Відкрити головне меню

Багіров Ільгар Салехович

Ільга́р Сале́хович Багі́ров — капітан Збройних сил України.

Багіров Ільгар Салехович
Ільгар Салех оглу Багіров
UA-OF2-CPT-GSB-H(2015).png Капітан
Багіров Ільгар Салехович.jpg
Загальна інформація
Народження 29 жовтня 1970(1970-10-29)
Баку
Смерть 1 жовтня 2014(2014-10-01) (43 роки)
Дебальцеве
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Національність азербайджанець
Псевдо «Балу»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування 11-й БТрО ЗСУ .png
Війни / битви Війна на сході України
Бої за Дебальцеве
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Короткий життєписРедагувати

Народився в родині військовослужбовців. 1992 року закінчив Харківське вище військове авіаційно-інженерне училище. Офіцер 69-го бомбардувального авіаційного полку. Закінчив Академію Збройних Сил України — факультет виховної та соціально-психологічної роботи. Служив в Гостомельській бригаді зв'язку. 2002 року звільнився із лав ЗС України, працював на керівних посадах.

У березні 2014 року повернувся в армію. Заступник командира роти з виховної роботи, 11-й батальйон територіальної оборони «Київська Русь».

Командир блокпоста на трасі, що зв'язує російський Ростов-на-Дону з Дебальцевим. В середині вересня 2014-го при позиційних боях із терористами під Дебальцевим у часі одного з боїв стрибнув в танк і поїхав просто на противника, по відгуках вояків, цей відчайдушний маневр дозволив втримати стратегічно важливий блокпост. Блокпост, яким командував Ільгар Багіров, що мав позивний «Балу», і після його смерті продовжують називати «блокпост Балу».[1]

1 жовтня 2014-го при розвідці між Дебальцевим і Фащівкою (Перевальський район) в бою з російськими збройними формуваннями капітан Багіров підірвав себе і терористів гранатою — щоб не потрапити у полон. За іншими даними, при спробі терористів взяти його в полон, Багіров кинув у них гранату, за що був розстріляний. Тоді ж загинув старшина Олександр Вахнюк.

Невідомі, які згодом виявили його тіло, поховали на місці бою. Згодом вдалося знайти місце поховання, перепохований 27 листопада 2014-го в місті Ірпінь.

Вдома залишилися мама, дружина та 13-річна донька.

Нагороди та вшануванняРедагувати

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (22.1.2015, посмертно).

23 грудня 2015 року в Ірпінському економічному коледжі відкрито меморіальну дошку його честі.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати