Відкрити головне меню

Чуйко́в Васи́ль Іва́нович (31 січня [12 лютого] 1900(19000212) с. Срібні Пруди, Московська губернія — 18 березня 1982, Москва) — видатний радянський воєначальник, Маршал Радянського Союзу1955), двічі Герой Радянського Союзу (1944, 1945). Кандидат у члени ЦК КПРС в жовтні 1952 — жовтні 1961 р. Член ЦК КПРС в жовтні 1961 — березні 1982 р. Член ЦК КПУ в березні 1954 — вересні 1961 р. Кандидат у члени Президії ЦК КПУ в березні 1954 — липні 1960 р. Депутат Верховної Ради УРСР 4—5-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 2—10-го скликань.

Василь Іванович Чуйков
рос. Василий Иванович Чуйков
Чуйков.gif
Прізвисько Генерал Штурм
Народження 31 січня (12 лютого) 1900(1900-02-12)
с. Срібні Пруди
Московської губернії,
Flag of Russia.svg Російська імперія
Смерть 18 березня 1982(1982-03-18) (82 роки)
Москва, СРСР
Поховання
Громадянство СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Рід військ піхота
Освіта Військова академія імені М. В. Фрунзе (1925) і Q16700089? (1927)
Роки служби 19181982
Партія РКП(б)
Член ЦК КПРС
Звання CCCP army Rank marshal CCCP infobox.svg Маршал Радянського Союзу
Командування СРСР СРСР Заступник Міністра оборони СРСР — Головнокомандувач Сухопутними військами,
Командувач Київським військовим округом, Головнокомандувач Групою радянських військ в Німеччині
Командувач 8-й гвардійської та 62-й арміями, Військовий аташе в Китаї
Війни / битви Громадянська війна в Росії,
Радянсько-фінська війна,
Вторгнення СРСР до Польщі,
Німецько-радянська війна
Автограф Автограф Василия Чуйкова.jpg
Нагороди
Чуйков Василь Іванович у Вікісховищі?

Під час Другої світової війни командував 62-ю (з травня 1943 — 8-ю гвардійською) армією, особовий склад якої проявив стійкість і масовий героїзм під час Сталінградської битви.

На чолі 8-ї гвардійської армії В. І. Чуйков воював до останнього дня війни. У складі Південно-Західного, Південного та 1-го Білоруського фронтів 8-ма гвардійська армія успішно діяла в багатьох операціях, зокрема в Білоруській, Вісло-Одерскій і Берлінській операціях.

БіографіяРедагувати

Ранні роки і початок військової кар'єриРедагувати

Народився 31 січня (12 лютого) 1900(19000212) року в багатодітній селянській родині (було 8 братів і 4 сестри).

Закінчив чотири класи церковнопарафіяльної школи. В 12 років поїхав на заробітки в Петроград, працював слюсарем. У 1917 році служив юнгою загону мінерів в Кронштадті.

В РСЧА з квітня 1918 року, курсант Перших Московських військово-інструкторських курсів, в липні 1918 року брав участь у придушенні повстання лівих есерів у Москві.

Під час Громадянської війни був помічником командира стрілецької роти, з листопада 1918 року — помічник командира стрілецького полку. З травня 1919 і до кінця 1921 року був командиром полку. Воював на Південному, Східному та Західному фронтах, був поранений чотири рази.

За відвагу і героїзм Василь Чуйков був нагороджений двома орденами Червоного Прапора, іменним золотим годинником та золотою зброєю.

Міжвоєнний періодРедагувати

У 1925 році закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе, у 1927 році — Східний факультет академії. В липні 1927 року був відправлений військовим радником у Китай.

З вересня 1929 року — начальник відділу штабу Особливої Червонопрапорної Далекосхідної армії В. К. Блюхера. З серпня 1932 року — начальник Курсів удосконалення начскладу з розвідки.

Закінчив академічні курси при Військовій академії механізації і моторизації РСЧА імені Й. В. Сталіна в 1936 році.

З грудня 1936 року — командир бригади, з квітня 1938 — командир 5-го стрілецького корпусу, з червня 1938 року — командувач армійською групою в Білоруському військовому окрузі.

Друга світова війнаРедагувати

У вересні 1939 року брав участь у вторгненні СРСР до Польщі.

Після поразки у битві біля Суомуссалмі, коли три фінських полки оточили і розгромили дві радянські дивізії 22 грудня 1939 року був призначений командувачем 9-й армією замість М.П. Духанова в ході Радянсько-фінської війни в північній Карелії.

У 1940-1942 займав посаду військового аташе в Китаї при головнокомандуючому китайською армією Чан Кайши. В цей час Китай вів війну проти Японії. Японські війська захопили центральні райони країни, Маньчжурію та багато інших китайських міст. У цей період проти японської армії був проведений ряд військових операцій. При цьому перед Чуйковим стояло важке завдання — необхідно було утримати в країні єдиний фронт у боротьбі з японцями, в той час, коли в самому Китаї велися бойові дії між військами компартії Китаю (Мао Цзедун) і військами гоміньдану (Чан Кайши). Завдяки В. І. Чуйкову вдалося в такій складній військово-політичній обстановці переламати ситуацію в Китаї, де почав створюватися потужний фронт, який захистив радянські далекосхідні рубежі від можливої загрози Японії.

Після нападу Німеччини на Радянський Союз неодноразово звертався до командування з рапортом, в якому просив відкликати його з Китаю і направити на фронт.

 
Командний пункт 62-ї армії: начальник штабу армії М. І. Крилов, командувач армією В. І. Чуйков, член військової ради К. А. Гуров, командир 13-ї гв. стрілецької дивізії О. І. Родимцев, грудень 1942 р.

З травня 1942 року Чуйков брав участь у війні, командував 64-ю армією, а потім оперативною групою 64-ї армії. Брав участь в оборонних боях на підступах до Сталінграда.

З вересня 1942 року командував 62-ю армією, яка прославилася героїчною шестимісячною обороною Сталінграда. Для Червоної армії вуличні бої в Сталінграді були першими серйозними боями в місті. З ім'ям В. І. Чуйкова пов'язують і появу спеціальних штурмових груп. Ці групи першими несподівано вривалися в будинки, а для переміщень використовували підземні комунікації. Пізніше цей досвід знадобився В. І. Чуйкову у битві за Берлін.

За масовий героїзм і стійкість особового складу, 62-га армія отримала звання гвардійської (8-ма гвардійська армія). Василь Чуйков керував цією армією до останнього дня війни. За оборону Сталінграда Василь Чуйков був нагороджений орденом Суворова І ступеня. Хоча спочатку був представлений до звання Героя Радянського Союзу.

У складі Південно-Західного, Південного і 1-го Білоруського фронтів 8-ма гвардійська армія успішно діяла в Донбаській, Запорізькій, Дніпропетрівській, Нікопольсько-Криворізькій, Березнегувато-Снігурівській, Одеській, Люблін-Берестейській операціях.

19 березня 1944 року за видатні успіхи при визволенні південної України гвардії генерал-полковнику Чуйкову Василю Івановичу присвоєне звання Герой Радянського Союзу.

Під час Вісло-Одерської операції війська 8-ї гвардійської армії В. І. Чуйкова брали участь у прориві глибоко ешелонованої оборони противника, захопили плацдарм на лівому березі річки Вісла (Магнушевський плацдарм), пройшли через табір смерті Майданек, визволили міста Лодзь і Познань і захопили плацдарм на західному березі Одеру.

6 квітня 1945 року за успіхи у Вісло-Одерській операції, штурм і взяття міста Познань Чуйков В. І. був удостоєний другої медалі «Золота Зірка».

У Берлінській операції, діючи на головному напрямку 1-го Білоруського фронту, гвардійці В. І. Чуйкова прорвали сильну оборону противника на Зеєльовських висотах і успішно вели бойові дії за місто Берлін.

Бійці 8-ї гвардійської армії під командуванням двічі Героя Радянського Союзу генерал-полковника В. І. Чуйкова, маючи великий досвід боїв в Сталінграді та інших містах, вміло вели вуличні бої і в Берліні, разом з військами інших з'єднань в короткий термін розгромили і змусили капітулювати Берлінський гарнізон. Саме на командному пункті В. І. Чуйкова 2 травня 1945 року начальник Берлінського гарнізону генерал Вейдлінг підписав капітуляцію німецьких військ і здався разом із залишками гарнізону в полон.

Післявоєнний періодРедагувати

 
День передачі повноважень управління в радянській зоні окупації уряду НДР. Головком ГРОВН, очільник РВАН В. І. Чуйков на передньому плані. 10 жовтня 1949 року

Після війни продовжував командувати до липня 1946 року 8-й гвардійської армією, яка дислокувалася в Німеччині.

З липня 1946 року — заступник, потім перший заступник Головнокомандувача Групою радянських військ у Німеччині та заступник начальника Радянської військової адміністрації в Німеччині. З березня 1949 року — Головнокомандувач Групою радянських військ у Німеччині, одночасно, безпосередньо управляв в Радянській зоною окупації Німеччини, з жовтня 1949 — Голова Радянської контрольної комісії, що здійснювала контроль на території утвореної після закінчення Другої світової війни Німецької Демократичної Республіки.

Чуйков прослужив на різних посадах, на території Німеччини вісім років. У 1953 році відкликаний з Німеччини у внутрішній військовий округ. З травня 1953 по 1960 рік В. І. Чуйков командував військами Київського військового округу.

11 березня 1955 році отримав звання Маршала Радянського Союзу.

З 1960 року — Головнокомандувач Сухопутними військами СРСР — заступник Міністра оборони СРСР. Це була найвища посада, яку займав Чуйков за роки своєї служби.

З серпня 1961 В. І. Чуйков одночасно — перший начальник створеної Цивільної оборони СРСР. Визначив основні завдання цивільної оборони — комплекс заходів, що проводяться завчасно в мирний час, до настання військових дій. Після ліквідації Главкомату Сухопутних військ залишається на посаді керівника Цивільної оборони СРСР до 1972 року.

З 1952 року В. І. Чуйков був кандидатом у члени ЦК КПРС. З 1961 року — член ЦК КПРС.

Почесний громадянин міста Берліна (8 травня 1965 — 29 вересня 1992). 4 травня 1970 за особливі заслуги, проявлені в обороні міста і розгромі німецьких військ у Сталінградській битві Чуйкову Василю Івановичу присвоєне звання «Почесний громадянин міста-героя Волгограда».

У відставці з 1972 року. З липня 1972 року — генеральний інспектор Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

Василь Іванович вів активний спосіб життя — часто бував у військах, на навчаннях, спілкувався з молоддю, відвідував військові училища та школи, займався літературною діяльністю. Його перу належать ряд спогадів про німецько-радянську війну. Був головою ради ветеранів 62-ї армії (8-й гвардійської армії).

В липні 1981 року написав листа в ЦК КПРС:

… Чувствуя приближение конца жизни, я в полном сознании обращаюсь с просьбой: после моей смерти прах похороните на Мамаевом кургане в Сталинграде, где был организован мной 12 сентября 1942 года мой командный пункт. … С того места слышится рёв волжских вод, залпы орудий и боль сталинградских руин, там захоронены тысячи бойцов, которыми я командовал … 27 июля 1981 года. В. Чуйков.

Василь Чуйков помер 18 березня 1982 року.

Згідно із заповітом, похований у Волгограді на Мамаєвому кургані у підніжжя монумента «Батьківщина-мати», поруч з воїнами своєї армії, які загинули в Сталінградській битві. Попрощатися з Василем Івановичем вийшов все місто.

Єдиний в історії Маршал Радянського Союзу, який був похований за межами Москви.

Військові званняРедагувати

НагородиРедагувати

СРСРРедагувати

Іноземні нагородиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • В. А. Егоршин, «Фельдмаршалы и маршалы». М., 2000 (рос.)

ПосиланняРедагувати