Глондар Сергій Вікторович
Сергій Вікторович Глондар — головний сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що відзначився під час російського вторгнення в Україну в 2022 році.
| Сергій Глондар Глондар Сергій Вікторович | ||
|---|---|---|
 Головний сержант | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
1974 Кіровоградська область | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Національність | українець | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ | Сили спеціальних операцій | |
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис ред.
Сергій Глондар народився та проживав у Кіровоградській області. Брав участь у бойових діях в рамках АТО на сході України. Ніс військову службу в складі 3-го полку спецпризначення. 16 лютого 2015 року був захоплений у полон під час виконання бойового завдання в Дебальцівському оточенні на Донеччині. У складі спецгрупи через так звану «дорогу життя» вони виводили колони поранених та вбитих українських військових з Дебальцевого й потрапили у засідку кадрових російських військових. Під час сутички загинуло двоє українських військових — 26-річний командир групи, капітан Юрій Бутусов і старший сержант Віталій Федитник. Також на місці загинув військовий журналіст — капітан 3-го рангу (посмертно), прес-офіцер сектору «С» Дмитро Лабуткін, а ще кілька воїнів дістали поранення. Сергія Глондара, молодшого сержанта Олександра Корінькова, старшого солдата Віталія Алєксіна, Олексія Сазонова, Віталія Кравця та важкопораненого сержанта Вадима Довгорука бойовики взяли у полон. Сазонову та Кравцю вдалося повернулися додому через 50 днів — у квітні 2015 року їх звільнили за допомогою волонтерів та ветеранів війни в Афганістані. Решту українських військовиків сепаратисти утримували в Макіївській колонії. Під час «роботи» на розчищенні обвалів Донецького аеропорту Алєксіну вдалося втекти. Решті бойовики не давали можливості зв'язатися з рідними, а повернулися з полону в ОРДЛО вони майже через 5 років — 29 грудня 2019 року внаслідок «великого обміну». Його зустрічали в аеропорту «Бориспіль» в рамках повернення 76 українських бранців, разом із земляками з Кіровоградської області Олександром Коріньковим (перебував у полоні також з лютого 2015 року) та Василем Жемелінським (захоплений в полон у лютому 2018 року). Повернувся у Кропивницький до родини 14 лютого 2020 року[1][2][3][4][5][6][7].
Родина ред.
Одружений з Катериною. У шлюбі народилися двоє доньок: Марійка (нар. 2012) та Анна (нар. 2015, під час перебування батька в полоні)[1].
Нагороди ред.
- орден За мужність II ступеня (2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[8].
- орден За мужність III ступеня (2020) — за особисту мужність, виявлену під час бойових дій, зразкове виконання військового обов'язку та з нагоди Дня Сил спеціальних операцій Збройних Сил України
- відзнака Міністерства оборони України «За зразкову службу» (2014).
Примітки ред.
- ↑ а б Омельянчук, Ольга (25 вересня 2019). «Вони гниють там заживо». Історії полонених спецпризначенців. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 19 січня 2023.
- ↑ Кропивницькі спецпризначенці Сергій Глондар та Олександр Коріньков зустрілися з рідними. https://kr.depo.ua (укр.). 30 грудня 2019. Процитовано 11 січня 2023.
- ↑ Обмін полоненими. Джерело НВ підтвердило, що у список внесені Богдан Пантюшенко і Сергій Глондар. НВ (укр.). 28 грудня 2019. Процитовано 19 січня 2023.
- ↑ Дєдушева, Ірина (14 лютого 2020). У Кропивницький повернулись визволені з полону Сергій Глондар та Олександр Коріньков. Суспільне Новини (укр.). Процитовано 19 січня 2023.
- ↑ Українці, які були звільнені та повернулися на підконтрольну Україні територію 29 грудня. https://www.president.gov.ua (укр.). 29 грудня 2019. Процитовано 19 січня 2023.
- ↑ Івануха, Максим (29 грудня 2019). Блогери, військові, водій, власниця зоомагазину. Кого повернула Україна. Суспільне Новини (укр.). Процитовано 19 січня 2023.
- ↑ Кропивницький спецпризначенець уперше зустрівся з доньками після п‘яти років полону. https://persha.kr.ua (укр.). 17 лютого 2020. Процитовано 19 січня 2023.
- ↑ Президент підписав чергові укази про нагородження військових. https://armyinform.com.ua (укр.). 13 квітня 2022. Процитовано 15 січня 2023.
Джерела ред.
- Указ Президента України від 28 липня 2020 року № 294/2020 «відзначення державними нагородами України »
- Указ Президента України від 13 квітня 2022 року № 236/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |