Відкрити головне меню

Лабуткін Дмитро Віталійович

Дмитро́ Віта́лійович Лабуткін (11 грудня 1986 у м. Кременець  — 16 лютого 2015, у районі Дебальцевого Донецької області) — український військовий кореспондент, капітан III рангу ВМС ЗСУ (посмертно), заступник редактора Телерадіокомпанії Міноборони України «Бриз».

Дмитро Віталійович Лабуткін
UANs shoulder mark 13h.svg Капітан 3 рангу
Дмитро Лабуткін.jpg
Загальна інформація
Народження 11 грудня 1986(1986-12-11)
Кременець, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Смерть 16 лютого 2015(2015-02-16) (28 років)
у районі Дебальцевого, Донецька область
поховання: Білокриниця
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Navy.svg Військово-морські сили
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Медаль «За сприяння Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Орден «Народний Герой України»

ЖиттєписРедагувати

З родини військового. До дев'ятого класу навчався в Білокриницькій школі та Кременецькому ліцеї. Закінчив Тернопільську загальноосвітню школу № 23[1] та Львівський інститут Сухопутних військ Національного університету «Львівська політехніка». Проходив службу в Севастополі. Навесні 2014 року після окупації Криму російськими військами виїхав з Криму до Одеси.

21 січня капітан-лейтенант, спецкореспондент сектору «С» Дмитро Лабуткін прибув до Краматорська та поїхав на передову.

5 лютого Дмитро Лабуткін знімав матеріал про захоплений бійцями 128-ї гірсько-піхотної бригади трофейний російський танк Т-72 під Дебальцевим.[2][3]

У місті Дебальцеве Дмитро провів зйомки та зібрав фотоматеріали для переговорної групи у Мінську, мав повертатися з ними до Києва. Зник 16 лютого 2015 у районі Дебальцевого разом із розвідгрупою ЗСУ, яку очолював капітан 3-го полку спецпризначення Юрій Бутусов, після обстрілу колони, якою вночі вивозили поранених у напрямку Артемівська. Дмитро перебував у БТР, що рухався у складі колони.

19 лютого терористи надіслали дружині Дмитра відео із записом з місця бою обабіч залізничної колії, де були тіла загиблих поряд із розбитим БТРом. Пізніше інформацію про смерть кореспондента підтвердила волонтер «Офіцерського корпусу» Алла Борисенко («Чонгар»)[4]. Разом з Дмитром загинули у бою військовослужбовці 3-го полку спецпризначення капітан Юрій Бутусов і старший сержант Віталій Федитник.

20 березня 2015 у Дніпропетровському морзі підтвердили, що одне з тіл загиблих українських військовиків, доставлених з Дебальцевого, належить Дмитру[5].

Зустрічали тіло Героя 24 березня в Кременці, похорон відбувся 25 березня в рідному селі Білокриниця Кременецького району.

В офіцера залишилися дружина та донька Кіра.

Вшанування пам'ятіРедагувати

20 травня 2016 року на фасаді Тернопільської загальноосвітньої школи № 23 встановили пам'ятну дошку героєві.[1]

15 липня 2016 року Президент України Петро Порошенко своїм указом призначив доньці Дмитра Лабуткіна Кірі стипендію[6].

У квітні 2017 року в Тернопільській ЗОШ № 23 провели турнір із кульової стрільби з пневматичної зброї пам'яті учасника АТО, Народного героя України, капітана Ш рангу, випускника школи Дмитра Лабуткіна[7].

З 2018 року 16 лютого — в день загибелі Дмитра Лабуткіна — в Україні на державному рівні відзначають День військового журналіста[8].

НагородиРедагувати

Див. такожРедагувати

Односельці Дмитра, що загинули у боях війни на сході України:

ПриміткиРедагувати

  1. а б Ірина Небесна. У Тернополі вшанували пам'ять загиблих бійців Лабуткіна та Сикліцкого // 20 хвилин (Тернопіль). — 2016. — 20 травня.
  2. Лабуткін Дмитро Віталійович. Книга пам'яті загиблих. Процитовано 2018-03-20. 
  3. Роман Туровець. www.facebook.com (uk). Процитовано 2018-03-20. 
  4. Под Дебальцево исчез журналист минобороны Дмитрий Лабуткин. Боевики прислали жене шокирующие кадры с его документами и трупами. ВИДЕО рос.  // Цензор.нет. — 2015. — 22 лютого.
  5. До останнього сподівалися на краще. пам'яті військового журналіста капітан-лейтенанта Дмитра Лабуткіна Архівовано 23 березень 2015 у Wayback Machine. // «Флот України», № 11-12. — 2015. — 20 березня.
  6. Указ Президента України від 15 липня 2016 року № 299/2016 «Про призначення стипендій Президента України дітям журналістів, які загинули у зв'язку з виконанням службових обов’язків»
  7. Провели турнір пам'яті Дмитра Лабуткіна, який загинув під Дебальцево // 20 хвилин. Тернопіль, 13 квітня 2017
  8. У військових журналістів тепер є власне свято // Сайт Міністерства оборони України, 16 лютого 2018
  9. Указ Президента України від 27 червня 2015 року № 366/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  10. Загинув у "Дебальцівському котлі": військового журналіста посмертно нагородили відзнакою МОУ // 5 канал, 16 лютого 2018
  11.   У Хмельницькому відбулася 18 церемонія вшанування героїв АТО // ТСН. — 2016. — 25 липня.

ДжерелаРедагувати

  • Рідні сподіваються, що живий // «Нова Тернопільська газета». — 25 лютого 2015. — № 7. — С. 4.
  • Галина Ніженко. …І урвалися кадри // «Вільне життя плюс». — 27 березня 2015. — № 24 — С. 2.

ПосиланняРедагувати

  Зовнішні відеофайли
    На Тернопільщині прощаються із військовим журналістом, що загинув під Дебальцевим // ТСН. — 2015. — 24 березня.
    Тернопільщина прощалася з військовим журналістом Дмитром Лабуткіним // Телеканал ІНТБ. — 2015. — 24 березня.
    Військового журналіста Дмитра Лабуткіна провели в останню путь // Телеканал ІНТБ. — 2015. — 25 березня.
    Сьогодні на Кременеччині прощалися з військовим журналістом Дмитром Лабуткіним // Телекомпанія TV-4. — 2015. — 25 березня.
  Ірина Терлюк.   Тернопільщина попрощалася з Дмитром Лабуткіним // ТТБ. — 2015. — 26 березня.