Бистрик (Райгородоцька сільська громада)

Бистрик — село в Україні, у Райгородоцькій сільській територіальній громаді Бердичівського району Житомирської області.

село Бистрик
Bystryk s.gif Bystryk h.png
Герб Бистрика Прапор Бистрика
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Бердичівський район Бердичівський район
Громада Райгородоцька сільська громада
Код КОАТУУ
Облікова картка Бистрик 
Основні дані
Засноване 1593
Населення 991[1]
Площа 3,43 км²
Густота населення 288,92 осіб/км²
Поштовий індекс 13370
Телефонний код +380 4143
Географічні дані
Географічні координати 49°51′23″ пн. ш. 28°33′59″ сх. д. / 49.85639° пн. ш. 28.56639° сх. д. / 49.85639; 28.56639Координати: 49°51′23″ пн. ш. 28°33′59″ сх. д. / 49.85639° пн. ш. 28.56639° сх. д. / 49.85639; 28.56639
Середня висота
над рівнем моря
244 м
Водойми р. Гнилоп'ять, Глибокої Долини
Відстань до
районного центру
5 км
Місцева влада
Адреса ради вул. Соборна, 11, с. Райгородок, Бердичівський р-н, Житомирська обл., 13362
Карта
Бистрик. Карта розташування: Україна
Бистрик
Бистрик
Бистрик. Карта розташування: Житомирська область
Бистрик
Бистрик
Мапа

CMNS: Бистрик у Вікісховищі

РозташуванняРедагувати

Село Бистрик розташоване на лівому похилому березі річки Гнилоп'ять при впадінні в річку лівої притоки Глибокої Долини. Назва села пішла від слова «бистрина». Наявність твердих порід при злитті потоків двох русел спричинювали швидшу течію від середньої швидкості річки.

Бистрик прилягає до південної околиці міста Бердичева (5 км, а відстань до найближчої залізничної станції становить 8 км).

У селі нараховується 427 дворів (станом на 1973 рік[2]), кількість населення на 1 січня 2001 року становила 1113 чоловік. Бистрицькій сільській раді підпорядковане село Житинці, у якому нараховується 105 дворів з населенням 160 осіб.

ІсторіяРедагувати

На околицях Бистрика і Житинців виявлено залишки поселень: трипільської культури, доби бронзи, 2 скіфського періоду, 2 черняхівської культури та давньоруське.[2] Трипільське поселення розташоване поблизу села. Пам'ятка належить до пізнього трипілля етапу С (за М. М. Шмаглієм)[3] Також знайдено римські монети І-ІІ ст. н. е.[джерело?].

Перша письмова згадка про село належить до 1593 року. З історичних документів відомо, що жителі села брали активну участь у боротьбі з зовнішніми і внутрішніми ворогами. Так бистричани вели боротьбу з монголо-татарами. Свідком боротьби є вал — укріплення часів монголо-татарського нашестя. Вал прикривав старе село з боку поля. З інших сторін давнє село прикривалось від нападів долинами річок Гнилоп'ять і Клітинки.

У визвольній війні 1648—1654 років у районі села козацьке військо на чолі з Максимом Кривоносом вело запеклі бої з військом шляхетської Польщі. Жителі села також брали участь в цій боротьбі.[2]

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі, центрі Бистрицької волості Бердичівського повіту Київської губернії, мешкало 623 особи, налічувалось 79 дворових господарств, існували православна церква, школа, постоялий будинок, 3 водяних млини, винокурний завод[4]. За 5 верст — колонія Романівка зі 410 мешканцями та молитовним будинком. За 3 версти — кумисний завод і цегельний завод. За 4 версти — котельний завод. За 5 верст — костопальний завод.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1047 осіб (515 чоловічої статі та 532 — жіночої), з яких 962 — православної віри[5].

Радянську окупацію встановлено в січні 1918 року.[2]

Селяни для робітників Петрограда вони зібрали і відправили кілька вагонів хлібу та картоплі. За свідченням архівних документів відомо, що перший ревком був створений в 1921 році (посвідчення за вересень 1921 року № 2136, члену Бистрицького ревкому Богуна Павла Григоровича).[джерело?]

Осередок комсомолу виник 1921 року. У 1922 році створено осередок комуністичної партії.[2]

Перша сільська рада виникла у 1922 році (це відомо з архівних документів: філіал Житомирського обласного Державного архіву в м. Бердичеві). В цьому ж році відбулося засідання передвиборчої комісії по виборах до сільської ради.[джерело?]

У Бердичівському районі в 1923 році було організовано шість пробних колективних господарств (колгоспів). Перший пробний колгосп у селі Бистрику був створений в 1923 році.

Колгосп мав назву «Барвінок» і нараховував 16 сімей. Колгосп мав статут сільськогосподарської артілі, ряд положень якого відповідало пізнішому статуту сільськогосподарської артілі. Кількість землі в колгоспі становила 60 га. Всі 16 сімей усуспільнили свій сільськогосподарський реманент. Крім того колгосп «Барвінок» одержав допомогу від держави. В Бистрику в той час було організовано державне позичкове товариство, яке й організовувало допомогу колгоспу «Барвінок». Колгосп «Барвінок» проіснував до суцільної колективізації, тобто до 1930 року.

Першим головою колгоспу був Сидоренко Флор Григорович. Він був активним діячем під час громадянської війни та в період колективізації.

Під час Другої світової війни на боротьбу з нацистами пішли всі дорослі чоловіки та юнаки у числі 515 осіб.[2] Під час Німецько-радянської війни в селах Бистрик і Житинці загинуло 165 чоловік (у Бистрику — 128, у Житинцях — 37 чоловік).

На честь загиблих воїнів споруджено два пам'ятники: в селі Бистрику (у 1965 році)[2] та в селі Житинці.

За радянських часів у селі розташовувалась центральна садиба колгоспу, ферма великої рогатої худоби, свиноферма, вівцеферма і птахоферма.[джерело?]. Зерно-буряко-молочно-м'ясним господарством займались дві рільничі, городня, тракторна і будівельна виробничі бригади. Кількість сільськогосподарських угідь села Бистрика становила 1598 га, у тому числі орної землі 1490 га.

До 2020 року — адміністративний центр Бистрицької сільської ради Бердичівського району Житомирської області, територію та населені пункти котрої, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р від 12 червня 2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», було включено до складу Райгородоцької сільської територіальної громади Бердичівського району Житомирської області[6].

НаселенняРедагувати

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1021 особа, з яких 460 чоловіків та 561 жінка.[7]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 983 особи.[8]

МоваРедагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[9]

Мова Відсоток
українська 98,28 %
російська 1,21 %
білоруська 0,30 %
молдовська 0,10 %
циганська 0,10 %

Освіта та культураРедагувати

У селі загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, де навчається 200 учнів. У селі є Будинок культури на 250 місць, бібліотека (кількість книг — 10462) відділення зв'язку, медпункт, дитячий садок на 30 місць.

ЛюдиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Облікова картка села на сайті Верховної Ради України[недоступне посилання з лютого 2019] (Перевірено 17 березня 2011)
  2. а б в г д е ж Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 191. — 15 000 прим.
  3. Шмаглій М. М. Городсько-Волинський варіант пізньотрипільської культури // Археологія. — К., 1966. — Т. XX. — с. 36-37.
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  5. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-87)
  6. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області. https://zakon.rada.gov.ua/. Процитовано 3 June 2021. 
  7. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019. 
  8. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019. 
  9. Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019. 

ПосиланняРедагувати