Слісенко Михайло Михайлович
Миха́йло Миха́йлович Слісе́нко (28 травня 1958 — 7 вересня 2014) — солдат Збройних сил України.
| Слісенко Михайло Михайлович | |
|---|---|
 Солдат | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
28 травня 1958 Боровиця |
| Смерть |
7 вересня 2014 (56 років) Луганськ |
| Громадянство |
 Україна |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2014 |
| Приналежність |
Україна |
| Вид ЗС |
 Збройні сили |
| Рід військ |
 Механізовані війська |
| Формування | |
| Війни / битви | |
Життєпис ред.
Молодість Михайла пройшла на Донеччині, працював шахтарем, створив сім'ю. Згодом розлучився, приїхав на Черкащину, донька залишилася з мамою. Кваліфікований водій, працював на будівництві, проживав у селі Боровиця.
В часі війни пішов добровольцем до батальйону «Айдар» у липні 2014 року, водій, псевдо «Сєдой». 4 вересня телефонував додому і ніби прощався.
5 вересня 2014-го потрапив до полону під час бою з російськими диверсантами, які напали на бійців 2-ї роти батальйону із засідки поблизу села Весела Гора. Бійці на двох машинах під'їхали до блокпоста — на ньому майорів український прапор. Командир групи вийшов з машини, терористи відкрили вогонь. Прострелено бензобак, одна з автівок вибухнула. Терористи тіла убитих палили та розчленовували — розрізали животи, проломлювали голови, спалювали ще живих[1].
Потрапив до полону з медсестрою батальйону «Айдар» «мамою Танею». Утримувався на «гауптвахті» ОВК в Луганську, де його як «айдарівця» постійно допитували, 7 вересня, не витримавши тортур, він помер — «мама Таня» свідчила, що його терористи підвісили наручниками до спортивної перекладини й забили до смерті.
14 жовтня терористи передали в районне ТМО Старобільська тіла двох айдарівців, які були в полоні й померли в Луганську; один з них — Іван Ісик, помер 14 вересня, другий невстановлений, помер 6 чи 7 вересня.
Рідні Михайла через суд доводять, що він загинув у полоні луганських терористів.
Без Михайла лишилися мама Марія Романівна 1909 р.н., дочка 18 років, двоюрідна сестра Людмила з дитиною інвалідом.
Станом на лютий 2017 року тіло не знайдено.
Вшанування ред.
Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно)
Примітки ред.
- ↑ Айдар: 5 вересня 2014. Наш біль і наш борг ворогам. Архів оригіналу за 25 березня 2017. Процитовано 14 лютого 2017.
Джерела ред.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |