Олевський район

колишній район у Житомирській області (УРСР та Україна)

Оле́вський райо́н — колишня адміністративно-територіальна одиниця Коростенської, Волинської округ, УРСР, Київської, Житомирської областей УРСР та України з адміністративним центром у м. Олевськ. Населення становить 42 179 осіб (на 1.08.2013). Площа — 2248 км². Утворено 1923 року.

Олевський район
адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Розташування району
Колишній район на карті Коростенська округа
Волинська округа
 УРСР
Київська область
Житомирська область
Основні дані
Країна: СРСР СРСР
Україна Україна
Область: Коростенська округа
Волинська округа
 УРСР
Київська область
Житомирська область
Код КОАТУУ: 1824400000
Утворений: 7 березня 1923 року
Ліквідований: 19 липня 2020 року
Населення: 41423 (на 1.01.2018)
Площа: 2248 км²
Густота: 18.4 осіб/км²
Тел. код: +380-4135
Поштові індекси: 11000—11056
Населені пункти та ради
Районний центр: м. Олевськ
Міські ради: 1
Селищні ради: 4
Сільські ради: 20
Міста: 1
Смт: 5
Села: 52
Селища: 2
Районна влада
Голова ради: Троц Віктор Миколайович
Голова РДА: Хоречко Лариса Валеріївна[1]
Вебсторінка: Олевська районна рада / РДА
Адреса: вул. Свято-Миколаївська, 4, м. Олевськ, Олевський р-н, Житомирська обл., 11001
Мапа
Мапа

Олевський район у Вікісховищі

Загальні відомості ред.

Протяжність району із заходу на схід близько 50 км, з півночі на південь 80 км. Вся територія Олевського району лежить в межах Поліської низовини і лише північно-східна частина — на відрогах Словечансько-Овруцького кряжу. На півночі межує з Лельчицьким районом Республіки Білорусь, на заході — з Рокитнівським районом Рівненської області. Зі сходу і півдня — з Лугинським, Ємільчинським, Новоград-Волинським районами Житомирської області.

Олевський район, як адміністративна одиниця, був створений у 1923 році. Площа району становить 224,7тис.га, або 7,1 % території області.

Сільськогосподарські угіддя займають 47,5тис.га, в тому числі рілля — 24 тис.га. Лісами вкрито 156,7 тис.га території району. Переважаючі типи лісів: соснові, дубово-соснові, березові та осикові.

Основні типи ґрунтів району: дернові, дерново-підзолисті, торфоболотні та низинні торф'яники, піщані та глинисто-піщані. Клімат — помірно-континентальний.

На території району розташовано 60 населених пунктів (52 села, 2 селища, 5 селищ міського типу, одне місто).

  Білорусь
Рівненська область
(Рокитнівський район)
  Овруцький район
Новоград-Волинський район Ємільчинський район Лугинський район

Географія ред.

 
Мапа Олевського району в краєзнавчому музеї

Територією протікають річки басейну Дніпра: Уборть з притоками Зольня, Перга та інші. Ліси займають 73 відсотки площі району. В районі розташована більша частина Поліського заповідника, заповідник державного значення — Плотниця та шість пам'яток природи місцевого значення. Район володіє величезними запасами торфу, який використовується для виробництва торф'яних брикетів та добрив. Таких родовищ нараховується 83, є також бетонні піски, облицювальний камінь, граніт, різновидності кварцу, глини.

Населення ред.

За даними перепису населення СРСР 1939 року чисельність населення району становила 51 602 особи, з них українців — 43 530, росіян — 2 806, німців — 247, євреїв — 3 724, поляків — 615, інших — 680[2].

Історія ред.

Район утворений 7 березня 1923 року в складі Коростенської округи Волинської губернії з 25 сільських рад Олевської та Білокоровицької волостей Коростенського повіту.

13 червня 1930 року, відповідно до постанови ВУЦВК та РНК УРСР, Коростенську округу було ліквідовано, її колишню територію, в тому числі й Олевський район, включено до складу Волинської округи.

2 вересня 1930 року було скасовано поділ УРСР на округи, через що, від 15 вересня 1930 року, Олевський район, як і решта окремих адміністративних одиниць, перейшов у безпосереднє підпорядкування до республіканського центру.

9 лютого 1932 року район увійшов до складу новоствореної Київської області. 4 травня 1935 року район було віднесено до Коростенського округу в складі Київської області.

Внаслідок Голодомору 1932—1933 за архівними документами, у районі загинуло 650 чол., на сьогодні встановлено імена 294 чол[3].

22 вересня 1937 року було утворено Житомирську область з Олевським районом у складі[4].

3 21 серпня по 15 листопада 1941 року на території Олевського району існувала «Олевська республіка», що підпорядковувалась Уряду УНР в екзилі.

В 1941-44 роках територія району входила до складу гебітскомісаріату Олевськ Генеральної округи Житомир та складалась з 14 сільських управ.

30 грудня 1962 року до складу району було включено територію розформованого Лугинського району, котрий відновився 8 грудня 1966 року[4].

Ліквідований відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»[5].

Адміністративний устрій ред.

Адміністративно-територіально район поділяється на міську та сільську об'єднані територіальні громади і сільську раду, які об'єднують 60 населених пунктів та підпорядковані Олевській районній раді. Адміністративний центр — місто Олевськ[6].

Промисловість ред.

Ця галузь є важливою складовою частиною господарського комплексу району. Основним виробником є підприємство металообробки і машинобудування — ВАТ «Завод тракторних нормалей», який має можливість забезпечити всі колективні сільгосппідприємства і фермерські господарства області культиваторами, рукавами високого тиску до гідросистеми тракторів і сільгоспмашин, запасними частинами тощо. Розглядається можливість випуску і ремонту на заводі льонокомбайнів. Завдяки тому, що на території району зосереджена значна частина буто-щебеневої сировини, на цій базі створені значні виробничі потужності: ВАТ «Озерянський КЗБГК», Олевський щебеневий завод, ЗАТ «Граніт», комбінат нерудних копалин «Кварц», ОП «Білокоровицький гранкар'єр». У районі також є підприємства харчової промисловості: ВАТ «Олевський хлібозавод», спільне підприємство облспоживспілки «Олевський консервно-сушильний завод» з переробки сільськогосподарської продукції, фруктів, ягід. Важливе місце в промисловому потенціалу району займають ВАТ «Завод електротехнічної порцеляни», а також Олевський, Білокоровицький та міжгосподарський лісгоспи.

Сільське господарство ред.

Характерним для району є виробництво м'яса, молока, картоплі, зерна, льону-довгунця, хмелю тощо. Ця галузь представлена 19 колективними сільськогосподарськими підприємствами і одним підсобним господарством.

Будівництво ред.

У районі працює 9 будівельних організацій. Головним джерелом інвестицій для будівництва залишився Чорнобильський фонд, на кошти якого ведеться будівництво об'єктів соціальної сфери та газифікація.

Транспорт ред.

Територію району перетинає одна залізнична магістраль з південного сходу на північний захід: Київ — Ковель. Довжина автомобільних шляхів загального користування становить 397 кілометрів. Територією району проходить автошлях E323.

Економіка ред.

Створено одне спільне підприємство з іноземними інвестиціями, їх учасниками стали представники Росії та Польщі. Можливе ефективне вкладання капіталу у розвиток гірничодобувної, лісової, машинобудівної та електротехнічної промисловості.

Політика ред.

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Олевського району були створені 63 виборчі дільниці. Явка на виборах складала — 62,99 % (проголосували 20 510 із 32 560 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 36,65 % (7 516 виборців); Юлія Тимошенко — 26,06 % (5 345 виборців), Олег Ляшко — 17,03 % (3 493 виборців), Анатолій Гриценко — 5,13 % (1 053 виборців), Сергій Тігіпко — 3,57 % (733 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,92 %.[7]

Пам'ятки ред.

Примітки ред.

  1. Розпорядження Президента України від 30 січня 2020 року № 68/2020-рп «Про призначення Л.Хоречко головою Олевської районної державної адміністрації Житомирської області»
  2. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел союзных республик СССР. Демоскоп Weekly (російська). Процитовано 17 березня 2023. 
  3. Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932–1933 років в Україні. Житомирська область. — Житомир: «Полісся», 2008. — с.579. Процитовано 16 січня 2023. 
  4. а б Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006.. http://www.archive.zt.gov.ua/. с. 27, 532, 533, 539, 540, 617, 620. Архів оригіналу за 12 липня 2017. Процитовано 11 жовтня 2020. 
  5. Про утворення та ліквідацію районів. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 12 червня 2021. Процитовано 27 грудня 2020. 
  6. Адміністративно-територіальний устрій Олевського району [Архівовано 12 лютого 2014 у Wayback Machine.] на сайті Верховної Ради України
  7. ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 17 березня 2016. 

Посилання ред.