земельними наділами.

У 1630 році у ході війни поляків і козаків-українців (черкасів) військо Конєцпольського, переправившись з правого берега Дніпра, повністю вирізало всіх людей у містечку Гоголеві (на той час козачому).

1649 року тут формується Гоголівська козацька сотня. У наступні століття Гоголів прославився своїми ярмарками, виріс до найбільшого містечка Остерського повіту Чернігівської губернії, став центром Гоголівської волості.

У 1656 році Павло Алепський у «Подорожі антіохійського патріарха Макарія в Росію» писав: «великий базар с укріпленням, замком і двума ровами з проточною водою. Він називається Хохола (Гоголів). В ньому дві церкви: одна — в ім'я Преображення, інша — Різдва Богородиці».

В XVII ст. жителі села брали участь в одному з козацьких повстань і були знищені імперськими російськими військами, про що в праці «Історія Росії» згадує історик Сергій Соловйов, цитуючи листа гетьмана Брюховецького до україно-руських козаків із закликом приєднатися з великоруськими козаками до спільного повстання проти імперських порядків під проводом Степана Разіна і його: «Остерегаю вас: как только нас усмирят, станут промышлять об искоренении Дона и Запорожья. Их злое намерение уже объявилось: в недавнее время под Киевом в городах Броворах, Гоголеве и других всех жителей вырубили, не пощадив и малых деток. Прошу вторично и остерегаю: не прельщайтесь их несчастною казною, но будьте в братском единомыслии с господином Стенькою, как мы находимся в неразрывном союзе с заднепровскою братьею нашею».[2]

Також під час повстання Брюховецького згадується гоголівський священик Ісакій, про якого є наступна згадка у Соловйова: «Пришел в Киев гоголевский поп Исакий и объявил воеводе: „Был я в Терехтемировском монастыре и слышал от тамошнего игумена, что гетман Демьян и полковники разных городов переяславской (восточной) стороны часто списываются с гетманом Дорошенком о том, чтобы им не допустить государя до миру с польским королем, а если государь отдаст Киев польскому королю, то им соединиться всем с обеих сторон, за Киев стоять и с поляками биться“.»[3]

В 1651 році згадуються межі Гоголівського староства Переяславської землі, на основі якого була сформована Гоголівська сотня Переяславського полку.

У містечку Гоголеві гетьманськими військами 24 серпня 1658 року був схоплений Яків Барабаш при спробі Ромодановського переправити його, після поразки протигетьманських військ під Полтавою, під охороною до Києва до воєводи Василя Шереметєва.

XVIII ст.Редагувати

Після ліквідації Війська Запорізького у Гоголеві і окрузі зростає кількість населення — на землях під Києвом оселяються немало запорозьких козаків.

XIX ст.Редагувати

1859 року у козацькому містечку мешкало 3665 осіб (1771 осіб чоловічої статі та 1894 — жіночої), налічувалось 604 дворових господарств, існували 2 православні церкви та винокуренний завод, відбувалось 3 ярмарки на рік та базари[4].

XX століттяРедагувати

 
Жителі містечка Гоголева, українські трудові козаки-християни, фото початку 20-го ст. У 2-му ряду 3-й зліва син реєстрового козака Василя Кузьмина Деревця Іван, двоюрідний дід відомого українського філософа, художника і дивака Феодосія Тетянича, відомого як Фрипулья

На початку XX ст — містечко Гоголів Остерського повіту Чернігівської губернії Російської імперії. Після встановлення радянської влади — село Гоголів Броварського району Київської області.

У 1904 р. тут проживали 7 500 чоловік, діяло 150 торгово-промислових установ.

15 січня 1921 року в Гоголеві був єврейський погром. Банда Ромашка в кількості 60 чоловік обеззброїла місцеву міліцію і вбила кілька сімей місцевих жителів-євреїв.

30 квітня 1921 року у Гоголеві було знищено махновський загін.

В 1920—1930 в селі проводилися розкуркулення і колективізація, було організовано комуну і колгоспи[5].

Під час німецької окупації в роки Другої світової війни були розстріляні практично всі місцеві євреї. Чимало жителів загинуло на фронтах Другої Світової.[5]

В районі села діяли радянські партизани, щодо діяльності яких існують суперечливі відомості, нерідко вони тероризували і місцевих мешканців. Після війни це пояснювалося «співробітництвом з німцями», але швидше за все вбивство було скоєне з особистих та побутових мотивів.[5]

Після війни в Гоголеві було відновлене господарство, місцеві колгоспи (згодом радгоспи) входили до складу найкращих господарств республіки[5].

ОсвітаРедагувати

Під час Рум'янцевського перепису населення Гоголева (1766 р.) було згадано «ветхую, деревяную» школу, що стояла недалеко від церкви Преображення Господнього. Скоріш за все, школа була збудована ще на початку XVII ст. Пізніше була школа і при церкві Різдва Богородиці (на місці розташування сучасного млина). У 1868 р. в містечку Гоголів відкрили першу земську школу для 65 хлопчиків, викладав учитель Ільницький.

У «Пам'ятній книжці Київського округу» згадується про міське двокласне народне училище в Гоголеві, засноване 1880 р. поміщицею Красовською у власному будинку. На утримання училища виділено: земством — 1324 крб, громадою — 400 крб, навчалися 10 дівчат та 152 хлопці.

У 1899 р. було відкрито земську школу — в північній околиці за оболонськими болотами, а напередодні Першої світової війни — трирічну вищу початкову школу (містилася вона неподалік Преображенської церкви), до якої приймали випускників церковнопарафіяльної та земської шкіл.

У 1912 р. в селі заснували вищу початкову школу, що відповідала чотирьом класам гімназії. До школи вступали випускники міністреського училища, інспектором був С. Я. Кононенко. У гімназії працювали вчителі-предметники: Марія Федорівна (географія), Зелінський (малювання, креслення), О. Я. Даценко (математика), В. В. Пискун (мова).

До революції 1917 р. в селі було три освітні заклади:

  • У трикласній церковнопарафіяльній школі навчалося близько 50 дітей. Викладали священик Богдан та його дружина Ганна Григорівна.
  • Земська початкова школа складалася з чотирьох груп, навчання було чотирирічним. Учні безкоштовно були забезпечені зошитами, підручниками, ручками. Учителювали Є. А. Дворський та О. У. Дворська.
  • У двокласному міністерському училищі було п'ять класів, навчання тривало п'ять років. Класи містилися в приміщенні теперішньої початкової школи, збудованої 1905 р. за проектом архітектора-земляка Осьмака Василя. Вивчали арифметику, географію, геометрію, етимологію, історію, природознавство, російську мову, Закон Божий. Навчалося близько 150 учнів, завідував школою Є. І. Кібальчич; учителювали Г. Д. Прокопенко, А. Г. Слюсаренко, П. І. Кибальчич, П. Д. Бутко.

У земській і міністерській школах кожну групу вів один учитель.

У 1919 р. трудовою школою завідував Г. М. Борисполець, викладали Г.Ясько, І. І. Барак, А. Г. Слюсаренко, В. З. Приходько, О. Г. Опанасович. Пізніше завідувачами були Г.Ясько, П. М. Хоменко, П. К. Гармашенко.

В Гоголеві працювала семирічна школа, до 1930 р. вчителі та комсомольці цієї школи займалися ліквідацією неписьменності. Випускали загальношкільні і класні стінгазети, а також тематичні бюлетені юннатів, любителів математики. Члени літературного гуртка готували самописний журнал «Молода зміна». Учні брали участь у шефській роботі, зокрема доглядали колгоспний молодняк. За шкільним приміщенням учні створили велику садову ділянку — шкілку, де вирощували фруктові і декоративні дерева, квіти. Керував цією роботою вчитель природознавства, агроном і садівник Г. С. Непорожній.

У 1923 р. комсомольці семирічки заснували шкільну дитячу організацію «Юний спартаківець», яку пізніше почали називати піонерською.

1933 р. (за іншими даними у 1939 р.) в селі відкрили середню школу. У ці роки в містечку функціонував шкільний інтернат для дітей-сиріт.

І. Л. Хомич і М. В. Сладкевич очолили Гоголівську середню школу. Колишні випускники 1920-х років згодом були членами товариства «Просвіта», яке пропагувало українську мову, класичні твори літератури, вивчали історію України. З часом, коли політика більшовицького уряду щодо українізації набула репресивних форм, члени «Просвіти» зазнали переслідувань і були запроторені на Соловки. Серед них Г. А. Гомецький та А.Немеровець.

Напередодні війни у Гоголеві працювали три школи: початкова, семирічна і середня, в яких навчалося 1270 учнів. Перший випуск учнів 10-го класу середньої школи відбувся в 1938 р.

У повоєнні роки був час, коли в одному класі навчалися діти різного віку, бракувало зошитів, підручників (шкільну бібліотеку знищили нацисти).

На якісно новий рівень вийшла Гоголівська середня школа під керівництвом директора М. М. Кураліної. Шкільній піонерській організації після тривалої пошукової роботи було присуджено ім'я земляка, учасника підпільної групи, колишнього вчителя П. А. Касяна. Учителька географії Н. П. Хоменко вивчає історію школи, збирає матеріали про бойовий шлях 163-ої стрілецької дивізії.

Шкільне життя стало напрочуд насиченим. Було відкрито табір літнього відпочинку. Організовували поїздки до Києва, Одеси, Херсона, Миколаєва, Москви, Ленінграда, в Карпати. Значну частину коштів учні заробляли самостійно, допомагаючи дорослим на ланах і в садах. У школі функціонував шкільний театр, клуб інтернаціональної дружби, шкільний музей, організовували спортивні змагання.

У 80-х роках директорами школи були Костянтин Сергійович Шевцов та Леонід Васильович Оксанич. У 1987 р. Гоголівська середня школа святкувала 50-річчя. З 1999 р. школою керує Галина Йосипівна Жовноватюк, в цей час старе шкільне приміщення було реконструйовано. Місцеві жителі О. О. Коцюба та В. О. Коцюба підготували до друку книжку з історії села.

На 2002 р. у школі навчалося 517 учнів.

ЖителіРедагувати

До давніх родів Гоголева належать Бориспольці, Білецькі, Бутко, Гути, Дейнеки, Деревці, Дикуни, Іваницькі, Касяни, Коржі, Крикуни, Круки, Лень, Осьмаки, Тарани, Хани, Чопи, Чупринки, Чухно та інші.[5]

Пам'яткиРедагувати

  • Церква Різдва Богородиці збудована у 1827 році. Ще однією офіційною пам'яткою архітектури в Гоголеві є комплекс дерев'яних споруд земської лікарні (амбулаторія, терапеватичний та інфекційний корпуси), що були збудовані 1910 року за проектом архітектора Василя Осьмака.
  • дерев'яна будівля школи (у наш час обкладена цеглою), також побудована 1910 року Василем Осьмаком.

Відомі людиРедагувати

У Гоголеві часто бував Тарас Шевченко, що згодом втілилося в написання поеми «Сотник».

У містечку народилисяРедагувати

  • український поет Грицько Чупринка (1879—1919 рр);
  • український архітектор, педагог Василь Олександрович Осьмак (1870—1942);
  • український педагог-вчений Григорій Боришполець (1898—1954);
  • український скульптор Оснач Василь Микифорович (1909—1969);
  • поет Приходько Надія Юхимівна (27.03.1926 — 24.03.1980) — під час війни була у нацистському полоні, працювала на примусових роботах. У 1951 р. закінчила Київське училище прикладного мистецтва, працювала ліпником. З 1960 р. член Спілки письменників. Автор збірок: «Дівоча пісня», «Зоряна балада», «Пролісок», «Ранок в горах», збірок віршів для дітей: «Берізонька», «Будинок у лісі», «Зайчикові жнива», «Лісовий гомін, або Синичка-щебетушка», «Чебреці».
  • Деревець Василь Кузьмович — реєстровий козак містечка Гоголів, один з визначних жертводавців храму Різдва Богородиці у Гоголеві, про що донедавна сповіщала табличка, нині на жаль відсутня. Правнуком жителя Гоголева кін.XIX — поч.XX ст., козака Василя Кузьмовича Деревця є відомий український художник і перфомансер Феодосій Костянтинович Тетянич (1942—2007);
  • Деревець Іван Степанович (2.8.1928 — 23.3.2015) — онук Деревця Василя Кузьмовича, колишній директор Всесоюзного інституту відновлення зношених деталей Союзсільгосптехніки, завідувач сектору механізації сільгосп відділу ЦК Компартії України.
  • Слюсаренко Віталій Андрійович — український радянський діяч.
  • Топіха Андрій Олександрович (1991—2015) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Кириєвський Микита Семенович — військовий і громадський діяч;, підхорунжий 1-ї сотні кінного полку Чорних запорожців; хорунжий Армії УНР.
  • Холод Ольга Микитівна (1917—?) — українська радянська діячка, новатор сільськогосподарського виробництва, агроном колгоспу імені Хрущова, головний агроном радгоспу «Требухівський» села Требухів Броварського району Київської області. Депутат Верховної Ради УРСР 3—5-го скликань.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ВРУ
  2. http://militera.lib.ru/common/solovyev1/12_01.html
  3. http://militera.lib.ru/common/solovyev1/12_02.html
  4. рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с.
  5. а б в г д Коцюба О., Коцюба В., Овдієнко М. Дума про Гоголів: Історико-краєзнавчий нарис про с. Гоголів Броварського р-ну. — Бровари, 2004.