Гнатюк Володимир Володимирович

Володи́мир Володи́мирович Гнатю́к (нар. 20 червня 1980(19800620), м. Житомир, Українська РСР — пом. 26 лютого 2015, с. Водяне, Ясинуватський район, Донецька область, Україна) — український воїн, миротворець, десантник, снайпер, старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Позивний «Фотограф». Один із «кіборгів».

Гнатюк Володимир Володимирович
Старший солдат
Загальна інформація
Народження	20 червня 1980(1980-06-20)  Українська РСР, Житомир
Смерть	26 лютого 2015(2015-02-26) (34 роки)  Україна, Водяне, Донецька область (загиблий у бою)
Псевдо	«Фотограф»
Військова служба
Роки служби	1998—2013, 2014—2015
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Десантні війська
Формування	90 ОАеМБ
Війни / битви	Українська миротворча місія в Іраку Міжнародні сили з підтримки миру в Косові Війна на сході України Бої за Донецький аеропорт Бої за Піски
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

Життєвий шлях

Народився 1980 року в місті Житомирі. Закінчив загальноосвітню школу смт Озерне.

Протягом 15 років проходив військову службу за контрактом в 13-му аеромобільному батальйоні 95-ї окремої аеромобільної бригади. Брав участь у миротворчих місіях ООН в Іраку та Косово. Згодом звільнився зі Збройних сил. Проживав із родиною в селі Сонячне Житомирського району.

Коли на сході України розпочалася війна — поновився на службі, добровольцем рушив на фронт.

Снайпер взводу снайперів 90-го окремого десантно-штурмового батальйону «Житомир» 81-ї окремої десантно-штурмової бригади. Був «правою рукою» командира взводу Максима Ридзанича, — Ридзанич ставив бойові задачі, а Гнатюк розробляв тактику їх виконання. Тісно співпрацював з волонтерами, завдяки чому взвод завжди був забезпечений всім необхідним. Боєць взводу Віталій Зварич («Рекс»): «Вовка був майстром на всі руки, все вмів, знав, і навіть дружині їсти готував. Я завжди його «фартовим» називав. Він ніколи не був розсіяним, завжди був веселим, Вова мені Шукшина нагадував, постійно посміхався. Не було видно, що він чогось боявся. Над нами снаряди вибухають, а він сміється…».

Пройшов дві ротації у Донецькому аеропорту, під час найважчих боїв зими 2014—2015. 23 січня останнім виходив зі своїм взводом з території аеропорту, вже після руйнування нового терміналу, — з позиції «Пожарка», що біля злітної смуги. Житомирський волонтер Іван Діхтяр: «Коли вони виходили з аеропорту, він один витягнув звідти 8 чоловік. Хлопці три дні рили окопи, аби вибратися з пекла живими. У них кілька разів горів весь одяг. По батальйону стріляли системою залпового вогню «Буратіно».

В лютому повернувся у Водяне в район аеропорту. Біля позиції «Мурашник», разом з командиром взводу Ридзаничем знищив ворожого коригувальника вогню.

Загинув 26 лютого 2015-го у бою поблизу села Водяне, внаслідок обстрілу з танку командно-спостережного пункту батальйону. Тоді ж полягли снайпер Олександр Батенко та розвідник Олег Биков, ще один боєць дістав поранення. Це були перші втрати взводу снайперів.

Зі спогадів бійця взводу снайперів з позивним «Живчик»: »26 лютого нам повідомили, що один з підрозділів пропустив ДРГ-групу. І коли другий пост їх побачив, то почали відстрілюватися і трохи відтіснили їх. Але наших почали дуже сильно крити і вони попросили підтримки. Виїхали хлопці 2-ї роти 90-го бату на МТ-ЛБ (на ній був кулемет), їх підбили якраз на під'їзді між двома посадками. І нас 8 людей, в терміновому порядку, відправили туди. Коли ми підходили був дуже сильний шквальний вогонь. Частина нас забігла та засіла в посадку напроти «мтлбєшки», а друга частина була в окопі біля неї. Ворог нас не бачив, вони просто почали обстрілювати цю МТЛБ і поцілили в окоп, де був «Фотограф» і ще двоє бійців. Через п'ять хвилин наступила тиша і ми взнали, що у нас троє «200-х»…".

Після прощання в Житомирі, у військовій частині на Корбутівці, похований на кладовищі села Сонячного Житомирського району.

Залишилися батьки Тетяна і Володимир, брат Микола, сестра Ірина, дружина Ольга та 5-річна донька Марта.

Нагороди та вшанування

• Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
• Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
• 20 червня 2015-го в Озернівській гімназії відкрито меморіальну дошку випускнику Володимиру Гнатюку.

Джерела

• Гнатюк Володимир Володимирович [Архівовано 30 вересня 2017 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
• Гнатюк Володимир Володимирович [Архівовано 30 вересня 2017 у Wayback Machine.] // Сайт Житомирської районної ради.
• Юлія Демусь. Снайпер 90 батальйону Володимир Гнатюк пережив 2 війни, а загинув від обстрілу в зоні АТО [Архівовано 19 серпня 2016 у Wayback Machine.] // «Перший Житомирський», 3 березня 2015.
• Розповідь про снайпера з Житомира Володимира Гнатюка, який загинув під Донецьким аеропортом [Архівовано 30 вересня 2017 у Wayback Machine.] // «Житомир.info», 26 серпня 2015.