Пресняков Максим Сергійович
Максим Сергійович Пресняков (22 травня 1986, Мошни, Черкаська область, Українська РСР — 18 січня 2015, Донецьк, Україна) — капітан Збройних сил України, командир роти 93-ї окремої механізованої бригади[1], лицар Ордену «Народний Герой України» (посмертно)[2].
| Пресняков Максим Сергійович | |||
|---|---|---|---|
 Капітан | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження |
22 травня 1986 Мошни, Черкаський район, Черкаська область, УРСР | ||
| Смерть |
18 січня 2015 (28 років) Піски, Ясинуватський район, Донецька область, Україна | ||
| Військова служба | |||
| Приналежність |
 Україна | ||
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | ||
| Рід військ |
 Механізовані війська | ||
| Формування |
 | ||
| Війни / битви | |||
| Командування | |||
| командир роти | |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
ЖиттєписРедагувати
Народився 22 травня 1986 року в селі Мошни Черкаського району Черкаської області. У 2003 році закінчив Мошнівську середню школу із Золотою медаллю[3].
З 2003 року в Збройних Силах України. У 2007 році закінчив Одеський інститут Сухопутних військ. Служив командиром розвідувального взводу 17-ї окремої гвардійської танкової бригади, потім – командиром розвідувальної роти 93-ї окремої механізованої бригади.
З липня 2014 року брав участь в антитерористичній операції на Сході України.
Загинув під час збройної агресії Росії проти України у боях під Пісками. 18 січня 2015 року група розвідників на чолі с капітаном Пресняковим виїхала на двох бойових машинах піхоти (БМП-2) на допомогу іншій групі, яка потрапила у засідку. По дорозі до місця бою, в районі селища Піски Ясинуватського району Донецької області, розвідники потрапила у засідку. Перша БМП підірвалася на фугасі та була обстріляна з ручного протитанкового гранатомета. В ході бою водій-механік однієї з БМП був поранений та застряг у підбитій машині. Капітан Пресняков кинувся рятувати бойового побратима. Під час обстрілу офіцер загинув, намагаючись витягнути з епіцентру бою пораненого водія-механіка Едуарда Панченка.
21 січня 2015 року похований на кладовищі села Мошни.
Залишилися мати, батько та молодший брат.
Нагороди та вшануванняРедагувати
- Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)[4].
- Указом № 1 від 4 червня 2015 року нагороджений відзнакою «Народний Герой України» (посмертно)[5].
- Нагороджений Почесною відзнакою «За заслуги перед Черкащиною» (посмертно).
- У травні 2015 року в селі Мошни на фасаді будівлі загальноосвітньої школи (вулиця Савченка, 39), де навчався Максим Пресняков, йому відкрито меморіальну дошку.
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 18 січня[6][7].
ПриміткиРедагувати
- ↑ Завтра у Мошнах прощатимуться з Максимом Пресняковим, що загинув в Донецькому аеропорту
- ↑ 22 великих украинца удостоились звания «Народный Герой Украины»: среди них известные воины, медики и волонтеры. ФОТО
- ↑ НАШІ МЕДАЛІСТИ. moshny.edukit.ck.ua. Мошнівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів. Архів оригіналу за 5 червня 2015.
- ↑ Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Максим Пресняков. uaheroes.com. Народний Герой України. Архів оригіналу за 18 січня 2022.
- ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 18 січня 2022.
- ↑
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 18 січня на YouTube
ДжерелаРедагувати
- Пресняков Максим Сергійович («Артист») // Книга пам'яті полеглих за Україну
- Пресняков Максим Сергійович // Український меморіал
- «Подвиг кіборга» Максима Преснякова // «Урядовий кур'єр», 30 січня 2015.
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
 |
Програма «Будемо жити» №21 (31.01.2016р.) |