Овруцький район

колишній район у Житомирській області (Україна)

О́вруцький райо́н  — колишня адміністративно-територіальна одиниця у складі Коростенської, Волинської округ, УСРР, Київської і Житомирської областей УРСР та України з адміністративним центром у місті Овруч. Один з найбільших районів України. Населення становить 58 637 осіб (на 1.08.2013). Площа — 3222 км². Утворено 1923 року.

Овруцький район
адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Розташування району
Колишній район на карті Коростенська округа
Волинська округа
УСРР
Київська область
Житомирська область
Основні дані
Країна: СРСР СРСР
Україна Україна
Область: Коростенська округа
Волинська округа
УСРР
Київська область
Житомирська область
Код КОАТУУ: 1824200000
Утворений: 7 березня 1923 року
Ліквідований: 19 липня 2020 року
Населення: 55608 (на 1.01.2018)
Площа: 3222 км²
Густота: 17,3 осіб/км²
Тел. код: +380-4148
Поштові індекси: 11100—11163
Населені пункти та ради
Районний центр: Овруч
Міські ради: 1
Селищні ради: 1
Сільські ради: 31
Міста: 1
Смт: 1
Селища: 1
Села: 134
Районна влада
Голова ради: Китиця Віталій Володимирович
Голова РДА: Чепурко Ярослав Олексійович[1]
Вебсторінка: Офіційний сайт Овруцького району
Овруцька РДА
Овруцька райрада
Адреса: вул. Тараса Шевченка, 31-А, м. Овруч, Овруцький р-н, Житомирська обл., 11106
Мапа
Мапа

Овруцький район у Вікісховищі

Географія

ред.
 
Пам'ятний знак жертвам Чорнобильської трагедії та відселеним селам району
 
Монумент загиблим словацьким воїнам у 1941—1943 рр.

Район входить до складу Поліської зони. На території району знаходиться частина Поліського природного заповідника площею 7,5 тис.гектарів. Овруцький район межує на півночі з Гомельською областю Республіки Білорусь, на південному сході — з Народицьким, півдні — Коростенським, на південному заході — з Лугинським, і на заході — з Олевським районами області. Найбільшою річкою є Норинь — притока Ужа. Овруцький район багатий на корисними копалинами. Тут зосереджені родовища пірофілітових сланців (єдиного в Україні) та кварциту, що має велике значення для забезпечення сировиною (флюсами) потреб металургійної промисловості. В районі найбільша лісистість, і становить вона понад 60 відсотків території.

Населення

ред.

За даними перепису населення СРСР 1939 року чисельність населення району становила 68 867 осіб, з них українців — 57 482, росіян — 4 805, білорусів — 682, німців — 90, євреїв — 4 295, поляків — 785, інших — 1 410[2].

Історія

ред.

Район утворено 7 березня 1923 року у складі Коростенської округи Волинської губернії з 27 сільських рад Гладковицької, Христинівської, Велико-Фосенської, Покалівської та Норинської волостей Овруцького повіту.

2 вересня 1930 року було скасовано поділ УРСР на округи, через що, від 15 вересня 1930 року, Овруцький район, як і решта окремих адміністративних одиниць, перейшов у безпосереднє підпорядкування до республіканського центру.

9 лютого 1932 року район увійшов до складу новоствореної Київської області. 4 травня 1935 року район було віднесено до Коростенського округу в складі Київської області.

22 вересня 1937 року було утворено Житомирську область з Овруцьким районом у складі.

Значні зміни внутрішньої адміністративно-територіальної мережі району відбулись після аварії Чорнобильській АЕС — внаслідок катастрофи частина населених пунктів була відселена та знята з обліку, разом із сільськими радами[3].

Ліквідований 19 липня 2020 року, відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»[4].

Адміністративний устрій

ред.

Адміністративно-територіально район поділ на міську та сільську об'єднані територіальні громади, селишну раду і 5 сільських рад, які об'єднують 137 населених пунктів та підпорядковані Овруцькій районній раді. Адміністративний центр — місто Овруч[5].

Зняті з обліку населені пункти

ред.

В Овруцькому районі внаслідок аварії на ЧАЕС було відселено і знято з обліку низку населених пунктів:

Село Стовпичне та Сидори зняті з обліку 23 квітня 2008 року[6].

Промисловість

ред.

У районі знаходиться 18 промислових підприємств, з яких 10 — відкриті і 1 — закрите акціонерні товариства. Серед них — ВАТ ГЗК «Кварцит» та ВАТ «Товкачівський», які забезпечують сировиною потреби металургійної промисловості переважної більшості заводів України, АТВТ «Норинський щебзавод», Овруцький щебзавод виготовляють щебінь. Виробляються також в районі товари народного споживання як продовольчі, так і непродовольчі.

Сільське господарство

ред.

Ця галузь представлена 24 колективними сільськогосподарськими підприємствами і одним підсобним господарством Овруцького міжгосподарського лісгоспу — зерно-м'ясо-молочний.

Будівництво

ред.

У районі знаходиться 7 будівельно-монтажних і одна ремонтно-будівельна організація. Тривають будівельні роботи з газифікації, водопостачання, проводиться реконструкція шкільних котелень.

Транспортно-комунікаційна інфраструктура

ред.

Територією району проходить важлива залізнична магістраль Санкт-Петербург — Одеса, регіональні автошляхи М21 (до кордону з Білоруссю) і Р02. Загальна довжина автомобільних шляхів району — 699 кілометрів.

Зовнішньоекономічні зв'язки

ред.

У 10 зарубіжних країн відправляють свою продукцію підприємства району: Овруцький і Словечанський держлісгоспи — будівельний ліс, пиломатеріали; молочно-консервний завод — молочні консерви; ВАТ «Толкачівський» та ВАТ ГЗК «Кварцит» — кварцитову продукцію.

Політика

ред.

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Овруцького району було створено 99 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 62,84 % (проголосували 28 597 із 45 509 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 49,55 % (14 170 виборців); Юлія Тимошенко — 16,59 % (4 743 виборців), Олег Ляшко — 12,20 % (3 490 виборців), Сергій Тігіпко — 5,44 % (1 556 виборців), Анатолій Гриценко — 4,17 % (1 192 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,68 %.[7]

Персоналії

ред.

Пам'ятки

ред.

Природоохоронні території

ред.

Примітки

ред.
  1. Розпорядження Президента України від 28 серпня 2020 року № 447/2020-рп «Про звільнення Я.Чепурка з посади голови Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області»
  2. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел союзных республик СССР. Демоскоп Weekly (російська) . Процитовано 17 березня 2023.
  3. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 (PDF). http://www.archive.zt.gov.ua/. с. 27, 533, 539, 540. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017. Процитовано 5 жовтня 2020.
  4. Про утворення та ліквідацію районів. Офіційний портал Верховної Ради України. Процитовано 3 січня 2021.
  5. Адміністративно-територіальний устрій Амвросіївського району на сайті Верховної Ради України
  6. Постанова Верховної Ради України[недоступне посилання з квітня 2019]
  7. ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Процитовано 17 березня 2016.

Посилання

ред.

Література

ред.
  • Овруччина: (історія рідного краю) / [С. Бондаренко]. — Коростень (Житомир. обл.) ; Овруч. (Житомир. обл.): Стужук В. М., 2017. — 63 с. : іл., портр. ; 20 см. — Авт. зазначено на обкл. — ISBN 978-966-97593-6-8
  Білорусь   Білорусь   Білорусь
Олевський район   Народицький район
Лугинський район
Коростенський район