Відкрити головне меню

Ю́рій Ю́рійович Буту́сов (13 березня 1989, Чернігів, Українська РСР — 16 лютого 2015, Дебальцеве, Україна) — український військовик, капітан, командир групи спеціального призначення 3-го полку спеціального призначення (Кропивницький), лицар ордену Богдана Хмельницького III ступеня та ордену «Народний Герой України» (посмертно).

Бутусов Юрій Юрійович
UA-OF2-CPT-GSB-H(2015).png Капітан
Бутусов Юрій Юрійович.jpg
Загальна інформація
Народження 13 березня 1989(1989-03-13)
Чернігів, УРСР
Смерть 16 лютого 2015(2015-02-16) (25 років)
Дебальцеве, Донецька область, Україна
Університет Академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ Спецпризначення
Формування
3-й окремий полк спеціального призначення.svg
 3 ОП СпП
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «Народний Герой України»

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Навчався у Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. Випускник Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у місті Львові.

Брав участь у війні на сході України.

Група Юрія Бутусова була однією з перших перекинута до Сектору Д. Юрій брав участь у всіх боях за взяття Савур-Могили.

Його група брала участь у блискавичному захопленню Благодатного.

17 серпня 2014 року привів підкріплення десантників полковника Потєхіна і підполковника Олександра Мельниченка на Савур-Могилу.

24 серпня 2014 року одним з останніх українських воїнів вийшов з Кутейникового.

14 лютого 2015 року його група, одна з чотирьох груп 3-го полку спецпризначення, була перекинута до Сектору С для забезпечення проходження колон з Луганського до Дебальцева. Провів декілька рейсів.

16 лютого 2015 року забезпечував вихід української колони з пораненими та загиблими з-під Дебальцевого. У колоні з підсилення був лише один БТР і БМП. В районі Новогригорівки бронетранспортер було підбито. Юрій Бутусов зумів вибратися Із підбитого бронетранспортеру разом з Вадимом Довгоруком. Сам мав важкі рани тіла, і йому практично відірвало руку. Загинув від ран під бронетранспортером, тримаючи гранату в руці[1][2][3]. Разом з ним загинув старший сержант 3-го полку Віталій Федитник і військовий кореспондент ТРК «Бриз» Дмитро Лабуткін.

Нагороди та вшануванняРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати