Маринове

село Раухівської селищної громади Березівського району Одеської області, Україна

Маринове (в минулому — Нейфрейденталь[2][3], Маринівка[4] (до 1991)[5]) — село в Україні, у Раухівській селищній громаді Березівського району Одеської області. Населення становить 991 осіб.

село Маринове
Пам'ятний знак, присвячений депортації українців
Пам'ятний знак, присвячений депортації українців
Пам'ятний знак, присвячений депортації українців
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Березівський район Березівський район
Громада Раухівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA51020210060018298
Основні дані
Засноване 1815
Перша згадка 1815 (209 років)[1]
Населення 995
Площа 2,33 км²
Густота населення 425,32 осіб/км²
Поштовий індекс 67333
Телефонний код +380 4856
Географічні дані
Географічні координати 47°05′41″ пн. ш. 30°46′24″ сх. д. / 47.09472° пн. ш. 30.77333° сх. д. / 47.09472; 30.77333Координати: 47°05′41″ пн. ш. 30°46′24″ сх. д. / 47.09472° пн. ш. 30.77333° сх. д. / 47.09472; 30.77333
Середня висота
над рівнем моря
74 м
Найближча залізнична станція Маринове
Місцева влада
Адреса ради 67333, Одеська обл., Березівський р-н, с. Маринове
Карта
Маринове. Карта розташування: Україна
Маринове
Маринове
Маринове. Карта розташування: Одеська область
Маринове
Маринове
Мапа
Мапа

CMNS: Маринове у Вікісховищі

Історія

ред.

Село засноване 1815 року. Станом на 1886 у німецькій колонії Нейфрейденталь, центрі Нейфрейдентальської волості Одеського повіту Херсонської губернії, мешкало 862 особи, налічувалось 83 дворових господарства, існували лютеранський молитовний будинок та 3 лавки[6]. За версту — школа. За 12 верст — римо-католицький молитовний будинок, школа.

1 лютого 1945 року до села Маринівка було приєднане село Олександропіль[4].

У 1951 році в результаті радянсько-польського обміну ділянками територій на територію села було насильно переселено мешканців сіл Бистре, Лип'я, Михновець Стрілківського району і сіл Видрене, Дашівка, Дверничок, Поляна, Рівня, Росохате, Росолин, Середнє Мале, Скородне, Лобізва, Телешниця Ошварова, Устянова, Хміль Нижньо-Устрицького району Дрогобицької області (нині — територія Польщі)[7].

25 жовтня 2020 року, в ході децентралізації, Маринівська сільська рада об'єднана з Раухівською селищною громадою.

Населення

ред.

За переписом 1989 року населення села становило 1076 осіб, з яких 479 чоловіків та 597 жінок.[8]

За переписом населення 2001 року в селі мешкала 991 особа.[9]

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[10]

Мова Відсоток
українська 94,75 %
російська 2,62 %
вірменська 1,21 %
гагаузька 0,81 %
білоруська 0,2 %
болгарська 0,2 %
румунська 0,2 %

Транспорт

ред.

В селі Маринове знаходиться однойменний пасажирський залізничний зупинний пункт, де здійснюють зупинку приміські електропоїзди, що сполучають обласний та районний центри. Час в дорозі електроїздом від станції Одеса-Головна до зупинного пункту Маринове — 2 години 20 хвилин

Особистості

ред.
  • Кравець Євген Володимирович (1988—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Ніточко Іван Іванович — голова Березівської районної державної адміністрації, директор Одеського державного архіву області, краєзнавець, письменник.
  • Рейхет Віктор Йосипович[ru] (1922—2000) — радянський живописець і педагог, Народний художник Росії, член Санкт-Петербурзького Союзу художників.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ВРУ. Архів оригіналу за 23 вересня 2018. Процитовано 23 вересня 2018.
  2. Карта административного деления Одесской губернии, 1923(рос.)
  3. Карта Украины и ближайших стран, 1941(нім.)
  4. а б Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 370, 923, 998, 1009.
  5. Перелік актів, за якими проведені зміни в адміністративно-територіальному устрої України за 1991 р. Архів оригіналу за 16 липня 2018. Процитовано 5 жовтня 2018.
  6. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  7. Дарія Петречко. — До 65-річчя останньої депортації українців з етнічних земель.— Галичина, 06 вересня 2016 року. Архів оригіналу за 26 вересня 2016. Процитовано 11 вересня 2016.
  8. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) — регіон, рік, категорія населення , Стать (1989 (12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.
  9. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) — регіон, рік (2001 (05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.
  10. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) — регіон, рік, вказали у якості рідної мову (2001 (05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.

Література

ред.