Бігу́нь — село в Україні, в Овруцькому районі Житомирської області. Населення становить 1614 осіб.

село Бігунь
Сільська церква
Сільська церква
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Овруцький
Рада/громада Бігунська сільська рада
Код КОАТУУ 1824280301
Облікова картка Бігунь 
Основні дані
Засноване 1695
Населення 1614
Площа 5,482 км²
Густота населення 294,42 осіб/км²
Поштовий індекс 11124
Телефонний код +380 4148
Географічні дані
Географічні координати 51°24′07″ пн. ш. 28°16′58″ сх. д. / 51.40194° пн. ш. 28.28278° сх. д. / 51.40194; 28.28278Координати: 51°24′07″ пн. ш. 28°16′58″ сх. д. / 51.40194° пн. ш. 28.28278° сх. д. / 51.40194; 28.28278
Середня висота
над рівнем моря
231 м
Місцева влада
Адреса ради 11124, с. Бігунь, вул. Мехінізаторів, 7; тел. 5-13-45
Карта
Бігунь. Карта розташування: Україна
Бігунь
Бігунь
Бігунь. Карта розташування: Житомирська область
Бігунь
Бігунь

ГеографіяРедагувати

Село розташовано на Словечансько-Овруцькому кряжі.

На північному заході від села бере початок річка Зимуха.

У межах села бере початок річка Бігунь.

ІсторіяРедагувати

Поселення на території села існувало з давніх часів, однак документальна згадка про нього вперше трапляється у 1545 році в Люстрації Овруцького замку, де зазначено, що село, поруч із сусідніми Тхорином, Листвином та Можарами входило до Каменицької волості, яка належала капітулу Віленського костьолу[1][2].

У Справі Можаровських село Бігунь згадується під назвою — пол. Biehuna (1581).

" пол. «I. m. kapituła● Wileńska, dali pobór z imion, z tych wsi mianawicie, które leżą w powiecie kijowskim. Naprzód ze wsi: Horodca, Brytowinców, Biehuna, Torynia, Możarow, Listwina, Zalesza, Waskowa, Timochow, Ozieran, Wojkowicz, Kulikow.»[3]

рос. дореф. «…Каменецкой вотчины въ Кіевской землѣ состоящей, селеній: Бигумія, Литвина, Цуликовичь, Торина,..»[4]

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Словечанської волості Овруцького повіту Волинської губернії мешкало 900 осіб, налічувалось 98 дворових господарств[5].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1471 особи (745 чоловічої статі та 726 — жіночої), з яких 1425 — православної віри[6].

В роки голодоморуРедагувати

З протоколу допиту Прохора Симоненка, жителя с. Бігунь: Слідчий: Так де ваша дочка Анна?

Симоненко: Нема її. В Житомир поїхала за продуктами.

Слідчий: Як вона поїхала, якщо вона ходити не могла?

Симоненко: Поїхала.

Слідчий: А ваша сусідка Миколайчук Галина сказала, що ви Анну зварили і з'їли!

Симоненко: З'їли. Їсти хотілося. У мене, окрім Анни, ще четверо дітей. Анна вже ходити не могла. Ми її і з'їли.[7]

В роки репресійРедагувати

З перших днів існування в нашому краї радянська влада розпочала репресії проти місцевого населення, пік яких припадає на 1937—1938 р. Загалом було репресовано десяки уродженців та межканців с. Бігунь.

НаселенняРедагувати

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1834 особи, з яких 850 чоловіків та 984 жінки.[8]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1573 особи.[9]

МоваРедагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[10]

Мова Відсоток
українська 99,38 %
білоруська 0,31 %
російська 0,31 %

ПерсоналіїРедагувати

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Литовська метрика. Книга 561: Ревізії українських замків 1545 року / Підготував В. Кравченко; редкол: П. Сохань (відповідальний редактор), Г. Боряк, М. Крикун та ін. Наук. тов. ім. Шевченка в Америці, Наук. тов. ім. Шевченка в Україні, НАН України, Інститут укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. Київ. 2005. с. 597. 
  2. Ревізії українських замків 1545 року. 
  3. http://www.wbc.poznan.pl/dlibra/applet?mimetype=image%2Fx.djvu&sec=false&handler=djvu_html5&content_url=%2FContent%2F1786%2Fzrodla_20.djvu
  4. https://dlib.rsl.ru/viewer/01004170448#?page=18
  5. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  6. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-18)
  7. Публікація в газеті " Досьє-2 " («Эхо»). 11-17 серпня 2005 року, № 32 (321).
  8. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019. 
  9. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019. 
  10. Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019. 

ПосиланняРедагувати