Відкрити головне меню

Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (жовтень — грудень 2014)

Список загиблих з 1 жовтня по 31 грудня 2014 рокуРедагувати

Світлина Емблема Прізвище, ім'я,
по батькові
Про особу Дата смерті Обставини смерті

ЖовтеньРедагувати

1487     Багіров Ільгар (Ігор) Салехович
(Позивний «Балу»)
01983-10-2929 жовтня 1983, Баку Азербайджан. Майже все життя прожив у місті Ірпінь Київська область. Капітан, командир розвідгрупи 11-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Київська Русь». Став легендою ще за життя. В середині вересня, коли терористи відтісняли українські війська під Дебальцеве, стрибнув у танк і поїхав просто на них. Тоді бійці казали, що саме завдяки його відчайдушному маневру вдалося втримати стратегічно важливий блокпост. Залишились мати, дружина та 13-річна донька. На честь загиблого героя було названо блокпост під Дебальцеве — «Балу». 02014-10-011 жовтня 2014 Під час розвідки загинув у районі між м. Дебальцеве і смт Фащівка (Перевальський район) у бою з російськими збройними формуваннями. Ігор підірвав себе гранатою, щоб не потрапити у полон до російських військових.[1][2] Після довгих пошуків і сподівань, тіло розвідника вивезли із зони бойових дій, та після експертизи ДНК доправили до Ірпеня для почесного поховання 27 листопада.[3]
1488     Вахнюк Олександр Миколайович
01981-05-1111 травня 1981, Гардишівка Бердичівський район Житомирська область. Проживав у м. Андрушівка. Старшина, боєць розвідгрупи 11-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Київська Русь». Залишилася вагітна дружина. 02014-10-011 жовтня 2014 Під час розвідки загинув у районі між м. Дебальцеве і смт Фащівка (Перевальський район) у бою з російськими збройними формуваннями. Вважався зниклим безвісти, перебував у списку полонених. За експертизою ДНК упізнаний в Дніпропетровську серед загиблих. 3-го квітня 2015 року похований в Гардишівці.[1][4]
1489     Кононович Іван Миколайович
01987-10-2323 жовтня 1987, Чернігів. Солдат резерву, стрілець 1-го відділення 1-го взводу 3-ї роти батальйону оперативного призначення конвойної бригади Національної гвардії України (Київ). Мобілізований 25 квітня. 19 серпня вдруге відправився в зону АТО. З рідних залишився тільки батько-інвалід. 02014-10-011 жовтня 2014 Близько 17-ї години, здійснюючи обхід прилеглої до блокпосту території в районі Дебальцеве (Донецька область), бійці НГУ натрапили на заміновану ділянку. Від вибуху Іван загинув на місці, ще один гвардієць з пораненнями доставлений до лікарні.[5]
1490     Пиріг Микола Петрович 01980-08-099 серпня 1980, Чернігів. Молодший сержант, військовослужбовець 13-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області «Чернігів-1». Останні 12 років проживав у Москві. В лютому 2014 року у Миколи померла дружина, і він приїхав до Черкас. 30 квітня був призваний за мобілізацією, не вагаючись пішов захищати Батьківщину. Залишилась мати, син та прийомна донька. 02014-10-011 жовтня 2014 Микола був поранений у боях на Луганщині, де його підрозділ постійно обстрілювався з РСЗВ «Град» російськими збройними формуваннями. Проходив лікування в Харківському шпиталі, далі був переведений до шпиталю Чернігова. Але, приїхавши додому, помер від серцевої недостатності.[6]
1491     Ковальчук Сергій Вікторович
01995-04-1515 квітня 1995, 19 років, Новогурівка Криничанський район Дніпропетровська область. Солдат, військовослужбовець 25-ї Дніпропетровської окремої повітряно-десантної бригади. Навчався у Щорському СПТУ № 71, де здобув професії водія-механіка та механізатора. 10 вересня 2013 року розпочав військову службу за контрактом. З перших днів АТО був на фронті, під Слов'янськом, потім під Дебальцевим. Залишилися батьки та молодша сестра. 02014-10-011 жовтня 2014 27 липня отримав тяжке осколкове поранення у голову в бою під Дебальцеве. Після кількох операцій перебував у комі. 1 жовтня помер у Київському військовому клінічному центрі.[7]
Прим. В списку МОУ — Ковальчук Сергій Юрійович, 01.10.1994, дата і обставини смерті збігаються.[8]
1492     Вислоцький Тарас Григорович 01970-07-2525 липня 1970, Самбір Львівська область. Старший прапорщик, військовослужбовець інженерно-саперного батальйону 703-го інженерного полку (Самбір). У зону АТО вирушив 11 вересня. 02014-10-011 жовтня 2014
орієнтовна дата
Загинув у Донецькій області, за 40 км від Донецька. Перші повідомлення про загибель з'явилися 2 жовтня. Поховання відбудеться 4 жовтня на кладовищі Самбора.[9]
1493     Бевз Роман Миколайович
 
01981-07-2828 липня 1981, Монастирище Черкаська область. Старший лейтенант, військовослужбовець 14-го батальйону територіальної оборони Черкаської області ЗСУ «Черкаси». Залишилось троє дітей. 02014-10-022 жовтня 2014 Загинув поблизу Донецька під час обстрілу.[10]
1494     Швець Олег Миколайович 01979-05-055 травня 1979, Балаклея (Смілянський район) Черкаська область. Проживав у Смілі. Старший лейтенант, військовослужбовець 14-го батальйону територіальної оборони Черкаської області ЗСУ «Черкаси». Мав дві вищі освіти, в тому числі військову. Призваний за мобілізацією 09.05.2014 року Смілянсько-Кам'янським РВК Черкаської області. Залишились батьки. 02014-10-022 жовтня 2014 Знайдений з вогнепальним пораненням голови близько 21:00 у центральній частині міста Волноваха Донецької області. В магазині ПМ був відсутній один патрон, в стволі відчувався характерний запах порохових газів. За попередніми даними військовослужбовець покінчив життя самогубством.[10][11]
1495     Камзінов Шайдулла Хайруллович
01975-08-022 серпня 1975, Павлодар Казахстан. Проживав у с. Зозулинці (Козятинський район) Вінницька область. Молодший сержант, командир бойової машини 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), в/ч польова пошта В2830. Батько казах, мати українка. Коли Шайдуллі було 4 роки, сім'я переїхала в Україну. Служив в армії у Чернівцях, повернувся у своє село, одружився, працював у сільському господарстві. Мобілізований 13 серпня, на війну збирали всім селом, з 10 вересня обороняв Донецький аеропорт. Залишились мати, вітчим, брат, дружина та двоє дітей, 17-річний син і 10-річна донька. 02014-10-022 жовтня 2014 Загинув під мінометним обстрілом в районі Донецького аеропорту поблизу селища Піски (Ясинуватський район), рятуючи поранених з-під вогню. Шайдулла отримав осколкові поранення шиї та грудної клітки, які були несумісні із життям. Поховали воїна 6 жовтня у Зозулинцях.[12]
1496     Ткачов Олександр Васильович 01977-08-2929 серпня 1977. Старший лейтенант Служби безпеки України (Луганськ). Присвятив військовій службі українському народові 17 років, більшість з яких перебував на оперативній роботі. Без батька залишилися син і донька. 02014-10-022 жовтня 2014 Загинув від рук проросійських бойовиків під час збирання оперативної інформації на тимчасово окупованій території Луганщини.[13]
1497     Шешеня Вадим Валерійович
01984-03-1010 березня 1984, Маринське Горностаївський район Херсонська область. Старший солдат 3-го окремого полку спецпризначення ГУР МО (Кропивницький). Працював у Горностаївці пожежним. На весні пішов служити добровольцем. Молодший брат Вадима також перебуває в зоні АТО, захищає Маріуполь. Залишились дружина, 4-річна донька та новонароджений син. 02014-10-033 жовтня 2014 Загинув у бою о 14:00 під час штурму аеропорту Донецька російськими збройними формуваннями. Пораненого Вадима витягнув з-під обстрілу його товариш, втім врятувати життя воїна не вдалося.[14]
За даними журналіста Юрія Бутусова, 3 жовтня в аеропорту загинули 1 боєць 3-го полку СпП і 2 бійці ДУК «Правий сектор», 2 людини зникли безвісти — їх позицію рознесли танки прямим наведенням.[15]
1498     Горбенко Святослав Сергійович
(Позивний «Скельд»)
01994-12-2626 грудня 1994, Полтава. Боєць 5-го батальйону Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Вболівальник харківського ФК «Металіст». Студент Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 02014-10-033 жовтня 2014 Отримав смертельні поранення під час оборони аеропорту Донецька в бою з російськими збройними формуваннями[16][17]. Рятуючи травмованого побратима, отримав смертельне поранення сонної артерії уламком танкової міни в приміщені старого терміналу[18].
1499     Андрєєв Сергій Володимирович
(Позивний «Каспер»)
01983-11-055 листопада 1983, Дніпропетровськ. Боєць 5-го батальйону Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Залишились троє дітей. 02014-10-033 жовтня 2014 Загинув під час оборони аеропорту Донецька в бою з російськими збройними формуваннями біля старого терміналу. Сергій витягнув з-під обстрілу пораненого товариша, врятувавши йому життя, а за дві години сам помер від осколкового поранення.[16][19]
1500     Литвинов Іван Олександрович
 
01975-03-077 березня 1975, Краматорськ Донецька область. Проживав у смт Пісочин Харківська область. Капітан, командир взводу охорони 3-го окремого полку спецпризначення ГУР МО (Кропивницький). 1995 року пішов служити в армію, після строкової служби залишився в ЗСУ командиром розвідувального взводу, служив на Луганщині на посаді старшого офіцера групи друкованої пропаганди військової частини А0628. Мобілізований 4 вересня 2014 року. Залишилися дружина, 12-річний син та 15-річна донька. 02014-10-044 жовтня 2014 Загинув під час штурму аеропорту Донецька російськими бойовиками. Тіло Івана знайшли пізніше, упізнаний за експертизою ДНК. 11 вересня 2015 року із захисником попрощались у Кропивницькому, похований у Пісочині.[20]
1501     Півень Євген Олексійович
 
01972-12-022 грудня 1972, Веймар Німеччина. Виріс у м. Золотоноша Черкаська область. Проживав у м.Миколаїв. Підполковник (посмертно), старший офіцер відділення по роботі з особовим складом 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Народився в родині військового. 1994 року закінчив Харківське вище військове командне танкове училище, після чого потрапив на службу до 40-ї десантно-штурмової бригади в Миколаєві. 1999 року закінчив військову академію в Києві. У 2010—2011 роках брав участь у миротворчій операції в Косово. Залишилися батьки, дружина та дві доньки, 1998 і 1999 р.н. 02014-10-044 жовтня 2014 Загинув у ніч з п'ятниці на суботу під час відбиття атаки російський бойовиків на аеропорт Донецька. Прикриваючи своїх бойових товаришів, Євген загинув від вибуху гранати в бою з ДРГ противника. Поховаий на миколаївському кладовищі с. Велика Корениха.[21]
1502     Кунденко Володимир Іванович
01980-07-2626 липня 1980, Красний Колядин Талалаївський район Чернігівська область. Сержант, командир танку 1-ї окремої гвардійської танкової бригади, в/ч А1815 (Гончарівське). У 2002 році закінчив Бобровицький сільськогосподарський технікум. Працював головним зоотехніком в агрофірмі «Обрій LTD» у селі Харкове (Талалаївський район). Призваний за мобілізацією 22 березня. Залишилась дружина та двоє маленьких синів. 02014-10-044 жовтня 2014 Загинув у районі аеропорту Донецька. Російськими бойовиками було підбито танк Володимира, який їхав у колоні. Більше тижня до танку не могли підійти, щоб вивезти останки. Поховали Володимира 31 жовтня в с. Харкове.[22][23]
1503     Костюченко Юрій Миколайович
01977-08-1717 серпня 1977, Займище (Сновський район) Чернігівська область. Молодший сержант, танкіст 1-ї окремої гвардійської танкової бригади, в/ч А1815 (Гончарівське). У 1994 році закінчив Щорське ПТУ № 7 за спеціальністю столяр-тесля. Працював у ПСП «Промінь», ВАТ «Обрій» Щорського району. Призваний за мобілізацією 20 червня, з вересня перебував у зоні АТО. Залишилась мати, дві сестри, дружина. 02014-10-044 жовтня 2014 Загинув у районі аеропорту Донецька. Російськими бойовиками було підбито танк, який їхав у колоні, екіпаж танку загинув. Поховали Юрія 31 жовтня у Займищі.[22][24]
1504     Кривонос Станіслав Григорович
01979-06-2727 червня 1979, Івангород (Ічнянський район) Чернігівська область. Молодший сержант, механік-водій 6 роти 2 танкового батальйону 1-ї окремої гвардійської танкової бригади, в/ч А1815 (Гончарівське). Працював трактористом у ТОВ «Берегиня». Призваний за мобілізацією 21 березня, з вересня перебував у зоні АТО. Залишилась 11-річна донька. 02014-10-044 жовтня 2014 Загинув у районі аеропорту Донецька. Російськими бойовиками було підбито танк, який їхав у колоні, екіпаж танку загинув. 19 листопада рідні Станіслава отримали підтвердження за результатами експертизи ДНК.[22][25]
1505     Рава Андрій Іванович 01992-02-2929 лютого 1992, Футори Зборівський район Тернопільська область. Молодший сержант, водій 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Пішов служити добровольцем ще 25 березня. Влітку був дома у короткій відпустці, лікував у Тернополі пошкоджене осколком око, після чого знову поїхав захищати Батьківщину. 02014-10-044 жовтня 2014 Загинув поблизу с. Миколаївка (Волноваський район) Донецької області.[26]
1506     Підлубний Олександр Володимирович
(Позивний «Хруст»)
01987-10-055 жовтня 1987, Київ (Деснянський район). Командир розвідгрупи 5-го окремого батальйону Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Грав у футбол, захоплювався туризмом. 2011 року закінчив Національний університет біоресурсів і природокористування України за спеціальністю «Механізація сільського господарства». За розподілом залишився працювати в університеті. Активний учасник Революції Гідності, був у Самообороні Майдану. У лавах ДУК з травня 2014. Залишились мати, син і донька.
17.11.2017 нагороджений орденом як учасник Революції Гідності.
02014-10-055 жовтня 2014 Двоє бійців загинули в бою під час атаки під селом Спартак (Ясинуватський район) поряд з Донецьким аеропортом. Прямим попаданням з танку бійців викинуло з броні БТРа. Під обстрілами не вдалося їх знайти. Побратими до останнього намагались вірити, що хлопці могли бути в полоні. На початку листопада бійці зачистили висоту під Спартаком і витягли з того поля два обгорілих, понівечених тіла. Сашко загинув у свій день народження. Провідник Дмитро Ярош не хотів його відпускати на бойовий вихід, але він впросився. Святковий торт так і залишився на базі ПС, весь цей час його ніхто не чіпав. Ідентифікація проводилася за експертизою ДНК. 7 квітня 2015 року з воїном попрощались в Українському домі. Похований на Лісовому кладовищі у Києві.[27][28]
1507     Кірєєв Антон Аркадійович
(Позивний «Сифон»)
01973-11-077 листопада 1973 Київ (Голосіївський район). Боєць розвідгрупи 5-го окремого батальйону Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Працював відео-оператором, захоплювався дизайном. За часів Революції Гідності стрімив, відзняте виставляв у мережі. На Сході воював з кінця травня, входив до найпершої «десятки» бійців «Правого сектора» з назвою «Чортополох». Працював також як військовий фотокореспондент, його світлини з фронту виставлялися на виставці в Києві. Залишилися батько, брат і дружина. Матір Антона померла у грудні. 02014-10-055 жовтня 2014 Двоє бійців загинули в бою під час атаки під селом Спартак (Ясинуватський район) поряд з Донецьким аеропортом. Прямим попаданням з танку бійців викинуло з броні БТРа. Під обстрілами не вдалося їх знайти. Побратими до останнього намагались вірити, що хлопці могли бути в полоні. На початку листопада бійці зачистили висоту під Спартаком і витягли з того поля два обгорілих, понівечених тіла.[27] Прощання з героєм відбулося 20 грудня у Михайлівському соборі у Києві.[29]
1508     Сідлецький Сергій Юрійович
(Позивний «Іспанець»/«Грізлі»)
01983-11-055 листопада 1983, Бердичів Житомирська область. Молодший сержант 4-ї роти 95-ї окремої Житомирської аеромобільної бригади. Призваний за мобілізацією 20 березня. Один з героїв фільму про війну «На передовій». Залишилась дружина та маленький син. 02014-10-055 жовтня 2014 Загинув під час оборони аеропорту Донецька. Поховають Сергія на Дмитрівському кладовищі.[30]
1509     Луньов Олександр Володимирович 01979-01-066 січня 1979, Кам'янець-Подільський Хмельницька область. Майор, начальник відділення розмінування-мінування 143-го Центру розмінування Головного управління оперативного забезпечення ГШ ЗСУ, військова частина А2641 (Кам'янець-Подільський). Військовий у третьому поколінні. Закінчив Кам'янець-Подільський Військово-інженерний інститут, служив на Рівненщині у 107-му центрі дорожнього забезпечення. Із вибухонебезпечними предметами почав працювати з 2008 р. У 2011 році продовжив службу у Центрі розмінування. Мав статус учасника бойових дій. За знешкодження понад тисячу вибухонебезпечних предметів на полігоні Херсонської області був нагороджений нагрудним знаком «За розмінування». З квітня 2014 року виконував завдання з інженерного забезпечення в районі Чернігівської та Сумської областей. У червні розміновував Луганський аеропорт. Залишилась дружина та 12-річний син. 02014-10-055 жовтня 2014 Загинув вранці в місті Краматорськ (Донецька область). Похований на Алеї Слави цвинтаря м. Кам'янець-Подільський.[31]
1510     Хруль Олександр Григорович
01992-08-3030 серпня 1992, Ганнівка (Петрівський район) Кіровоградська область. Старший солдат 3-го окремого полку спецпризначення ГУР МО (Кропивницький). 02014-10-066 жовтня 2014
орієнтовна дата
Загинув під час оборони аеропорту Донецька в бою з російськими збройними формуваннями. Поховали Олександра 22 жовтня в рідній Ганнівці.[32]
1511     Шеремет Руслан Сергійович
(Позивний «Світлячок»)
01991-07-077 липня 1991, Піщане (Золотоніський район) Черкаська область. Молодший сержант міліції, розвідник батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Київщина» ГУМВС України в Київській області. Виховувався тіткою. Займався танцями, грав у футбол, хотів працювати в міліції. В зоні АТО перебував з травня, мав поранення. 02014-10-066 жовтня 2014 Загинув приблизно о 01:45 біля кафе «Бістро» у місті Сватове (Луганська область) через вибух гранати. В результаті вибуху Руслан загинув на місці, закривши собою товариша, який був поранений.[33]
1512     Пожарський Дмитро Павлович
01983-06-2424 червня 1983, Умань Черкаська область. Старший солдат, гранатометник відділення охорони 14-го батальйону територіальної оборони Черкаської області ЗСУ «Черкаси». Призваний за мобілізацією 19 березня. Залишилась дружина та двоє малолітніх дітей. 02014-10-066 жовтня 2014 Загинув у бою з диверсійно-розвідувальним підрозділом російських бойовиків у районі с. Старогнатівка (Тельманівський район Донецька область). Поховають Дмитра на кладовищі «Софіївська Слобідка».[34]
1513     Бойко Віктор Миколайович
01970-01-033 січня 1970, Барахти Васильківський район Київська область. Старшина, командир САУ 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Призваний за мобілізацією. Раніше служив у морській піхоті. Залишилась дружина та 14-річна донька. 02014-10-066 жовтня 2014 Загинув під час обстрілу російськими збройними формуваннями в Перевальському районі Луганської області поблизу Дебальцеве, снаряд з РСЗВ «Град» потрапив у бліндаж.[35][36]
1514     Пунда Віктор Васильович
01965-01-1616 січня 1965, Іванівка (Підволочиський район) Тернопільська область. Сержант, інструктор механіків-водіїв 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Призваний за мобілізацією. У молоді роки в ЗС колишнього СРСР служив у Чехословаччині у бронетанкових військах. Був активним учасником Революції Гідності. Добровольцем пішов на передову. Залишилась мати та сестра. 02014-10-066 жовтня 2014 Загинув разом з Бойком під час обстрілу російськими збройними формуваннями в Перевальському районі Луганської області поблизу Дебальцеве.[35][37]
1515     Четвертаков Віктор Григорович 01958-04-2424 квітня 1958, 56 років, Приазовське Запорізька область. Військовослужбовець 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Керівник фермерського господарства «Ніна». У військкоматі відмовлялися мобілізувати багатодітного батька, але він наполіг, написавши відповідну заяву. Пройшов підготовку у навчальному артилерійському центрі «Дівички» в Київській області, і у вересні був направлений до 72-ї бригади в зону АТО. Залишилися дружина та четверо дітей. 02014-10-066 жовтня 2014 Помер у Дніпропетровському шпиталі від поранень, отриманих у Волноваському районі Донецької області. Поховали Віктора на центральному кладовищі смт Приазовське.[38]
1516     Василенко Ігор Миколайович
01984-07-2020 липня 1984, Мостище (Макарівський район) Київська область. Солдат, військовослужбовець 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Пішов у зону бойових дій добровольцем 6 вересня. 02014-10-066 жовтня 2014 Загинув, прикриваючи своїх бойових побратимів на блок-посту біля смт Новотроїцьке (Волноваський район) Донецької області під час збройного наступу з боку противника.[39]
1517     Ткач Віталій Іванович
01976-03-011 березня 1976, Вікторівка (Ширяївський район) Одеська область. Мешкав у с. Смолянка (Кодимський район). Солдат, стрілець-помічник гранатометника механізованого відділення мехбатальйону 28 ОМБр. Закінчив Кодимське СПТУ-45. Працював тракторістом та помічником комбайнера у КСП «Світанок», потім — на різних роботах. Мобілізований 07.09.2014. Залишилась дружина та двоє дітей. 02014-10-066 жовтня 2014 Загинув о 22:30 від кульового поранення під час чергування на блокпосту біля м. Мар'їнка[40].
1518     Цимбал Сергій Володимирович
(Позивний «Легіонер»)
 
01986-05-2626 травня 1986, Ставище Київська область. Солдат, розвідник 25-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Київська Русь». Закінчив Ірпінську податкову та Харківську юридичну академії. Працював слідчим у прокуратурі на Луганщині протягом року. Пізніше працював у Дніпровській екологічній прокуратурі в Черкасах. Звільнився звідти під час Революції Гідності. З початком російської агресії проти України пішов добровольцем на фронт. Залишилась дружина та маленький син.
Герой України (посмертно).[41]
02014-10-077 жовтня 2014 Розвідгрупа з чотирьох бійців потрапила у засідку під Дебальцеве поблизу села Санжарівка (Донецька область). Сергій загинув у бою, прикривши своїх товаришів і врятувавши їх ціною свого життя.[42]
1519     Кулібаба-Бухов Віктор Анатолійович
01979-02-044 лютого 1979, Сутиски Вінницька область. Солдат, стрілець-гранатометник гранатометного взводу батальйону оперативного призначення Національної гвардії України, військова частина 3008 (Вінниця). Мобілізований 29 серпня. Був охоронцем, робив євроремонти, працював у страховій компанії. Залишилась дружина та 11-річний син. 02014-10-077 жовтня 2014 Близько 15-ї години був смертельно поранений поблизу Дебальцеве, накривши своїм тілом побратима під час мінометного обстрілу російськими збройними формуваннями.[43][44]
1520     Сілко Артур Олегович
01988-05-2424 травня 1988, Вільшани (смт) Харківська область. Проживав у Житомирі. Солдат, оператор-навідник великокаліберного кулемета КПВТ 2-го батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). За життя був поваром, працював ювеліром, експедитором, мангальщиком, торговим представником. Дуже любив грати на гітарі. Під час мобілізації у березні добровольцем прийшов до аеромобільних військ. Залишились батьки, дружина та маленька донька. 02014-10-077 жовтня 2014 Під час виконання бойового завдання в районі аеропорту Донецька зведений підрозділ було обстріляно російськими збройними формуваннями. Під час обстрілу Артур вискочив з БТРа і був смертельно поранений осколками снаряду РСЗВ «Град». Поховали Артура на Смолянському військовому цвинтарі Житомира.[45]
1521     Ознамець Володимир Володимирович
01974-04-2525 квітня 1974, Ногачівка Славутський район Хмельницька область. Прапорщик, санінструктор медичної роти 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Після строкової служби служив за контрактом у медичній службі у Славуті, згодом звільнився в запас. Призваний за мобілізацією в серпні. 02014-10-077 жовтня 2014 Ніс службу на першій лінії оборони у м. Дебальцеве (Донецька область). Військові перевозили поранених машиною «Урал», з червоним хрестом і розпізнавальними знаками медичної служби, в госпіталь міста Артемівськ, а коли поверталися, потрапили під обстріл. Володимир помер від отриманих поранень у голову та груди.[46]
1522     Курята Іван Євгенович
01973-02-1717 лютого 1973, Семенівка (Криничанський район) Дніпропетровська область. Сержант міліції, кулеметник Добровольчого полку патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Проходив строкову службу в прикордонних військах у Вірменії. Потім працював у колгоспі механізатором, у будівельній бригаді, згодом — робітником на заводі «Дніпротяжмаш» (ДЗМО) у Дніпропетровську. В травні 2014 року пішов у батальйон боронити Батьківщину. Залишилась дружина та двоє дітей, 14-річний син і 6-річна донька. 02014-10-088 жовтня 2014 Загинув о 17:20 під час мінометного обстрілу поблизу селища Піски (Ясинуватський район) Донецької області. Похований у рідній Семенівці.[47]
1523     Третяков Анатолій Георгійович 01967-04-033 квітня 1967, Компаніївка Кіровоградська область. Спеціаліст 1 категорії прокуратури Компаніївського району. Був направлений до зони АТО у відрядження, виконував роботи зі спорудження об'єктів цивільного захисту на звільнених від терористів територіях. 02014-10-088 жовтня 2014 Вантажівка, якою керував Анатолій, підірвалася на міні біля села Карлівка (Мар'їнський район) Донецької області.[48]
1524     Чмелівський Віталій Володимирович
01982-10-033 жовтня 1982, Узин Білоцерківський район Київська область. Солдат 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). 02014-10-099 жовтня 2014 Помер під час операції у шпиталі від поранень, отриманих 6 жовтня на позиції поблизу Дебальцеве у Луганської області, під час обстрілу з РСЗВ «Град». Похований 11 жовтня у місті Узин.[35][49]
1525     Грачов Олексій Сергійович 01984-10-077 жовтня 1984, Київ (район Дніпровський). Солдат 12-го батальйону територіальної оборони ЗСУ «Київ», в/ч 2277 (м.Київ). 02014-10-099 жовтня 2014 Проходив службу у зоні АТО. Помер від гострої ішемічної хвороби серця.[50]
1526     Палешко Сергій В'ячеславович 01986-04-2828 квітня 1986, Суми. Молодший сержант, військовослужбовець 27-го реактивного артилерійського полку. Працював у 24-му цеху Сумського машинобудівного НВО ім. Фрунзе. Мобілізований у березні. Залишилась дружина та 2-річний син. 02014-10-1010 жовтня 2014 Загинув поблизу селища Підгородне (Донецька область). Співслужбовці розповідають, що під час вечірнього шикування між сержантом і офіцером виник конфлікт, у штовханині вистрелив пістолет, що був у руках офіцера, сержант дістав поранення, від якого помер у кареті швидкої допомоги. Похований на Центральному кладовищі міста Суми на Алеї почесних поховань.[51]
1527     Шепентал Віктор Миколайович
01965-01-2525 січня 1965, Свалява Закарпатська область. Майор, заступник коменданта оперативно-бойової комендатури з логістики Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби. Залишилась дружина та донька. 02014-10-1010 жовтня 2014 О 16:45 у районі смт Новотроїцьке (Волноваський район), що неподалік Докучаєвська (Донецька область), під час руху колони Держприкордонслужби терористами було здійснено її обстріл зі стрілецької зброї. Прикордонники відкрили вогонь у відповідь. У результаті збройного протистояння 1 військовослужбовець загинув, ще 5 отримали поранення.[52][53][54]
1528     Говорущенко Сергій Фавстович 01969-02-1717 лютого 1969, Чернігів. Старший лейтенант, начальник інженерної служби 13-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області «Чернігів-1». Працював начальником газорятувальної служби «Хімволокно», а після розпаду підприємства — ковалем у майстерні «Кузьма». Був мобілізований до війська 24 квітня, і на наступний день поїхав у зону АТО. Залишилася дружина, 13-річна донька та 19-річний син, який захищає державу у складі спецбатальйону «Чернігів». 02014-10-1111 жовтня 2014 Загинув під час несення служби у Луганській області від осколкових поранень від вибуху гранати.[55]
1529     Кіс Роберт Петрович
01990-05-2020 травня 1990, Мукачеве, Закарпатська область. Солдат, патрульний прикордонного відділення прикордонної застави оперативно-бойової комендатури «Закарпаття» Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби. Залишилася дружина та 2-місячна дитина. 02014-10-1212 жовтня 2014 10 жовтня о 16:45 у районі смт Новотроїцьке (Волноваський район), що неподалік Докучаєвська (Донецька область), під час руху колони Держприкордонслужби терористами було здійснено її обстріл зі стрілецької зброї. Роберт отримав важке поранення у живіт, помер у реанімаційному відділенні лікарні міста Волноваха.[52][53][56]
1530     Катрич Олександр Васильович 01983-05-3131 травня 1983, Овідіополь Одеська область. Солдат, військовослужбовець 40-ї бригади тактичної авіації. Залишилися вагітна дружина і шестирічний син від першого шлюбу. 02014-10-1212 жовтня 2014 Був важко поранений у бою під Дебальцевим. Помер через тиждень о 17:30 в реанімаційному відділенні київського військового шпиталю від численних важких поранень не приходячи до тями.[57]
1531     Мельниченко Віктор Васильович
01972-05-2424 травня 1972, Веселий Кут (Тальнівський район) Черкаська область. Сержант 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). До лав ЗСУ записався добровольцем 6 серпня. Залишились мати, дружина та двоє дорослих синів. 02014-10-1212 жовтня 2014 Загинув поблизу Дебальцеве від численних ушкоджень внутрішніх органів після поранення, отриманого внаслідок мінометного обстрілу.[58]
1532     Дзингель Денис Андрійович
01992-06-2929 червня 1992, Русанівці Летичівський район Хмельницька область. Молодший сержант 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишились батьки та сестра. 02014-10-1212 жовтня 2014 Помер у шпиталі від важких осколкових поранень у голову та опіків, отриманих під час виходу з «котла» під Іловайськом наприкінці серпня. Денис був у комі, лікарі Дніпропетровська та Львова більше місяця боролись за його життя. Поховали Дениса 15 жовтня у Русанівцях.[59]
1533     Побережник Сергій Анатолійович
01982-08-2121 серпня 1982, Хотин Чернівецька область. Солдат 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Закінчив юридичний факультет Чернівецького національного університету. Працював начальником відділу персоналу Чернівецької митниці. Залишилася дружина та двоє дітей. 02014-10-1313 жовтня 2014 Загинув поблизу села Трьохізбенка (Луганська область). Військові наштовхнулися на встановлені диверсійно-розвідувальними групами ростяжки з гранатами, від вибуху два бійця загинули.[60][61]
1534     Чухрай Валерій Вікторович
01973-07-1313 липня 1973, Черняхів (Кагарлицький район) Київська область. Солдат 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). У 1990 році вступив до Ніжинського технікуму сільського господарства. З 1994 року працював водієм у м. Київ. До військкомату прийшов добровольцем. Залишилися батьки та син 1995 р.н. 02014-10-1313 жовтня 2014 Загинув поблизу села Трьохізбенка (Луганська область). Військові наштовхнулися на встановлені диверсійно-розвідувальними групами ростяжки з гранатами, від вибуху два бійця загинули.[60][62]
1535     Григораш Гліб Миколайович
 
01966-09-2323 вересня 1966, Миколаїв. Старший лейтенант, заступник командира роти із організаційно-технічної підготовки 1 роти охорони 19-го батальйону територіальної оборони Миколаївської області ЗСУ. Раніше служив старшим техніком радіотехнічного обладнання в бригаді морської авіації в Кульбакине. Після переводу частини в Саки і скорочення штату пішов на пенсію. До 19-го БТО записався добровольцем. Залишилась дружина та дві доньки. 02014-10-1313 жовтня 2014 Загинув о 18:30 при поверненні з розвідки в районі с. Біла Кам'янка (Тельманівський район Донецька область) внаслідок підриву на фугасі.[63][64]
1536     Береговенко Григорій Григорович
 
01964-09-1818 вересня 1964, 50 років, Костувате Братський район Миколаївська область. Старший лейтенант, коригувальний 1 роти охорони 19-го батальйону територіальної оборони Миколаївської області ЗСУ. 02014-10-1313 жовтня 2014 Загинув о 18:30 при поверненні з розвідки в районі с. Біла Кам'янка (Тельманівський район Донецька область) внаслідок підриву на фугасі.[63][65]
1537     Котєшевський Дмитро Іванович
01977-10-2727 жовтня 1977, Тернувате (Миколаївський район) Миколаївська область. Проживав у с. Новопетрівське (Новоодеський район). Солдат, навідник оператора 1 роти охорони 19-го батальйону територіальної оборони Миколаївської області ЗСУ, в/ч В2326. 02014-10-1313 жовтня 2014 Загинув о 18:30 при поверненні з розвідки в районі с. Біла Кам'янка (Тельманівський район Донецька область) внаслідок підриву на фугасі. Похований у с. Новопетрівське.[63][66]
1538     Бабич Володимир Леонідович
01970-10-2323 жовтня 1970, Антонівка (Братський район) Миколаївська область. Солдат, механік-радіотелеграфіст 1 роти охорони 19-го батальйону територіальної оборони Миколаївської області ЗСУ. 02014-10-1313 жовтня 2014 Загинув о 18:30 при поверненні з розвідки в районі с. Біла Кам'янка (Тельманівський район Донецька область) внаслідок підриву на фугасі. Похований у с. Тимофіївка Братського району.[63][67]
1539     Москалюк Олександр Васильович
01963-02-2525 лютого 1963, Вернигородок Козятинський район Вінницька область. Старший лейтенант, військовослужбовець 3-го резервного батальйону Вінницького полку Національної гвардії України, в/ч 3008. Працював адвокатом. Мобілізований 7 серпня, односельці допомогли коштами і придбали обмундирування й засоби індивідуального захисту. 02014-10-1414 жовтня 2014 Загинув під мінометним обстрілом під час прориву колони підкріплення до оточеного російськими бойовиками блок-посту № 32 біля села Сміле (Слов'яносербський район) Луганська область. Дружині Олександра дзвонили російські найманці з кавказьким акцентом та пропонували викупити тіло чоловіка за 20 тис. доларів. 27 жовтня тіло було вивезене з місця бою разом із загиблими айдарівцями.[68][69]
1540     Лабун Євген Васильович
(Позивний «Лєв»)
01989-05-2727 травня 1989, Гайсинський район Вінницька область. Кулеметник 3-го резервного батальйону Вінницького полку Національної гвардії України, в/ч 3008. В зону АТО поїхав добровольцем на початку жовтня 2014 року, ніс службу на 29-ту блокпосту на трасі «Бахмутка». Залишилися батьки, брат та наречена. 02014-10-1414 жовтня 2014 Загинув під мінометним обстрілом під час прориву колони підкріплення до оточеного російськими бойовиками блок-посту № 32 біля села Сміле (Слов'яносербський район) Луганська область. З бою Євген не повернувся, вважався зниклим безвісти. Упізнаний за експертизою ДНК в квітні 2016 року.[70]
1541     Крупніцький Богдан Васильович 01991-10-077 жовтня 1991, Маркопіль Львівська область. Військовослужбовець 16-ї окремої бригади армійської авіації, в/ч А2595 (колишній 3-й полк армійської авіації) (Броди). Був старшим з чотирьох дітей у сім'ї. Закінчив Львівський професійний ліцей побутового обслуговування. Навчався на факультеті архітектури Національного університету «Львівська політехніка». 02014-10-1414 жовтня 2014 Загинув під час виконання службових обов'язків у ході забезпечення проведення АТО.[71]
1542     Рибак Михайло Володимирович
01994-07-1010 липня 1994, Городище (Черняхівський район) Житомирська область. Солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Закінчив професійне технічне училище за фахом водій-автослюсар. У 2013 році демобілізувався зі строкової служби в ЗС України, але за декілька місяців, у квітні 2014 року, знову повернувся до війська, за мобілізацією. 02014-10-1414 жовтня 2014 Помер у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону (колишній 411-й шпиталь, Одеса) від важких поранень, отриманих у бою ще 22.05.2014 поблизу міста Волноваха (Донецька область).[72]
1543     Шаповалов Олександр Григорович 01977-05-066 травня 1977, Лозова Харківська область. Солдат, військовослужбовець ремонтної роти 92-ї окремої механізованої бригади (Харківська область). Пішов на війну у третій хвилі мобілізації. Залишилась дружина та дві доньки, 6 і 14 років. 02014-10-1414 жовтня 2014 Загинув біля міста Щастя під Луганськом. За попередньою інформацію, у Олександра стався серцевий напад.[73]
1544     Кіт Дмитро Дмитрович
01974-04-2424 квітня 1974, Кобеляки Полтавська область. Старший сержант, стрілець 3-го батальйону територіальної оборони Львівської області «Воля», в/ч В0111. Закінчив Кобеляцьке профтехучилище № 43, де отримав спеціальність водія. В 1992—1994 роках проходив строкову військову службу. 21 серпня 2014 був призваний за мобілізацією до навчального центру «Десна» Чернігівської області. У складі військової частини В0111 потрапив до зони АТО в Луганську область. 02014-10-1515 жовтня 2014 Загинув під час обстрілу блокпоста ЗСУ біля с. Муратове (Новоайдарський район) Луганської області.[74][75]
1545     Піскіжов Олександр Валерійович
(Позивний «Італієць»)
01976-10-2929 жовтня 1976, Божедарівка Дніпропетровська область. Старший сержант, командир групи «Золота сотня» 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Залишилась дружина, маленька донька та син. 02014-10-1515 жовтня 2014 Група батальйону «Айдар» виїхала на підсилення блокпосту № 32 біля села Сміле (Слов'яносербський район) Луганська область та потрапила у засідку на Лисичанській трасі. Прес-секретар батальйону Сергій Зілов в ефірі каналу «24» повідомив, що загинули 8 бійців, 2 були захоплені у полон, ще 3 поранені.[76] 27 жовтня вивезли з місця бою частину тіл загиблих, троє айдарівців ідентифіковані.[77][78]
1546     Царенко Владислав Миколайович
(Позивний «Цар»)
43 роки, Київ (район Святошино). Солдат 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Був інструктором із рукопашного бою, займався підприємництвом. Залишились мати та 20-річна донька. 02014-10-1515 жовтня 2014 Група батальйону «Айдар» виїхала на підсилення блокпосту № 32 біля села Сміле (Слов'яносербський район) Луганська область та потрапила у засідку на Лисичанській трасі. Поховання відбудеться 31 жовтня на Берковецькому міському кладовищі.[76] 27 жовтня вивезли з місця бою частину тіл загиблих, троє айдарівців ідентифіковані. Поховали Владислава 31 жовтня на Берковецькому кладовищі.[77][79]
1547     Полєно Юрій Вікторович
(Позивний «Ока»)
01984-02-2525 лютого 1984, Шульгинка Старобільський район Луганська область. Солдат 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Виріс у родині військового. Після строкової служби в ЗСУ повернувся до рідного села. З початком бойових дій на сході добровольцем пішов захищати рідну Луганщину. 2015 року студенти Старобільської філії ЛНУ зняли про свого земляка відео-сюжет «Дякуємо тобі, людино з серцем Прометея!». 02014-10-1515 жовтня 2014 Група батальйону «Айдар» виїхала на підсилення блокпосту № 32 біля села Сміле (Слов'яносербський район) Луганська область та потрапила у засідку на Лисичанській трасі.[76] 27 жовтня вивезли з місця бою частину тіл загиблих, троє айдарівців ідентифіковані.[77][80]
1548     Флиста Юрій Зіновійович
01986-04-1414 квітня 1986, Курівці Тернопільська область. Солдат, військовослужбовець 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Залишилися батьки. 02014-10-1515 жовтня 2014 Загинув у бойовому зіткненні з противником на блокпосту № 32 поблизу села Сміле (Слов'яносербський район) Луганська область на Лисичанській трасі. Після ідентифікації за експертизою ДНК 1 лютого 2015 року героя поховали у рідній землі в Курівцях.[8][81]
1550     Бернацький Андрій Євгенович
 
01975-09-044 вересня 1975, Львів. Проживав у Дніпропетровську. Старший лейтенант, заступник командира інженерно-саперного взводу 3-ї батальйонно-тактичної групи 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Був активним учасником дніпропетровського Євромайдану. До військкомату прийшов добровольцем, з червня перебував на передовій. У Львові залишились батьки, у Дніпропетровську — дружина та 12-річна донька. 02014-10-1616 жовтня 2014 Бійці потрапили у засідку поблизу міста Костянтинівка (Донецька область). Андрій, прикриваючи товаришів, загинув від кулі снайпера, що влучила у серце між пластинами бронежилету.[82]
1551     Костріченко Олег Володимирович
01985-06-1818 червня 1985, Новомосковськ Дніпропетровська область. Сержант, командир розвідувального відділення розвідроти 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина польова пошта В2830. 02014-10-1616 жовтня 2014 За повідомленням РНБО, о 17:20 розвідгрупа ЗСУ виявила біля зруйнованого мосту неподалік селища Верхньоторецьке (Ясинуватський район Донецька область) групу терористів у кількості до 20 осіб. Під час бою від кулі снайпера загинув розвідник, коли допомагав витягати з-під обстрілу пораненого товариша.[83][84]
1552     Солонар Максим Володимирович
01994-01-2828 січня 1994, Іванівка (Новоархангельський район) Кіровоградська область. Солдат, снайпер розвідроти 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). Випускник Черкаського політехнікуму 2013 року, відділення обслуговування транспортних засобів. Проходив строкову службу, потім служив за контрактом. У зоні АТО перебував близько 1,5 місяця. 02014-10-1616 жовтня 2014 Загинув під час виконання службових обов'язків у районі міста Попасна. За іншими даними біля Артемівська (Донецька область).[85][86]
1553     Ошека Максим Петрович
01991-10-1414 жовтня 1991, Миргород Полтавська область. Молодший сержант, командир відділення 101-ї окремої бригади охорони ГШ МО (Київ). У 2012 році закінчив Полтавську державну аграрну академію за спеціальністю «Облік і аудит». У 2013 році був призваний на строкову військову службу до військовій частині А0139 м. Києва. По закінченню залишився служити за контрактом, хотів стати міліціонером. 02014-10-1616 жовтня 2014 15 жовтня під час виконання бойового завдання отримав важкі поранення. Помер в одній із лікарень Донецької області.[87]
1554     Боняківський Валерій Євгенович
(Позивний «Кабул»)
01970-01-1414 січня 1970, Полтава. Старшина міліції, боєць Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Після школи вступив до льотного училища, літав на СУ-25. Брав участь у бойових діях у Грозному, в Югославії. Художник, малював картини на замовлення, його роботи виставлялися в Художньому музеї ім. М. Ярошенка, Галереї мистецтв, художніх салонах. Любив також лицарські мечі, колекціонував шаблі. З початком бойових дій пішов добровольцем на фронт у складі Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор», потім перевівся до батальйону «Дніпро-1». На відео з фронту Валерій передавав привіт своїм близьким. Залишились мати, три доньки та онук.
Картини загиблого Валерія Боняківського виставили у художньому салоні.
02014-10-1616 жовтня 2014 Загинув у районі села Піски (Ясинуватський район) під Донецьком. Бійці батальйону разом із розвідниками 93-ї бригади робили зачистку від диверсійних груп противника та потрапили під мінометний обстріл. 20 жовтня у полтавському Успенському соборі відбулась прощальна служба за загиблим. Поховали Валерія на Боженківському кладовищі Полтави на Алеї Слави[88].
1555     Титарчук Володимир Іванович
 
01968-08-088 серпня 1968, Житомирська область. Проживав у с. Майське (Менський район) Чернігівська область. Капітан, командир 1-го взводу 5-ї роти 2-го танкового батальйону 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Військовий у третьому поколінні. Закінчив військове училище за спеціальністю «танкіст». Мав досвід бойових дій у Чечні, в миротворчих операціях в Африці. Призваний за мобілізацією 31 березня, на фронт пішов добровольцем. Володимир Іванович постійно піклувався про молодих бійців, за що його прозвали «Теща» та називали просто Іванич. У серпні під час 10-денної відпустки Володимир лікував поранення та побував вдома на Менщині, де дав інтерв'ю місцевим ЗМІ. Залишилась дружина та син. 02014-10-1717 жовтня 2014 Володимир щоденно підвозив на танку боєприпаси у Донецький аеропорт, вивозив поранених. Перед черговим виїздом в аеропорт 15 жовтня потрапив під мінометний обстріл під Донецьком. О 6-ї ранку 17 жовтня від отриманих поранень помер у лікарні імені Мечникова в Дніпропетровську.[89]
1556     Горобець Сергій Валерійович
01986-12-033 грудня 1986, Вільногірськ Дніпропетровська область. З 1988 року проживав в Южноукраїнську Миколаївська область. Солдат, боєць 34-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області ЗСУ «Батьківщина». Навчався у Кіровоградському військовому ліцеї та Севастопольському військово-морському ліцеї. Активно займався спортом, був кандидатом у майстри спорту з боротьби дзюдо. Строкову службу проходив у ВМС ЗСУ. Потім служив у взводі спецпризначення «Скорпіон» військової частини 3044 з охорони об'єктів енергокомплексу. У червні зарахований до 34-го батальйону як доброволець. 02014-10-1717 жовтня 2014 Загинув на блокпосту № 7 поблизу селища Озерянівка, що неподалік м. Горлівка (Донецька область), від кулі снайпера, який відкрив вогонь з лісосмуги.[90]
1557     Полулях Сергій Володимирович
01982-12-1313 грудня 1982, Енергодар Запорізька область. Солдат, кулеметник 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. В зону АТО пішов добровольцем з 2 квітня. Залишились батьки, брат та вагітна наречена. За два тижні у Сергія мало відбутися весілля. 02014-10-1717 жовтня 2014 Отримав важкі поранення біля села Тоненьке під Донецьком під час відбиття атаки російських збройних формувань на Донецький аеропорт. Після обстрілу важкої артилерії Сергія було поранено кулею снайпера, йому надали першу допомогу та відвезли до лікарні Красноармійська, але врятувати життя воїна не вдалось.[91]
1558     Кравець Євген Володимирович 01988-10-099 жовтня 1988, Хуст Закарпатська область. З дитинства мешкав в смт Раухівка Березівський район Одеська область. Солдат, навідник АГС-17 1-го стрілецького відділення 2-го взводу 1-ї роти охорони 18 БТО «Одеса». Виріс у сім'ї військового. Випускник ОНПУ (2010, спеціальність «інженер-енергетик», з відзнакою). Мобілізований 15.05.2014. Залишились батьки і брат — учасник АТО. 02014-10-1818 жовтня 2014 Близько 21:30 у наметі за тимчасовим місцем дислокації стрілецької роти на південній околиці с. Орловське (Тельманівський район), що неподалік Маріуполя, четверо військовослужбовців були розстріляні старшим солдатом з АК-74. Від наскрізних кульових вогнепальних поранень обличчя та ноги Євген помер дорогою до лікарні. Похований в с. Маринове. 08.10.2018 вироком суду у м. Маріуполь вбивцю засуджено до довічного позбавлення волі[92].
1559     Бойченко Геннадій Васильович 01981-03-2929 березня 1981, Вільшанка (Савранський район) Одеська область. Сержант, гранатометник 2-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу стрілецької роти 18 БТО «Одеса». 02014-10-1818 жовтня 2014 Близько 21:30 у наметі за тимчасовим місцем дислокації стрілецької роти на південній околиці с. Орловське (Тельманівський район), що неподалік Маріуполя, четверо військовослужбовців були розстріляні старшим солдатом з АК-74. Внаслідок наскрізного вогнепального поранення грудної клітки з пошкодженням легені Геннадій помер на місці. 08.10.2018 вироком суду у м. Маріуполь вбивцю засуджено до довічного позбавлення волі[92].
1560     Мокан Микола Валерійович 01983-01-1212 січня 1983, Одеса. Старший солдат, стрілець 3-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу стрілецької роти 18 БТО «Одеса». 02014-10-1818 жовтня 2014 Близько 21:30 у наметі за тимчасовим місцем дислокації стрілецької роти на південній околиці с. Орловське (Тельманівський район), що неподалік Маріуполя, четверо військовослужбовців були розстріляні старшим солдатом з АК-74. Від наскрізних вогнепальних кульових поранень грудної клітки і шиї з ушкодженням внутрішніх органів Микола помер на місці. 08.10.2018 вироком суду у м. Маріуполь вбивцю засуджено до довічного позбавлення волі[92].
1561     Орлик Олександр Іванович 01983-02-099 лютого 1983, Фрунзівка (смт) Одеська область. Сержант, командир 1-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу стрілецької роти 18 БТО «Одеса». 02014-10-1818 жовтня 2014 Близько 21:30 у наметі за тимчасовим місцем дислокації стрілецької роти на південній околиці с. Орловське (Тельманівський район), що неподалік Маріуполя, четверо військовослужбовців були розстріляні старшим солдатом з АК-74. Від наскрізного вогнепального кульового поранення шиї з ушкодженням сонної артерії і втрати крові Олександр помер на місці. Похований в смт Фрунзівка. 08.10.2018 вироком суду у м. Маріуполь вбивцю засуджено до довічного позбавлення волі[92][93].
1562     Ровний Олександр Олександрович
01991-11-2929 листопада 1991, Річки (Білопільський район) Сумська область. Солдат, стрілець 92-ї окремої механізованої бригади (Харківська область). Закінчив Конотопське професійно-технічне училище за спеціальністю слюсар по ремонту автомобілів. Працював у місті Суми охоронцем банку «Форум». Призваний за мобілізацією в серпні. 02014-10-1818 жовтня 2014 Був смертельно поранений під час обстрілу з 1:30 до 1:40 російськими збройними формуваннями позицій бригади біля села Вільхове (Станично-Луганський район).[94][95]
1563     Аліщенко Іван Альбертович 01980-02-2121 лютого 1980, Торговиця (Новоархангельський район) Кіровоградська область. Капітан, військовослужбовець 78-го окремого батальйону матеріально-технічного забезпечення (Кривий Ріг). Закінчив військовий ліцей, потім Одеський інститут Сухопутних військ. Проходив службу у 17-й окремій танковій бригаді. З початку літа 2014 року в складі 78-го ОБМЗ брав участь в АТО. Залишилась дружина та донька. 02014-10-1818 жовтня 2014 Загинув під час виконання службових обов'язків у районі смт Велика Новосілка (Донецька область).[85]
1564     Гурняк Віктор Петрович
(Псевдонім «Олігарх»)
01987-06-088 червня 1987, Городниця (Гусятинський район) Тернопільська область. Проживав у Тернополі та Львові. Боєць 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар». У 14 років вступив до «Пласту», був старшим пластуном. Навчався у Тернопільському національному технічному університеті. Був заступником з виховної роботи станичного та окружного проводу, керував інформаційною ділянкою в Тернопільському Пласті. Виховував юнацький гурток «Орли». Працював у газеті «20 хвилин» та був редактором пластового часопису «Цвіт України». Очолював МГО «Фундація Регіональних Ініціатив» та був прес-секретарем партії «ПОРА» в Тернопільській області. Знявся у кліпі про УПА «Не кажучи нікому» гурту «Тартак» та фільмі «Золотий вересень. Хроніка Галичини 1939—1941». Про творчу діяльність Віктора можна дізнатись з його інтерв'ю. Фотокореспондент, дизайнер, співпрацював із фотоагентством LUFA, інтернет-виданням Insider, іноформагентствами Reuters, УНІАН. Готував репортажі з зимового Євромайдану, залишив серію знімків з життя «Айдару». Як волонтер займався забезпеченням батальйону «Айдар», а з серпня став воїном-добровольцем у батальйон. Залишилась дружина та 2-річна донька.[96] 02014-10-1919 жовтня 2014 Загинув о 10:10 ранку від мінометного снаряду, коли під обстрілом вивозив поранених у бою за 32-й блокпост на «Бахмутці» в районі смт Фрунзе та села Сміле (Слов'яносербський район) Луганської області.[97]. 20 жовтня у храмі Петра і Павла у Львові відбулась панахида за загиблим; 21 жовтня відслужили Заупокійну літургію у кафедральному соборі УГКЦ у Тернополі. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.[98]

Останнє інтерв'ю Віктора Гурняка (16 жовтня на блок-посту № 31 поблизу Фрунзе).

1565     Максименко Петро Іванович
01989-07-1313 липня 1989, Неділище Ємільчинський район Житомирська область. Солдат, військовослужбовець 1-ї роти 1-го батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). Призваний за мобілізацією 12 квітня. Залишилися батьки та два брати. 02014-10-1919 жовтня 2014 Загинув під час відбиття атаки російських збройних формувань на аеропорт Донецька. Поховали Петра 2 листопада у рідному селі.[99]
1566     Дудин Андрій Степанович
01977-04-1919 квітня 1977, Голосковичі Львівська область. Проживав у місті Львів. Старший солдат, військовослужбовець 80-ї окремої аеромобільної бригади, військова частина А0284 (Львів). Залишились дружина та двоє дітей. 02014-10-1919 жовтня 2014 Загинув під час мінометного обстрілу блокпосту № 32 на трасі «Бахмутка» в районі селища Сміле (Слов'яносербський район) Луганської області. Поховали Андрія на Личаківському кладовищі на полі почесних поховань № 76.[100][101]
1567     Ткаченко Андрій Валерійович 01979-12-1111 грудня 1979, Покровське (Кіровоградський район) Кіровоградська область. Проживав у м. Новоукраїнка. Старший сержант, командир відділення 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Дитинство Андрія пройшло у с. Шишкине (Новоукраїнський район). Закінчив Бобринецьке профтехучилище № 32, після служби в армії працював у с. Шишкине в місцевому господарстві водієм та трактористом. Призваний за мобілізацією 7 серпня. Воював під Донецьком, Савур-Могилою та Авдіївкою, разом зі своїми бойовими побратимами обороняв Донецький аеропорт. Залишилися батьки, дружина та 4-річний син. 02014-10-1919 жовтня 2014 Загинув у районі міста Красноармійськ Донецька область.[102]
1568     Михальський Тарас Романович
01980-09-2626 вересня 1980, Збараж Тернопільська область. Солдат, оператор-навідник БМП 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Останні 5 років у Гайсині на Вінничині, де займався бізнесом. Був активним учасником Революції Гідності. Влітку добровольцем пішов захищати Вітчизну. Залишилась дружина. 02014-10-1919 жовтня 2014 Загинув під час відбиття спроби прориву російських збройних формувань в районі села Трьохізбенка (Луганська область). Після бою тіло не вдалось вивезти. В січні упізнаний за експертизою ДНК серед похованих у Старобільську невідомих героїв.[103]
1569     Бурдяк Юрій Васильович
01991-05-066 травня 1991, Завадів (Стрийський район) Львівська область. Молодший сержант, командир БМП 5-ї роти 2-го батальйону 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Указом Президента № 838/2014 від 31.10.2014 нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). 02014-10-1919 жовтня 2014 Загинув на блок-посту № 32 на трасі «Бахмутка» поблизу села Сміле (Слов'яносербський район) Луганська область. В останнє виходив на зв'язок 18 жовтня. Рідні розшукували Юрія, сподівались, що він у полоні. У квітні 2015 року тіло воїна відшукали серед загиблих. 8 травня 2015 року з Юрієм попрощалися у с. Завадів.[104]
1570     Запара Геннадій Віталійович
01972-10-2424 жовтня 1972, Лиман Донецька область. Молодший сержант, розвідник 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Указом Президента № 838/2014 від 31.10.2014 нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). 02014-10-1919 жовтня 2014 Зник 18-19 жовтня під Луганськом у районі міста Щастя. Рідні розшукують Геннадія.[105]
1571     Рогожкін Вадим Олексійович
01988-01-1010 січня 1988, Миколаїв. Проживав у с. Митрофанівка (Новгородківський район) Кіровоградська область. Старший солдат 2-ї танкової роти танкового батальйону 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). 2001 року родина переїхала в Митрофанівку до бабусі. Батьки розлучилися. Закінчив Олександрійське профтехучилище за спеціальністю будівельник, після строкової армійської служби їздив на заробітки, працював за професією. Мобілізований у жовтні 2014 року. Залишилась хвора мати, батько живе в Росії. 02014-10-1919 жовтня 2014 Загинув у жовтні 2014 року на Луганщині, під час супроводження вантажу з провізією на один з блокпостів, внаслідок прямого влучення снаряду в танк. Двоє бійців урятувалося, а Вадим вилізти з танка не зміг. Вважався зниклим безвісти, ідентифікований серед загиблих, похованих 18 листопада 2014 під Старобільськом (останки виявили у двох могилах). На початку липня 2016 року силами громади села Митрофанівка та одеських волонтерів з місії «Чорний тюльпан» останки воїна повернули додому та перепоховали у Митрофанівці.[106]
1572     Безверхній Володимир Олексійович 01975-03-1111 березня 1975, Красногірка (Голованівський район) Кіровоградська область. Боєць 34-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області ЗСУ «Батьківщина». 02014-10-2020 жовтня 2014 Загинув у Донецькій області.[107]
1573     Горошко Юрій Устимович 01961-05-055 травня 1961, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, водій 3-й роти охорони 43-го батальйону територіальної оборони Дніпропетровської області. Працював на газовій заправці ТОВ «Дніпрорегіонгаз». Мобілізований 6 вересня. Залишилась дружина та двоє дорослих дітей. 02014-10-2020 жовтня 2014 Загинув у місті Бахмут. Похований на Алеї Слави Центрального кладовища Кривого Рогу.[108]
1574     Сирих Павло Сергійович 01986-03-2121 березня 1986, проживав у селі Олександрівка (Новоград-Волинський район) Житомирська область. Солдат 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Залишились дружина та двоє синів. 02014-10-2020 жовтня 2014 Не уточнено. Поховали Павла 23 жовтня в с.Наталівка (Новоград-Волинський район).[109]
1575     Крутько Роман Іванович
(Позивний «Тракторист»)
01976-09-1212 вересня 1976, Кременчук Полтавська область. Проживав у с. Вовчик (Лубенський район). Солдат, розвідник 17-ї окремої танкової бригади ЗС України (Кривий Ріг). Був фермером. Призваний за мобілізацією 15 серпня 2014 року. Залишились дружина та дві доньки, 5 і 14 років. 02014-10-2222 жовтня 2014 Близько 13:00, терористами було здійснено напад із засідки на машину військових поблизу Маріуполя, в районі між селами Гнутове та Пищевик (Донецька область). Роман був за кермом, він встиг зорієнтуватися і вивести автівку в кювет так, щоб бійці змогли безпечно вийти. Коли сам вже вистрибнув з автомобіля, біля його ніг вибухнула граната, він упав, і в нього влучив снайпер.[110] За даними РНБО, неподалік села Пищевик розвідники виявили скупчення бойовиків, які готувалися форсувати річку Кальміус та влаштувати диверсії на трасі Донецьк — Маріуполь. У бою з диверсантами загинув один український військовий.[111]
1576     Василенко Микола Миколайович
01986-06-077 червня 1986, Лозуватка П'ятихатський район Дніпропетровська область. Солдат, радіотелефонист 17-ї окремої танкової бригади ЗС України (Кривий Ріг). 02014-10-2323 жовтня 2014 22 жовтня під час зайняття бойової позиції отримав вогнепальне поранення, о 3-й годині ночі помер у лікарні міста Маріуполь.[8]
1577     Дейнега Сергій Євгенович 01985-02-2121 лютого 1985, Кобзівка Красноградський район Харківська область. Військовослужбовець Луганського прикордонного загону (військова частина 9938) Державної прикордонної служби. Виріс у родині хліборобів, був єдиним сином у батьків. Не одружений. 31 березня призваний за мобілізацією до в/ч 9938. 26 жовтня мав повернутися додому у відпустку. 02014-10-2323 жовтня 2014
орієнтовна дата
Дата місце та обставини не уточнено. Загинув у зоні проведення АТО.[112]
1578     Колісник Дан Вікторович
01989-12-3030 грудня 1989, Калиня Кам'янець-Подільський район Хмельницька область. Капітан, командир роти 140-го окремого центру спеціального призначення ССО ГШ, в/ч А0661 (Хмельницький). З 13 років навчався у військовому ліцеї у Кам'янці-Подільському, закінчив з відзнакою Львівську академію сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного, служив у Хмельницькому. Залишилась дружина та двоє синів-двійнят віком 1 рік 9 місяців. 02014-10-2626 жовтня 2014 Загинув під час операції по прориву оточення навколо 32-го блок-посту. Поховали героя на Львівщині, звідки родом його дружина, на Бендюзькому кладовищі Червонограда.[113]
1579     Військовослужбовці. Члени екіпажу БТР. 02014-10-2626 жовтня 2014 За даними РНБО, під час рейду з розблокування блокпосту № 32 біля села Сміле (Слов'яносербський район) Луганської області сили АТО втратили один БТР, який з боку блокпоста прикривав прорив деблокуючих підрозділів. В бою загинули два члена екіпажу БТР.[114]
1580     Костишин Ярослав Мирославович
01980-06-1919 червня 1980, Івано-Франківськ. Проживав на Хмельниччині у селі Томашівка (Ярмолинецький район). Майор мобілізаційного відділу 649-го авіаційного складу ракетного озброєння та боєприпасів (Грузевиця). В зоні АТО перебував у складі зведеного загону Повітряних сил. Залишились двоє дітей. 02014-10-2727 жовтня 2014 Загинув від осколкового поранення під час обстрілу російськими збройними формуваннями в районі Донецького аеропорту біля міста Авдіївка під Донецьком. Похований у Томашівці 29 жовтня.[115]
1581     Завальнюк В'ячеслав Вікторович
01990-12-099 грудня 1990, Ріпинці (Кам'янець-Подільський район) Хмельницька область. Солдат мінометної батареї 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Мобілізований в серпні. Залишились батьки та наречена. 02014-10-2727 жовтня 2014 Загинув о 23:00 від кулі снайпера біля смт Станиця Луганська під час розвантаження машини.[116][117]
1582     Левківський Володимир Михайлович 01980-08-1818 серпня 1980, Овруч Житомирська область. Майор міліції, старший дільничний Овруцького РВ УМВС. З 18 жовтня був відряджений у зону проведення АТО у складі зведеного загону міліції Житомирської області. 02014-10-2828 жовтня 2014 Під час виїзду на завдання в місті Рубіжне Луганська область о 9-ї ранку, коли підрозділ вивантажувався з машини, майор випадково натиснув на спусковий гачок автомату. Від пострілу був важко поранений у голову капітан Карпович. За півгодини майор Левківський вчинив самогубство, вистрелив собі в голову з того ж автомату. Обидва міліціонера у важком стані були доставлені до міської лікарні, де за кілька годин померли.[118]
1583     Карпович Анатолій Васильович 01985-05-1111 травня 1985, Овруч Житомирська область. Капітан міліції, оперуповноважений сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Овруцького РВ УМВС. З 18 жовтня був відряджений у зону проведення АТО у складі зведеного загону міліції Житомирської області. 02014-10-2828 жовтня 2014 Під час виїзду на завдання в місті Рубіжне Луганська область о 9-ї ранку, коли підрозділ вивантажувався з машини, майор випадково натиснув на спусковий гачок автомату. Від пострілу був важко поранений у голову капітан Карпович. За півгодини майор Левківський вчинив самогубство, вистрелив собі в голову з того ж автомату. Обидва міліціонера у важком стані були доставлені до міської лікарні, де за кілька годин померли.[118]
1584     Юхимець Ігор Миколайович 01959-06-1111 червня 1959, 55 років, Жовті Води Дніпропетровська область. Старший лейтенант, командир зенітної батареї військової частини 3029 Національної гвардії України, колишній спецпідрозділ «Гепард» (Запоріжжя). Закінчив Одеський інститут народного господарства. У 1981—1982 роках проходив службу в армії. У 1982 пройшов збори із підготовки командирів зенітних взводів. Добровольцем прийшов у військкомат, 26 серпня був мобілізований у Нацгвардію, де зайнявся формуванням зенітної батареї. 4 жовтня разом зі своєю батареєю відбув у зону АТО. 02014-10-2828 жовтня 2014 Загинув під час обстрілу блокпоста поблизу міста Маріуполь. Близько 15-ї години російські збройні формування відкрили вогонь з танкового кулемету «Утьос». Ігор Миколайович координував дії підрозділу, поки останній солдат не сховався в укриття, сам же отримав смертельні поранення.[119]
1585     Липчак Федір Федорович
(Позивний «Гуцул»)
01977-04-2424 квітня 1977, Косівська Поляна Закарпатська область[120]. Проживав в с. Гурівщина (Київська область). Боєць підрозділу радіозв'язку 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Брав участь у будівництві сільського Храму Пресвятої Богородиці, де потім три роки відслужив пономарем. Був учасником Революції Гідності. Після Майдану записався добровольцем до батальйону. Залишилась дружина, донька та син. 02014-10-2828 жовтня 2014 Розбився на автівці, їдучи на бойове завдання, поблизу міста Щастя Луганської області. Поховали Федора в селі Гурівщина.[121]
1586     Ліщук Руслан Володимирович
01978-04-2222 квітня 1978, Хмельницький. Сержант, військовослужбовець механізованого батальйону 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Залишились двоє неповнолітніх дітей, син та донька. 02014-10-2929 жовтня 2014 Отримав важкі поранення під час мінометного обстрілу російськими бойовиками в районі міста Дебальцеве. Руслан залишився без ноги та руки, були поранення у голову, його доправили до Харківського шпиталю, де він прийшов до тями, потім переправили до Львова. Два тижні лікарі боролися за життя українського воїна. Помер у Львівському військовому шпиталі.[122]
1587     Загребельний Юрій Олександрович
01983-10-1616 жовтня 1983, Куп'янськ Харківська область. Підполковник, начальник штабу зенітно-ракетного артилерійського дивізіону 36-ї окремої бригади берегової оборони ВМС ЗСУ, в/ч А2802 (Миколаїв). В зоні АТО перебував у складі зведеного загону ВМС України. Закінчив Харківський військовий університет, факультет ППО. Служив у Криму в 36-й окремій бригаді берегової оборони ВМС України (Перевальне), яка після окупації Криму російськими військами була передислокована до міста Миколаїв. Залишилась дружина та маленький син. 02014-10-2929 жовтня 2014 О 13-ї годині російські збройні формування обстріляли смт Талаківка, що в 19 км від міста Маріуполь (Донецька область), зі 152-мм артилерії та РСЗВ «Град». Удари прийшлися по позиціях військових та по жилому сектору, снаряд влучив у бліндаж прямим попаданням. Від отриманих поранень Юрій помер на операційному столі в лікарні Маріуполя.[123][124]
1588     Корнєв Артем Ігорович
01991-05-1212 травня 1991, Пологи Запорізька область. Старший матрос, в зоні АТО перебував у складі зведеного загону ВМС України. З 2009 року служив за контрактом у 1-му окремому батальйоні морської піхоти (Феодосія), який після окупації Криму російськими військами був передислокований до міста Миколаїв. Залишились батьки та брат-студент. 02014-10-2929 жовтня 2014 О 13-ї годині російські збройні формування обстріляли смт Талаківка, що в 19 км від міста Маріуполь (Донецька область), зі 152-мм артилерії та РСЗВ «Град». Снарядами з «Градів» накрило бронемашину морських піхотинців, яка вибухнула. Артем втратив обидві ноги, і в дуже важкому стані був доставлений до лікарні в Маріуполь. Близько 19-ї години він помер в лікарні.[123][125]
1589     Калиновський Олександр Геннадійович 01992-05-2626 травня 1992, Миколаїв. Старший солдат, старший стрілець механізованого взводу 6 роти 2 механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Займався спортом. Призваний за мобілізацією у березні. 02014-10-2929 жовтня 2014 Був смертельно поранений в бою з диверсійною групою противника під час виставлення спостережного поста в районі села Петрівське Донецька область. За повідомленням РНБО, під час руху колони сил АТО український підрозділ, що здійснював прикриття, виявив диверсійну групу терористів та вступив у бій.[126][127][128]
1590     Авраменко Андрій Миколайович
01981-12-011 грудня 1981, Узин Білоцерківський район Київська область. Солдат, водій — радіотелефоніст 2 взводу роти матеріального забезпечення батальйону матеріально-технічного забезпечення 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). На фронт пішов добровольцем, мобілізований у серпні. Залишилась дружина та двоє однорічних синів-близнюків. 02014-10-2929 жовтня 2014 Загинув в бою з диверсійною групою противника під час виставлення спостережного поста в районі села Петрівське Донецька область. За повідомленням РНБО, під час руху колони сил АТО український підрозділ, що здійснював прикриття, виявив диверсійну групу терористів та вступив у бій.[126][127][129]
1591     Григор Руслан Петрович
01978-05-1010 травня 1978, Біла Церква Київська область. Капітан, командир 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Був призваний до армії у 1995 році через військовий ліцей м. Києва, а з 1999 року проходив службу у 72 ОМБР. Залишились дружина, син, батьки і брат. 02014-10-2929 жовтня 2014 Загинув в бою з диверсійною групою противника під час виставлення спостережного поста в районі села Петрівське Донецька область. За повідомленням РНБО, під час руху колони сил АТО український підрозділ, що здійснював прикриття, виявив диверсійну групу терористів та вступив у бій. Під час бою загинули 3 військовослужбовця, один отримав поранення.[126][127][130]
1592     Богданов Олег Миколайович 01984-07-1616 липня 1984, Очеретня (Погребищенський район) Вінницька область. Солдат, оператор протитанкового взводу 9-го батальйону територіальної оборони Вінницької області «Вінничина». Виріс в багатодітній сім'ї. Пішов в АТО добровольцем у серпні. Не одружений. Залишилися мати, двоє братів і три сестри. 02014-10-2929 жовтня 2014 Був смертельно поранений осколками міни під час мінометного обстрілу російськими збройними формуваннями позицій сил АТО поблизу с. Гранітне (Тельманівський район) на півдні Донецької області.[131]
1593     Сергієнко Костянтин Павлович
01981-06-1717 червня 1981, Миколаїв. Солдат 1-го батальйону 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Добровольцем прийшов до військкомату. Залишилась дружина та 7-річна донька. 02014-10-2929 жовтня 2014 Загинув о 23:30 на бойовому чергуванні на блокпосту біля села Новомихайлівка (Мар'їнський район) у 20 км від Донецька. Російські збройні формування обстріляли блокпост, міна влучила в дерево і розлетілась осколками в окоп. Костянтин отримав смертельні поранення, при цьому врятувавши свого товариша, якого закрив від осколків.[132][133] Волонтери тоді написали у соцмережах, що російські диверсійні групи вночі підбираються майже впритул до блокпостів і відкривають вогонь, тому військовим дуже потрібні засоби нічного бачення.[134]
1594     Геш Євген Іванович
01987-03-055 березня 1987,27 років, Степне (Тальнівський район) Черкаська область. Солдат, навідник кулемету БТР 2-го аеромобільного десантного батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Проживав з дружиною у м. Самбір на Львівщині. За рік після народження сина дружина Євгена померла, і він із дитиною повернувся до батьків на Черкащину. Планував працювати на митниці. Влітку став на військовий облік та був мобілізований до 80-ї оаемб. Залишились батьки та 6-річний син. 02014-10-2929 жовтня 2014 Загинув в бою з російськими бойовиками в районі села Сокільники (Новоайдарський район) на Луганщині. Військові потрапили у засідку, БТР десантників було підбито. Євген кулеметним вогнем прикривав відхід групи та врятував життя своїх товаришів, вони бачили як БТР горів. Тіло воїна не знайшли.[135][136]
1595     Білоус Андрій Михайлович
01982-11-2626 листопада 1982, Пуків Рогатинський район Івано-Франківська область. Проживав у с. Чесники. Солдат 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Закінчив Рогатинський коледж, працював у сільсько-господарському виробничому кооперативі ім. Грушевського. Призваний під час третьої хвилі мобілізації. Залишилась дружина та двоє дітей. 02014-10-3030 жовтня 2014 Загинув о 15:40 поблизу села Кримське (Новоайдарський район) Луганської області під час мінометного обстрілу, прикривши свого командира. Поховали Андрія у селі Чесники.[8][137]
УМВС України в Луганській області повідомляло, що 30 жовтня з території с. Сміле було двічі обстріляно підрозділ окремої механізованої бригади, розташований на південній окраїні села Сокільники (Новоайдарський район). В результаті обстрілу один військовослужбовець загинув.[138]
1596     Новіцький Юрій Михайлович
 
01963-10-099 жовтня 1963, 51 рік, Фастів Київська область. Лейтенант, командир 2-го мінометного взводу мінометної батареї 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Призваний 16 серпня за власним бажанням (з поновленням на військовому обліку). 02014-10-3131 жовтня 2014 Під час обстрілу російськими збройними формуваннями з РСЗВ «Град» села Кримське (Новоайдарський район) Луганської області від детонації загорілась машина з боєкомплектом. Юрій загинув при відбуксируванні машини, ціною власного життя врятувавши десятки своїх побратимів. Похований на Інтернаціональному кладовищі Фастова.[139]
1597     Колівошко Олександр Володимирович
01992-11-055 листопада 1992, Гарячківка Вінницька область. Молодший сержант, помічник гранатометника 3-го резервного батальйону Національної гвардії України, військова частина 3008 (Вінниця). Призваний за мобілізацією у серпні. 02014-10-3131 жовтня 2014 Близько 16-ї години російські бойовики обстріляли з мінометів 29-й блокпост на трасі «Бахмутка» (Т1303) неподалік від смт Донецький (Луганська область). Через пряме влучення міни в бліндаж один боєць загинув, ще троє поранені.[140][141]
1598     Черемис Руслан Володимирович
01980-09-011 вересня 1980, Харків. Старший сержант, молодший інспектор — дозиметрист 3 відділення інспекторів ВПС «Біловодськ» Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби. Призваний за мобілізацією. 02014-10-3131 жовтня 2014 Службовий автомобіль «УАЗ» підірвався на протитанковій міні ТМ-62 біля села Нижньобараниківка (Біловодський район Луганська область) на польовій дорозі у 30 м від державного кордону з РФ. Від отриманих поранень прикордонник загинув на місці.[52][138][142]
1599     Семчишин Андрій Євгенович
01971-05-3030 травня 1971, Львів. Солдат 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Мобілізований на початку серпня. Залишилась 11-річна донька. 02014-10-3131 жовтня 2014 Вбитий снайперським пострілом у голову біля смт Станиця Луганська. Поховали Андрія на Личаківському кладовищі на полі почесних поховань № 76.[143]
1600     Морека Віталій Михайлович
01982-09-1111 вересня 1982, Смереково Великоберезнянський район Закарпатська область. Солдат гаубично-артилерійського дивізіону 128-ї гірсько-піхотної бригади, в/ч В4673 (Мукачеве). Працював у Торговому комплексі «Беркут». Залишилась 8-річна дочка. 02014-10-3131 жовтня 2014 Загинув біля смт Станиця Луганська. В день своєї смерті Віталій подзвонив мамі та привітав її з днем народження. Похований 2 листопада в рідному селі.[144]
1601     Ковальчук Віктор Сергійович
01984-04-2828 квітня 1984, Дубівка (Горностаївський район) Херсонська область. Старший сержант, військовослужбовець за контрактом 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Брав участь у миротворчих операціях у кількох країнах. В зоні АТО перебував з квітня. Залишилась дружина та новонароджена донька. 02014-10-3131 жовтня 2014 Загинув від осколкового поранення в голову при обороні аеропорту Донецька. Десантник ліг на гранату, рятуючи життя своїх побратимів. Поховали Віктора 2 жовтня у рідній Дубівці.[145]
1602     Зілінський Віктор Миколайович
01967-08-2222 серпня 1967, Веселинове Миколаївська область. Солдат 169-го навчального центру Сухопутних військ (Десна). Займався ремонтом автотранспортних засобів. Пішов добровольцем до армії у третю хвилю мобілізації 21 серпня, місяць проходив підготовку у навчальному центрі ЗСУ в смт. Десна на Чернігівщині та був направлений у зону АТО. Залишилась дружина та двоє синів. 02014-10-3131 жовтня 2014 Загинув під час виконання бойового завдання в районі села Сміле (Слов'яносербський район) Луганської області.[132][146]

ЛистопадРедагувати

1603     Гукаленко Володимир Васильович
01961-09-2828 вересня 1961, Донецьк. Молодший сержант міліції, боєць добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Артемівськ». Залишились дві дорослі доньки і 6-річний син-інвалід. 02014-11-011 листопада 2014
орієнтовно
Загинув під час спецоперації.[147]
1604     Редькин Віктор Миколайович
01977-11-011 листопада 1977, Красний Луч Луганська область. Проживав у м. Чернівці. Молодший лейтенант, командир 1 патрульної роти Західного ОТО Національної гвардії України, військова частина 1241 (Івано-Франківськ). На військову службу був призваний у вересні. 02014-11-011 листопада 2014 Загинув зранку під час обстрілу бойовиками села Кримське (Новоайдарський район) Луганської області з РСЗВ БМ-21 «Град». Перебував у руїнах будинку, коли в нього влучила ракета. Поховали Віктора 5 листопада у Чернівцях на Алеї Слави Годилівського кладовища.[141][148]
1605     Руснак Микола Анатолійович
01983-12-1919 грудня 1983, Степківка (Первомайський район) Миколаївська область. Солдат, кулеметник в/ч 3012 Одеського з'єднання Національної гвардії України. Після строкової служби в армії служив за контрактом до 2005 року. Планував зайнятись фермерством. Призваний на військову службу за мобілізацією. Залишилися сиротами син та донька, яких Микола виховував сам. 02014-11-022 листопада 2014 о 07:28 в мікрорайоні «Східний» міста Маріуполь на блокпосту по вул. Таганрозькій під час огляду цивільного позашляховика стався потужний вибух. Микола загинув на місці. Похований у рідній Степківці. СБУ встановила, що для теракту було використано автомобіль місцевого мешканця без його відома. Машину, споряджену вибухівкою російськими фахівцями, супроводжував безпілотник. Коли машина під'їхала до блокпосту, терористи привели в дію вибуховий пристрій за допомогою мобільного телефону.[149][141][150]
Терориста засуджено до 15 років ув'язнення заочно, оскільки він переховується.[151]
1606     Хитрик Геннадій Васильович
01976-07-2626 липня 1976, Магадан РРФСР. Проживав в смт Стрижавка Вінницька область. Підполковник (посмертно), начальник групи бойової та спеціальної підготовки військової частини Національної гвардії України, в/ч 3012 (Одеса). Виріс у сім'ї військового. У 1993 році вступив до Хмельницького інституту Прикордонних військ України, 20 років віддав військовій службі. Залишився син від першого шлюбу та двоє дітей від другого, а також батьки та брат, який теж несе службу в зоні АТО. 02014-11-022 листопада 2014 о 07:28 в мікрорайоні «Східний» міста Маріуполь на блокпосту по вул. Таганрозькій під час огляду цивільного позашляховика стався потужний вибух. Геннадій помер від отриманих поранень у лікарні Маріуполя. Похований у Стрижавці. СБУ встановила, що для теракту було використано автомобіль місцевого мешканця без його відома. Машину, споряджену вибухівкою російськими фахівцями, супроводжував безпілотник. Коли машина під'їхала до блокпосту, терористи привели в дію вибуховий пристрій за допомогою мобільного телефону.[149][141][152]
1607     Кругліков Юрій Олександрович
 
01977-07-2121 липня 1977, Львів. Майор, військовослужбовець 3-го батальйону територіальної оборони Львівської області «Воля», в/ч В0111. Кадровий військовий у четвертому поколінні. З 1999 до 2005 року перебував на військовій службі, в тому числі, у 2005 році в Іраку (старший офіцер українського миротворчого контингенту), у 2003 — у Сьєрра-Леоне (офіцер-координатор по зв'язках з місією ООН). У 2008—2010 роках працював менеджером повітряного транспорту «Mesopotamia group LLC» (Афганістан і Таджикистан). Вільно володів англійською мовою. Залишились двоє синів, 2 та 6 років. 02014-11-022 листопада 2014 Загинув у Старобільському районі Луганської області. Похований на Личаківському цвинтарі на полі почесних поховань № 76.[153]
1608     Хрипунов Сергій Всеволодович
01978-10-1313 жовтня 1978, Кропивницький. Солдат, кулеметник мотопіхотного батальйону 57-ї мотострілецької бригади (34-й БТО Кіровоградської області ЗСУ «Батьківщина» включено до складу 57-ї бригади). 02014-11-022 листопада 2014 1 листопада вранці під прикриттям туману російська диверсійно-розвідувальна група підібралась близько до блокпосту поблизу селища Майорське біля міста Горлівка (Донецька область) та відкрила вогонь зі стрілецької зброї та мінометів. В бою Сергій отримав важкі поранення, від яких помер наступного дня.[154][155]
1609     Павлюк Олександр Михайлович 01984-03-1919 березня 1984, Свидя Черняхівський район Житомирська область. Проживав у селі Лісівка (Андрушівський район). Солдат, військовослужбовець 26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади. Призваний за мобілізацією у березні. Залишилася дружина та маленька донька. 02014-11-022 листопада 2014 Загинув у ДТП за кермом автомобіля ВАЗ-2101 в результаті зіткнення з вантажівкою МАЗ-537 на автодорозі Старобільськ — Луганськ.[156]
1610     Галушкін Олександр Миколайович
01976-03-077 березня 1976, Суми. Солдат 17-ї окремої танкової бригади ЗС України (Кривий Ріг). Призваний за мобілізацією. 02014-11-033 листопада 2014 Під час несення служби в зоні АТО у воїна відмовило серце, помер від серцевої недостатності.[157]
1611     Шепель Ігор Володимирович 01961 1961, Миколаїв. Солдат, військовослужбовець 12-го окремого полку оперативного забезпечення (Новоград-Волинський). 02014-11-033 листопада 2014 Не уточнено.[132]
1612     Вінніков Олександр Валентинович 01977-03-1111 березня 1977, Київ. Солдат 12-го батальйону територіальної оборони ЗСУ «Київ», в/ч 2277 (м.Київ). 02014-11-033 листопада 2014 Загинув під час виконання бойового завдання у Луганській області. Похований на Лісовому кладовищі.[158][159]
1613     Святковський Михайло Вікторович
01984-06-033 червня 1984, Одеса. Проживав у с. Петрівка (Комінтернівський район) Одеська область. Солдат 18-го окремого мотопіхотного батальйону «Одеса» 28-ї окремої механізованої бригади (раніше — 18 БТО Одеської області]]. До військкомату прийшов добровольцем, призваний за мобілізацією. Не одружений, залишились батьки. 02014-11-044 листопада 2014 О 13:01 в результаті обстрілу поблизу села Павлопіль (Новоазовський район Донецька область) отримав смертельне поранення у груди.[160] За повідомленням Комінтернівської РДА, Михайло загинув під Маріуполем.[161] За інформацією родичів, загинув під Донецьком в районі аеропорту.[162]
1614     Пронін Вадим Олександрович
01980-09-2020 вересня 1980, Зятківці Гайсинський район Вінницька область. Молодший сержант, командир відділення снайперів 128-ї гірсько-піхотної бригади, в/ч В4673 (Мукачеве). Майже одразу після народження Вадима його сім'я переїхала жити на Львівщину, а після смерті батька повернулась до Зятківців. Був спортсменом, грав у футбол, волейбол, теніс, займав призові місця у районних змагання з легкої атлетики. Після двох років армії вступив у Рівненське вище професійне училище ДСО при МВС України. По закінченні навчання переїхав до Києва, де працював інспектором супроводу інкасацій. Останні роки проживав у Гайсині. У травні добровольцем пішов до військкомату, 1 серпня був мобілізований і з 31 серпня перебував у зоні АТО. Залишились мати, сестра, дружина та син. 02014-11-044 листопада 2014 Під час виконання бойового завдання підірвався на розтяжці поблизу селища Рідкодуб (Донецька область) в районі Дебальцеве.[8][163]
1615     Русаков Павло Павлович 01981-03-1919 березня 1981, Оргтруд Владимирська область, РРФСР. У 1992 році переїхав із сім'єю до с. Новоандріївка (Новгородківський район) Кіровоградська область. Старшина, військовослужбовець 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Навчався в Кіровоградському державному педагогічному університеті ім. Винниченка на історичному факультеті відділення «Правознавство». З другого курсу був призваний до лав ЗСУ, служив у військах ППО в Одеському військовому окрузі. Під час АТО призваний за мобілізацією 22 серпня. Залишились мати, сестра та двоє синів. 02014-11-044 листопада 2014
орієнтовна дата
Дату не уточнено. Загинув на блокпосту біля села Велика Веселівка (Донецька область).[164]
1616     Моцар Олександр Миколайович 01970-05-055 травня 1970, Київ (Дніпровський район). Військовослужбовець Київської конвойної бригади Північного ОТО Національної гвардії України, в/ч 3066. Залишились мати, дружина та троє дітей (два сина 2004 і 1992 р.н. та донька 1999 р.н.) 02014-11-055 листопада 2014 Не уточнено. Похований у м. Києві, на Лісовому кладовищі.[165]
1617     Табала Сергій Олександрович
(Позивний «Сєвєр»)
 
01995-12-1616 грудня 1995, 18 років, Суми. Боєць 5-го окремого батальйону Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Був поранений в донецькому аеропорту, після лікування повернувся на передову. Залишилась мати. 02014-11-066 листопада 2014 Загинув від артилерійського снаряду 100-мм протитанкової гармати МТ-12 «Рапіра» під час штурму російськими бойовиками диспетчерської вежі в аеропорту Донецька. 10 листопада сумчани провели добровольця в останню путь; поховали Сергія на Алеї почесних громадян міста Сумського кладовища.[166]
1618     Голота Юрій Анатолійович
01982-04-022 квітня 1982, Пролетарка (Цюрупинський район) Херсонська область. Сержант, військовослужбовець 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Дід і батько Юрія все життя працювали у лісництві, він також пішов по їх стопах. Працював майстром лісу Пролетарського лісництва ДП «Цюрюпинське ЛМГ». Призваний за мобілізацією 14 серпня. 02014-11-066 листопада 2014 Загинув під час мінометного обстрілу в ході штурму російськими бойовиками диспетчерської вежі аеропорту Донецька.[167]
1619     Крохмаль Назар Іванович
01993-11-033 листопада 1993, 21 рік, Михайлівка (Радивилівський район) Рівненська область. Старший солдат роти снайперів 80-ї окремої аеромобільної бригади, служив за контрактом. 02014-11-066 листопада 2014 Загинув під час обстрілу російськими збройними формуваннями понтонної переправи біля смт Нижнє (Попаснянський район Луганська область).[168][169]
1620     Волошин Юрій Сергійович
01992-10-099 жовтня 1992, Дніпродзержинськ Дніпропетровська область. Солдат, танкіст 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). Працював у ПАТ «Дніпровагонмаш». 6 серпня призваний за мобілізацією. 16 жовтня приїхав на два дні до дому та одружився. 02014-11-066 листопада 2014 Загинув під час мінометного обстрілу в районі міста Авдіївка, що неподалік Донецького аеропорту.[170] Пізніше в ЗМІ повідомлялось, що Юрій загинув під час обстрілу в районі міста Мар'їнка поблизу Донецька.[171]
1621     Марусич Володимир Васильович
01978-11-1717 листопада 1978, Солоне (Заліщицький район) Тернопільська область. Сержант, військовослужбовець 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). У 1998 році закінчив Чернівецьке професійне художнє училище за спеціальністю майстер художньої обробки деревини. Строкову службу проходив у танкових військах на Чернігівщині. У 2003 році пішов на службу за контрактом. Останній час проживав у Солоному. Був чатовим 4-ї чоти Самооборони Заліщицького району. В серпні призваний за мобілізацією. Не одружений. Залишилися мати, брат та дві сестри. 02014-11-066 листопада 2014 Загинув під Лисичанськом (Луганська область) під час обстрілу блокпоста. Похований 12 листопада в рідному селі.[172]
За повідомленням прес-служби УМВС, о 12:00 було обстріляно блокпост окремої механізованої бригади ЗСУ, розташований в районі смт Фрунзе Слов'яносербського району на Лисичанській трасі «Бахмутка». В результаті обстрілу один військовослужбовець загинув.[173]
За інформацією УМВС Луганської області, 10 листопада було проведено судово-медичну експертизу тіла загиблого військовослужбовця 1978 р.н. Під час обстрілу села Кримське (Новоайдарський район) його засипало ґрунтом в окопі, і він задихнувся.[174]
1622     Парфененко Віталій Васильович 01978-05-088 травня 1978, Шаповалівка (Конотопський район) Сумська область. Військовослужбовець 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). Працював у школі, зробив багато виробів, які прикрашають подвір'я місцевого дитсадка. Не одружений, був єдиним сином у сім'ї.
21 січня 2015 року Шаповалівському НВК «ЗОШ І-ІІ ст.-дошкільний навчальний заклад» Конотопської райради Сумської області присвоєно ім'я Віталія Парфененка.[175]
02014-11-066 листопада 2014 Перебуваючи у місці дислокації військової частини у Слов'янську (Донецька область) у Віталія стався напад під час шикування особового складу, в результаті чого він помер.[176]
1623     Колесников Павло Олександрович
01975-04-088 квітня 1975, Миколаїв. Підполковник, заступник військового комісара Миколаївського центрального об'єднаного військкомату. Командир взводу 2 роти 1 батальйону 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). У 1996 році закінчив Харківське вище танкове училище. Був направлений у 169-й навчальний центр Сухопутних військ «Десна», де проходив військову службу на командних посадах. Після скорочення продовжив працювати в правоохоронних органах. З початком мобілізації добровольцем прийшов до військкомату, був призначений на посаду старшого офіцера, потім — заступника воєнкома. 19 серпня був відряджений в зону АТО до 79-ї оаембр. Залишились дружина та 4-річний син. 02014-11-077 листопада 2014 В аеропорту Донецька був старшим групи, яка тримала оборону нового терміналу. О 16:05 загинув від кулі снайпера, коли вибирав нову бойову позицію. 10 листопада військовослужбовця провели в останню путь мешканці міста та товариші по службі.[177][178]
1624     Здебський Богдан Богданович
01991-05-1111 травня 1991, Розвадів Львівська область. Солдат, снайпер 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Закінчив будівельний коледж. Служив строкову службу в десантних військах, у 80-ї львівській бригаді. Працював на цементному заводі майстром. Під час Революції Гідності три місяці провів на Майдані в Києві. Із червня перебував в зоні АТО, більше місяця захищав донецький аеропорт. Залишилися мати і дві сестри. 02014-11-088 листопада 2014 Загинув близько 4-ї години ранку в аеропорту Донецька. Двоє десантників отримали смертельні поранення, коли під час виставлення секретів в районі нового терміналу потрапили у засідку та вступили у вогневе протистояння з російськими бойовиками. У Богдана були прострелені легені бронебійними кулями.[179][180][181]
1625     Баранов-Орел Сергій Анатолійович
01983-12-2828 грудня 1983, Клесів (смт) Сарненський район Рівненська область. Солдат 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Після строкової служби в армії пішов працювати на завод Клесівського кар'єроуправління. Мобілізований на початку серпня. Залишились мати та двоє маленьких дітей. 02014-11-088 листопада 2014 Загинув близько 4-ї години ранку в аеропорту Донецька. Двоє десантників отримали смертельні поранення, коли під час виставлення секретів в районі нового терміналу потрапили у засідку та вступили у вогневе протистояння з російськими бойовиками. Сергій помер від важкого поранення і втрати крові. Похований на кладовищі смт Клесів поряд із батьком.[179][180][182]
1626     Іванцов Сергій Володимирович

 
01977-08-2727 серпня 1977, Пересадівка Жовтневий район (Миколаївська область). Старший прапорщик, головний сержант 1-го аеромобільно-десантного батальйону 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Закінчив Миколаївську школу прапорщиків, а також кафедру військової підготовки МНУ імені В.Сухомлинського. У лавах Збройних Сил України служив з 1997 року. Брав участь в миротворчих місіях ООН в Косово. Залишилась дружина та двоє синів, 14 і 15 років. 02014-11-088 листопада 2014 Загинув об 11:00 від розриву гранати під час бойового зіткнення з російськими бойовиками в аеропорту Донецька.[179][180][183]
1627     Шаповал Андрій Миколайович 01977-12-1313 грудня 1977, Повстанське Біляївський район Одеська область. Старший сержант, розвідник 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). 02014-11-088 листопада 2014 Загинув у бою поблизу селища Піски (Ясинуватський район). Під час рейду на ворожу територію розвідгрупа потрапила у засідку під с. Невельське і пішла на прорив, в бою загинули двоє бійців, ще 3 були поранені.[184][185][186]
1628     Атюков Євген Віталійович
01992-09-1919 вересня 1992, Майори (Біляївський район) Одеська область. Старший солдат, розвідник 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). 02014-11-088 листопада 2014 Загинув у бою біля селища Піски (Ясинуватський район). Під час рейду на ворожу територію розвідгрупа потрапила у засідку під с. Невельське і пішла на прорив, в бою загинули двоє бійців, ще 3 були поранені.[184][185][187]
1629     Черненко Олександр Іванович
01958-11-2727 листопада 1958, 55 років, Новоборисівка Одеська область. Старший сержант, командир відділення 3-го механізованого батальйону 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Доброволець. Шкільний вчитель. Після закінчення школи працював учнем слюсаря, потім електриком, відслужив строкову службу, одружився. Закінчив механіко-технологічний технікум в Одесі. Працював електриком у колгоспі «Перше травня». Тривалий час трудився на Веселокутській нафтобазі. Останні 8 років працював вчителем трудового навчання і ДПЮ Новоборисівської ЗОШ. Займався бджільництвом, столярував, захоплювався полюванням. Кілька разів ходив до військкомату, але його не взяли через вік і стан здоров'я. Тоді Олександр Іванович пішов на фронт добровольцем. Залишились дружина, дорослі син та донька і двоє маленьких онуків. 02014-11-088 листопада 2014 Загинув у бою в районі аеропорту Донецька під час розвідки біля селища Невельське Ясинуватського району. В рідному селі з Вчителем попрощалися у школі під останній дзвоник. Похований з усіма військовими почестями на сільському кладовищі.[184][188]
1630     Бабич Олександр Володимирович
 
01976-02-011 лютого 1976, проживав у місті Мукачеве Закарпатська область. Майор, військовослужбовець 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Залишилась дружина та двоє маленьких дітей. 02014-11-088 листопада 2014 У вечері 5 листопада під час обстрілу російськими збройними формуваннями позицій військових під Дебальцеве в намет влучив снаряд, почалась пожежа. Військові з опіками були доставлені до шпиталю. У Олександра обгоріло 92 % тіла, але він ще кілька днів боровся за життя. Помер у Дніпропетровському шпиталі. Похований на Алеї Слави мукачівського кладовища.[189]
1631     Петренюк Володимир Володимирович 01982-01-1717 січня 1982, Судобичі Дубенський район Рівненська область. Прапорщик, військовослужбовець ЗСУ. Був мобілізований у серпні 2014 року. Брав участь в АТО у Луганській і Донецькій областях. Залишились батьки, дружина та донька. 02014-11-088 листопада 2014 Помер під час проходження військової служби (за інформацією ЗМІ - в зоні проведення АТО). Похований у рідному селі.[190]
1632     Райхерт Олександр Олександрович
(Позивний «Чорний»)
01996-01-2121 січня 1996, 18 років, Херсон. Боєць штурмової роти 5-го окремого батальйону Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Виріс у сім'ї кадрового військового. Навчався у Гідрометеорологічному технікумі. Добровольцем пішов на фронт, воював у Пісках, з 28 вересня стояв на захисті Донецького аеропорту. Залишились батьки та молодший брат. Батько також перебуває в зоні АТО.
В жовтні Сашко приїздив до дому у відпустку, журналістка газети «Вгору» взяла у нього інтерв'ю.
02014-11-099 листопада 2014 Загинув від важкого поранення у селищі Піски (Ясинуватський район) поблизу аеропорту Донецька.[191]
1633     Кузьменко Віталій Михайлович
01985-06-044 червня 1985, Зіньків Полтавська область. Рядовий міліції, міліціонер 2 взводу 2 роти батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Полтавщина» УМВС України в Полтавській області. Закінчив професійно-технічного училища, де здобув професію слюсаря-ремонтника. На військову службу був призваний в 2003 році у Луцьку, в 2004 році був переведений до Львова, у 2005 звільнений в запас Збройних Сил України. Залишились батьки та молодші брати-близнята. 02014-11-099 листопада 2014 Російські збройні формування обстріляли селище Ольховатка (Донецька область) в районі Дебальцеве. Снаряд влучив у житловий будинок, де перебували правоохоронці, двоє загинули, ще один був важко поранений.[192]
1634     Матійчук Олександр Сергійович
01990-08-011 серпня 1990, Заводське Полтавська область. Молодший сержант міліції, міліціонер 2 взводу 2 роти батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Полтавщина» УМВС України в Полтавській області. У 2009 році закінчив технологічний технікум. У 2010 — університет «Україна», де здобув юридичну освіту. На службу до ЗСУ був призваний у 2009 році, згодом звільнився у запас. Залишилися батьки. 02014-11-099 листопада 2014 Російські збройні формування обстріляли селище Ольховатка (Донецька область) в районі Дебальцеве. Снаряд влучив у житловий будинок, де перебували правоохоронці, двоє загинули, ще один був важко поранений.[192]
1635     Гаврилко Василь Миколайович 01985-01-1515 січня 1985, Нікополь Дніпропетровська область. Солдат 39-го батальйону територіальної оборони Дніпропетровської області «Дніпро-2» ЗС України. На фронт пішов добровольцем. Залишились дві доньки. 02014-11-099 листопада 2014 Загинув під час виконання бойового завдання в зоні проведення АТО (обставини не уточнено). Похований в м. Нікополь Дніпропетровської області.[193]
1636     Броник Юрій Миколайович 01972-02-1010 лютого 1972, Ушомир Коростенський район Житомирська область. Сержант, водій-механік 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). 22 роки працював в Ушомирському лісопромисловому комплексі ДП «Коростенське лісомисливське господарство», був верстатником. Мобілізований у березні. Залишились дружина та двоє синів. 02014-11-099 листопада 2014 Помер у лікарні міста Новомосковська від поранень, отриманих в зоні АТО.[194]
1637     Базовський Олександр Миколайович 01976-04-2020 квітня 1976, Рудня Житомирська область. Солдат 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Призваний за мобілізацією у березні. Залишилась сестра. 02014-11-1010 листопада 2014 Був важко поранений під час виконання бойового завдання 31 серпня поблизу Лутугине під Луганськом. Лікувався у військових госпіталях Харкова та Ірпеня. Після 30-денної відпустки продовжив курс лікування в Овруцькій центральній районній лікарні. 10 листопада серце воїна зупинилося, помер у реанімаційному відділенні.[195]
1638     Ломейко Андрій Вікторович
01975-03-2525 березня 1975, Кушугум Запорізька область. Солдат 37-го окремого мотопіхотного батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (до 25.10.14 — 37-й БТО Запорізької області). Працював на ДП «Івченко-Прогрес». 28 серпня призваний за мобілізацією до 40-го БТО «Кривбас», в жовтні переведений до 37-го БТО. 02014-11-1010 листопада 2014 Отримав важкі поранення вранці під час мінометного обстрілу російськими збройними формуваннями блокпосту в районі міста Авдіївка поблизу Донецького аеропорту. Помер в Авдіївській районній лікарні. 14 листопада похований на Кушугумському цвинтарі.[196]
1639     Левчук Сергій Віталійович
01976-03-055 березня 1976, Бабин (Гощанський район) Рівненська область. Солдат 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Був мобілізований влітку. Залишилась дружина та двоє дітей. 02014-11-1010 листопада 2014 Загинув о 12:00 від осколкового поранення голови під час мінометного обстрілу блокпосту поблизу села Сокільники (Новоайдарський район) Луганської області.[197][198]
1640     Сенкевич Максим Олегович
 
01989-02-2020 лютого 1989, Лиса Гора (Первомайський район) Миколаївська область. Лейтенант, командир 2 взводу 3 роти, виконував обов'язки командира роти 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). В шкільні роки із сім'єю переїхав до села Чаусове-2, де і закінчував школу. Згодом закінчив Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського та мав стати вчителем історії. На початку року Максима призвали до Збройних сил. Залишились мати, сестра, дружина та донька. 02014-11-1010 листопада 2014 В 150 метрах від опорного пункту бригади поблизу села Березове (Мар'їнський район) Донецької області була виявлена російська розвідувально-диверсійна група (один з бойовиків підірвався на мінній «ростяжці»). Мотострільці вийшли на перехват. В цей час противнику підійшло підкріплення не менше 50 чоловік із мінометами та гранатометами. В ближньому бою противник був розбитий, втративши не менше 10 осіб. З української сторони загинули 3 військових, ще 3 отримали поранення. Поховали Максима в с. Чаусове-2.[199][200]
1641     Токар Віталій Миколайович
01994-07-1111 липня 1994, 20 років, Кудрявцівка Веселинівський район Миколаївська область. Солдат, гранатометник 3 взводу 3 роти 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Закінчив Березівське вище професійне училище Одеського національного політехнічного університету, де отримав спеціальність кухаря. З 30 жовтня 2013 почав військову службу за контрактом. Залишився 3-річний син. 02014-11-1010 листопада 2014 В 150 метрах від опорного пункту бригади поблизу села Березове (Мар'їнський район) Донецької області була виявлена російська розвідувально-диверсійна група. Мотострільці вийшли на перехват. В цей час противнику підійшло підкріплення не менше 50 чоловік із мінометами та гранатометами. В ближньому бою противник був розбитий, втративши не менше 10 осіб. З української сторони загинули 3 військових, ще 3 отримали поранення.[199][201]
1642     Бошняк Віктор Вікторович
01992-04-1212 квітня 1992, Петрівка (Березівський район) Одеська область. Солдат, військовослужбовець 3 взводу 3 роти 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). 02014-11-1010 листопада 2014 В 150 метрах від опорного пункту бригади поблизу села Березове (Мар'їнський район) Донецької області була виявлена російська розвідувально-диверсійна група. Мотострільці вийшли на перехват. В цей час противнику підійшло підкріплення не менше 50 чоловік із мінометами та гранатометами. В ближньому бою противник був розбитий, втративши не менше 10 осіб. З української сторони загинули 3 військових, ще 3 отримали поранення.[199][202]
1643     Чеський Олександр Миколайович
01977-07-2828 липня 1977, Джугастрове Іванівський район (Одеська область). Солдат, військовослужбовець 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Призваний за мобілізацією 1 серпня. 02014-11-1010 листопада 2014 8 листопада отримав важке поранення у голову в бою біля міста Красногорівка (Мар'їнський район Донецька область). 10 листопада, не виходячи з коми, помер в Дніпропетровській лікарні ім. Мечникова.[203]
1644     Загудаєв Олександр Володимирович
01962-04-1515 квітня 1962, Люботин Харківська область. Старший сержант, військовослужбовець 92-ї окремої механізованої бригади (Харківська область). Воїн-інтернаціоналіст, ветеран-афганець, учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Добровольцем прийшов до військкомату, мобілізований у серпні. 02014-11-1111 листопада 2014 Вночі російські збройні формування з РСЗВ «Град» обстріляли місто Щастя під Луганськом. Один військовий загинув від смертельного осколкового поранення в голову за 200 метрів від ТЕС.[204][205]
1645     Чернюх Віктор Ярославович
01990-08-1010 серпня 1990, Любеля Львівська область. Солдат, військовослужбовець за контрактом 80-ї окремої аеромобільної бригади. Захоплювався історією, вступив на історичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, але після першого курсу взяв академвідпустку та пішов працювати, щоб забезпечити сім'ю. Після одруження переїхав до с.Держів. Залишилась вагітна дружина та 1,5-річний син. 02014-11-1212 листопада 2014 Загинув в бою під час виконання спецзавдання з виявлення та знешкодження диверсійних груп противника в районі села Сокільники (Новоайдарський район) Луганської області. Поховали Віктора 14 листопада в Любелях.[206][207]
1646     Муштук Богдан Миронович
01983-05-2828 травня 1983, Мостиська Другі Львівська область. Солдат, військовослужбовець танкового батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Призваний за мобілізацією в кінці серпня. 02014-11-1212 листопада 2014 Загинув о 08:50 від розриву міни під час обстрілу в районі села Опитне (Ясинуватський район) поблизу Донецького аеропорту. Похований 16 листопада у рідному селі.[8][208]
1647     Цибулін Юрій Віталійович
 
01971-03-066 березня 1971, Дніпропетровськ. Старший лейтенант, заступник командира ремонтної роти 532-го окремого ремонтно-відновлювального батальйону. Закінчив Дніпропетровський інститут залізничного транспорту, два роки працював у Нижнєдніпровськ-Вузловському локомотивному депо слюсарем та бригадиром. Потом без малого 10 років був інженером-технологом служби локомотивного господарства і 5 років інспектором-приймальником локомотивів Головного управління локомотивного господарства «Укрзалізниці» у ВАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод». З 2009 року знову працював інженером локомотивної служби у відділу організації ремонту. В березні 2014 року добровольцем прийшов до військкомату, та через три місяці був призваний до ЗСУ. Постійно виїздив в зону АТО на проведення ремонтних робіт, його рота ремонтувала танки і БМП. 02014-11-1212 листопада 2014 Загинув о 15:55 під час мінометного обстрілу взводного опорного пункту в районі смт Піски (Ясинуватський район) поблизу Донецького аеропорту. Військові якраз завершили ремонт БМП, як снаряд влучив в автомобіль «Урал», поряд з яким перебував Юрій. У вантажівці почали вибухати патрони в ящику, і підійти до пораненого офіцера було неможливо, від отриманих поранень він помер. Похований на Алеї Героїв Краснопільського цвинтаря Дніпропетровська.[209][8][210]
1648     Макаров Олег Михайлович
01985-10-088 жовтня 1985, Кизил-Кія Киргизстан. Проживав у с. Водяне (Синельниківський район) Дніпропетровська область. Сержант, командир відділення ремонтної роти 532-го окремого ремонтно-відновлювального батальйону. 02014-11-1212 листопада 2014 Загинув о 15:55 під час мінометного обстрілу взводного опорного пункту в районі смт Піски (Ясинуватський район) поблизу Донецького аеропорту. Похований у с. Водяне.[8][209][211]
1649     Коханий Артем Миколайович 01983-01-088 січня 1983, Суми. Проживав у Мукачеве. Майор, заступник коменданта із матеріально-технічного забезпечення Мукачівської оперативно-бойової комендатури Західного регіонального управління Державної прикордонної служби. Служив у штаті за контрактом. Залишилась дружина та маленька донька. 02014-11-1414 листопада 2014 Допомагав волонтерам доставляти в зону АТО гуманітарний вантаж. В ніч на 14 листопада в місті Курахове (Донецька область) майор став на заваді бандитам, які відібрали машину у місцевого таксиста, та був вбитий трьома пострілами впритул. Бандитів затримано по гарячих слідах працівниками міліції і бійцями батальйону «Січ». Поховали Артема на батьківщині в Сумах, на Алеї почесних поховань Центрального кладовища.[212][52]
1650     Левицький В'ячеслав Миколайович
01967-12-077 грудня 1967, Київ (Шевченківський район). Солдат, військовослужбовець 3-го механізованого взводу 1-ї роти 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Призваний за мобілізацією 16 серпня. Залишились мати, дружина та двоє дітей, 17 річний син і 15-річна донька. 02014-11-1414 листопада 2014 Загинув під час обстрілу смт Піски (Ясинуватський район) Донецької області. Похований на Лук'янівському військовому кладовищі.[213]
Прим. За повідомленням одного з бійців ДУК-ПС, вранці російські бойовики обстріляли Піски з РСЗВ «Град» двома залпами по 5 ракет, загинув боєць 93-ї бригади, та ще двоє були поранені.[209]
1651     Швачко Роман Олександрович
01975-04-2121 квітня 1975, Запоріжжя. Солдат, розвідник 37-го окремого мотопіхотного батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (до 25.10.14 — 37-й БТО Запорізької області). Закінчив Запорізьку державну інженерну академію. Був активістом Запорізької Самооборони. Строкову службу не служив, на фронт пішов 5 вересня як доброволець. Його батько, полковник запасу, ветеран-«афганець» ще навесні пішов до військкомату, але його не взяли за віком. Сім'я допомагала бійцям батальйону, молодший брат возив гуманітарну допомогу бійцям у зону АТО. Без батька залишився 14-річний син. 02014-11-1414 листопада 2014 Загинув близько 22:00 на блокпосту біля міста Авдіївка під Донецьком. Після мінометного обстрілу він вийшов з укриття перевірити територію, і в 1,5 метрах від нього розірвалася міна.[214]
1652     Литвин Олег Олексійович
(Позивний «Шаман»)
01979-08-2929 серпня 1979, село Ленінське Дніпропетровська область. Проживав у м. Харків. Боєць 25-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь» ЗСУ. Кінолог, кандидат в майстри спорту, 3-й у рейтингу українських аджилістів 2013 року, інструктор і суддя з аджиліті Всеукраїнської Федерації спорту із собаками, капітан харківської команди «КЛАСС». Залишилися мати, дружина. 02014-11-1414 листопада 2014 Загинув під час обстрілу російськими збройними формуваннями українського блокпосту в районі Дебальцеве. Ще 2 бійців отримали важкі поранення. Крім того, поранено трьох мирних жителів.[215][216]
1653     Цимбал Віктор 23 роки, Велика Березянка Таращанський район Київська область. Рядовий міліції, боєць батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Січ». 02014-11-1414 листопада 2014 Загинув від вогнепального поранення у місті Слов'янськ (Донецька область). Загиблого знайшли за адресою вул. Добровольського,2. Розглядається версія про необережне поводження зі зброєю, унаслідок чого стався смертельний постріл.[217][218]
1654     Біленко Руслан Анатолійович
01984-09-2020 вересня 1984, Солонці (Цюрупинський район) Херсонська область. Солдат, військовослужбовець 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Службу в АТО проходив із 28 серпня у складі військової частини А0666. Залишилась мати та дві сестри. 02014-11-1414 листопада 2014 Загинув під час обстрілу колони поблизу аеропорту Донецька в районі с. Первомайське. Військові виходили на ротацію та потрапили у засідку.[219]
Прим. За повідомленням у ЗМІ з посиланням на військових 28-ї омбр, 14 листопада загинули офіцер і солдат бригади, які розвозили продукти харчування на блокпости, їх машина потрапила у засідку і згоріла.[220]
1655     Ворохта Іван Іванович
 
01966-04-011 квітня 1966,Фонтанка Комінтернівський район Одеська область. Старший лейтенант, військовослужбовець 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). 02014-11-1414 листопада 2014 Загинув під час обстрілу колони поблизу аеропорту Донецька в районі с. Первомайське. Військові виходили на ротацію та потрапили у засідку.[221]
Прим. За повідомленням у ЗМІ з посиланням на військових 28-ї омбр, 14 листопада загинули офіцер і солдат бригади, які розвозили продукти харчування на блокпости, їх машина потрапила у засідку і згоріла.[220]
1656     Решетняк Василь Васильович
01967-03-088 березня 1967, Новопетрівське (Новоодеський район) Миколаївська область. Солдат, стрілець відділення охорони взводу охорони 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗСУ. 02014-11-1414 листопада 2014 Загинув об 11:50 під час бойового зіткнення колони техніки з провіантом поблизу села Орлово-Іванівка Донецька область).[222]
1657     Клименко Сергій Миколайович
01976-04-044 квітня 1976, Калачківці Кам'янець-Подільський район Хмельницька область. Солдат, водій-механік БМП-2 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Працював трактористом. У вересні був призваний за мобілізацією. Залишились батьки, брат і сестра. 02014-11-1414 листопада 2014 Загинув під час обстрілу поблизу села Кримське (Новоайдарський район) Луганської області. Перебуваючи у БМП, прикривав відхід своєї частини із засідки, врятував 18 своїх бойових товаришів. В бойову машину прямим попаданням влучив протитанковий снаряд. Похований 20 листопада у рідних Калачківцях.[223]
прим. За повідомленням УМВС в Луганській області, з 09:00 по 09:30 зі стрілецької зброї та мінометів було обстріляно блокпост ЗСУ на південній околиці с. Сокільники (Новоайдарський район). У результаті обстрілу загинув військовослужбовець ЗСУ.[224]
1658     Лучечко Андрій Ярославович 01973-12-2929 грудня 1973, Львів. Солдат, військовослужбовець 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Мобілізований у липні. Залишилася дружина та 14-річна донька. 02014-11-1414 листопада 2014 Загинув на території парку бойових машин військової частини А2730 у місті Бахмут. Похований 26 листопада на Полі почесних поховань № 76 Личаківського кладовища.[225]
1659     Жовтий Дмитро В'ячеславович
(Позивний «Скорпіон»)
01987-09-1111 вересня 1987, Львів. Солдат, розвідник 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Працював на заводі «Лорта». Активний учасник Революції Гідності. Після Майдану записався добровольцем до батальйону. У червні під Луганськом закрив собою побратимів від розриву гранати та був важко поранений. В шпиталі одружився, свою майбутню дружину зустрів під час Майдану в Українському Домі, де вона була волонтером. Не долікувавшись, знову повернувся на фронт. 02014-11-1515 листопада 2014 Загинув у ДТП в смт Новоайдар Луганська область. 17 листопада із Дмитром попрощались у Києві в Українському Домі. Поховали воїна у Львові на Личаківському кладовищі на полі почесних поховань № 76.[226]
1660     Вєтров Юрій Олександрович
01975-11-2828 листопада 1975, Суми. Старший сержант, військовослужбовець 1-го батальйону територіальної оборони Волинської області «Волинь» ЗСУ, в/ч пп В0116. Колишній спецпризначинець. Призваний за мобілізацією 5 вересня. Після підготовки у 169-му навчальному центрі «Десна», вирушив на передову. 02014-11-1515 листопада 2014 Під час обстрілу біля смт Ольховатка (Донецька область) снаряд влучив у бліндаж. Юрій був поранений, і поки засипаний бліндаж розкопали, втратив багато крові. Помер під час транспортування. Похований на Центральному цвинтарі Сум на Алеї Почесних громадян.[227]
1661     Верескун Денис Анатолійович 01984-03-099 березня 1984, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Боєць 20-го батальйону територіальної оборони Дніпропетровської області, в/ч польова пошта В2231. 02014-11-1515 листопада 2014 Підірвався на міні в зоні АТО, загинув на місці. 19 листопада Дениса поховали у Кривому Розі.[228] В соцмережах також було повідомлення про загибель бійця в результаті підриву на гранаті 15 листопада, але вказано 39-й дніпропетровський БТО.[229]
1662     Каплінський Олександр Валерійович
01979-04-044 квітня 1979, Вінниця. Підполковник (посмертно), старший офіцер групи бойової та спеціальної підготовки військової частини 3008 Національної гвардії України (Вінниця). Мав вищу освіту. Залишилася дружина та двоє дітей, 3-річна донька і 11-річний син. 02014-11-1616 листопада 2014 Близько 10:00 російські бойовики з гранатометів обстріляли блокпост сил АТО на перехресті між містами Золоте та Гірське (Луганська область), в районі траси «Бахмутка». Від осколкового поранення в голову Олександр помер у міській лікарні Лисичанська.[230]
1663     Запека Віктор Олександрович
01987-04-022 квітня 1987, Чернігів. Рядовий міліції батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Чернігів». 02014-11-1616 листопада 2014 З 14:55 по 15:20 озброєні бойовики переправилися через річку Сіверський Донець та обстріляли з автоматичної зброї та гранатометів патрульний автомобіль МВС батальйону «Чернігів» та блокпост ЗСУ в районі автостанції смт Станиця Луганська. В бою з російськими терористами Віктор отримав важкі поранення та втратив багато крові. Помер у лікарні.[231]
1664     Іщенко Андрій Васильович
01979-01-2525 січня 1979, Чернігів. Рядовий міліції батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Чернігів». Підприємець. Добровольцем пішов на фронт на початку жовтня, мамі і дружині сказав, що в Харкові у відрядженні. 17 листопа