Пресняков Максим Сергійович

Максим Сергійович Пресняков (22 травня 1986, Мошни, Черкаська область, Українська РСР — 18 січня 2015, Донецьк, Україна) — капітан Збройних сил України, командир роти 93-ї окремої механізованої бригади[1], лицар Ордену «Народний Герой України» (посмертно)[2].

Пресняков Максим Сергійович
UA-OF2-CPT-GSB-H(2015).png Капітан
Пресняков Максим Сергійович.jpg
Загальна інформація
Народження 22 травня 1986(1986-05-22)
Мошни, Черкаський район, Черкаська область, УРСР
Смерть 18 січня 2015(2015-01-18) (28 років)
Піски, Ясинуватський район, Донецька область, Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЗ МВ.svg Механізовані війська
Формування
93 ОМБр п.svg
 93 ОМБр
Війни / битви
Командування
командир роти
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «Народний Герой України»

ЖиттєписРедагувати

Народився 22 травня 1986 року в селі Мошни Черкаського району Черкаської області. У 2003 році закінчив Мошнівську середню школу із Золотою медаллю[3].

З 2003 року в Збройних Силах України. У 2007 році закінчив Одеський інститут Сухопутних військ. Служив командиром розвідувального взводу 17-ї окремої гвардійської танкової бригади, потім – командиром розвідувальної роти 93-ї окремої механізованої бригади.

З липня 2014 року брав участь в антитерористичній операції на Сході України.

Загинув під час збройної агресії Росії проти України у боях під Пісками. 18 січня 2015 року група розвідників на чолі с капітаном Пресняковим виїхала на двох бойових машинах піхоти (БМП-2) на допомогу іншій групі, яка потрапила у засідку. По дорозі до місця бою, в районі селища Піски Ясинуватського району Донецької області, розвідники потрапила у засідку. Перша БМП підірвалася на фугасі та була обстріляна з ручного протитанкового гранатомета. В ході бою водій-механік однієї з БМП був поранений та застряг у підбитій машині. Капітан Пресняков кинувся рятувати бойового побратима. Під час обстрілу офіцер загинув, намагаючись витягнути з епіцентру бою пораненого водія-механіка Едуарда Панченка.

21 січня 2015 року похований на кладовищі села Мошни.

Залишилися мати, батько та молодший брат.

Нагороди та вшануванняРедагувати

  • Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)[4].
  • Указом № 1 від 4 червня 2015 року нагороджений відзнакою «Народний Герой України» (посмертно)[5].
  • Нагороджений Почесною відзнакою «За заслуги перед Черкащиною» (посмертно).
  • У травні 2015 року в селі Мошни на фасаді будівлі загальноосвітньої школи (вулиця Савченка, 39), де навчався Максим Пресняков, йому відкрито меморіальну дошку.
  • Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 18 січня[6][7].

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  Зовнішні відеофайли
  Програма «Будемо жити» №21 (31.01.2016р.)