Відкрити головне меню

Олексі́й Сергі́йович Осташе́вський (1 червня 1991 — 1 лютого 2015) — молодший сержант Збройних сил України.

Осташевський Олексій Сергійович
UA-OR4-CPL-GSB-H(2015).png Молодший сержант
Осташевський Олексій Сергійович.jpg
Загальна інформація
Народження 1 червня 1991(1991-06-01)
Судак
Смерть 1 лютого 2015(2015-02-01) (23 роки)
Троїцьке
поховання: Кривий Ріг
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ БЕ ТАН (2016).png Танкові війська
Формування
17 ОТБр (2016).png
 17 ОТБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Зміст

Життєвий шляхРедагувати

Закінчив криворізьку ЗОШ, професійний транспортно-металургійний ліцей, помічник машиніста електровоза. У 2010—2011 роках служив в лавах ЗСУ, механік танка. Працював у криворізькому вагонному депо «Мудрьона», молодий слюсар з ремонту рухомого складу. Мобілізований на початку серпня 2014-го, командир танка, 17-та окрема танкова бригада. Колектив депо придбав йому бронежилет.

1 лютого 2015-го між селами Троїцьке та Санжарівка на позицію, яку обороняли підрозділ 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади — приблизно 60 бійців та 2 танки 17-ї танкової бригади, вийшло близько 10 одиниць бронетехніки терористів — танки, БТР, МТ-ЛБ, «Урали» з зенітними гарматами, значні сили піхоти. Українська артилерія знищила одну бронемашину та «Урал», 4-5 танків продовжили атакували позиції. Екіпаж молодшого сержанта Осташевського ліквідував один ворожий танк, решта підійшли впритул, в окопах почалися рукопашні сутички. Танк Осташевського підбито протитанковою керованою ракетою, загинув екіпаж танка: молодший сержант Олексій Осташевський, молодші сержанти Василь Денисюк та Костянтин Ткачук. Командирський люк був відкритий, через нього внаслідок вибуху Осташевського викинуло із башти до 30 метрів, Ткачук та Денисюк згоріли у машині. Позицію було утримано українськими військовими, захоплено справний російський танк Т-72 та полонено контуженого механіка-водія[1].

Без Олексія лишились дружина та донька.

Ідентифікований за тестами ДНК. Похований в місті Кривий Ріг 17 квітня 2015-го, кладовище «Центральне».

Нагороди та вшануванняРедагувати

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
  • на місці загибелі екіпажу встановлено пам'ятний знак
  • в ЗОШ, котру закінчив Олексій, встановлено меморіальну дошку його честі

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати