Смолин (Чернігівський район)

Чернігівський район

Смо́лин — село в Україні, в Чернігівському районі Чернігівської області. Населення становить 813 осіб. Орган місцевого самоврядування — Гончарівська селищна громада.

село Смолин
Смолин, Чернігівський район. Вулиця.JPG
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Чернігівський район
Рада/громада Гончарівська селищна громада
Код КОАТУУ 7425588501
Основні дані
Засноване 1496
Населення 813
Площа 4,567 км²
Густота населення 178,02 осіб/км²
Поштовий індекс 15557
Телефонний код +380 462
Географічні дані
Географічні координати 51°17′09″ пн. ш. 31°00′08″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
109 м
Водойми р. Десна
Місцева влада
Адреса ради 15557, с. Смолин, вул. Перемоги, 26, тел. 68-64-42
Карта
Смолин. Карта розташування: Україна
Смолин
Смолин
Смолин. Карта розташування: Чернігівська область
Смолин
Смолин
Мапа

CMNS: Смолин у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

Вперше в писемних джерелах Смолин згадується під 1523 роком[1]. На території села — курган часів Київської Русі (Х-ХІІ ст.), городище і поселення V—VII ст. та Х-ХІІІ ст.

За привілеєм 1496 р. князя Олександра в сельці Смолин на землі Бутовича поселився люд вольний, прихожий. У 1523 р. — 10 димів.

З отпису князя Московського Польському королю 1595 р. «в юлі місяці Лаврін Ратомський кровопролитно воював у Смоленску волость воїнськи обучених литовських людей- острян Єрмолку Білика да Гришку Медведка з товаришами, до 200 людей, бортників, севрюків. які селян смоленських Микільського монастиря побили, рухлядь забрали і хотіли старців повісити. Де це бачено, щоб в перемиря таке робилося. Ти б, Жигимонте король, уняв би Лавріна Ратомського, а острян Біликова і Медведка велів би стратити». Як видно, тоді вже було Смолинська волость.

Мыж Смолином та Лебедівкою (історична назва - Гнилуша) знаходиться кордон Московського царства і Речі Посполитої - від нього залишилися два насипні вали.

За ленним правом у 1633 р. села Смолов і Максим надано старості чернігівському Мартину Калиновському. За реєстром 1638 р. — 70 димів.

Надано гетьманом Виговським у 1659 р. слабинському сотнику Івану Утві 46 дворів. Пізніше маєтність перейшла до родини сотників Домонтовичів. Церква відома з 1666 р. За купчою 1691 р. відомий смолинський отаман Андрій Тукало. У 1732 р. — церква, школа, шпиталь, шинок. Отаман смоленський у 1743 р. — Кіндрат Рашко.

У 1742 році в селі за даними Олександра Лазаревського був водяний млин бунчукового товариша Михайла Домонтовича[2] 1754 року під селом на річці Гулак були дві мельниці бунчукового товариша Володимира Домонтовича, на річці Кривші — мельниця Матвія Домонтовича[3]

У 1866 році — 150 дворів, 1398 жителів, Миколаївська дерев'яна церква, земська школа, бібліотека[4].

1859 року у казеному селі Морівської волості Остерського повіту Чернігівської губернії, мешкало 1398 осіб (685 осіб чоловічої статі та 713 — жіночої), налічувалось 150 дворових господарства, існували православна церква та 3 винокуренні заводи[5].

В часи козацтва село належало до Слабинської сотні Чернігівського полку.

Земська школа відкрита у 1879 р. , навчалося 50 дітей, опікун- дворянин Микола Домонтович.

У селі на початку 20 століття діяв осередок товариства «Просвіта». У 1924 р.-378 дворів і 1794 жителі.

Спалено під час другої світової війни 374 двори через провокацію місцевих радянських партизан, які стали стріляти з двох кулеметів по відступаючих німцях, пересидівши окупацію в болоті та в лісі.

1973р.-424 двори і 1095 жителів. У 1986 р. після Чорнобиля перенесено виробництво і переселені робітники торфобрикетного заводу з Мньова. Нині - 630 мешканців.

Урочища – Рим (до Андріївки), р. Криченське жерело, Буда, Жеведюха, Ралак, Криничка. Урочище Рим в цьому випадку займало велику територію над Десною від Смолина до Андріївки, Жеведі, Слабина- ціла країна перших сіверян. Очевидно саме маркерний топонім Рим визначав територію першопоселенців- сіверян. Жеведюха- означає жива вода, тут знаходиться цілюща криниця . За переказом її вода повертає втрачений зір.

ГотельРедагувати

У селищі є готель на 22 особи. Є кафе, більярд, сауна і 2 басейни. Готель за адресою: вул. Спортивна, 3.

ЛюдиРедагувати

  • Компанець Микола Прокопович (народився 1937 в Смолині — помер 2017) — український громадський діяч і радянський політик. У 1988—1991 — міністр хлібопродуктів УРСР[6].
  • Шкурко Анатолій Ничипорович (1924—2019) — народний художник України[7]
  • Буденний Василь Йосипович (1947) — письменник, викладач Чернігівського національного університету імені Т.Шевченка[8]

ГалереяРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Чернгівщина. Енциклопедичний довідник (українська). Київ: «Українська Радянська Енциклопедія» імені М.П. Бажана. 1990. с. 751. ISBN 5-88500-011-5. 
  2. Записки Черниговского губернского статистического комитета. – Книга 2. – Выпуск 5-6. (російською). Чернигов. 1872. 
  3. Труды Черниговской губернской архивной комиссии. – Выпуск седьмой. (російською). Чернигов.: Чернігівська губернська архівна комісія. 1908 (1906-1908). с. С. 3–52. 
  4. Чернігівщина. Енциклопедичний довідник (українська). Київ: "Українська Радянська Енциклопедія" імені М.П.Бажана. 1990. с. 751. ISBN 5-88500-011-5. 
  5. рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с.
  6. Компанець Микола Прокопович. Вікіпедія (uk). 2020-02-07. Процитовано 2020-05-12. 
  7. Чернiгiвська обласна унiверсальна наукова бiблiотека iм. В.Г. Короленка. libkor.com.ua. Процитовано 2020-02-02. 
  8. Буденний Василь Йосипович. Вікіпедія (uk). 2019-12-26. Процитовано 2020-02-02. 

ПосиланняРедагувати