Відкрити головне меню

Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (1 серпня — 23 серпня 2014)

Список загиблих 1 серпня — 23 серпня 2014 рокуРедагувати

№мів Світлина Емблема Прізвище, ім'я,
по батькові
Про особу Дата смерті Обставини смерті

1 — 23 серпняРедагувати

552     Дронговський Костянтин Леонідович
01984-02-1010 лютого 1984, Кам'яний Брід Житомирська область. Солдат, радіотелефоніст 30-ї окремої механізованої бригади, в/ч А0419 (Новоград-Волинський). Залишились дружина та 6-річна донька. 02014-08-011 серпня 2014 Колона військової техніки потрапила під обстріл терористів у районі прикордонного села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області.[1]
553     Бєлєцький Дмитро Юрійович
01987-09-099 вересня 1987, Інгулець (Кривий Ріг) Дніпропетровська область. Молодший сержант, гранатометник, заступник командира бойової машини 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). 02014-08-011 серпня 2014 Був поранений 31 липня в бою поблизу м.Шахтарськ Донецької області та захоплений у полон російськими бойовиками, в полоні помер від ран.[2][3][4]
554     Задорожний Андрій Володимирович
 
01978-06-1313 червня 1978, Обільне Волноваський район Донецька область. Проживав у Нововолинську. Капітан, командир мінометної батареї 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Випускник Сумського військового інституту ракетних військ та артилерії 2000 року (?). Залишилась дружина та двоє дітей. 02014-08-011 серпня 2014 Автомобіль ГАЗ-66, на якому військові їхали у бік Амвросіївки, підірвався на міні і перевернувся. Загинули троє військовослужбовців.[5]
555     Кушнір Сергій Олександрович
01984-08-2929 серпня 1984[6], Машів Любомльський район Волинська область. Старший солдат, водій-номер обслуги 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилась дружина та донька. 02014-08-011 серпня 2014 Автомобіль ГАЗ-66, на якому військові їхали у бік Амвросіївки, підірвався на міні і перевернувся. Загинули троє військовослужбовців.[5]
556     Котельчук Михайло Володимирович
01985-11-066 листопада 1985, Новостав (Луцький район) Волинська область. Старший солдат, номер обслуги 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). 02014-08-011 серпня 2014 Автомобіль ГАЗ-66, на якому військові їхали у бік Амвросіївки, підірвався на міні і перевернувся. Загинули троє військовослужбовців. Поховали Михайла 7 серпня в Новоставі.[5][7]
557     Калуш Руслан Петрович
01980-07-1010 липня 1980, Озерце (Ківерцівський район) Волинська область. Сержант, командир відділення 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). 02014-08-011 серпня 2014 Загинув від кулі снайпера під час бою з терористами неподалік Донецька. Військові потрапили у засідку, троє з них загинули.[8]
558     Дармофал Сергій Миколайович
01991-05-2828 травня 1991, Волиця (Іваничівський район) Волинська область. Старший солдат, водій 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). 02014-08-011 серпня 2014 Загинув під час бою з терористами неподалік Донецька.[8]
559     Курочка Андрій Євгенович
01976-06-2323 червня 1976, Батятичі Львівська область. Проживав м. Кам'янка-Бузька. Молодший сержант, заступник командира взводу 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилась дружина та донька. 02014-08-011 серпня 2014 Загинув від кулі снайпера.[8][9]
560     Власюк Роман Васильович
01989-08-2020 серпня 1989, Городище (Черняхівський район) Житомирська область. Солдат, старший водій 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Закінчив Городищенську, а потім Забрідську школи, честь яких відстоював на спортивних змаганнях. Отримав у Житомирі водійські права і професію зварювальника. Працював будівельником в Києві й Санкт-Петербурзі. Залишилися мати та сестра. 02014-08-011 серпня 2014 Загинув біля міста Красногорівка (Мар'їнський район Донецька область) від розриву снаряда, який влучив у БТР. Вже наступного дня Красногорівка була звільнена від російських терористів.[10]
561     Толкін Володимир Миколайович
01985-07-1919 липня 1985, Дніпропетровськ. Старший солдат, гранатометник механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське) Сухопутних військ ЗС України. Залишилась дружина та 3-річна донька. 02014-08-011 серпня 2014 Військові отримали наказ з боєм пробити блоки сепаратистів у місті Авдіївка неподалік Донецька. Військові розмістилися у штабі, за кілька годин бойовики дізналися про їх місце знаходження і атакували із застосуванням мінометів і стрілецької зброї. Один з перших снарядів вибухнув прямо під ногами Володимира.[11]
562     Панечко Андрій Іванович 01992-02-022 лютого 1992, Річки (Жовківський район) Львівська область. Молодший сержант, командир відділення БМП-2, військовослужбовець 24-ї окремої Залізної механізованої бригади (Яворів). Мобілізований у травні, З червня місяця перебував у зоні АТО. Не одружений. Захоплювався спортом, грав за сільський футбольний клуб. 02014-08-011 серпня 2014 Загинув у зоні АТО.[12]
563     Янчук Володимир Степанович
01970-07-1616 липня 1970, Південне, Харківська область. Сержант, стрілець-снайпер 3 взводу роти снайперів 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське) Сухопутних військ ЗС України, мобілізований. В зоні АТО перебував з червня. Був єдиним годувальником в сім'ї. Залишилася старенька мати та 16-річна донька. Прим.: Колишня дружина та донька військовослужбовця загинули миттєво в результаті резонансної ДТП, яка трапилася ввечері 18.10.2017 року на вул. Сумській в м. Харкові[13] 02014-08-011 серпня 2014 10 липня під час бою під селом Карлівка (Мар'їнський район) Донецької області отримав важке поранення і був доставлений до Харкова, а потім до Головного військово-медичного клінічного центру (м. Київ). Помер на лікарняному ліжку від отриманих травм.[14]
564     Старіков Євген Андрійович
01982-02-022 лютого 1982, Бердичів Житомирська область. Рядовий міліції, боєць Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шахтарськ». Закінчив професійно-технічне училище № 3 за фахом «столяр-тесляр», захоплювався спортом, регулярно відвідував спортзал. Залишилися дружина та троє маленьких дітей. 02014-08-022 серпня 2014 Батальйоном «Шахтарськ» ліквідована диверсійна група терористів у Докучаєвську (Донецька область). Під час операції від куль снайперів російських окупантів загинули двоє бійців батальйону, позивні «Мачете» і «Доктор». Євген отримав поранення в груди, коли намагався витягти пораненого товариша з місця бою.[15][16]
565     Рижак Володимир Юрійович
01989-12-2121 грудня 1989, Сміла Черкаська область. Виріс та проживав в с. Шарин Уманський район Черкаська область. Фахівець групи матеріального забезпечення Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шахтарськ», один з найкращих стрільців батальйону. До служби навчався в агротехнічному коледжі та працював на громадських засадах. Проживав у Києві. Був активним учасником Євромайдану. Один із перших, хто записався добровольцем до Нацгвардії України. 02014-08-022 серпня 2014 Батальйоном «Шахтарськ» ліквідована диверсійна група терористів у Докучаєвську (Донецька область). Під час операції від куль снайперів російських окупантів загинули двоє бійців батальйону, позивні «Мачете» і «Доктор». Володимир загинув, захищаючи свого товариша в бою.[15][17]
566     Какалюк Олександр Валентинович
 
01976-07-2020 липня 1976, Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область. Старший лейтенант, командир взводу 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади. Закінчив Дніпродзержинський державний технічний університет, працював електрослюсарем на ТЕЦ ПАТ «Дніпровський меткомбінат», потім був переведений в майстри. У 2007 році перейшов у профспілковий комітет, де у 2010 році був обраний головою комісії з охорони праці. У березні був мобілізований в армію. Залишилися дружина та 5-річний син. 02014-08-022 серпня 2014 Олександр того дня тричі виїжджав на БТРі, щоб вивезти поранених і вбитих бійців. Загинув під Шахтарськом від кулі снайпера.[18]
567     Кабак Михайло Григорович
01987-05-1010 травня 1987, Крутоярівка (Білгород-Дністровський район) Одеська область. Старший сержант, інспектор прикордонної служби — технік відділення інспекторів мобільної прикордонної застави «Білгород-Дністровський» Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби. 02014-08-022 серпня 2014 Загинув на прикордонному пропускному пункті «Довжанський».[19][20]
568     Плохий Андрій Віталійович
 
01983-06-2626 червня 1983, Первомайське (Черкаський район) Черкаська область. Капітан, заступник командира роти з озброєння 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Випускник Гвардійського факультету військової підготовки (ХІТВ ім. Верховної Ради України) 2005 року. Залишилась 6-річна донька. 02014-08-033 серпня 2014 Загинув біля села Красний Яр (Краснодонський район) на Луганщині. Танк підірвався на протитанковому фугасі.[21][22]
569     Нагорний Сергій Михайлович
01991-09-1717 вересня 1991, Чернігівська область. Старший солдат, механік-водій 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Отримав професію маляра-штукатура, після служби в армії працював охоронцем. З жовтня 2013 року служив за контрактом у ЗСУ. Залишилася дружина та 1,5-річний син. 02014-08-033 серпня 2014 Загинув біля села Красний Яр (Краснодонський район) на Луганщині. Танк підірвався на протитанковому фугасі. Похований у Чернігові.[21][23]
570     Мансуров Андрій Сергійович
01989-07-1010 липня 1989, Куп'янськ Харківська область. Сержант, командир танку 2-го танкового взводу 1-ї танкової роти 1-го танкового батальйону 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). З 2007 року служив у Збройних Силах України. Проживав з родиною у смт. Гончарівське. 02014-08-033 серпня 2014 Загинув біля села Красний Яр (Краснодонський район) на Луганщині. Танк підірвався на протитанковому фугасі. Похований у смт. Гончарівське Чернігівської області.[21][24]
571     Кіш Станіслав Іванович
01995-05-022 травня 1995, Онок Закарпатська область. Солдат, сапер 128-ї окремої Закарпатської механізованої бригади. Служив за контрактом менше року, з вересня 2013. Займався футболом, грав за сільський клуб «Зірка». 02014-08-033 серпня 2014 Загинув під Луганськом під час обстрілу позицій військових з мінометів та РСЗВ «Град».[25]
572     Кудінов Олексій Костянтинович
01987-09-1515 вересня 1987, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, механік-водій інженерно-технічного взводу інженерно-технічної роти 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади. Закінчив Криворізький професійно-транспортний ліцей за фахом машиніст екскаватора. Працював у рудоуправлінні гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». 02014-08-033 серпня 2014 Загинув під час операції зі звільнення від терористів міста Шахтарськ у Донецькій області.[26]
573     Прищепа Роман Вікторович
 
01987-01-2929 січня 1987, Полтава. Капітан, командир самохідно-артилерійської батареї самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади. Закінчив Львівський інститут Сухопутних військ Національного університету «Львівська політехніка» за спеціальністю «Бойове застосування та управління діями підрозділів наземної артилерії». 02014-08-033 серпня 2014 Загинув за незрозумілих обставин.[27]
574     Сєнчев Сергій Олексійович
 
01973-07-088 липня 1973, Кропивницький. Підполковник, заступник командира військової частини А0680 з виховної роботи 3-го окремого полку спецпризначення (Кропивницький) ГУР Міноборони України. Залишилися двоє дітей шкільного віку. 02014-08-044 серпня 2014 Отримав важкі кульові та осколкові поранення у черевну порожнину під час бою за висоту Савур-Могила. Підполковнику було зроблено операцію в польовому шпиталі, але він помер під час транспортування до стаціонарного шпиталю у Дніпропетровськ. Похований на Алеї Слави Рівнянського кладовища Кропивницького.[28]
575     Медушевський Віктор Зенонович
01974-05-011 травня 1974, Довбиш Житомирська область. Солдат, механік-водій 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Залишилась дружина і 4-річна донька. 02014-08-044 серпня 2014 За попередніми даними, загинув від кулі снайпера, несучи варту на одному з блокпостів під Луганськом.[29]
576     Кривоносов Сергій Сергійович
(Позивний «Граніт»)
 
01978-06-2626 червня 1978, Миколаїв. Майор, заступник командира батальйону — начальник штабу 2-го батальйону 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Залишилась дружина та 10-річний син.
Герой України (посмертно).[30]
02014-08-044 серпня 2014 Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» з боку кордону о 2-й годині ночі на висоті 185 біля села Дібрівка (Шахтарський район) Донецької області. Майор-десантник загинув як герой. Його підрозділ більше місяця тримав свою висоту на українсько-російському кордоні. Коли розпочався черговий артобстріл із території Росії, снаряд залетів в окоп, і Сергій просто закрив його своїм тілом, рятуючи своїх бійців.[31]
У мережі з'явилося відео, на якому зафіксовано, як підрозділ АТО, під безпосереднім командуванням заступника командира батальйону Кривоносова С. С., влітку 2014 року на Донбасі, знищує ворожу колону проросійських бойовиків.[32]
577     Грек Сергій Анатолійович
(псевдонім «Балаган»)
01987-10-2222 жовтня 1987, Москва, РРФСР[33]. Боєць батальйону спецпризначення «Азов». Росіянин, вже 3 роки проживав в Україні (в Миколаєві), куди був змушений переїхати через політичні переслідування з боку спецслужб РФ. Учасник миколаївського руху ультрас. 02014-08-044 серпня 2014 Загинув у бою за звільнення Мар'їнки на підходах до Донецька.[34]
578     Шпіганевич Тарас Анатолійович
01994-06-1616 червня 1994, Чернятин (Жмеринський район) Вінницька область. Солдат, водій БТР 95-ї окремої Житомирської аеромобільної бригади. Батьки Тараса працюють викладачами в Чернятинському коледжі Вінницького національного аграрного університету[35]. 02014-08-044 серпня 2014 Під час бою під Дебальцеве Донецької області (за іншими даними під Торезом) був підбитий у БТРі. Коли його витягали з палаючого БТРа, то снайпер встиг завдати двох пострілів — один у ногу, інший — у плече. Спочатку був доправлений до харківського шпиталю, а потім вночі літаком до Києва у Головний військово-клінічний шпіталь Міноборони. Лікарям довелося ампутувати ліву ногу десантника вище коліна, намагалися врятувати пришиту ліву руку. Тарас втратив дуже багато крові, після переливання крові з'явились ускладнення з нирками. 4 серпня Тарас помер на лікарняному ліжку.[36]
579     Наглюк Роман Миколайович
 
01986-03-1414 березня 1986, Ходорівці Кам'янець-Подільський район Хмельницька область. Капітан, заступник командира роти з озброєння 1-го батальйону 24-ї окремої Залізної механізованої бригади (Яворів). Випускник Харківського інституту танкових військ 2008 року. Служив у Чернівецькому батальйоні 300-го полку, де обіймав посади командира взводу та командира роти, а після його розформування переїхав з сім'єю до Яворова і почав службу у 24-ї механізованій бригаді. Залишилась дружина та донька, яка у 2014 році піде в 1-й клас. 02014-08-044 серпня 2014 Загинув на Луганщині під час нічного обстрілу з РСЗВ «Град». Осколок від снаряду пробив БМП, в якому Роман знаходився без бронежилета, і влучив йому прямо в серце.[37]
580     Реготун Олег Петрович
01976-09-1010 вересня 1976, Бердичів Житомирська область. Старший прапорщик, головний сержант взводу 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону 128-ї окремої Закарпатської механізованої бригади. Проживав в Ужгороді. Залишилися дружина та двоє дітей. 02014-08-055 серпня 2014 Під аеропортом Луганська точилися жорстокі бої, під час яких загинули двоє військових закарпатської бригади.[38]
581     Коренівський Сергій Петрович
01981-04-2424 квітня 1981, Андріяшівка (Бердичівський район) Житомирська область. Старший прапорщик, головний сержант взводу 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої Закарпатської механізованої бригади. Проживав в Ужгороді. Залишилися дружина та донька. 02014-08-055 серпня 2014 Під аеропортом Луганська точилися жорстокі бої, під час яких загинули двоє військових закарпатської бригади.[38]
582     Бутрик Віктор Іванович
01981-10-099 жовтня 1981, Охотівка Житомирська область. Солдат, номер обслуги 95-ї окремої Житомирської аеромобільної бригади (За іншими джерелами, — 30-ї омбр). До мобілізації працював у місті Коростень. Залишилася мати, брат та 4 сестри. 02014-08-055 серпня 2014 Загинув в результаті обстрілу з РСЗВ «Град» під селом Степанівка (Шахтарський район) Донецької області.[39]
583     Свинчук Олександр Юрійович
01986-01-2323 січня 1986, Нововолинськ Волинська область. Старший солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). До ЗС України пішов добровольцем, був поранений, але після лікування знову повернувся на передову. До служби в ЗС України декілька років працював пожежним рятувальником у ДПРЧ-5 Нововолинська 02014-08-055 серпня 2014 Загинув у бою за стратегічно важливу висоту Савур-могила на кордоні України, що на Донеччині.[40]
584     Кутовий Вадим Борисович
01986-03-099 березня 1986, Охтирка Сумська область. Молодший сержант, водій 5-ї батареї 27 реактивного артилерійського полку, військова частина А1476 (Суми). Залишилися дружина та двоє дітей, 2008 і 2011 р.н. 02014-08-055 серпня 2014 Загинув у ніч на 5-те серпня в бою з терористами під Горлівкою (Донецька область).[41][42]
Згідно повідомлень, які надав командир 8-ї батареї 3-го реадн 27-ї ОРАБр А. Шейко, військовослужбовець загинув під час зачистки «зеленки» українськими силами вогнем із ЗУ-23-2[43]
585     Танковський Євген Анатолійович
 
01979-12-1111 грудня 1979, Приютівка Кіровоградська область. Старший лейтенант, командир 1-го взводу 9-ї роти парашутно-десантного батальйону 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). Батьки проживають у м. Олександрія Кіровоградської області. В зрілому віці переїхав до Кривого Рогу. Закінчив Дніпропетровський гірничий інститут за фахом гірничий інженер, працював на шахті майстром зміни з техніки безпеки. Звідти був мобілізований. 02014-08-055 серпня 2014 Загинув від міни під Торезом (Донецька область) під час виходу з оточення. Похований на Верболозівському кладовищі в Олександрії.[44]
586     Руднєв Андрій Володимирович
 
01983-08-099 серпня 1983, Ромни Сумська область. Старший лейтенант, заступник командира самохідно-артилерійської батареї з озброєння 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). Випускник СВІРВіА ім. Б.Хмельницького м. Суми. Залишилися дружина та 4-річна донька. 02014-08-055 серпня 2014 Близько 4-ї години ранку в ході виконання бойового завдання в районі села Орлово-Іванівка (Донецька область) підрозділ бригади потрапив у засідку. Під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками снаряд влучив у самохідну артилерійську установку 2С9 "Нона", 7 членів екіпажу САУ загинули.[45][41]
587     Русєв Сергій В'ячеславович
01993-10-1313 жовтня 1993. Молодший сержант, командир гармати 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). 02014-08-055 серпня 2014 Близько 4-ї години ранку в ході виконання бойового завдання в районі села Орлово-Іванівка (Донецька область) підрозділ бригади потрапив у засідку. Під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками снаряд влучив у самохідну артилерійську установку 2С9 "Нона", 7 членів екіпажу САУ загинули.[45][46]
588     Мельников Віктор Валерійович
01992-01-1414 січня 1992, Павлоград Дніпропетровська область. Старший солдат, водій самохідно-артилерійського взводу 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). Вчився і жив у Новомосковську. Закінчив Новомосковський технікум Національної металургійної академії у 2011 році. З вересня 2013 року проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України. 02014-08-055 серпня 2014 Близько 4-ї години ранку в ході виконання бойового завдання в районі села Орлово-Іванівка (Донецька область) підрозділ бригади потрапив у засідку. Під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками снаряд влучив у самохідну артилерійську установку 2С9 "Нона", 7 членів екіпажу САУ загинули. Поховали Віктора в Новомосковську.[45][47]
589     Лащенко Максим Сергійович
01987-12-1717 грудня 1987. Солдат, номер обслуги 1-ї батареї 1-го самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). Залишилась 5-річна донька. 02014-08-055 серпня 2014 Близько 4-ї години ранку в ході виконання бойового завдання в районі села Орлово-Іванівка (Донецька область) підрозділ бригади потрапив у засідку. Під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками снаряд влучив у самохідну артилерійську установку 2С9 "Нона", 7 членів екіпажу САУ загинули.[45][48]
590     Лащенко Артем Сергійович
01987-12-1717 грудня 1987. Старший солдат, номер обслуги 1-ї батареї 1-го самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). 02014-08-055 серпня 2014 Близько 4-ї години ранку в ході виконання бойового завдання в районі села Орлово-Іванівка (Донецька область) підрозділ бригади потрапив у засідку. Під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками снаряд влучив у самохідну артилерійську установку 2С9 "Нона", 7 членів екіпажу САУ загинули.[45][48]
591     Міщенко Максим Юрійович
01995-09-088 вересня 1995, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший солдат, старший навідник 1-ї батареї 1-го самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). 02014-08-055 серпня 2014 Близько 4-ї години ранку в ході виконання бойового завдання в районі села Орлово-Іванівка (Донецька область) підрозділ бригади потрапив у засідку. Під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками снаряд влучив у самохідну артилерійську установку 2С9 "Нона", 7 членів екіпажу САУ загинули.[45][49]
592     Морозюк В'ячеслав Юрійович
01994-03-066 березня 1994, Дніпропетровськ. Солдат, далекомірник 1-ї батареї 1-го самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). 02014-08-055 серпня 2014 Близько 4-ї години ранку в ході виконання бойового завдання в районі села Орлово-Іванівка (Донецька область) підрозділ бригади потрапив у засідку. Під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками снаряд влучив у самохідну артилерійську установку 2С9 "Нона", 7 членів екіпажу САУ загинули.[45][50]
593     Пашко Василь Любомирович
(Позивний «Лис»)
01982-10-1414 жовтня 1982, Новий Яричів Львівська область. Боєць 5-го батальйону Добровольчого Українського Корпусу. Був активним учасником ВО «Тризуб» імені Степана Бандери. Останні 9 років проживав в Італії, де працював рятувальником. Коли дізнався про події в Україні, не задумуючись повернувся, брав участь у Революції Гідності, потім добровольцем пішов захищати державу. Після тренувань у підготовчому таборі ДУК у Дісні, поїхав у зону АТО, де пробув три місяці. Після війни збирався одружитись. Залишилась 9-річна донька. 02014-08-055 серпня 2014 Загинув у бою в районі м. Амвросіївка (Донецька область) від кулі снайпера, затуливши собою 18-річного товариша і врятувавши йому життя.[51]
594     Пріменко Юрій Володимирович
01983-11-2525 листопада 1983, Дніпропетровська область. Старший солдат, радіотелефоніст 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). 02014-08-055 серпня 2014 Загинув у бою за курган Савур-могила (за іншими даними в районі Шахтарська) (Донецька область).[52]
595     Янович Вадим Миколайович
01979-01-2828 січня 1979, Первомайськ (Миколаївська область). Солдат, командир відділення 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). 02014-08-077 серпня 2014 Загинув у прикордонній зоні напередодні виходу підрозділів 79-ї бригади з оточення. Під час обстрілу снаряд розірвався біля машини, Вадим отримав осколкове поранення в шию.[53]
596     Приймак Віталій Миколайович
01977-10-1111 жовтня 1977, Берестівка (Баранівський район) Житомирська область. Солдат, кулеметник 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Був одним із 5 дітей, яких виховувала одна мама. 02014-08-066 серпня 2014 Загинув під час обстрілу російськими терористами військової колони в районі висоти Савур-Могила поблизу прикордонного села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області.[54]
597     Шляхтич Олександр Валентинович
01981-08-1616 серпня 1981, Пирятин Полтавська область. Солдат, механік-водій-кранівник 27-го реактивного артилерійського полку. Після строкової служби в армії три роки служив за контрактом у військовій частині Пирятина, потім займався пасажирськими перевезеннями. 25 березня записався добровольцем для участі в АТО на сході України. Залишилась дружина та 12-річна донька. 02014-08-066 серпня 2014 Загинув у бою за висоту Савур-могила в Донецькій області поблизу кордону.[55] Внесений до списку загиблих полтавчан та Книгу Пошани Полтавської обласної ради.[56]
598     Шестопал Володимир Володимирович
01979-02-2222 лютого 1979, Фастів Київська область. Солдат, старший майстер ремонтної роти батальйону матеріального забезпечення 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Пішов служити добровольцем 20 березня. Залишилися дружина, двоє синів (10-ти і 4-х років) і 12-річна донька. 02014-08-066 серпня 2014 Був застрелений майором Сергієм Джуманьязовим, коли заступився за товариша по службі на блок-посту «Сонцево» під Амвросіївкою.[57][58]. Похований 9 липня на Алеї Слави на Інтернаціональному кладовищі Фастова.[59]
599     Волнухін Сергій Анатолійович
01986-05-1818 травня 1986, проживав у Славутичі, Київська область. Солдат, водій взводу матеріального забезпечення 2 механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). До Славутича переїхав разом з батьками з Казахстану. Залишилась дружина та маленька донька. 02014-08-066 серпня 2014 Під час виходу з оточення 6 серпня бійці потрапили під вогонь противника, що засів у засідці. Зрикошетивши від броні куля пройшла збоку в незахищену бронежилетом частину тіла.[57][60]
600     Пушняк Павло Анатолійович
01978-02-2121 лютого 1978, Богуслав Київська область. Старший сержант, водій — електрик 3 реактивного артилерійського взводу 2 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). 02014-08-066 серпня 2014 Загинув від численних осколкових поранень близько 6.30 ранку поблизу села Дякове (Антрацитівський район Луганська область) під час артилерійського обстрілу військами РФ, про що свідчить характер обстрілу. Стріляли з 2С19 «Мста-С» приблизно з відстані 1-1,5 км.[57][61]
601     Василенко Олександр Васильович
01982-05-2525 травня 1982, Медвин (Богуславський район) Київська область. Солдат, старший навідник 1 реактивного артилерійського взводу 2 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Залишилась дружина та 5-річна донька. 02014-08-066 серпня 2014 Загинув від численних осколкових поранень близько 6.30 ранку поблизу села Дякове (Антрацитівський район Луганська область) під час артилерійського обстрілу військами РФ, про що свідчить характер обстрілу. Стріляли з 2С19 «Мста-С» приблизно з відстані 1-1,5 км.[57][62]
602     Шкурко Олександр Вікторович
01979-02-077 лютого 1979, Краснопілля Сумська область. Проживав у м. Біла Церква Київська область. Підполковник, старший помічник начальника штабу бригадної артилерійської групи 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Закінчив Військовий інститут артилерії при Сумському державному університеті. З 1 травня 2014 року виконував завдання в зоні АТО. Залишилися батьки, брат, дружина та син. 02014-08-066 серпня 2014 26 липня під час виконання бойового завдання дістав важких поранень та опіків, був захоплений у полон поблизу с. Тарани та доставлений до міста Сніжне (Донецька область). Російські бойовики вимагали викуп у сім'ї офіцера, потім припинили виходити на зв'язок. 5 серпня Олександра з лікарні перевели до комендатури. 6 серпня російські бойовики відвезли його до церкві на сповідь, після чого розстріляли. Був похований на кладовищі міста Сніжне. Тіло було вивезене волонтерами пошукової місії «Чорний тюльпан». 10 грудня 2015 року з воїном-захисником попрощалися у Білій Церкві, перепохований на Алеї Слави міського кладовища «Сухий яр».[63]
603     Сирватка Іван Ігорович
01993-01-1919 січня 1993, Суховоля (Городоцький район) Львівська область. Солдат, водій БТР 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). У зоні АТО перебував чотири місяці. 02014-08-066 серпня 2014 Загинув у бою біля села Красний Яр (Краснодонський район) на Луганщині, коли прикривав відхід бійців 51-ї бригади.[64]
604     Трохимчук Іван Васильович
01993-07-2424 липня 1993, Тишиця (Березнівський район) Рівненська область. Солдат, стрілець 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). 02014-08-066 серпня 2014 За даними Книги пам'яті, загинув, перебуваючи у відпустці на реабілітації після поранення в зоні АТО.[65]
605     Хортів Ернест Олександрович
01994-09-088 вересня 1994, Миколаїв. Солдат, навідник 3-го взводу 1-ї аеромобільної роти 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). 02014-08-066 серпня 2014 Отримав важке поранення з пошкодженням печінки в бою біля прикордонного села Дякове (Луганська область) 4 серпня. Десантники забезпечували прикриття для угруповання українських сил, яке виходило з оточення з-під Ізварине. В цей час через кордон з боку РФ прорвалась колона російських бойовиків, які відкрили шквальний вогонь по позиціях 3-го взводу. Ернесту зробили операцію, але він не вижив.[66]
606     Бочаров Денис Олександрович
 
01977-08-022 серпня 1977, м. Росток Німеччина, проживав у м. Новоград-Волинський Житомирська область. Майор (посмертно), командир 7-ї МР 3-го МБ 30-ї ОМБр. Випускник ОІСВ (1998). Мобілізований в березні 2014. Залишилися дружина та дві доньки. 02014-08-066 серпня 2014 Загинув від кульового поранення в бою поблизу с. Степанівка (Шахтарський район). Похований в с. Сусли[67].
607     Птіцин Віталій Ігорович
01980-11-2323 листопада 1980, Марківка Луганська область. Солдат Державної прикордонної служби, курсант 5 навчальної групи третього відділу підготовки молодших спеціалістів Навчального центру ДПСУ (Оршанець). Залишилися мати, дружина та 3-річна донька. 02014-08-066 серпня 2014 Під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») після 22-денної героїчної оборони державного кордону, після виходу з прикордонного села Дякове Луганської області у бік села Степанівка (Шахтарський район), колонна потрапила під мінометно-артилерійський обстріл російських бойовиків. Було підбито автомобіль «Урал», з якого, за словами очевидців, вистрибнули п'ятеро курсантів, з того часу їх доля була невідомою. Через кілька місяців волонтерами-пошуковцями були знайдені тіла загиблих, яких там поховав місцевий священик. Серед них за експертизою ДНК упізнано Віталія Птіцина. У серпні 2015 року воїна поховали у рідній Марківці.[68][69] Прим. Разом з Віталієм зниклі безвісти курсанти: Ушкалов Дмитро Олександрович, Мелешко Сергій Михайлович, Савченко Олександр Васильович, Овчарик Олександр Миколайович.
608     Діхтієвський Віктор Миколайович
01966-08-066 серпня 1966, Одеса. Старший прапорщик, старший спеціаліст зв'язку Південного регіонального управління Державної прикордонної служби. Залишилась донька. 02014-08-066 серпня 2014 Загинули під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії. Українські герої з боями вийшли в район Савур-Могили та Амвросіївки. Прорив тривав три доби.[19][70] Віктор загинув у свій день народження. Похований на Таіровському цвинтарі Одеси.[71]
609     Кислицький Олег Володимирович
01983-03-3030 березня 1983, Молога (Білгород-Дністровський район) Одеська область. Сержант в/ч 2197 Державної прикордонної служби (Білгород-Дністровський прикордонний загін). З 2002 по 2006 рік проходив службу в ЗС України, брав участь у миротворчих операціях за межами України. У 2006 році почав службу у Білгород-Дністровському прикордонному загоні ДПС України. 02014-08-066 серпня 2014
орієнтовна дата
Загинув під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії. Під час прориву колона потрапити під обстріл. Всі бійці, які були в колоні, під час обстрілу позістрибували з машин і розбіглись по лісосмугах. Кислицький вже до того був поранений у ногу. Він був один з тих, хто відступав до лісосмуг. Машина на якій він їхав була розбита вщент. Довгий час вважався зниклим безвісти. Похований 21.10.2015 р. в рідному селі на Одещині.[72][73][74][75]
610     Антипов Микола Павлович
01993-12-2222 грудня 1993, Римарівка (Красноокнянський район) Одеська область. Солдат Державної прикордонної служби. Після закінчення Котовського медучилища працював у Гулянському НВК медбратом. У березні був призваний до лав державної прикордонної служби України. Після навчання у Навчальному центрі ДПСУ в Оршанці був направлений в зону АТО в Луганську область. 02014-08-077 серпня 2014 Загинули під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії. Українські герої з боями вийшли в район Савур-Могили та Амвросіївки. Прорив тривав три доби. Поховали Миколу на кладовищі села Нестерове Красноокнянського району.[19][70][76][77]
611     Бойко Сергій Олександрович
01995-12-1414 грудня 1995, Крижопіль Вінницька область. Солдат Державної прикордонної служби, курсант Навчального центру ДПСУ в Оршанці. 02014-08-077 серпня 2014 Загинули під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії. Українські герої з боями вийшли в район Савур-Могили та Амвросіївки. Прорив тривав три доби.[19][70][77][78]
612     Заєць Олександр Юрійович
01993-10-2828 жовтня 1993, Селятин Чернівецька область. Солдат Державної прикордонної служби, курсант Навчального центру ДПСУ в Оршанці. 02014-08-077 серпня 2014 Загинули під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії. Українські герої з боями вийшли в район Савур-Могили та Амвросіївки. Прорив тривав три доби.[19][70][77][79]
613     Колісниченко Євген Анатолійович
01988-04-1818 квітня 1988, Овідіополь Одеська область. Старший матрос контрактної служби Одеського загону морської охорони, контролер Південного регіонального управління Державної прикордонної служби. 02014-08-077 серпня 2014 Загинули під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії. Українські герої з боями вийшли в район Савур-Могили та Амвросіївки. Прорив тривав три доби.[19][70][79] Проведено впізнання тіла у морзі Маріуполя. Похований 10 серпня в Овідіополі.[80][81]
614     Кумановський Віктор Анатолійович
01975-02-1919 лютого 1975, Хижня Жашківський район Черкаська область. Проживав у м. Умань. Солдат, водій відділення логістики 1 мобільної прикордонної застави (на автомобілях) територіального угрупування «Кордон» на ділянках Східного регіонального Управління Державної прикордонної служби. Призваний за мобілізацією 13 червня 2014 року. Залишилися батьки, двоє братів, дружина та двоє дітей. 02014-08-077 серпня 2014 Загинули під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії. Українські герої з боями вийшли в район Савур-Могили та Амвросіївки. Прорив тривав три доби. Віктор загинув під Амвросіївкою від вибуху снаряда, що потрапив у кабіну автомобіля, яким він керував. Упізнаний за експертизою ДНК. 28 серпня 2015 року захисника поховали у селі Хижня.[19][70][82]
615     Присяжнюк Ігор Васильович
01977-01-1111 січня 1977, Вінниця. Старший прапорщик, технік секції зв'язку Південного регіонального управління Державної прикордонної служби. Провідний український каноїст, багаторазовий чемпіон України з веслування, майстер спорту, учасник національної збірної України. Залишилися батьки, дружина та 4-річний син. 02014-08-077 серпня 2014 Загинув під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії. Українські герої з боями вийшли в район Савур-Могили та Амвросіївки. Прорив тривав три доби.[70] Загін Ігора обороняв пункт пропуску Довжанський. Під час виходу з оточення між 9 та 10 годинами по колоні було відкрито шквальний вогонь із РСЗВ «Град» з території Росії. Ігор їхав в автомобілі УАЗ, поряд з яким розірвався снаряд, машина спалахнула і вибухнула. Один прикордонник-водій, який вижив, бачив, що Ігор так і лишився у палаючій машині.[83] Перебував у списку зниклих. Після ідентифікації за результатами проведених експертиз поховання героя 31 січня 2015 року на Алеї Слави Центрального кладовища Вінниці.[84]
616     Матвієнко Андрій Віталійович
01985-11-077 листопада 1985, Кропивницький. Молодший сержант, молодший інспектор прикордонної служби — дозиметрист першого відділення інспекторів відділу «Ілловайськ» Державної прикордонної служби, військова частина 9937. Після закінчення навчання в інституті у 2007 році працював в одному з відділень «Приватбанку» в Кропивницького. Потім відслужив в армії. З початком бойових дій Добровольцем пішов до військкомату, призваний за мобілізацією. Без батька залишилася маленька донька. 02014-08-077 серпня 2014 Під час руху автоколони, яка поверталася з виконання завдання по захисту рубежів на Державному кордоні України, поблизу селища Лисиче — пункт пропуску «Успенка» (Донецька область), автомобіль УАЗ, в якому знаходився Андрій, підірвався на радіокерованому пристрої типу «фугас». Важкопораненого прикордонника за допомогою санавіації було евакуйовано до військово-польового госпіталю, де він, від важких ран, помер. Похований на Рівнянському кладовищі Кропивницького у секторі Почесних військових поховань.[85]
617     Лифар Сергій Іванович
01969-02-1717 лютого 1969, Матусів Черкаська область. Капітан, заступник начальника мобільної прикордонної застави Державної прикордонної служби. Після армії вирішив присвятити життя військовій справі, у 1989 році закінчив школу прапорщиків, служив на прикордонних заставах Забайкалля та України. Закінчив екстерном Інститут Прикордонних військ України. З 2008 року був звільнений у запас за вислугою років. Коли з'явилася небезпека державним кордонам, пішов добровольцем до мобільно-прикордонної застави в зону АТО. Проживав у Черкасах. Залишились дружина, донька та син, який продовжив справу батька і навчається у Навчальному центрі ДПСУ в Оршанці. 02014-08-077 серпня 2014 Загинув під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії. Українські герої з боями вийшли в район Савур-Могили та Амвросіївки. Прорив тривав три доби. Підрозділ Сергія обороняв блокпост в секторі Е-1, в районі населеного пункту Панченково. Під час виходу колони прикордонників неподалік села Дякове Луганської області бійці потрапили під обстріл бойовиків.[70][86][77]
618     Кордабньов Володимир Олександрович
 
01964-03-1010 березня 1964, Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область. Майор, начальник інженерної служби 40-го Батальйону територіальної оборони «Кривбас». Ветеран-«афганець». Працював майстром на ДМКД в доменному цеху. У нього залишилися доросла донька і неповнолітній син. 02014-08-077 серпня 2014 Бійці батальйону отримали завдання встановити блокпост поблизу Мар'янівки (Старобешівський район Донецька область), та натрапили на угруповання терористів у цьому районі. В бою 7 бійців було поранено, а майор загинув.[87][88]
619     Кочура Максим Дмитрович
01994-08-2626 серпня 1994, Дніпродзержинськ Дніпропетровська область. Солдат, номер обслуги 40-го Батальйону територіальної оборони «Кривбас». Студент, пішов добровольцем на фронт. Працював у ТОВ «Укрспецбудмонтаж». Був єдиним сином у сім'ї. 02014-08-077 серпня 2014 Бійці батальйону отримали завдання встановити блокпост поблизу Мар'янівки (Старобешівський район Донецька область), та натрапили на угруповання терористів у цьому районі. Максим загинув імовірно від пострілу снайпера — куля потрапила в район серця і пробила бронежилет. До лікарні його довезти не встигли.[87][89]
620     Ганічев Сергій Олексійович
01984-08-2626 серпня 1984, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Сержант, командир відділення 2-го взводу стрілецької роти 40-го Батальйону територіальної оборони «Кривбас». 02014-08-077 серпня 2014 Бійці батальйону виконували бойове завдання в Старобешівському районі (Донецька область), та натрапили на угруповання терористів. Сергій прикривав вогнем відхід товаришів і евакуацію поранених, відстрілюючись, відволік за собою противника в інший бік, бився до останнього і загинув у бою, врятувавши життя багатьох своїх побратимів. Три тижні тіло Сергія знаходилося на території, що контролювалася терористами, в кінці серпня вдалось його забрати. Поховали Сергія на Алеї Слави Центрального кладовища Кривого Рогу.[90]
621     Колосовський Микола Сергійович 01995-09-1414 вересня 1995, Старі Шомполи Одеська область. Старший солдат 45-го полку Західного ОТО Національної гвардії України. 02014-08-077 серпня 2014 Загинув від отриманих поранень під час мінометного обстрілу терористами блокпосту Національної гвардії в ніч з 6 на 7 серпня поблизу міста Дебальцеве Донецької області.[91][92]
622     Карабан Артем Олександрович
01993-01-055 січня 1993, Луцьк Волинська область. Старший солдат, стрілець-помічник гарантометника 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилась дружина та донька. 02014-08-077 серпня 2014 Загинув під час жорстоких боїв українських силовиків із російськими терористами, що точилися поблизу висоти Савур-Могила в Донецькій області.[93]
623     Прихід Валентин Миколайович
 
01989-04-044 квітня 1989, Забужжя (Сокальський район) Львівська область. Старший лейтенант, командир мотострілецької роти 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Молоді роки пройшли у селі Забужжя (Сокальський район), де і проживав із рідними. У 2006 році закінчив Сокальську гімназію, з 2006 по 2010 рік навчався на денній формі навчання у Національному університеті «Львівська політехніка». Закінчив навчання у 2011 році на заочній формі навчання. 23 липня 2010 року прийняв присягу, після дворічного навчання на військовій кафедрі, тоді він вирішив присвятити себе Українській армії. В грудні 2010 року пішов на службу за контрактом. Двоюрідний брат солдата розвідника Юрія Прихода, який загинув 16 червня під Ямполем на Донеччині. 02014-08-077 серпня 2014 Загинув у бою за стратегічно важливу висоту Савур-Могила в Донецькій області. Бронежилет Валентина було пробито бронебійними кулями в області грудей.[94][95]
624     Поліщук Володимир Сергійович
01985-06-1212 червня 1985, Мочалки Турійський район Волинська область. Старший солдат, радіотелефоніст 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). 02014-08-077 серпня 2014 Перервався зв'язок із Володимиром 7-8 серпня, 17 серпня батьки знайшли його тіло в Харківському морзі. Батькам ніхто нічого не розповідав, похоронка не приходила. Рідні хотіли дізнатись, коли і як загинув син.[96] За даними Книги пам'яті, загинув у боях біля кургану Савур-Могила (Донецька область).[97]
625     Алдошин Максим Олександрович
01991-06-1717 червня 1991, Миколаїв. Солдат, водій-стрілець взводу охорони і патрульно-постової служби Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Служив за контрактом з 2011 року. 02014-08-077 серпня 2014 Помер у військовому шпиталі внаслідок важких поранень, які він отримав поблизу м. Луганськ, коли УАЗик, яким він керував, потрапив у засідку терористів. Не зважаючи на тяжкі поранення, військовослужбовець не кинув керма і зміг вивести машину у безпечне місце, врятувавши життя своїх двох співслужбовців, які також перебували в автомобілі.[98]
626     Кондратьєв Михайло Юрійович
01977-05-2929 травня 1977, Кривий Ріг. Підполковник юстиції (посмертно), старший офіцер відділу по боротьбі з корупцією Південного територіального управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Михайло навчався у Криворізькому ліцеї з посиленою військовою та фізичною підготовкою з 1993 по 1995 рік. Потім завершив навчання в Одеському інституті Сухопутних військ України. Йому присвоєно звання підполковник посмертно. Залишилися дружина і дві малолітні доньки. 02014-08-077 серпня 2014 Виконуючи бойове завдання в Артемівському районі Донецької області був вбитий снайперською кулею в голову.[99]
627     Сиротін Євген Олексійович
01992-12-055 грудня 1992, Запоріжжя. Старший сержант, командир гармати 55-ї окремої артилерійської бригади (Запоріжжя). (Прим. В зону АТО, артилеристи 55-ї бригади були направлені у складі 79-ї Миколаївської оаембр). Після закінчення училища, три роки служив за контрактом. Залишилась мати і брат. 02014-08-077 серпня 2014 В останній раз на зв'язок із рідними виходив 4 серпня. Під час виходу з оточення під Дякове в Луганській області, бойова машина відстала від основного угруповання, яке виходило з «котла», і на блокпосту біля Красний Луч потрапила у засідку терористів, які закидали машину гранатами. Про загибель Євгена його рідні дізнались з проросійських сайтів, офіційно вважався зниклим без вісті. Пізніше його смерть була підтверджена співслужбовцями, які прорвались з оточення.[100][101] Після вивезення тіла бійця з окупованої території та проведення експертизи ДНК, його поховали 6 грудня на Капустянському кладовищі Запоріжжя.[102]
628     Третяк Петро Анатолійович
 
01972-08-033 серпня 1972, Томаківка Дніпропетровська область. Проживав у м. Запоріжжя. Підполковник (посмертно), заступник командира дивізіону з виховної роботи 55-ї окремої артилерійської бригади (Запоріжжя). (Прим. В зону АТО, артилеристи 55-ї бригади були направлені у складі 79-ї Миколаївської оаембр). Залишилась дружина та троє дітей, 18, 11 і 3 років. 02014-08-077 серпня 2014 Під час виходу з оточення під Дякове в Луганській області, бойова машина відстала від основного угруповання, яке виходило з «котла», і на блокпосту біля Красний Луч потрапила у засідку терористів, які закидали машину гранатами. Про загибель майора стало відомо з проросійських сайтів. Пізніше його смерть була підтверджена співслужбовцями, які прорвались з оточення, і Запорізьким обласним військовим комісаром.[101][103] Була інформація, що майора Третяка поховали в районі Перевальська.[104] Після вивезення тіла з окупованої території та проведення експертизи ДНК, 8 грудня відбулося прощання у Запоріжжі. Поховали воїна-захисника в смт Томаківка.[105]
629     Чечет Юрій Васильович
01972-02-044 лютого 1972, Гульськ Новоград-Волинський район Житомирська область. Сержант, старший стрілець 8-ї роти 3-го батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). 02014-08-077 серпня 2014 Загинув під час бою на блок-посту в районі села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області поблизу міста Сніжне. Про смерть воїна родичам повідомили російські бойовики, надіславши відео. Перебував у списку зниклих.[106] 18 грудня у Новограді-Волинському попрощались з трьома воїнами, яких опізнали за експертизою ДНК. Похований у рідному селі 19 грудня.[107]
630     Ломачук Іван Сергійович
01991-02-066 лютого 1991, Новоград-Волинський Житомирська область. Сержант 8-ї роти 3-го батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). 02014-08-077 серпня 2014 Загинув під час бою на блок-посту в районі села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області поблизу міста Сніжне. Про смерть воїна родичам повідомили російські бойовики, надіславши відео. Офіційного підтвердження немає.[106]
631     Степанюк Володимир Миколайович
01974-06-2323 червня 1974, Токарів Новоград-Волинський район Житомирська область. Сержант, гранатометник 8-ї роти 3-го батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Призваний за мобілізацією. 02014-08-077 серпня 2014 Загинув під час бою на блок-посту в районі села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області поблизу міста Сніжне. Про смерть сина батькам повідомили російські бойовики зі Сніжного. Перебував у списку зниклих.[106] 18 грудня у Новограді-Волинському попрощались з трьома воїнами, яких опізнали за експертизою ДНК. Похований у рідному селі 19 грудня.[107]
632     Півоварчук Сергій Олександрович
01985-12-2424 грудня 1985, Тернівка (Новоград-Волинський район) Житомирська область. Солдат, гранатометник 8-ї роти 3-го батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). 02014-08-077 серпня 2014 Загинув під час бою на блок-посту в районі села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області поблизу міста Сніжне. Про смерть Сергія його сестрі повідомили російські бойовики. Перебував у списку зниклих.[106][108] 18 грудня у Новограді-Волинському попрощались з трьома воїнами, яких опізнали за експертизою ДНК. Похований у рідному селі 19 грудня.[107]
633     Коваль Павло Миколайович
01989-07-1111 липня 1989, Стрий Львівська область.[109] Старший солдат 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). До мобілізації працював інженером відділу підготовки виробництва ТОВ «Леоні». Залишилися дружина та 1,5-річний син. 02014-08-077 серпня 2014 Павло неодноразово рятував життя інших людей разом з медиками 24-ї механізованої бригади. Під час одного з обстрілів російські бойовики з гранатомету поцілили в медичний автомобіль, де перебував Павло. 13 серпня воїна провели в останню путь у рідному Стрию.[94][110]
634     Стельмах Тарас Іванович
01975-01-1515 січня 1975, Львів. Молодший сержант, санітарний інструктор розвідроти 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Мобілізований у травні, з червня перебував у зоні АТО. Залишилися дружина та 5-річна донька. 02014-08-077 серпня 2014 Загинув близько 7:00 в районі с. Степанівка (Шахтарський район) Донецької області поблизу кургану Савур-Могила, супроводжуючи поранених у санітарній машині. В машину влучив снаряд, загинули двоє бійців. Після вивезення останків з окупованої території та проведення експертизи ДНК, Тараса поховали 16 грудня у Львові на Личаківському кладовищі на полі почесних поховань № 76.[111]
635     Паламар Олександр Олександрович
01991-09-1515 вересня 1991, Кельменецький район Чернівецька область. Сержант, військовослужбовець 24-ї окремої Залізної механізованої бригади (Яворів). 02014-08-088 серпня 2014 Не уточнено.[112]
636     Бакунов Євген Валерійович
01991-12-066 грудня 1991, Миколаїв. Солдат, розвідник-оператор розвідроти 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Строкову службу проходив у 25-ї дніпропетровській бригаді, потім пішов служити за контрактом до миколаївської аеромобільної бригади. Залишилась дружина та маленький син. 02014-08-088 серпня 2014 Помер у лікарні с. Новомлинівка (Розівський район Запорізька область) від важких поранень, отриманих у зоні АТО у Донецькій області.[113]
637     Жабенко Юрій Леонідович
01984-01-1212 січня 1984, Брусилів Житомирська область. Солдат, номер обслуги 26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади. Залишилися мати, дві сестри та брат. 02014-08-088 серпня 2014 Загинув під час обстрілу, опинившись у самому центрі влучання снаряду.[114]
638     Щербатюк Роман Олексійович
01990-08-055 серпня 1990, Попільня Житомирська область. Молодший сержант, номер обслуги 26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади. З 2007 року навчався на історичному факультеті Житомирського державного університету імені Івана Франка. Займався спортом, був воротарем ФК «Попільня». У 2013 році проходив строкову військову службу. У березні 2014 року був призваний до армії за мобілізацією. Залишилися батьки та старша сестра. 02014-08-088 серпня 2014 Загинув близько 1-ї години під час мінометного обстрілу позицій дивізіону в районі Амвросієвки (Донецька область). Після проведення процедури ідентифікації Романа поховали 2 жовтня у рідному селищі.[114][115]
639     Юзвінський Вадим Володимирович
01974-03-3131 березня 1974, Городниця Новоград-Волинський район Житомирська область. Старшина, механік-водій 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Залишились мати, сестра та троє дітей. 02014-08-088 серпня 2014 Загинув в районі міста Амвросіївка (Донецька область). Отримав вогнепальне уламкове поранення лівої легені, унаслідок якого помер. Похований 24 серпня в рідному смт Городниця.[116]
640     Куришко Ярослав Русланович
01994-02-099 лютого 1994, Карасин (Сарненський район) Рівненська область. Солдат, кулеметник 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський), служив за контрактом з 2013 року. З 2005 по 2011 роки прислуговував у Свято-Василіївському храмі Карасина та навчався у музичній школі грі на акордеоні. У 2011 році закінчив Сарненський ліцей «Лідер». У 2011—2012 роках навчався у Рівненській школі міліції, проходив строкову службу у ВПС при Генштабі у Київї, після чого пішов служити за контрактом. 02014-08-088 серпня 2014 Загинув у районі села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області.[117]
641     Ляшук Тарас Іванович
01986-12-2020 грудня 1986, Корець Рівненська область. Молодший сержант, заступник командира бойової машини 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Закінчив коледж радіоелектроніки у Запоріжжі, потім Класичний приватний університет у цьому ж місті за спеціальністю програмування та інформаційні технології. 02014-08-088 серпня 2014 Загинув у районі села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області.[118]
642     Коростинський Олександр Віталійович
01985-07-1313 липня 1985, Острожок Баранівський район Житомирська область. Солдат, водій вогнеметного взводу 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Призваний за мобілізацією 20 березня 2014 року. Залишилися батьки та дружина. 02014-08-088 серпня 2014 Загинув під час боїв біля кордону, на дорозі поблизу села Маринівка (Шахтарський район) Донецької області. Після обіду військова колона, вантажівка «Урал» і БРДМ, вирушила з с. Степанівка до с. Маринівка для облаштування блокпосту, і вже під Маринівкою потрапила під обстріл російських збройних формувань. Олександр був за кермом Уралу. Вважався зниклим безвісти, упізнаний за експертизою ДНК серед загиблих. 13 листопада 2015 року перепохований у с. Острожок.[119][120]
643     Козаренко Роман Вікторович
01994-06-1616 червня 1994, Кам'янка (Ємільчинський район) Житомирська область. Старший солдат, водій 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Сім'я переїхала в село Бехи (Коростенський район). Протягом 2012—2013 років Роман проходив строкову армійську службу. Мобілізований у березні 2014 року. 02014-08-088 серпня 2014 Загинув під час боїв біля кордону, на дорозі поблизу села Маринівка (Шахтарський район) Донецької області. Після обіду військова колона, вантажівка «Урал» і БРДМ, вирушила з с. Степанівка до с. Маринівка для облаштування блокпосту, і вже під Маринівкою потрапила під обстріл російських збройних формувань. Роман залишився в «Уралі» на місці бою, через місяць тіло було вивезене волонтерами пошукової місії «Чорний тюльпан». Упізнаний за експертизою ДНК. 15 січня 20-річного героя поховали у с. Бехи.[119][121]
644     Закусило Олександр Володимирович
01984-08-1111 серпня 1984, Овруч Житомирська область. Солдат, старший вогнеметник вогнеметного взводу 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Залишилися батьки та молодший брат. 02014-08-088 серпня 2014 Загинув під час боїв біля кордону, на дорозі поблизу села Маринівка (Шахтарський район) Донецької області. Після обіду військова колона, вантажівка «Урал» і БРДМ, вирушила з с. Степанівка до с. Маринівка для облаштування блокпосту, і вже під Маринівкою потрапила під обстріл російських збройних формувань. Олександр залишився в «Уралі» на місці бою, через місяць тіло було вивезене волонтерами пошукової місії «Чорний тюльпан». Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 4 грудня 2015 року перепохований в Овручі.[119][122]
645     Макарчук Юрій Валентинович
01992-06-2121 червня 1992, Ліхен Німеччина. Проживав в смт Ємільчине Житомирська область. Сержант, стрілець комендантського взводу 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Народився в родині військового, 1993 року сім'я переїхала до с. Березники (Ємільчинський район), де в 1998 році Юрій пішов у перший клас. У 2002 році переїхав на постійне місце проживання в смт Ємільчине. Після строкової служби в армії працював на різних роботах. Мобілізований 19 березня 2014 року, на початку серпня був направлений до зони АТО. Неодружений. 02014-08-088 серпня 2014 Загинув під час боїв біля кордону, на дорозі поблизу села Маринівка (Шахтарський район) Донецької області. Після обіду військова колона, вантажівка «Урал» і БРДМ, вирушила з с. Степанівка до с. Маринівка для облаштування блокпосту, і вже під Маринівкою потрапила під обстріл російських збройних формувань. Юрій перебував в БРДМ, загинув на місці під час обстрілу. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом, 19 березня 2015 року перепохований на кладовищі в смт Ємільчине.[119][123]
646     Шепетько Сергій Петрович
01986-02-1616 лютого 1986, Сущани (Олевський район) Житомирська область. Солдат, стрілець комендантського взводу 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Працював лісником в Олевському держлісгоспі. Призваний за мобілізацією 19 березня 2014 року. Залишилися мати, сестри. 02014-08-088 серпня 2014 Загинув під час боїв біля кордону, на дорозі поблизу села Маринівка (Шахтарський район) Донецької області. Після обіду військова колона, вантажівка «Урал» і БРДМ, вирушила з с. Степанівка до с. Маринівка для облаштування блокпосту, і вже під Маринівкою потрапила під обстріл російських збройних формувань. Сергій був застрелений в полоні. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 18 березня 2015 року перепохований у с. Сущани.[119][124]
647     Іщук Олександр Сергійович
01987-10-1616 жовтня 1987, Першотравенськ Баранівський район Житомирська область. Старший солдат, стрілець 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Мобілізований 19 березня 2014 року. Залишилися батьки та сестра. 02014-08-088 серпня 2014 Загинув під час боїв біля кордону, на дорозі поблизу села Маринівка (Шахтарський район) Донецької області. Після обіду військова колона, вантажівка «Урал» і БРДМ, вирушила з с. Степанівка до с. Маринівка для облаштування блокпосту, і вже під Маринівкою потрапила під обстріл російських збройних формувань. Олександр перебував в БРДМ, загинув на місці під час обстрілу. Упізнаний за експертизою ДНК серед загиблих. 17 березня 2015 року жителі Баранівського та Полонського районів провели воїна в останню путь в с. Черніївка Полонського району Хмельницької області.[119][125]
648     Александренко Сергій Миколайович
01979-06-022 червня 1979, Олбин Чернігівська область. Старший солдат, радіотелеграфіст 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське Чернігівська область). 02014-08-088 серпня 2014 Загинув у боях під Луганськом. За іншою версією загинув біля села Велика Тарасівка Луганської області 18 серпня. Похований 22 серпня в рідному селі.[126]
649     Іванов Максим Олегович
01987-07-2929 липня 1987, Дніпропетровськ. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). 02014-08-088 серпня 2014 Загинув у результаті отриманого вогнепального поранення голови.[127]
650     Прищеп'юк Андрій Миколайович
(Позивний «Шершень» /«Батя»)
01974-10-1212 жовтня 1974, Івано-Франківськ. Проживав у селі Софіївська Борщагівка. Командир розвідгрупи корпусного підпорядкування Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Офіцер, десантник. Залишилось двоє дітей.
17.11.2017 нагороджений орденом як учасник Революції Гідності.
02014-08-099 серпня 2014 Загинув у бою в районі Міусинська (за іншими джерелами поблизу кургану Савур-Могила) в прикордонній зоні. Розвідгрупа потрапила у засідку. Тіло воїна було ідентифіковане серед похованих у Запоріжжі невідомих героїв АТО. 31 січня 2015 року після прощання в Українському домі героя перепоховали у Києві.[128]
В соцмережі, з посиланням на 5 батальйон ДУК ПС і Яроша, повідомили про двох загиблих.[129]
651     Галянт Віталій Ігорович
01994-06-1616 червня 1994, Розкішна Ставищенський район Київська область. Солдат, стрілець 95-ї окремої Житомирської аеромобільної бригади. 02014-08-099 серпня 2014 О 8-й ранку з Віталієм перервався зв'язок. Рідним повідомили, що він загинув у бою в районі Міусинська (Луганська область). Тіло не знайшли, перебуває у списку розшуку.[130]
652     Титаренко Сергій Миколайович
01992-08-088 серпня 1992, Мена Чернігівська область. Молодший сержант, старший навідник 2 гаубичного самохідного артилерійського взводу 3 гаубичної самохідно-артилерійської батареї гаубичного самохідно-артилерійсього дивізіону 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське), польова пошта В1688. 02014-08-099 серпня 2014 Підрозділ Сергія охороняв дорогу на аеропорт Луганська. Загинув біля смт. Челюскінець внаслідок попадання снаряду в гаубичну самохідну установку. У Сергія була пошкоджена артерія, він помер на руках у лікарів у кареті медичної допомоги.[131]
653     Дейнега Сергій Валентинович
01972-09-1111 вересня 1972, Бобровиця Чернігівська область. Сержант, командир 2 протитанкового відділення протитанкового взводу 1 механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Залишилась дружина та двоє синів. 02014-08-099 серпня 2014 Загинув в районі прикордонного села Маринівка (Шахтарський район) на Донеччині під час обстрілу з РСЗВ «ГРАД».[57][132]
654     Щербань Михайло Іванович
01985-03-1616 березня 1985, Пилипча (Білоцерківський район) Київська область. Сержант, заступник командира бойової машини — навідник-оператор 5 механізованого взводу 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). 02014-08-099 серпня 2014 Не уточнено.[57]
655     Акутін В'ячеслав Ігорович
01990-04-033 квітня 1990. Молодший сержант, молодший інспектор 2 категорії — прожекторист відділу «Марківка» Луганського прикордонного загону Державної прикордонної служби. 02014-08-1010 серпня 2014 Загинув під час обстрілу Територіального управління «Північ».[19]
656     Андрієнко Сергій Володимирович
01983-11-2222 листопада 1983. Старший сержант, технік групи АСУ відділу «Марківка» Луганського прикордонного загону Державної прикордонної служби. 02014-08-1010 серпня 2014
орієнтовна дата.
Не уточнено.[19]
657     Дзідзінашвілі Давід Георгійович
01983-08-066 серпня 1983. Старший сержант, інспектор 3 категорії — дозиметрист відділу «Марківка» Луганського прикордонного загону Державної прикордонної служби. 02014-08-1010 серпня 2014 Загинув під час обстрілу Територіального управління «Північ».[19]
658     Шило Володимир Сергійович
01979-02-077 лютого 1979. Прапорщик, дільничний інспектор 1 категорії відділення дільничних інспекторів відділу прикордонної служби «Марківка» Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби. 02014-08-1010 серпня 2014 Загинув під час обстрілу прикордонного села Юганівка (Станично-Луганський район Луганська область).[19]
659     Гутнік-Залужний Іван Вікторович
01990-12-1818 грудня 1990, Запоріжжя. Лейтенант, командир взводу військової частини 3033 Національної гвардії України (Запоріжжя), призваний за мобілізацією. Орден лейтенанта довелось отримати його діду, 96-річному ветерану Другої світової Івану Залужному, який на похоронах онука звернувся до ветеранів в РФ.[133] 02014-08-1010 серпня 2014 Отримав вогнепальні поранення близько 1-ї години ночі під час обстрілу терористами блокпоста поблизу міста Амвросіївка Донецька область. Медики до останнього боролися за життя офіцера, але поранення виявилося смертельним.[134]
660     Бойко Юрій Миколайович
(Позивний «Немо»)
01971-01-077 січня 1971, м. Ульяновка Кіровоградська область. Полковник, начальник відділу підготовки військ управління бойової та спеціальної підготовки ГУ Національної гвардії України. Був куратором резервного батальйону «Донбас». Після закінчення Пермського вищого військового командно-тилового училища внутрішніх військ МВС РФ розпочав свою військову службу з посади командира взводу. До останнього місця служби обіймав посади командира роти, заступника начальника штабу і заступника командира частини. Залишилася дружина та 13-ти річна донька. 02014-08-1010 серпня 2014 Загинув під Іловайськом (Донецька область) близько 14.30 під час зіткнення з бойовиками та комплексного обстрілу з боку терористів.[134][135]
661     Литвинський Юрій Олексійович
(Позивний «Монгол»)
01967-11-033 листопада 1967, Київ (район Дарниця). Підполковник резерву, заступник командира батальйону з озброєння — начальник технічної частини резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України. Брав активну участь у Революції Гідності. 02014-08-1010 серпня 2014 Загинув під Іловайськом (Донецька область) під час зіткнення з бойовиками та комплексного обстрілу з боку терористів. Прощалися з Юрієм у Михайлівському соборі. Похований на Лісовому кладовищі.[134][136][137]
662     Мотичак Роман Миколайович
(Позивний «Комуніст»)
01969-05-3030 травня 1969, Лімна Львівська область. Старший солдат, стрілець резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України, підрозділ «Купол». Брав активну участь у Революції Гідності, перебував у сотні «Лева». Залишилися дружина, син та дочка. 02014-08-1010 серпня 2014 Загинув під Іловайськом (Донецька область) під час зіткнення з бойовиками та комплексного обстрілу з боку терористів. 13 липня з Романом попрощалися у Михайлівському соборі в Києві, потім повезли у рідне село. Земляки зустрічатимуть героя живим коридором протягом 20 кілометрів, мешканці Лімни і навколишніх сіл зберуться у живий ланцюг по обидві сторони дороги і будуть його чекати.[136][137][138]
663     Антонов Вадим Віталійович
(Позивний «Самольот»)
01976-07-2424 липня 1976, Житомир. Солдат резерву, стрілець 1 роти резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України. Активний учасник Революції Гідності, а потім одним із перших записався добровольцем. Залишилися батьки, сестра, 6-річна донька. 02014-08-1010 серпня 2014 Загинув вранці під Іловайськом (Донецька область) у бою з диверсійною групою бойовиків. Після упізнання за ДНК 7 лютого 2015 року героя перепоховали на Смолянському військовому кладовищі Житомира.[134][136][139] Прим. На хресті під час похорон дата смерті зазначена як 29.08.2014
664     Березовий Микола Вікторович
(позивний «Береза»)
01976-10-1010 жовтня 1976, Горлівка Донецька область. Рядовий міліції, чотовий батальйону спецпризначення «Азов». Закінчив Український інститут розвитку фондового ринку КНЕУ (2006 рік), і Міжнародний університет фінансів при КПІ (2008 рік). Працював на різних підприємствах, займався громадсько-політичною діяльністю. Був керівником Горлівської міської організації ВО «Батьківщина», у 2007 році вийшов з партії. У 2012 році висувався від партії «УДАР» кандидатом у народні депутати по округу № 51 (Донецька область). Разом з дружиною Тетяною Чорновол виховував доньку та сина. 02014-08-1010 серпня 2014 Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область). Чота батальйону «Азов» йшла за БМП та потрапила під снайперській обстріл з обох боків. Микола кинувся до пораненого побратима і дістав поранення в ногу. Крупним калібром йому розірвало артерію на нозі в районі паху, і навіть джгут не зміг зупинити кров. До приїзду медичної допомоги Микола помер.[140]
665     Дрьомін Андрій Сергійович
(позивний «Світляк»)
01982-01-033 січня 1982, Тернопіль. Рядовий міліції, гранатометник батальйону спецпризначення «Азов». Займався ковальством. Був активним членом УНСО. 02014-08-1010 серпня 2014 Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область). Чота батальйону «Азов» йшла за БМП та потрапила під снайперській обстріл з обох боків. Андрій отримав п'ять куль, дві з них витримав шолом, але інші виявилися смертельними.[140][141]
666     Романов Іван Валентинович
(позивний «Маджахед»)
01965-11-2121 листопада 1965, Київ. Рядовий міліції батальйону спецпризначення «Азов». Останні 20 років займався бізнесом, був підприємцем. 02014-08-1010 серпня 2014 Під час бою під Іловайськом (Донецька область), 10 серпня, Іван сів за кермо БМП та поїхав уперед, щоб прикрити відступ поранених товаришів. З того часу його доля була невідома, вважався зниклим безвісти. Тіло воїна було знайдено 28 вересня пошуковцями Місії «Груз-200» в безіменній могилі у селі Грабське (Амвросіївський район), на території птахоферми, неподалік від Іловайська. Наприкінці травня 2015 року азовці попрощалися зі своїм побратимом, 3 червня воїна поховали у Києві на військовому Лук'янівському цвинтарі.[142]
667     Тарасюк Олег Андрійович
(позивний «Тарас»)
01968-09-2121 вересня 1968, Курозвани Рівненська область. Проживав у місті Рівне. Керівник рівненської розвідгрупи Добровольчого Українського Корпусу. В минулому служив у морській піхоті підводником-диверсантом на Тихоокеанському флоті. Закінчив перше професійно-технічне училище в Рівному, працював на «Азоті» муляром-монтажником. Останні десять років займався власним бізнесом, розводив рибу в рідних Курозванах, орендував два стави. Багато їздив за кордон, привозив звідти добру сільгосптехніку. Залишилася дружина, двоє дорослих дітей та дві маленькі внучки. Олег Тарасюк пішов на війну зі словами: «Я йду на фронт, аби не довелося воювати нашим синам». 02014-08-1010 серпня 2014 Загинув о 17-й годині від кулі снайпера в бою під Іловайськом Донецької області. Поховають героя на Алеї Слави на рівненському кладовищі «Нове».[143][144]
668     Федчишин Анатолій Миколайович
(позивний «Білий»)
01981-11-1111 листопада 1981, Любомль Волинська область. Керівник Рівненської розвідгрупи Добровольчого Українського Корпусу. Служив у Донецькій області в батальйоні територіальної оборони «Дніпро-2» у мобільній розвідувальній штурмовій групі. Член Любомльської районної організації «Правого сектора» Волині. У 2011 році закінчив Шацький лісний технікум за спеціальністю лісове господарство. Після служби в армії у 2002 році пішов працювати до ДП «Любомльський лісгосп» майстром, згодом — кранівником ККС. Залишилася дружина та дві доньки. 02014-08-1010 серпня 2014 Загинув від кулі снайпера в бою під Іловайськом Донецької області.[145]
669     Палій Олександр Володимирович
01969-03-1717 березня 1969, Новопілля (Криворізький район) Дніпропетровська область. Молодший сержант, головний сержант взводу 40-го Батальйону територіальної оборони «Кривбас». Пішов одним з перших добровольців. Працював машиністом на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». У Олександра залишилися хвора мати, дружина і 18-річний син[146]. 02014-08-1010 серпня 2014 БТР Олександра потрапив у засаду і підірвався на міні, загорівся. При спробі вибратися і загасити БТР був застрелений двома пострілами снайпера у спину[147][148][149].
670     Бонцевич Сергій Степанович
01981-10-1414 жовтня 1981, Інгулець (Кривий Ріг) Дніпропетровська область. Старший солдат, механік інженерної техніки 40-го Батальйону територіальної оборони «Кривбас». 02014-08-1010 серпня 2014 Прикриваючи групу, потрапили у засідку. Від куль снайперів загинули два бійця батальйону.[148][150]
671     Береза Роман Віталійович
01988-04-099 квітня 1988, Запорізьке (Софіївський район) Дніпропетровська область. Старший солдат, стрілець-помічник гранатометника 40-го Батальйону територіальної оборони «Кривбас». Залишилася дружина та брат. 02014-08-1010 серпня 2014 Зник безвісти 10 серпня під час боїв за Іловайськ. Тіло воїна було знайдено 28 вересня пошуковцями Місії «Груз-200» в безіменній могилі у селі Грабське (Амвросіївський район), на території птахоферми, неподалік від Іловайська. Проводиться експертиза ДНК.[151]
672     Новіцький Віктор Павлович
 
01978-04-1414 квітня 1978, Климентіївка Житомирська область. Підполковник, офіцер оперативного штабу Управління оперативного командування «Північ». Навчався в Одеському військовому ліцеї, потім закінчив Одеське військове училище і Академію Міністерства оборони в Києві. Проживав у м. Рівне. Залишились дружина та двоє дітей. 02014-08-1010 серпня 2014 Колона військової техніки під час переміщення по території, яку тимчасово контролюють сепаратисти, була обстріляна терористами з РСЗВ БМ-21 «Град». Під час обстрілу було поранено бійця-контрактника одної з механізованих бригад. Не зважаючи на шквальний вогонь противника, підполковник Віктор Новіцький встиг надати пораненому першу медичну допомогу і відтягнути його в безпечне місце. На жаль, наступний снаряд обірвав життя самого героя. Поховають підполковника в батьківському селі Стара Гута на Житомирщині.[152]
673     Суліцький Олександр Сергійович
01979-06-1919 червня 1979, Квасилів Рівненська область. Сержант 2-го батальйону територіальної оборони Рівненської області «Горинь». Працював водієм у споживчому товаристві. Залишилася 13-річна донька. 02014-08-1010 серпня 2014 Загинув у бою в зоні проведення АТО від розриву гранати, прикриваючи собою товаришів по службі.[144][153]
674     Радкевич Петро Іванович
01977-06-055 червня 1977, Кошечки Овруцький район Житомирська область. Солдат, навідник 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). В зоні АТО перебував з середини квітня 2014 року. До мобілізації працював у Словечанському лісгоспі (Овруцький район), проживав у селі Черевки. Залишилися старенька мати, дружина та двоє неповнолітніх дітей. 02014-08-1010 серпня 2014 Загинув у бою в Амвросіївському районі Донецької області від отриманого поранення грудної клітки. Похований у рідному селі.[154][155]
675     Білан Руслан Миколайович
01986-04-3030 квітня 1986, Охтирка Сумська область. Старший солдат, старший водій понтонного взводу понтонно-мостового батальйону 91-го інженерного полку, військова частина А0563 (Охтирка). Військовослужбовець військової служби за контрактом. Залишилась дружина та двоє дітей (2012 і 2013 р.н.). 02014-08-1111 серпня 2014 Загинув біля села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області під час обстрілу терористами із засідки.[156]
676     Кіріллов Даніл Олександрович
01990-08-1212 серпня 1990, Долинівка (Брусилівський район) Житомирська область. Солдат, водій-гранатометник 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Закінчив Житомирський сільськогосподарський технікум, служив у Президентському полку в Києві, після служби працював водієм у с. Водотиї. Залишилась дружина та батьки. 02014-08-1111 серпня 2014 Загинув о 14.00 під час обстрілу з БМ-21 «Град» та танків КП бригади в районі села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області.[157]
677     Пашковський Вадим Вікторович
01992-07-1919 липня 1992, Явне Баранівський район Житомирська область. Солдат, гранатометник 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Не одружений. 02014-08-1111 серпня 2014 Загинув від отриманих поранень під час обстрілу з БМ-21 «Град» та танків КП бригади в районі села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області. Поховали Вадима з військовими почестями на кладовищі селища Мар'янівка Баранівського району.[158]
678     Майборода Сергій Миколайович
01988-03-088 березня 1988, Ладижин Вінницька область. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Був миротворцем та служив у «гарячих точках» в Африці. Залишилась дружина, 4-річний син та 1-річна донька. 02014-08-1111 серпня 2014 Загинув під час обстрілу з БМ-21 «Град» та танків КП бригади в районі села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області. О четвертій ранку його тіло знайшли побратими. Сергія і ще одного військового накрила бетонна плита, зруйнована під час артилерійського обстрілу.[159]
679     Олійник Іван Анатолійович
01993-07-2323 липня 1993, Пирятин Полтавська область. Солдат, механік-водій 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Закінчив Прилуцький професійно-технічний ліцей, потім пішов на військову службу, служив в навчальному центрі «Десна», отримав військову спеціальність механіка-водія зенітних установок. Далі була служба за контрактом у 30-й бригаді. Разом з бойовими побратимами звільняв Маріуполь. Був серед тих, хто підіймав Український Стяг над пагорбом Савур-могила. Залишилися дружина та син, який народився 5 серпня. 02014-08-1111 серпня 2014 Загинув о 14.00 під час обстрілу з БМ-21 «Град» та танків КП бригади в районі села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області.[160] Внесений до списку загиблих полтавчан та Книгу Пошани Полтавської обласної ради.[56]
680     Юрченко Валерій Вікторович
 
01971-02-1212 лютого 1971, Лугини Житомирська область. Капітан, заступник командира танкової роти з озброєння танкового батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський), призваний за мобілізацією. 02014-08-1111 серпня 2014
орієнтовна дата
Дату і місце не уточнено. Станом на 22 серпня вважався зниклим без вісті. Поховали Валерія 5 вересня в рідному селищі.[161]
681     Веремійчук Роман Анатолійович
01987-11-044 листопада 1987, Орепи Новоград-Волинський район Житомирська область. Солдат, радіотелефоніст 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). 02014-08-1111 серпня 2014 Зник безвісти після боїв поблизу села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області. До грудня 2014 року перебував у списках полонених. Вважається зниклим безвісти.[162]
682     Тіщенко Сергій Володимирович
01982-05-1818 травня 1982, Донецьк. Рядовий міліції, боєць батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Артемівськ». Залишились двоє дітей, донька 6 років і син 2 роки. 02014-08-1111 серпня 2014 Помер в лікарні від поранень, отриманих під час бойового зіткнення з бойовиками біля Горлівки в Донецькій області. Комбат Костянтин Матейченко телефоном: «Втратили ми бійця. Було бойове зіткнення, його поранили, й у лікарні він помер, це наша перша втрата…»[163]
683     Данилюк Володимир Володимирович
01991-09-1010 вересня 1991, с.Черніїв Івано-Франківська область. Солдат, стрілець 5-го батальйону територіальної оборони Івано-Франківської області «Прикарпаття». Навчався у ВПУ № 18 за спеціальністю «Кухар, бармен, офіціант». З 2010 по 2011 рік служив у військовій частині А1979 начальником електростанції. 02014-08-1212 серпня 2014 Загинув близько 10:00 під час збройного нападу терористів на колону автомобільної техніки на ділянці дороги Новоіванівка — Кумачове, поблизу села Культура (Старобешівський район) Донецької області. Володимир отримав смертельне поранення у голову.[164]
684     Притика Олександр Андрійович 01965-06-044 червня 1965, Нова Ободівка Вінницька область. Солдат, стрілець 9-го батальйону територіальної оборони Вінницької області. Служив на Балтійському флоті в званні старшого матроса, з 1988 по 1991 рр. служив в рядах Міністерства Внутрішніх Справ. Працював в колгоспі механізатором, з 1993 року — слюсар Ободівського цукрового заводу, довгий час працював в Тростянецькій дільниці Гайсинського міжрайонного управління газового господарства. 02014-08-1313 серпня 2014 Помер у Маріупольській лікарні від крововиливу у мозок.
За інформацією ЗМI, кілька днів до того військового побили невідомі у Вінниці біля Західного автовокзалу, коли він повертався з відпустки у частину в зону АТО. Чоловіка доправили у лікарню швидкої допомоги, де йому зашили рану, і він продовжив путь далі. А наступного дня у частині йому стало погано, його відвезли до Маріуполя в лікарню. Зробили операцію 11 серпня. Але 13 серпня чоловік помер.[165]
685     Зозуля Анатолій Михайлович 01969-09-1515 вересня 1969, Звенигородка, Черкаська область. Боєць Добровольчого Українського Корпусу. 02014-08-1212 серпня 2014 Вдень автобус групи бійців ДУК потрапив у засідку на блок-посту під Донецьком на об'їзній трасі поблизу селища залізничної станції Мандрикине.[166][167]
686     Петрушов Олександр Валентинович 01967-10-1010 жовтня 1967, Дніпропетровськ. Боєць Добровольчого Українського Корпусу. Залишилась дружина. 02014-08-1212 серпня 2014 Вдень автобус групи бійців ДУК потрапив у засідку на блок-посту під Донецьком на об'їзній трасі поблизу селища залізничної станції Мандрикине.[166][168]
687     Суховий Сергій Іванович 01978-08-3030 серпня 1978, Оріхівський район Запорізька область. Мешкав у місті Бориспіль. Боєць Добровольчого Українського Корпусу. 02014-08-1212 серпня 2014 Вдень автобус групи бійців ДУК потрапив у засідку на блок-посту під Донецьком на об'їзній трасі поблизу селища залізничної станції Мандрикине.[166][169]
688     Малолітній Олександр Іванович
(Позивний «Мальок»)
01979-09-066 вересня 1979, Дніпропетровськ (район Таромське). Боєць Добровольчого Українського Корпусу. Навчався на електрозварника та водія, працював водієм автобуса. У лютому 2014 приєднався до «Правого сектору». Залишилися батьки та старший брат. 02014-08-1212 серпня 2014 Вдень автобус групи бійців ДУК потрапив у засідку на блок-посту під Донецьком на об'їзній трасі поблизу селища залізничної станції Мандрикине.[166][170]
689     Мартинов Олександр Олександрович 01987-12-1717 грудня 1987, Дніпропетровськ (район Таромське). Боєць Добровольчого Українського Корпусу. 02014-08-1212 серпня 2014 Вдень автобус групи бійців ДУК потрапив у засідку на блок-посту під Донецьком на об'їзній трасі поблизу селища залізничної станції Мандрикине.[166][170]
690     Мірошніченко Микола (Меруж) Валентинович
(Позивний «Скіф»)
01984-11-1717 листопада 1984, Якимівка (смт) Запорізька область. Боєць Добровольчого Українського Корпусу. У загиблого солдата залишилася дружина з двома синами. Молодший син Спартак з'явився на світ через тиждень після смерті батька. 02014-08-1212 серпня 2014 Вдень автобус групи бійців ДУК потрапив у засідку на блок-посту під Донецьком на об'їзній трасі поблизу селища залізничної станції Мандрикине.[166][171]
691     Пальгуєв Олександр Сергійович 01992-09-1818 вересня 1992, Дівнинське Приазовський район Запорізька область. Боєць Добровольчого Українського Корпусу. У 2014 році закінчив Мелітопольський педагогічний університет імені Богдана Хмельницького і відбув в зону АТО добровольцем. 02014-08-1212 серпня 2014 Вдень автобус групи бійців ДУК потрапив у засідку на блок-посту під Донецьком на об'їзній трасі поблизу селища залізничної станції Мандрикине.[166][172]
692     Волощук Михайло Володимирович 01980-07-1919 липня 1980 Запорізька область. Підполковник, боєць Добровольчого Українського Корпусу. 10 років працював в пенітенціарній системі, служив у підрозділі «Циклон», був начальником Вольнянського СІЗО, з 2011 року на пенсії за вислугою років. Був членом Самооборони Запоріжжя з перших днів її створення у лютому 2014, в зону АТО пішов служити в складі добровольчого батальйону «Дніпро-1». 02014-08-1212 серпня 2014 Вдень автобус групи бійців ДУК потрапив у засідку на блок-посту під Донецьком на об'їзній трасі поблизу селища залізничної станції Мандрикине.[166][173]
693     Величко Володимир Володимирович 01971-06-033 червня 1971, Хмельницький. Боєць Добровольчого Українського Корпусу. Брав участь у війні в Чечні. Працював таксистом. Активний учасник Революції Гідності з перших днів. Залишилося 4 синів, найменшому 11 місяців. 02014-08-1212 серпня 2014 Вдень автобус групи бійців ДУК потрапив у засідку на блок-посту під Донецьком на об'їзній трасі поблизу селища залізничної станції Мандрикине.[166][174]
694     Смолінський Леонід Денисович 01964-12-1616 грудня 1964, Хмельницький. Капітан запасу, боєць Добровольчого Українського Корпусу. Ветеран-«афганець». Активний учасник Революції Гідності. Залишились дві доньки. 02014-08-1212 серпня 2014 Вдень автобус групи бійців ДУК потрапив у засідку на блок-посту під Донецьком на об'їзній трасі поблизу селища залізничної станції Мандрикине. Леонід був за кермом автобуса, який потрапив у засідку.[166][174][175]
695     Мельников Олександр Юрійович
01980-05-2020 травня 1980, Дніпропетровська область. Старшина, командир бойової машини-командир відділення 8-ї роти 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). Закінчив технікум електрифікації Дніпропетровського державного агроуніверситету, потім став студентом МАУП. У березні добровольцем пішов до військомату. Залишилась 6-річна донька. 02014-08-1212 серпня 2014 Загинув у бою близько 21.00 поблизу м. Вуглегірськ Донецької області.[176]
696     Карпенко Сергій Олександрович
01984-09-1818 вересня 1984, Дніпропетровська область. Солдат, кулеметник 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). Працював майстром виробничої дорожньої ділянки кар'єра № 3 рудоуправління гірського департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Був призваний по мобілізації у березні 2014 року. Сергій зовсім трохи не дожив до свого 30-ліття, у нього залишилися дружина і дві маленькі доньки. 02014-08-1212 серпня 2014 Загинув від вогнепального поранення у бою близько 21:00 поблизу м. Вуглегірськ (Донецька область).[177]
697     Головко Олександр Валерійович
01986-06-1818 червня 1986, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). 02014-08-1212 серпня 2014 Загинув від мінометного вогню у зоні АТО[178].
698     Тарасов Дмитро Іванович
01986-01-2525 січня 1986, Павлоград Дніпропетровська область. Солдат, старший стрілець 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). Шахтар ДТЕК Шахтоуправління Дніпровське. Займався карате. Під час АТО був нагороджений пам'ятним знаком «За воїнську доблесть». Залишилась мати і брат. 02014-08-1212 серпня 2014 Загинув у бою за визволення міста Вуглегірськ Донецької області.[179]
699     Жуков Дмитро Сергійович
 
01978-11-2727 листопада 1978, Львівська область. Майор, заступник командира батальйону з озброєння 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). 02014-08-1212 серпня 2014 Загинув у бою за визволення міста Вуглегірськ Донецької області. Похований 15 серпня у смт Гвардійське.[180]
700     Слісаренко Сергій Петрович
01987-08-2121 серпня 1987, Богодухів Харківська область. Солдат, механік-водій 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). 02014-08-1212 серпня 2014 Загинув у бою за визволення міста Вуглегірськ Донецької області.[181]
701     Чигринов Дмитро Вікторович
 
01983-07-2020 липня 1983, РРФСР. Проживав в Харківській області. Старший лейтенант, заступника командира роти з озброєння 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади (Гвардійське). З 2000 року на військовій службі. Закінчив Харківський інститут танкових військ НТУ «Харківський політехнічний інститут» у 2004 р. Пройшов шлях в ЗС України з посади командира евакуаційного взводу ремонтно-відновлювального батальйону до заступника командира парашутно-десантної роти з озброєння парашутно-десантного батальйону. Залишилася дружина і син 2011 року народження. 02014-08-1212 серпня 2014 Загинув у бою за визволення міста Вуглегірськ Донецької області. Похований 15 серпня в Морозівка (Балаклійський район)[182]
702     Паращенко Андрій Васильович
01991-08-2020 серпня 1991, Дніпропетровська область. Старший солдат, старший стрілець 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). 02014-08-1212 серпня 2014 Загинув близько 21:00 у бою за визволення міста Вуглегірськ Донецької області.[183]
703     Філіповський Вадим Миколайович
01975-02-2323 лютого 1975, Підгородне Дніпропетровська область. Солдат, стрілець-зенітник 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Залишилась дружина та 4-річний син. 02014-08-1212 серпня 2014 Загинув у бою за визволення міста Вуглегірськ Донецької області.[184]
704     Арциленко Дмитро Юрійович
 
01988-03-1111 березня 1988, Херсон. Майор, льотчик-штурман екіпажу вертольоту. Другий пілот санітарного гелікоптеру Мі-8 11-ї окремої бригади армійської авіації. Залишились дружина та 4-х місячна донька. 02014-08-1212 серпня 2014 7 серпня російські бойовики, не зважаючи на попередні домовленості, обстріляли санітарний гелікоптер Мі-8, що вилетів за пораненими, в районі висоти Савур-Могила (Донецька область). Дмитро був поранений в голову снайперською кулею, помер в дніпропетровській лікарні ім. Мечникова 12 серпня.[185]
705     Михайленко Віталій Ігорович
01985-08-1515 серпня 1985, Ківерці Волинська область. Солдат 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Призваний Ківецівським РВК у 51 ОМБР, однак був прикомандирований до 72-ї окремої механізованої бригади. 02014-08-1212 серпня 2014 Отримав смертельні поранення під час мінометного обстрілу російськими бойовиками.[186][187]
706     Зінченко Сергій Володимирович
01991-04-2222 квітня 1991, Луганськ. Солдат, водій-електрик 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). 02014-08-1212 серпня 2014 Загинув поблизу села Мала Шишівка Донецької області внаслідок обстрілу. Батьки мешкають на окупованій території, не з'явилися для впізнання.[188] Похований у м. Запоріжжя[189][190]
707     Гребенюк Олександр Валентинович
01986-03-2626 березня 1986, Карпилівка (Новоград-Волинський район) Житомирська область. Старший сержант, водій-електрик медичної роти 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). 02014-08-1212 серпня 2014 Загинув поблизу села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області під час нападу на групу інженерного забезпечення, яка проводила мінування. Похований у с. Карпилівка.[191]
708     Наливайко Віктор Валерійович
01981-04-1212 квітня 1981, Мирославль Баранівський район Житомирська область. Сержант, старший стрілець 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Батьки Віктора померли. Залишилися брат, сестра та рідна тітка, яка доглядала за дітьми після смерті батьків. 02014-08-1212 серпня 2014 Загинув у бою поблизу Міусинська (Луганська область). 12 серпня до тітки зателефонували з номера Віктора невідомі та сказали, що він не здався в полон і його вбили. Сказали: «випийте 100 грам за героя, загинув як справжній солдат. Шукайте його тіло прикопаним біля магазину в селі Міусинськ». Ідентифікований за експертизою ДНК. 14 травня 2015 року воїна провели в останню путь в рідному селі Мирославль.[192]
709     Абрамович Артем Володимирович
 
01990-04-2121 квітня 1990, Житомир. Капітан (посмертно), командир танку (Т-64) — командир взводу танкової роти 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Залишилися батьки і дружина. 02014-08-1212 серпня 2014 Загинув у танковому бою під смт Никифорове неподалік с. Степанівка (Шахтарський район) Донецької області. Екіпаж танку Т-64 вступив у двобій з російським танком Т-72. Після бою екіпаж танку (А.Абрамович, Я.Антонюк і П.Барбух) вважався зниклим безвісти. Тривалий час Артем перебував у списках полонених, ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих. Похований 23 травня 2015 року на Смолянському військовому кладовищі.[193][194][195]
710     Барбух Петро Петрович
01983-07-1212 липня 1983, Жеребилівка (Новоград-Волинський район) Житомирська область. Солдат, навідник танкової роти 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Залишилися батьки, дружина та неповнолітня донька. 02014-08-1212 серпня 2014 Загинув у танковому бою поблизу с. Степанівка (Шахтарський район) Донецької області. Екіпаж танку Т-64 вступив у двобій з російським танком Т-72. Після бою екіпаж танку вважався зниклим безвісти. Ідентифікований серед загиблих за експертизою ДНК. 5 березня 2015 року воїна поховали у рідній Жеребилівці. Прим. На сайті Новоград-Волинської РДА вказано, що Петро загинув 29 серпня в боях у районі Харцизька та Іловайська.[196]
711     Антонюк Ярослав Васильович
01974-08-088 серпня 1974, мешкав у с. Чижівка (Новоград-Волинський район) Житомирська область. Сержант, механік-водій (танку Т-64) танкової роти 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Залишилась дружина, діти. 02014-08-1212 серпня 2014 Зник після танкового бою поблизу с. Степанівка (Шахтарський район) Донецької області, де екіпаж танку Т-64 вступив у двобій з російським танком Т-72. За свідченнями, Т-64 вибухнув після лобового зіткнення з російським Т-72. Після бою екіпаж танку вважався зниклим безвісти. Ідентифікований серед загиблих за експертизою ДНК на початку жовтня 2017. 12 січня 2018 з воїном прощались в м. Новоград-Волинський, похований 13 січня в с. Чижівка[197].
712     Луцько Богдан Вікторович
01981-07-2121 липня 1981, Гульськ Новоград-Волинський район Житомирська область. Сержант, кулеметник 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Мобілізований у березні 2014 року. 02014-08-1212 серпня 2014 Загинув в БМП-2 під час танкового бою під смт Никифорове неподалік с. Степанівка (Шахтарський район) Донецької області, разом з Дмитром Руденком. Упізнаний за експертизою ДНК, похований 11 вересня 2015 року в с. Гульськ.[198]
713     Руденко Дмитро Миколайович
01984-12-2727 грудня 1984, Великі Бубни Роменський район Сумська область. Проживав у м. Новоград-Волинський Житомирська область. Прапорщик, командир бойової машини — командир відділення 9 роти 3 механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). У липні 2002 року вступив до Львівського військового інституту гетьмана Петра Сагайдачного при Національному університеті «Львівська політехніка», де навчався по спеціальності «Музичне мистецтво». Працював у Центрі Військового Мистецтва Повітряних Сил в/ч А0215 (Вінниця), з 2007 року — в оркестрі ВОС-917029 30-ї ОМБр. З 2013 року служив у механізованому батальйоні на бойовій машині. Залишилися дружина та троє неповнолітніх дітей. 02014-08-1212 серпня 2014 Загинув поблизу смт Никифорове (Донецька область) під час танкового бою в результаті прямого попадання танкового снаряду в БМП-2. Упізнаний за експертизою ДНК в Запоріжжі. 19 березня 2015 року в Новоград-Волинському відбулося прощання з полеглим воїном.[199]
714     Волосевич Євген Вікторович
01986-06-2525 червня 1986, Кропивня (Коростишівський район) Житомирська область. Військовослужбовець 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Залишилися батьки, брат, дружина, маленька та донька, яка народилася за кілька тижнів після зникнення Євгена. 02014-08-1212 серпня 2014 Останній раз виходив на зв'язок 12 серпня о 23:00. Колона техніки рухалася із с. Велика Шишівка (Шахтарський район) до с. Мала Шишівка (Амвросіївський район) Донецької області. Автомобіль «Фольксваген», в якому їхав військовий, потрапив під обстріл російських «Градів». Ідентифікований серед загиблих. Поховання у селі Кропивня 18 лютого 2016 року.[200]
715     Руденко Євген Іванович
 
01977-01-2525 січня 1977, Сумська область. Старший лейтенант, командир танкового взводу 28-й окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Закінчив Харківське військове танкове училище, після чого служив у 17-ї танковій бригаді військової частини А3283 (Кривий Ріг). Останні два роки — у 28-й механізованій бригаді військової частини А0666 в Одеській області. Залишилась дружина та двоє маленьких синів. 02014-08-1313 серпня 2014 Поблизу села Білоярівка (Амвросіївський район Донецька область) біля мосту танк потрапив у засідку і був обстріляний з РПГ. Через пошкодження танк пішов юзом і впав у річку. Одному офіцеру не вдалося вибратись, він потонув. Затонулий танк залишився на території, що контролюється сепаратистами, і тіло довго не могли звідти вивезти. Поховали Євгена 6 жовтня на кладовищі селища Всебратське під Кривим Рогом.[201][202]
716     Петрович Віталій Іванович
01981-03-077 березня 1981, Кропивницький. Молодший сержант, фельдшер медичної служби 34-го батальйону територіальної оборони «Батьківщина»(«Кіровоград-2»), в/ч В5509. 02014-08-1313 серпня 2014 Загинув поблизу міста Горлівка (Донецька область). Віталій під обстрілами з реактивної артилерії надавав медичну допомогу пораненим бійцям, один зі снарядів розірвався поряд із ним.[203]
717     Крадожон Роман Павлович
01977-10-2727 жовтня 1977, Велика Северинка Кіровоградська область. Солдат, водій-санітар медичного пункту 34-го батальйону територіальної оборони «Батьківщина» (Кіровоград-2), в/ч В5509. 02014-08-1313 серпня 2014 Загинув поблизу міста Горлівка (Донецька область). Роман перебував за кермом санітарного автомобіля. Дорогою натрапив на цивільний автомобіль, із якого вийшли озброєні люди та впритул розстріляли автомобіль швидкої допомоги. Кульове поранення було смертельним.[203]
718     Тимощук Михайло Петрович
01987-08-1010 серпня 1987, Берегове Закарпатська область. Старший солдат, старший механік-водій 128-ї окремої механізованої бригади, військова частина А1556. У 2009 році закінчив Закарпатський угорський інститут імені Ференца Ракоці ІІ за спеціальністю «історія-географія», отримав диплом вчителя історії. Але Михайло вирішив спробувати себе у іншій професії, у 2010 році пішов служити за контрактом у Збройні сили України. 02014-08-1313 серпня 2014 Загинув у день свого народження під час обстрілу з РСЗВ «Град» підрозділів бригади в районі с. Новоганнівка (Краснодонський район) Луганської області. Поховали Михайла у Береговому 17 серпня.[204]
719     Гафіч Володимир Петрович
01981-08-011 серпня 1981, Тихий (Великоберезнянський район) Закарпатська область. Сержант, командир відділення 128-ї окремої механізованої бригади, військова частина А1556. Військовослужбовець за контрактом. Залишилася мати, яка проживає в Харківській області, та брат і сестра в Закарпатті. 02014-08-1313 серпня 2014 Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» підрозділів бригади в районі с. Новоганнівка (Краснодонський район) Луганської області.[205]
720     Стадник Сергій Анатолійович
01980-08-099 серпня 1980, Херсон. Старший прапорщик, старшина патрульної роти на автомобілях військової частини Національної гвардії України (Херсон). По закінченню строкової служби залишився у частині вже контрактником, у 2002 році закінчив школу прапорщиків у Золочеві. Залишилися дружина та донька. 02014-08-1313 серпня 2014 Коли терористи почали мінометний обстріл блокпоста поблизу населеного пункту Успенка Донецька області, він разом з товаришами знаходилися в укритті, в яке летіла міна. Сергій кинувся вперед, затуляючи своїм тілом побратимів. Від чого отримав травми, несумісні з життям, врятувавши від смерті трьох товаришів.[206]
721     Красов Дмитро Володимирович
01975-11-011 листопада 1975, Миколаїв. Матрос, стрілець роти охорони 73-го морського центру спеціального призначення, в/ч А1594 (Очаків). Призваний по мобілізації. Залишилось двоє дітей, 18 і 2 років. 02014-08-1313 серпня 2014 Загинув від кульового поранення під час звільнення селища Грабське (Амвросіївський район Донецька область). Поховали Дмитра на Балабанівському кладовищі 17 серпня 2014.[207]
722     Корнієнко Євген Анатолійович
01992-03-055 березня 1992, Підгородне Дніпропетровська область. Солдат, механік-водій 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). У квітні добровольцем пішов до війсккомату, перебував у зоні АТО 4 місяці. Залишились батьки, брат і сестра. 02014-08-1313 серпня 2014 Загинув поблизу Дебальцеве (Донецька область). Десантники повертались на базу після виконання бойового завдання і потрапили під мінометний обстріл терористів.[208]
723     Мірошниченко Петро Олександрович
01985-01-011 січня 1985, Біла Церква Київська область. Проживав у смт. Гончарівське. Солдат, командир танку 1-го танкового взводу 4-ї танкової роти 2-го танкового батальйону 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). 02014-08-1313 серпня 2014 Загинув під час обстрілу біля смт. Георгіївка в Луганській області. Похований у смт Гончарівське.[209]
724     Грановський Андрій Олександрович
 
01971-08-1616 серпня 1971, Остер Чернігівська область. Старшина, інструктор навчального танкового взводу 300-го навчального танкового полку, в/ч А1414 (Десна (Козелецький район)). 02014-08-1313 серпня 2014 Загинув біля с. Кам'янка Луганської області під час обстрілу з РСЗВ «Град». Похований у м. Остер Козелецького району на Чернігівщині.[210]
725