Відкрити головне меню

І́гор Євге́нович Бранови́цький (25 квітня 1976(19760425), Київ, Українська РСР — 21 січня 2015, Донецьк, Донецька область, Україна) — український військовик, кулеметник 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади, учасник війни на Сході України, захисник Донецького аеропорту. Герой України, лицар Ордену «Народний Герой України» (посмертно).

Ігор Євгенович Брановицький
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).svg Солдат
Брановицький Ігор Євгенович.jpg
Загальна інформація
Народження 25 квітня 1976(1976-04-25)
Київ, УРСР
Смерть 21 січня 2015(2015-01-21) (38 років)
Донецьк, Україна
поховання: Берковецьке кладовище
Псевдо «Натрій»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ БЗ ДШВ.svg Десантні війська
Формування
90 ОАеМБ.png
 90 ОАеМБ (81 ОАеМБр)
Війни / битви

Місія ООН в Анголі
Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «Народний Герой України»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

Зміст

БіографіяРедагувати

Закінчив Київський технікум електронних приладів. Служив у складі українського миротворчого контингенту ООН в Анголі. Учасник Революції Гідності. Мобілізований як доброволець, з кінця серпня 2014 року проходив військові навчання під Житомиром, з жовтня перебував у зоні АТО.

 
Президент України Петро Порошенко вручає нагороду Ніні Костянтинівні, матері Ігоря Брановицького

Під час оборони аеропорту Донецька витягнув на собі двох поранених з нового терміналу (серед них старшина Анатолій Свирид) і повернувся назад — разом із «Сєвєром» та Василем Соколовським, де був захоплений у полон. За повідомленнями очевидців, після тортур і знущань у полоні над побратимами добровільно визнав себе кулеметником, якого розшукували бойовики. Після катування був застрелений двома пострілами у голову російським терористом Павловим («Моторола»)[1]. У березні ідентифікований серед загиблих, яких вивезли з Донецька[2].

Похований 3 квітня на Берковецькому кладовищі Києва (ділянка 86, ряд 11, місце 3)[3][4][5][6][7].

4 червня 2015 року нагороджений першою нагородою Ордена «Народний Герой України» (посмертно). Нагороду вручено матері героя[8].

НагородиРедагувати

Вшанування пам'ятіРедагувати

В лютому 2016 року відкрито меморіальну дошку на будівлі технікуму, де навчався Ігор Брановицький.

5 вересня 2016 року Президент України Петро Порошенко в Маріїнському палаці вручив нагородні атрибути звання Герой України — орден «Золота Зірка» та інші — матері загиблого Героя Ніні Костянтинівні[11].

2016 року на честь Ігоря Брановицького названо вулицю Брановицького у Києві[12].

29 грудня 2016 в Києві за підтримки благодійних фондів та участі громадських активістів й волонтерів презентовано колекційну марку, створену на честь воїнів, які загинули в боях на сході України. На ній зображені Ігор Брановицький, Ігор Гольченко, Микола Колосовський, Євген Лоскот, Андрій Матвієнко, Сергій Свищ, Олег Сидор, Сергій Табала, Георгій Тороповський.

8 вересня 2017 року в місті Кам'янець-Подільський на фасаді клубу військової частини А2237, де у 1995—1996 Ігор Брановицький проходив строкову службу, відкрито меморіальну дошку на його честь[13].

ПриміткиРедагувати

  1. Як «Моторола» стратив «кіборга» — розповідь очевидця // «ВВС Україна», 16 квітня 2015
  2. Дорогою ціною. Як ми шукали зниклого кіборга // «Українська правда. Життя», 23 квітня 2015
  3. Слава Богу! Разговаривал с Толей, киборгом «забытого батальона». // facebook George Tuka, 22 лютого 2015(рос.)
  4. Я хочу, щоб ви запам'ятали ім'я та обличчя цього чоловіка
  5. Війна забирає найкращих
  6. Київ на колінах прощався з кіборгом, який прийняв мученицьку смерть від «Мотороли» (фото) // ГО «Український союз інвалідів, ветеранів Афганістану, учасників бойових дій», 4 квітня 2015. Архів оригіналу за 11 квітень 2015. Процитовано 4 червень 2015. 
  7. Мого сина вбили двічі // «Українська правда. Життя», 30 квітня 2015
  8. 22 великих украинца удостоились звания «Народный Герой Украины»: среди них известные воины, медики и волонтеры. ФОТО
  9. Указ Президента України від 23 серпня 2016 року № 349/2016 «Про присвоєння І. Брановицькому звання Герой України»
  10. Указ Президента України від 23 травня 2015 року № 282/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  11. «Завдяки їхній самопожертві ми живемо та дихаємо», — Президент вручив ордени «Золота Зірка» Героя України матерям загиблих героїв АТО // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 5 вересня 2016 р.
  12. Рішення Київської міської ради від 10 листопада 2016 року № 315/1319 «Про перейменування бульвару, вулиць, найменування площі та присвоєння імен скверам в місті Києві» // Хрещатик. — 2016. — № 127 (4897). — 23 листопада. — С. 5.
  13. У Кам'янець-Подільському відкрили меморіальну дошку загиблому в Донецькому аеропорту Герою України Ігорю Брановицькому // Офіційний сайт Міністерства оборони України, 8 вересня 2017

ПосиланняРедагувати