Городниця (Чортківський район)
Городни́ця — село в Україні, у Гусятинській селищній громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Гнила, на сході району. До 2020 адміністративний центр Городницької сільської ради. У зв'язку з переселенням жителів хутір Заболото виключений з облікових даних.
село Городниця | |
---|---|
Церква Святої Трійці | |
Країна | Україна |
Область | Тернопільська область |
Район | Чортківський район |
Громада | Гусятинська селищна громада |
Код КАТОТТГ | UA61060130060082355 |
Облікова картка | Городниця |
Основні дані | |
Засноване | 1318 |
Населення | 1 603 |
Територія | 4.337 км² |
Густота населення | 369.61 осіб/км² |
Поштовий індекс | 48237 |
Телефонний код | +380 3557 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°10′55″ пн. ш. 26°06′36″ сх. д. / 49.18194° пн. ш. 26.11000° сх. д.Координати: 49°10′55″ пн. ш. 26°06′36″ сх. д. / 49.18194° пн. ш. 26.11000° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
276 м[1] |
Водойми | Гнила |
Відстань до районного центру |
14 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 48237, с. Городниця |
Сільський голова | Батринчук Володимир Леонтійович |
Карта | |
Мапа | |
|
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Гусятинської селищної громади.[2]
Населення — 1595 осіб (2003).
Історія
ред.Поблизу Городниці виявлено археологічні пам'ятки трипільської культури, культури кулястих амфор, комарівсько-тшинецької, черняхівської та давньоруської культур.
Власниками села в XVI ст. були польські шляхтичі Щавінські. Донька войського кам'янецького Єнджея Сєцєха Щавінського (пол. Jędrzej Sieciech z Horodnicy Sczawińsky[3]) Зофія стала дружиною Марціна Калиновського — першого з Каліновських гербу Калінова власника Гусятина.
1848 рік: поблизу Городниці на річці Збруч знайшли кам'яну статую Збручанського Святовита.
1 серпня 1934 року село стало центром новоутвореної Ґміни Городниця.
1943 року через Городницю проходили загони з'єднання Сидора Ковпака. 31 грудня 1943 року гітлерівські війська розстріляли 23 мешканців Городниці.
Діяли товариство «Просвіта» та інші українські товариства.
Політика
ред.Парламентські вибори, 2019
ред.На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610214, розташована у приміщенні будинку культури.
- Результати
- зареєстровано 1126 виборців, явка 63,85%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 42,88%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 14,53%, за Радикальну партію Олега Ляшка — 9,36%.[4] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 45,87%, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 25,17%, за Володимира Бліхаря (Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина») — 9,65%[5].
Пам'ятки
ред.- церква святої Трійці (1772 р., мурована)
- церква Всіх Святих (1895 р., реставрована 1994 р.)
- церква Преображення Господнього (1912 р., реставрована 1991 р.)
- костел Матері Божої Цариці Кармелю (1895)
- 2 каплички
- 3 «фігури» (статуї) Матері Божої
- «фігура» святого Антонія (реставрована 1995 р.)
- «фігура» на честь скасування панщини в Австрійській імперії 1848 р.
Пам'ятники
ред.Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1965 р., скульптор В. Монастирський), встановлено меморіальну таблицю (1975 р.) і пам'ятник Денису Лукіяновичу (1993 р., скульптор Іван Мулярчук[6]), насипано символічну могилу УСС (1990).
Соціальна сфера
ред.Діють загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, Будинок культури, ФАП, відділення зв'язку, млин.
Люди
ред.Народилися
ред.- Василь Грайник - громадський діяч у Канаді [7]
- Денис Лукіянович - український літератор, публіцист, педагог
- поетка Оксана Шубарт (Гарасимович)
- Осип Шпитко - український.поет і публіцист
- Гурняк Віктор (1987—2014) — фотокореспондент, військовик, загинув, захищаючи Україну в Російсько-українській війні.
Бібліографія
ред.Про населений пункт видано книжку М. Возьного (1958).
Галерея
ред.Примітки
ред.- ↑ Прогноз погоди в с. Городниця
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Процитовано 5 жовтня 2021.
- ↑ Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami… [Архівовано 24 лютого 2012 у Wayback Machine.] — Lwów, 1738. — t. 2. — 761 s. — S. 463. (пол.)
- ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
- ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
- ↑ І. Дуда, Т. Удіна. Мулярчук Іван Матвійович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 578–579. — ISBN 966-528-199-2.
- ↑ Б. Мельничук. Грайник Василь // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 409. — ISBN 966-528-197-6.
Література
ред.- Diasporiana Електронна бібліотека»Ukrainica»Городниця. Пропамятна книга села над Збручем в Україні. Ред. Михайла Возьного, Торонто, 1958 р. [Архівовано 10 березня 2022 у Wayback Machine.]
- О. Грабовська, В. Уніят. Городниця // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 402. — ISBN 966-528-197-6.
- Horodnica (3) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 140. (пол.). — S. 140. (пол.)
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |