Відкрити головне меню

Пота́ш — село в Україні, в Маньківському районі Черкаської області, центр сільської ради. У селі мешкає 1229 чоловік (2005).

село Поташ
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Маньківський район
Рада/громада Потаська сільська рада
Код КОАТУУ 7123187201
Облікова картка Село на сайті ВРУ 
Основні дані
Засноване середина 17 століття
Населення 1229 (на 1 січня 2005 року)
Поштовий індекс 20109
Телефонний код +380 4748
Географічні дані
Географічні координати 48°55′19″ пн. ш. 30°19′53″ сх. д. / 48.92194° пн. ш. 30.33139° сх. д. / 48.92194; 30.33139Координати: 48°55′19″ пн. ш. 30°19′53″ сх. д. / 48.92194° пн. ш. 30.33139° сх. д. / 48.92194; 30.33139
Середня висота
над рівнем моря
204 м
Відстань до
обласного центру
127,4 (фізична) км[1]
Найближча залізнична станція Поташ
Місцева влада
Адреса ради с.Поташ, вул.Косіора,41
Сільський голова Діхтяренко Сергій Володимирович
Карта
Поташ. Карта розташування: Україна
Поташ
Поташ
Поташ. Карта розташування: Черкаська область
Поташ
Поташ

Уродженцем села є Клочан Олександр Вікторович — солдат Збройних сил України, загинув у боях за Дебальцеве.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Назва поселення, ймовірно, походить від покладів у цій місцевості калієвої солі — поташу.

 
Будівля залізничної станції

Залізничну станцію Поташ з однойменною назвою відкрито 27 червня (за ст. стилем 15 червня) 1891 року, що розташована на ділянці Христинівка — Шпола.

У 1910 році місцева влада, у зв'язку з потребою робочих рук для праці на станції, виділила землю для розбудови села. Першими поселенцями, які одержали тут наділи й почали будуватися, стали: Тимофій Степанович Черній і його дружина Євдокія Григорівна, Дмитро Захарович Задорожко із дружиною Надією, маньківчани — Терентій Коцюбинський і Йосип Табачківський, що був сторожем на станції, та інші. Під час громадянської війни станція Поташ теж була у вирі трагічних подій того часу — про це свідчить братська могила на місцевому кладовищі за якою дбайливо доглядають школярі. Напис на табличці свідчить: «Тут поховано 19 червоноармійців та жінку з дитиною». І це свідчить що на станції був жорстокий бій.

У роки колективізації в Поташі було засновано колгосп імені Т. Шевченка, головою якого обрали Євмена Павловича Мельниченка. 1931 року створено Потаську механізовану тракторну станцію.

12-16 січня 1944 року неподалік станції в поєдинку з нацистами загинули Герої Радянського Союзу: сержант Павло Семенович Свєчніков та артилерист Олексій Григорович Федюков. Його тлін перезахоронено в Братській могилі Маньківки; ім'ям Героя названо одну з вулиць районного центру. 8 березня 1944 року 936-й Червонопрапорний ордена Суворова стрілецький полк під командуванням Героя Радянського Союзу Г. Ф. Короленка і танковий батальйон під командуванням Прокопа Калашникова (згодом — Героя Радянського Союзу) увірвався на станцію, гітлерівці в паніці залишили велику кількість бойової техніки.

У роки нациської окупації на станції Поташ діяла підпільна група, до якої входили: В. К. Зінчук, Ю. К. Кривонос, М. М. Левченко, І. С. Шейко, В. Василевський та інші. Вони вчиняли диверсії на залізниці, розповсюджували листівки, підпалювали німецькі склади. Керівником групи була 19-річна Віра Зінчук. Однак, провокатор видав підпільників: вони були схоплені гестапівцями й страчені в Уманській в'язниці. Іменем Віри Зінчук у селі Поташ названо центральну вулицю.

6 травня 1948 року бригадирові тракторної бригади Потаської МТС Йосипові Прокоповичу Мальованому присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.

Археологічні знахідкиРедагувати

Поблизу села виявлено залишки поселень епохи бронзи 2-го тисячоліття до нашої ери та черняхівської культури II—V століть нашої ери.

ПосиланняРедагувати

  • Жадько В. Маньківщина. Не забуваймо рідного порогу.-К.,2006.-С.295 — 300.
  • Універсальна енциклопедія «Черкащина». Упорядник Віктор Жадько.-К.,2010.-С.720.

ПосиланняРедагувати