Чеченська Республіка Ічкерія

Чеченська Республіка Ічкерія
чеч. Noxçiyn Pachhalq Noxçiyçö
Нохчийн Пачхьалкх Нохчийчоь
невизнана республіка
Flag of Chechen-Ingush ASSR 1978.svg
8 червня 1991[1] – 
6 жовтня 2007
Прапор Герб
Прапор Герб
Девіз
(чеч. «Ӏ Marşo ya joƶalla!»)
(укр. «Свобода або смерть!»)
Europe Location Chechen Republic of Ichkeria.svgЧечня на карті Кавказу


Столиця Грозний (Джохар)
Мова(и) чеченська, російська[2]
Релігія Іслам
Площа 17 300 км²[3]
Населення Немає даних
Історія
 - Прапор ЧІАССР (1978—1991) Розділ ЧІ АРСР на Чеченську Республіку та Республіки Інгушетія. 1991
 - Прапор ЧРІ Проголошення ЧРІ і її фактична незалежність. 8 червня 1991
 - Прапор ЧРІ Перша чеченська війна 11 грудня 1994 — 31 серпня 1996
 - Прапор ЧРІ Підписання Хасав'юртовських угод. 31 серпня 1996
 - Прапор ЧРІ Початок Другої чеченської війни. Окупація ЧРІ російськими військами. 25 серпня 1999
 - Прапор Вілайяту Нохчийчоь Проголошення Імарату Кавказ. ЧРІ перетворюється в Вілайят Нохчійчо. 10 жовтня 2007
Попередник
Наступник
Flag of Chechen-Ingush ASSR 1978.svg Чечено-Інгушська АРСР
Чеченська Республіка Flag of Chechen Republic since 2004.svg
Імарат Кавказ Flag of Caucasian Emirate.svg
Політична ситуація на Кавказі у перші роки існування ЧРІ

Чече́нська Респу́бліка Ічке́рія, ЧРІ (чеч. Noxçiyn Pachhalq Noxçiyçö, Нохчийн Пачхьалкх Нохчийчоь; до 1993 — Чеченська Республіка Нохчійчо або Чеченська Республіка) — самопроголошене державне утворення, яке існувало після розпаду СРСР на частині території Чечено-Інгушської АРСР (РРФСР). Ліквідовано російською владою в 2000 р.  після її силового повернення до РФ як Чеченської республіки. У ході довготривалих війн було вбито велику кількість мирних жителів.

10 жовтня 2007 президент ЧРІ Доку Умаров оголосив про скасування ЧРІ і перетворення її на «Вілаєт Нохчійчо Імарату Кавказ», що призвело до конфлікту з представником ЧРІ у вигнанні Ахмедом Закаєвим.

Сучасна російська влада прирівнює лідерів ЧРІ до терористів.

Проголошення суверенітету ЧРІ призвело до затяжного військового конфлікту, основні баталії котрого припали на I-шу та II-гу «російсько-чеченські» війни, між російською владою і повстанцями, який поступово викликав зростання напруженості і військові конфлікти на всьому Північному Кавказі.

Дипломатичне визнанняРедагувати

Чеченська Республіка Ічкерія не була визнана жодною державою-членом ООН. 16 січня 2000 р. було відкрито представництво Чеченської республіки Ічкерія в частково визнаному Ісламському Еміраті Афганістан[4]. В 1997 Президент Росії Борис Єльцин підписав з президентом ЧРІ Асланом Масхадовим «Договір про мир і принципи взаємин між Російською Федерацією і Чеченською Республікою Ічкерія». Також, на території Грузії деякий час функціонувало представництво ЧРІ, що не мало, однак, легального статусу, оскільки Грузія не оформлювала жодних правових документів з цього приводу ані з Росією, ані з самою Ічкерією[5]. Незважаючи на пропозиції легалізувати це представництво[6], незалежність ЧРІ так і не була визнана Грузією[7].

Державний та політичний устрійРедагувати

КонституціяРедагувати

Конституцію ЧРІ було прийнято парламентом республіки 2 березня 1992, що скасувало дію конституції Чечено-Інгушської АРСР 1978[8]. В 1996 та 1997 рр. в неї вносилися зміни та доповнення.

Президент держави і віце-президентРедагувати

Головою Чеченської Республіки Ічкерія був президент, якого обирають на загальних виборах терміном на 5 років. Президент був найвищою посадовою особою, верховним головнокомандувачем Збройними Силами, главою виконавчої влади, а також формував Кабінет міністрів (уряд) і Вищу Президентську Раду, призначав і звільняв керівників міністерств і відомств, присвоював військові звання і державні нагороди, керував зовнішньою і внутрішньою політикою республіки[9]
Віце-президент ЧРІ був заступником і першим наступником президента, що заміняв останнього у разі тимчасової втрати працездатності або хвороби.[9] При президенті ЧРІ також було створено Адміністрацію Президента, Вищу Президентську Раду та Раду безпеки.[9].

Список президентівРедагувати

 
Президенти ЧРІ (зліва направо) — Яндарбієв, Дудаєв та Масхадов .

Уряд (Кабінет міністрів)Редагувати

Востаннє Кабінет міністрів було сформовано Парламентом ЧРІ на початку 1997.[9] уряд очолював Глава Кабінету міністрів.

Після того, як Доку Умаров оголосив себе аміром Імарату Кавказ (чим де-факто склав з себе обов'язки президента ЧРІ) вищою посадовою особою Ічкерії став прем'єр-міністр (голова уряду в екзилі) Ахмед Закаєв.

ПарламентРедагувати

Найвищим органом законодавчої влади був Парламент, склад якого обирали громадяни ЧРІ терміном на 5 років. Вибори проводили за мажоритарною системою.[9] Парламент затверджував Конституцію і закони, склад Кабінету міністрів, членів Конституційного, Верховного та Арбітражного суду, а також суддів міст і районів. Парламент також призначав Генерального прокурора і контролював роботу органів виконавчої влади.[9]

Судова системаРедагувати

З 1991 по 1996 роки в республіці зберігалася світська судова система, що залишилася ще з радянських часів. Навесні 1995 за указом Дудаєва в республіці вперше з'являються шаріатські суди, а з 1996 світські суди було офіційно скасовано і з 1997 їх повністю замінили шаріатські. Головним судовим органом був Верховний шаріатський суд Чеченської Республіки Ічкерія.[9]

Державна безпекаРедагувати

Спеціальна служба, відповідальна за безпеку і контррозвідку іменувалася Департаментом Державної Безпеки (ДДБ ЧРІ). Існувало також Міністерство Шаріатського Державної Безпеки (МШГБ).

Збройні силиРедагувати

Законність і правопорядок в Чеченській Республіці ІчкеріяРедагувати

Місцеві органи самоврядуванняРедагувати

Після закінчення першої чеченської кампанії в серпні 1996, в ЧРІ відбулася зміна керівників місцевих органів влади: глав адміністрацій районів, міст і сіл. Прихильників проросійської адміністрації Докку Завгаєва було усунуто. Механізм зміни влади на місцях був досить простий: загін входив у місто чи село і оголошував про усунення представників проросійського уряду. Головою адміністрації призначали командира загону або когось із його родичів або прихильників. Так, у населених пунктах Шалі, Аргун, Ведено, Курчалой, Бамут, Зандак та деяких інших владу здійснювали безпосередньо польові командири загонів, виведених із Грозного в кінці серпня[9].

Правоохоронні органиРедагувати

Правоохоронними органами ЧРІ вважалися:[9]

  • Міністерство внутрішніх справ (МВС);
  • Національна служба безпеки (НСБ);
  • Генеральна прокуратура;
  • Антитерористичний центр при президенті ЧРІ;
  • Деякі спеціальні правоохоронні органи та підрозділи.

Критика правового устроюРедагувати

Поза тим, що де-юре Ічкерія була світською державою, їй закидали суперечність деяких законів щодо Конституції, фактичне домінування шаріатських законів та правовий хаос. Зокрема начальник Управління з нагляду за виконанням законів на території Чеченської Республіки Головного управління Генеральної прокуратури Російської Федерації на Північному Кавказі Ігор Кисельов в інтерв'ю «Російській газеті» сказав таке: «У переважній більшості своїх положень [Кримінальний] кодекс суперечить навіть проголошеній Конституції Ічкерії. За цим документом, як покарання застосовують смертну кару шляхом відсікання голови, забивання камінням або таким же шляхом, яким злочинець позбавив життя свою жертву.»[10]

Відсутність правового порядку всередині республіки відзначав колишній міністр внутрішніх справ Ічкерії Казбек Махашев: «Фактично в республіці напередодні війни з Росією панував правовий хаос, владу захопили озброєні групи, чинний президент Аслан Масхадов не впливав на ситуацію. (…) За конституцією Ічкерія була світською республікою, а фактично насаджувалася шаріатська форма правління»[11]

Проголошення Кавказького емірату і ліквідація ЧРІРедагувати

6 жовтня 2007 самопроголошений президент ЧРІ Доку Умаров оголосив про скасування ЧРІ і проголосив утворення Кавказького Емірату. У своєму зверненні Умаров проголосив себе «аміром моджахедів Кавказу», «ватажком Джихаду», а також «єдиною законною владою на всіх територіях, де є моджахеди».[12] Через кілька днів він оформив свої рішення указами («Омранами») :

  • Омран № 1 «Про створення Імарату Кавказ»[13]
  • Омран № 4 «Про перетворення Чеченської Республіки Ічкерія в Вілайєт Нохчій-чо (Ічкерія) Імарату Кавказ»[14] 

Обидва омрани датовані 10 жовтня 2007 року.

При цьому він відрікся від «конституції» ЧРІ 1992 року — «закону Тагуті», у якому йшлося, що «Народ Чеченської Республіки Ічкерія є єдиним джерелом всієї влади в державі» і оголосив єдиним джерелом влади не народ, а Аллаха.[15].

Ці рішення призвели до розколу серед чеченського визвольного руху: Ахмед Закаєв оголосив себе «прем'єр-міністром Ічкерії» в результаті «телефонного голосування»[16], що призвело до «внутрішніх розслідувань»[17]; головою парламенту ЧРІ Закаєв оголосив Жаллоуді Сараляпова, зазначивши, що «21 з 41 обраних» «парламентаріїв» перебувають в Європі. У Європі існує і ще один альтернативний парламент Ічкерії, на чолі з Апті Шахгірієвим; цей парламент обрав прем'єр-міністром Ахмеда Хусіханова і порушив кримінальну справу проти закаєвского Сараляпова «за незаконну діяльність». Ситуація з парламентом Ічкерії є заплутаною[18], а Закаєву, на інформаційних сайтах Емірату Кавказ, повісили ярлик «Прем'єр Євроічкерії».

ХронологіяРедагувати

ПередісторіяРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Проголошення ОКЧН Чеченської республіки нохчійчо.
  2. Конституция ЧРИ. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 29 листопада 2011. 
  3. Демаркація кордону між Чечнею і Інгушетією досі не здійснена через не врегульовані територіальні суперечки. На картах Роскартографії кордон між Чечнею і Інгушетією не показаний.
  4. Таліби визнали Чеченську республіку Ічкерія. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 29 березня 2018. 
  5. Шеварднадзе: Росія не проти того, що в Грузії працює представництво Чечні. Архів оригіналу за 8 березня 2017. Процитовано 1 березня 2010. 
  6. Депутат парламенту Грузії запропонував легалізувати чеченська представництво. Архів оригіналу за 8 березня 2017. Процитовано 1 березня 2010. 
  7. Грузия не збирається визнавати незалежність Чечні. 1 березня 2002 р., 15:10. Архів оригіналу за 26 серпня 2011. Процитовано 21 грудня 2009. 
  8. / constitution / index.shtml Конституція ЧРІ[недоступне посилання з серпня 2019]
  9. а б в г д е ж и к Чеченська Республіка Ічкерія. Політичний моніторинг. Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 1 березня 2010. 
  10. Кровная месть отменяется [Архівовано 15 липня 2009 у Wayback Machine.](рос.)
  11. Экс-лидеры так называемой Ичкерии признали ошибочность своей идеологии(рос.)
  12. 2007/11/21/54480.shtml Офіційний реліз заяви Аміра Докки Умарова про проголошення Кавказького Емірату[недоступне посилання з серпня 2019]
  13. Омран № 1 «Про створення Імарату Кавказ»[недоступне посилання з серпня 2019]
  14. http://www.kavkazcenter.com/russ/content/2007/12/10/54917.shtml [Архівовано 24 квітня 2013 у Wayback Machine.] Омра № 4 «О преобразовании Чеченской Республики Ичкерия в Вилайят Нохчийчоь (Ичкерия) Имарата Кавказ»]
  15. Амір Сейфулла про процес підготовки до проголошення Кавказького Емірату[недоступне посилання з серпня 2019]
  16. shtml Закаєв оголосив себе «прем'єр-міністром Ічкерії» в результаті «телефонного голосування»[недоступне посилання з серпня 2019]
  17. / 23/54516.shtml Справою Закаєва займуться спецслужби Кавказького Емірату[недоступне посилання з серпня 2019]
  18. http://www.kavkazcenter.info/russ/content/2007/ 11/26/54572.shtml. Архів оригіналу за 20 серпня 2010. Процитовано 1 березня 2010. 
  19. Чеченська хроніка за всі віки. Архів оригіналу за 10 серпня 2009. Процитовано 2 березня 2010. 

ПосиланняРедагувати