Летичівський район

район у Хмельницькій області (Україна)

Лети́чівський райо́н — колишній район у Хмельницькій області. Центр — смт Летичів.

Летичівський район
адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Розташування району
Колишній район на карті Хмельницька область
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область: Хмельницька область
Код КОАТУУ: 6823000000
Утворений: 1923
Ліквідований: 2020
Населення: 26 929 (01.01.2019)
Площа: 951 км²
Густота: 28,32 осіб/км²
Тел. код: +380-3857
Поштові індекси: 31500—31554
Населені пункти та ради
Районний центр: Летичів
Селищні ради: 2
Сільські ради: 19
Смт: 2
Села: 55
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Вебсторінка: Летичівська РДА
Летичівська районна рада
Мапа
Мапа

Летичівський район у Вікісховищі

У районі 2 селищних і 19 сільських рад; 2 селища міського типу і 55 сіл.

13 серпня 2015 року на території району утворено дві об'єднані територіальні громади — Летичівську (Летичів і 13 сільрад) та Меджибізьку (Меджибізька селищна і 6 сільських рад).

Ліквідований внаслідок адміністративно-територіальної реформи 2020 року.

Географія ред.

Населені пункти, зняті з обліку ред.

  • Вишневе (2004)

Природно-заповідний фонд ред.

Національні природні парки ред.

Верхнє Побужжя (частина).

Гідрологічні заказники ред.

Башта (загальнодержавного значення), Безодня, Луг і Круглик (загальнодержавного значення).

Загальнозоологічні заказники ред.

Чоботарня.

Ландшафтні заказники ред.

Долина (загальнодержавного значення).

Орнітологічні заказники ред.

Левада, Щедрівський, Ярославський.

Ботанічні пам'ятки природи ред.

Дуб звичайний, Летичівська, Липова алея, 10 га, Липова алея, 5 га, Липова алея, 0,5 га, Модрина європейська, Старий ясен.

Геологічні пам'ятки природи ред.

Відслонення гранітів, Зразок чорнокітових гранітів.

Гідрологічні пам'ятки природи ред.

Подільські криниці.

Заповідні урочища ред.

Грабарка, Козачки.

Історія ред.

Селища міського типу Летичів і Меджибіж — одні з найдавніших поселень на Поділлі. Перші писемні згадки про Летичів датують 1265 роком, а про Меджибіж — 1146 роком. У ХІІ-ХІІІ ст. територія сучасного Летичева входила до складу Болохівської землі. Захопивши у 1362 році край, литовські феодали будують у Летичеві фортецю, яка з 1411 року згадується в різних документах. З 1429 року Летичів віднесено до категорії міст.

Після загарбання Західного Поділля шляхетською Польщею (1434 р.) Летичів стає повітовим центром Подільського воєводства. У 1466 році королівський уряд надає Летичеву магдебурзьке право.

Після приєднання Поділля до Російської імперії з травня 1795 року Летичів стає повітовим містом Подільського намісництва, а з грудня 1796 року — Подільської губернії. 1796 року затверджується герб Летичева.

В кінці XIX ст. в Летичеві налічувалось 641 будинок, 80 лавок, 14 постоялих будинків, проживало 8731 чоловік населення. За даними статистики, в 1905 році промисловість Летичева складалася з 15 підприємств. За числом працюючих найбільшими вважалися: пивоварний завод, тютюнова фабрика, млин.

В 1917 році територія сучасного Летичівського району входить до складу Української Народної Республіки.

31 жовтня 1921 р. під час Листопадового рейду через Голенищеве, Сахни, Майдан-Вербецький, Ялинівку, Лісо-Березівку, Розсохувату теперішнього Летичівського району проліг шлях Подільської групи (командувач Михайло Палій-Сидорянський) Армії Української Народної Республіки.

Внаслідок поразки Перших визвольних змагань територія району стає частиною УСРР.

За реформою 1922–1925 років відбувся перехід 4-ступеневої (губернія-повіт-волость-село) до 3-ступеневої (округ-район-село) системи управління. Летичів стає районним центром.

У 1923 році у сучасних межах Летичівського району було створено Летичівський і Меджибізький райони.

У 1926 році в Летичеві працювали два млини, тютюнова і гільзові фабрики, цегельний і пиво-медовий завод, кар'єр з добування вапняку та інші підприємства.

В 1932–1933 район потерпає від результатів політики колективізації, що дістали назву Голодомору в Україні.

Протягом перших п'ятирічок значно зросло виробництво промислової продукції. Її випуск у 1940 році збільшився у 40,9 раз порівняно з 1913 роком.

Після впертих боїв 17 липня 1941 року радянські війська залишили Летичів.

Німці вбили і замучили в Летичеві понад 7 тис. осіб. У концтаборі, влаштованому за мурами монастиря, вони закатували і вбили понад 2 тисячі полонених солдат і офіцерів Червоної Армії. На каторжні роботи було вивезено понад 2,5 тисячі юнаків і дівчат.

23 березня 1944 року війська 18-ї армії 1-го Українського фронту захопили смт. Летичів. У березні 1944 року відновили діяльність райком КП(б) України та виконком районної Ради депутатів трудящих. Збитки, заподіяні гітлерівцями народному господарству Летичівщини становили 100 млн крб. Не повернулися з війни до своїх домівок 3712 летичівців. Понад 400 летичівців, що брали участь у війні на боці СРСР, було відзначено радянськими нагородами. А п'ятьом уродженцям краю було надано звання Героя Радянського Союзу.

У 1959 році до Летичівського району було приєднано Вовковинецький район[1], у 1960 — Деражнянський, Старосинявський та Меджибізький райони.

У 1967 році Деражнянський і Старосинявський райони знову стали окремими районами.

З 24 серпня 1991 року район є адміністративно-територіальною одиницею незалежної України.

Транспорт ред.

Районом проходить автошлях E50.

Населення ред.

Розподіл населення за віком та статтю (2001)[2]:

Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 15 690 3088 1870 4487 3793 2367 85
Жінки 18 890 2863 1691 4286 4762 4846 442


Національний склад населення за даними перепису 2001 року[3]:

Національність Кількість осіб Відсоток
українці 33209 96,01 %
росіяни 603 1,74 %
поляки 568 1,64 %
молдовани 57 0,16 %
білоруси 33 0,10 %
інші 118 0,34 %

Мовний склад населення за даними перепису 2001 року[3]:

Мова Кількість осіб Відсоток
українська 33972 98,22 %
російська 532 1,54 %
циганська 23 0,07 %
молдовська 15 0,04 %
вірменська 13 0,04 %
інші 33 0,10 %

Політика ред.

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Летичівського району були створені 52 виборчі дільниці. Явка на виборах складала — 74,36% (проголосували 17 423 із 23 431 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 54,04% (9 415 виборців); Юлія Тимошенко — 21,74% (3 788 виборців), Олег Ляшко — 11,24% (1 958 виборців), Анатолій Гриценко — 4,28% (745 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,88%. [4]

Пам'ятки ред.

Згідно з даними управління культури, туризму і курортів Хмельницької облдержадміністрації перебуває 94 пам'ятки історії. Зокрема це три могили жертв голодомору, могили У.Кармалюка та І.Бешта, могила воїна УПА, могила жертв голокосту, 7 ДОТів, місце розташування концтабору військовополонених, 54 пам'ятки — могили вояків Червоної Армії та пам'ятні знаки на честь воїнів-односельчан.

У Летичівському районі Хмельницької області згідно з даними управління культури, туризму і курортів Хмельницької облдержадміністрації перебуває 4 пам'ятки архітектури.

Основні історичні та історико-архітектурні пам'ятки:

  • історії: 4
  • архітектури: 18
  • культури: 4
  • природи: 8
  • археології: 3
  • монументального мистецтва: 2.

Примітки ред.

  1. s:Указ Президії ВР УРСР від 21.01.1959 «Про ліквідацію Вовковинецького, Миньковецького і Михайлівського районів Хмельницької області»
  2. Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Хмельницька область (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. 
  3. а б Розподіл населення за національністю та рідною мовою, Хмельницька область (осіб) - Регіон, Національність, Рік , Вказали у якості рідної мову. Архів оригіналу за 12 лютого 2018. Процитовано 13 жовтня 2021. 
  4. ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 15 березня 2016. 

Посилання ред.

Старокостянтинівський район Старосинявський район
Хмельницький район   Вінницька область
(Літинський район)
Деражнянський район