Відкрити головне меню

Володи́мир Миха́йлович Су́слик (15 лютого 1980 — 12 лютого 2015) — старший прапорщик Збройних сил України. Учасник війни на сході України.

Суслик Володимир Михайлович
Star. Praporshchyk h.png Старший прапорщик
Суслик Володимир Михайлович.jpg
Загальна інформація
Народження 15 лютого 1980(1980-02-15)
Монастирчани
Смерть 12 лютого 2015(2015-02-12) (34 роки)
Логвинове
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ БЗ ДШВ.svg Десантні війська
Формування
79 OAeMBr ZSU.png
 79 ОАеМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Бойовий шляхРедагувати

Мобілізований на початку серпня 2014-го, командир розвідувального відділення, відділення, 79-та окрема аеромобільна бригада. 4 місяці захищав Донецький аеропорт, був одним з останніх, хто полишав летовище.

12 лютого 2015-го увечері загинув під Логвиновим в результаті танкового обстрілу терористами у часі боїв за Дебальцеве — надавав першу допомогу пораненому вояку.

Того дня частини ЗСУ займають штурмом частину Логвинового та розблоковують трасу Бахмут — Дебальцеве, в селі залишилися осередки опору, які придушуються; частини батальйону «Донбас» проводять зачистку селища і прилеглої ділянки траси. Танкісти у 20-хвилинному бою під Логвиновим ліквідували щонайменш 8 російських Т-72 5-ї танкової бригади.

Загинув у бою з терористами, тоді також полягли бійці «Донбасу» Андрій Камінський, Роман Мельничук, Володимир Самойленко, Володимир Панчук, Анатолій Поліщук та 30-ї ОАМБр Андрій Браух, Микола Сущук, Володимир Шульга, 79-ї бригади — Ігор Марквас та Володимир Суслик. У бою по очистці Логвинового вояки «Донбасу» спільно із ЗСУ ліквідували до 50 одиниць живої сили терористів, полонили 12, знищено ворожий танк, підбито БТР. По мірі просування вглиб населеного пункту «Донбас» потрапив у засідку та, розбившись на дві групи, почав відхід — перша група відходила із полоненими, друга група прикривала. В групі прикриття загинули Анатолій Поліщук-«Кемел», Володимир Панчук-«Араб», Андрій Камінський-«Впевнений», Роман Мельничук-«Санта», Володимир Самойленко-«Вован», було підбито вантажівку. БМП, в якому пересувався Володимир Панчук, потрапила в засідку терористів, вояки зайняли оборону та довго стримували противника, запобігши потраплянню в кільце та нападу на військову колону. Незважаючи на переважання противника у живій силі, група змогла ліквідувати в бою понад 20 терористів.

Без Володимира лишились батьки, сестра, малолітній син.

Похований в селі Монастирчани 20 лютого 2015-го, в останню путь проводили сотні людей. У зв'язку з його загибеллю в Богородчанському районі 14-16 лютого оголошено днями жалоби за загиблим.

НагородиРедагувати

  • за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни — орденом «За мужність» III ступеня (23.5.2015, посмертно)

ДжерелаРедагувати