Овруцький повіт (пол. Powiat owrucki, рос. Овручский уезд) — адміністративно-територіальна одиниця у складі Київського воєводства Великого князівства Литовського та Речі Посполитої, пізніше — у Волинській губернії Російської імперії. Повітовий центр — місто Овруч.

Овруцький повіт
Ovruch r.gif
Герб повітового центру
Volin gub (1863) ovruch.png
Губернія Волинська губернія
Центр Овруч
Створений 1471 р. у Великому князівстві Литовському
Скасований 7 березня 1923 р. у СРСР
Площа 10 616 км²
Населення 205 390 чоловік (на 1897 рік) осіб 

Географічне положенняРедагувати

Повіт знаходився на північному сході губернії. Межував на заході з Рівненським, на півдні з Новоград-Волинським і Житомирським повітами Волинської губернії, на південному сході і сході з Радомисльським повітом Київської губернії та з Мінською губернією на півночі. Займав площу 9 329 верст² (10 616 км²).

Межа з Житомирським повітом починалась від Случа, північніше Звягеля, проходила по лінії Ємільчине — Коростень межиріччями Уборті та Ужа. Західний кордон проходив по річці Случ, північний — по річках Уборть, Словечна та Жолонь[1].

Найбільші міста: Овруч, Коростень, Ксаверів, Базар, Калинівка, Чорнобиль, Олевськ.

НаселенняРедагувати

Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 205 390 чоловік. З них 83,39 % — українці, 10,64 % — євреї, 1,34 % — поляки, 1,16 % — німці, 2,6 % — росіяни, 0,32 % — чехи, 0,52 % — білоруси[2].

Історія та адміністративно-територіальний устрійРедагувати

Утворений в 1471 році в складі Київського воєводства Великого князівства Литовського[1]. У повіті було 16 волостей, 1 місто (Овруч), 10 містечок, 36 колоній, всіх населених пунктів — 543.

Внаслідок Другого поділу Польщі, 13 квітня 1793 року повіт увійшов до складу новоствореного Заславського намісництва, перейменованого 1 травня 1795 року на Волинське намісництво. 29 серпня 1797 року, згідно з царським указом, повіт увійшов до складу створеної роком раніше Волинської губернії.

У 1809 році частину Овруцького повіту було передано до складу Житомирського повіту; межа між повітами пересунулась від лінії Пулини — Черняхів на північ, до Ушомира.

1921 року було утворено Коростенський повіт. До його складу увійшли 2 волості Житомирського повіту, а також 7 волостей Овруцького повіту (Білокоровицька, Коростенська, Лугинська, Норинська, Олевська, Татарновицька, Юрівська) — уся південна та західна частини. Кисорицька волость відійшла до складу Польщі.

У складі Овруцького повіту залишилися місто Овруч, Базарська, Велико-Фосенська, Гладковицька, Народицька, Нововороб'ївська, Покалівська, Словечанська та Христинівська волості.

Повіт припинив існування 7 березня 1923, відповідно до постанови ВУЦВК. Територія повіту увійшла до складу новоствореного Овруцького району Коростенської округи[1].

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати