Відкрити головне меню

Ігор Миколайович Римар (16 квітня 1987, с. Трибухівці Бучацького району Тернопільської області — 27 січня 2015, м. Київ) — український військовик, старший солдат 80-ї окремої аеромобільної бригади.

Ігор Миколайович Римар
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдат
Римар Ігор Миколайович.jpg
Загальна інформація
Народження 16 квітня 1987(1987-04-16)
с. Трибухівці, Бучацький район, Тернопільська область, Україна
Смерть 27 січня 2015(2015-01-27) (27 років)
м. Київ, Україна
поховання: 
 : 
зображення місця поховання
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Збройні сили України
Формування
80-а аеромобільна бригада.svg
 80 ОАеМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

Commons-logo.svg Матеріали до статті на Вікісховищі

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився 16 квітня 1987 року в с. Трибухівці Бучацького району Тернопільської області. Виріс без батька, виховували хлопця мама та бабуся. Проживав у с. Ріпинці Бучацького району.

Із початком війни Ігор відмовився від своїх заробітків у Росії. 9 листопада 2014 року був призваний за мобілізацією. Отримав тяжкі поранення 9 січня під час атаки російських бойовиків на новий термінал аеропорту Донецька. У бою від розриву міни Ігорю відірвало руку, розтрощило щелепу і гортань. Через обстріли йому довелось чекати близько семи годин, протягом яких йому рятував життя молодший сержант Ігор Зінич, перш ніж побратими змогли вивезти пораненого з аеропорту до шпиталю, спочатку в Артемівськ, а потім — до Харківського військового госпіталю. Будучи беззбройними, під прицілом терористів, Ігоря 1,5 км виносили Петро Полицяк з побратимом Іваном. Більше двох тижнів воїн боровся за життя, переніс чотири операції.

Помер 27 січня 2015 у Київському військовому клінічному центрі.

 
Поховання Ігоря Римара

Похоронна процесія почалася в с. Ріпинці, поховали Героя на цвинтарі у східній частині с. Трибухівці.

Залишилися мати і дружина Леся, з якою прожив тільки 2 роки і 4 місяці. Більше 200 тисяч зібраних коштів на лікування Ігоря дружина після похорону передала для поранених хлопців.

ВідзнакиРедагувати

  • За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня[1].
  • «За службу Україні», відзнака голови Тернопільської обласної державної адміністрації (2016)[2]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Указ Президента України від 13 травня 2015 року № 282/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  2.   Тернопільських кіборгів нагородили, чотирьох — посмертно // Телекомпанія TV-4, 19 січня 2016.

ДжерелаРедагувати

  • Кошіль, І. Ігор Римар залишився без гортані, без щелепи і без руки / Ірина Кошіль // Нова Тернопільська газета. — 2015. — № 2 (21–27 січ.). — С. 4.

ПосиланняРедагувати

  Зовнішні відеофайли
    Зустріч загиблого «кіборга». Тернопільщина // Відеоканал Андрія Орляка, 28 січня 2015.
    Тіло Ігора Римара зустрічали в Бучачі // Студія «Клен», 29 січня 2015.
    Похорон Ігора Римара // Студія «Клен», 30 січня 2015.