Гончарівське

Містечко Чернігівського району Чернігівської області України

Гончарівське (Гончарівський круг) — селище в Україні, у Гончарівській селищній громаді Чернігівського району Чернігівської області .

Селище Гончарівське
Герб
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район Чернігівський район
Громада Гончарівська селищна громада
Рада Гончарівська селищна громада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засновано 1953
Статус із 2024 року
Площа 1.5[1] км²
Населення 3289 (01.01.2022)[2]
Поштовий індекс 15558
Телефонний код +380 462
Географічні координати 51°18′00″ пн. ш. 30°55′37″ сх. д. / 51.30000° пн. ш. 30.92694° сх. д. / 51.30000; 30.92694Координати: 51°18′00″ пн. ш. 30°55′37″ сх. д. / 51.30000° пн. ш. 30.92694° сх. д. / 51.30000; 30.92694
Відстань
Найближча залізнична станція:
До райцентру:
 - автошляхами: 39 км
Селищна влада
Адреса 15558, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, смт Гончарівське, вул. Танкістів, 11
Карта
Гончарівське. Карта розташування: Україна
Гончарівське
Гончарівське
Гончарівське. Карта розташування: Чернігівська область
Гончарівське
Гончарівське
Мапа

Гончарівське у Вікісховищі

Історія ред.

Назва Гончарівське спотворює українську історичну назву Гончарів Круг. Перш за все це був Круг — озеро круглої форми серед лісу. У 1924 р. на хуторі Гончарів — 9 дворів і 56 жителів при дорозі СмолинЖидиничі.

Навколо нинішнього Гончарівського було багато хуторів, більшість яких радянська влада зселила або в навколишні села, або в саме селище Гончарівське.

Гончарівське в нинішньому вигляді засноване в 1953 році поблизу хутора Гончарів круг як військове містечко за рішенням командування Київського військового округу. Разом з військовим містечком створили і однойменний полігон. Рекогносцировку точного місцезнаходження селища, як і полігону, особисто здійснював командувач Київського ВО генерал армії Василь Іванович Чуйков, який і був ініціатором його створення.[3]

До 1986 року Гончарівське розвивалось як військове містечко для 18 військових частин різних родів військ, зокрема, тут дислокувалися механізовані, танкові, артилерійські, ракетні, інженерні частини, авіатори і десантники. Свого часу Гончарівське планували зробити зразковим військовим містечком для армій країн Варшавського договору.[3]

Гончарівське дістало статус селища міського типу з 1990 року.

Населення ред.

Населення — переважно українці[1].

Чисельність населення ред.

1979 1989 2001 2019 2022[2]
2179 4373 3358 3464 3289

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:

Мова Кількість Відсоток
українська 2775 82.74%
російська 565 16.84%
білоруська 5 0.15%
угорська 1 0.03%
інші/не вказали 8 0.24%
Усього 3354 100%

Галерея ред.

Примітки ред.

  1. а б Артюх, М. С. (2006). Гончарівське. Енциклопедія Сучасної України. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. Процитовано 01.12.2019.
  2. а б Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 року (PDF). ukrstat.gov.ua (укр.). ДЕРЖСТАТ УКРАЇНИ.
  3. а б Військовому селищу Гончарівське – 60 років | Події і коментарі. pik.cn.ua. Процитовано 19 лютого 2020.
  4. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Посилання ред.