Гончарівське (Гончарівський круг) — селище міського типу Чернігівського району Чернігівської області України. У селищі розміщується 1-ша танкова бригада Збройних сил України, неподалік розташований Гончарівський загальновійськовий полігон.

смт Гончарівське
COA of Honcharivske.png
Герб
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Чернігівський район
Рада Гончарівська селищна громада
Код КОАТУУ: 7425555200
Основні дані
Засноване 1953
Статус із 1990 року
Площа 1.5[1] км²
Населення 3464 (01.01.2019)[2]
Поштовий індекс 15558
Телефонний код +380 462
Географічні координати 51°18′00″ пн. ш. 30°55′37″ сх. д. / 51.30000° пн. ш. 30.92694° сх. д. / 51.30000; 30.92694Координати: 51°18′00″ пн. ш. 30°55′37″ сх. д. / 51.30000° пн. ш. 30.92694° сх. д. / 51.30000; 30.92694
Відстань
Найближча залізнична станція:
До райцентру:
 - автошляхами: 39 км
Селищна влада
Адреса 15558, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, смт Гончарівське, вул. Танкістів, 11
Карта
Гончарівське. Карта розташування: Україна
Гончарівське
Гончарівське
Гончарівське. Карта розташування: Чернігівська область
Гончарівське
Гончарівське

Commons-logo.svg Гончарівське у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

Назва Гончарівське спотворює українську історичну назву Гончарів Круг. Перш за все це був Круг — озеро круглої форми серед лісу. У 1924 р. на хуторі Гончарів — 9 дворів і 56 жителів при дорозі СмолинЖидиничі.

Навколо нинішнього Гончарівського було багато хуторів, більшість яких радянська влада зселила або в навколишні села, або в саме селище Гончарівське.

Гончарівське в нинішньому вигляді засноване в 1953 році поблизу хутора Гончарів круг як військове містечко за рішенням командування Київського військового округу. Разом з військовим містечком створили і однойменний полігон. Рекогносцировку точного місцезнаходження селища, як і полігону, особисто здійснював командувач Київського ВО генерал армії Василь Іванович Чуйков, який і був ініціатором його створення.[3]

До 1986 року Гончарівське розвивалось як військове містечко для 18 військових частин різних родів військ, зокрема, тут дислокувалися механізовані, танкові, артилерійські, ракетні, інженерні частини, авіатори і десантники. Свого часу Гончарівське планували зробити зразковим військовим містечком для армій країн Варшавського договору.[3]

Гончарівське дістало статус селища міського типу з 1990 року.

НаселенняРедагувати

Населення — переважно українці[1].

Чисельність населенняРедагувати

1979 1989 2001 2019
2179 4373 3358 3464

Розподіл населення за рідною мовою (2001)Редагувати

українська мова російська
82,74% 16,85%

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Артюх, М. С. (2006). Гончарівське. Енциклопедія Сучасної України. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. Процитовано 01.12.2019. 
  2. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2019 року (PDF)
  3. а б Військовому селищу Гончарівське – 60 років | Події і коментарі. pik.cn.ua. Процитовано 2020-02-19. 

ПосиланняРедагувати