Осташевський Олексій Сергійович

Олексі́й Сергі́йович Осташе́вський (1 червня 1991 — 1 лютого 2015) — молодший сержант Збройних сил України.

Осташевський Олексій Сергійович
UA-OR4-CPL-GSB-H(2015).png Молодший сержант
Осташевський Олексій Сергійович.jpg
Загальна інформація
Народження 1 червня 1991(1991-06-01)
Судак
Смерть 1 лютого 2015(2015-02-01) (23 роки)
Троїцьке
Поховання Кривий Ріг
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ БЕ ТАН (2016).png Танкові війська
Формування
17th tank brigade insignia daily.svg
 17 ОТБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєвий шляхРедагувати

Закінчив криворізьку ЗОШ, професійний транспортно-металургійний ліцей, помічник машиніста електровоза. У 2010—2011 роках служив в лавах ЗСУ, механік танка. Працював у криворізькому вагонному депо «Мудрьона», молодий слюсар з ремонту рухомого складу. Мобілізований на початку серпня 2014-го, командир танка, 17-та окрема танкова бригада. Колектив депо придбав йому бронежилет.

1 лютого 2015-го між селами Троїцьке та Санжарівка на позицію, яку обороняли підрозділ 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади — приблизно 60 бійців та 2 танки 17-ї танкової бригади, вийшло близько 10 одиниць бронетехніки терористів — танки, БТР, МТ-ЛБ, «Урали» з зенітними гарматами, значні сили піхоти. Українська артилерія знищила одну бронемашину та «Урал», 4-5 танків продовжили атакували позиції. Екіпаж молодшого сержанта Осташевського ліквідував один ворожий танк, решта підійшли впритул, в окопах почалися рукопашні сутички. Танк Осташевського підбито протитанковою керованою ракетою, загинув екіпаж танка: молодший сержант Олексій Осташевський, молодші сержанти Василь Денисюк та Костянтин Ткачук. Командирський люк був відкритий, через нього внаслідок вибуху Осташевського викинуло із башти до 30 метрів, Ткачук та Денисюк згоріли у машині. Позицію було утримано українськими військовими, захоплено справний російський танк Т-72 та полонено контуженого механіка-водія[1].

Без Олексія лишились дружина та донька.

Ідентифікований за тестами ДНК. Похований в місті Кривий Ріг 17 квітня 2015-го, кладовище «Центральне».

Нагороди та вшануванняРедагувати

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
  • на місці загибелі екіпажу встановлено пам'ятний знак
  • в ЗОШ, котру закінчив Олексій, встановлено меморіальну дошку його честі

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати