Відкрити головне меню
Вікіпедія

Люботин

місто в Харківській області (Україна)

Люботи́н — місто обласного значення в Харківській області, розташоване поблизу автомагістралі E40 (Харків — Київ) та E105, за 24 км на захід від Харкова, займає площу 3066,7 га.

Люботин
Lubotyn gerb.png Lubotyn prapor.png
Герб Люботина Прапор Люботина
St. Nicholas Church, Lyubotyn.jpg
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Харківська область
Район Люботинська міська рада
Рада Люботинська міська рада
Код КОАТУУ 6311200000
Засноване 1650
Статус міста з 1938 року
Населення ▲ 23 686 (01.01.2017)[1]
Площа 31,1 км²
Густота населення 704 осіб/км²
Поштові індекси 62433
Телефонний код +380-57-741
Координати 49°56′54″ пн. ш. 35°55′46″ сх. д. / 49.94833° пн. ш. 35.92944° сх. д. / 49.94833; 35.92944Координати: 49°56′54″ пн. ш. 35°55′46″ сх. д. / 49.94833° пн. ш. 35.92944° сх. д. / 49.94833; 35.92944
Висота над рівнем моря 197 м
Водойма р. Люботинка, Мерефа, 24 ставка
День міста 1-а субота вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Люботин
До обл./респ. центру
 - фізична 21 км
 - залізницею 24 км
 - автошляхами 25 км
До Києва
 - залізницею 465 км
 - автошляхами 457 км
Міська влада
Адреса 62433, м. Люботин, вул. Слобожанська, 41; тел. 27-54
Міський голова Лазуренко Леонід Іванович

Commons-logo.svg Люботин у Вікісховищі

Карта
Люботин. Карта розташування: Україна
Люботин
Люботин
Люботин. Карта розташування: Харківська область
Люботин
Люботин
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Люботин (значення).

Загальна чисельність мешканців населених пунктів Люботинської міськради — 24 682 особи[2] .24 442 мешканця станом 01.01.16.

У місті працює 205 підприємств, організацій і установ, 176 торговельних об'єктів, відділ поліції, міський суд, 7 шкіл, 4 дитячі дошкільні заклади, будинок дитячої і юнацької творчості, залізничний ліцей, технічна школа, музична школа й стадіон «Олімпієць».

ГеографіяРедагувати

Місто Люботин розташоване на річках Люботинка і Мерефа в західній частині Харківської області. Поверхня хвиляста, з численними ярками та балками. Перепад висот до 75 метрів. Середня температура січня −7,2 °C, липня +20,7 °C. Опадів 522 мм в рік. У межах міста — 24 ставка, біля них місця відпочинку. Через місто проходить кордон водорозділу Дніпро — Дон. Клімат середньо-континентальний.

Поруч проходять автомобільні дороги М03 і Р51. Через місто проходять кілька залізничних гілок, станція Люботин.

ІсторіяРедагувати

 
Поселення доби бронзи

Поселення на території міста відомі з давніх-давен. У 2017 р. тут розкопали один із найстаріших курганів у басейні річки Сіверський Донець.[3]

У середині 50-х рр. XVII століття козаками-втікачами з Правобережної України на річці Люботинці була заснована слобода Люботин, що згодом перетворилась в сотенне містечко Харківського козацького полку.

За даними на 1864 рік у казенній слободі, центрі Люботинської волості Валківського повіту, мешкало 2711 осіб (1298 чоловічої статі та 1413 — жіночої), налічувалось 619 дворових господарств, існували православна церква, училище, етапне приміщення, відбувалось 2 щорічних ярмарки та базари[4].

Станом на 1885 рік у власницький і колишній державній слободі, центрі Люботинської волості, мешкало 2507 осіб, налічувалось 505 дворових господарств, існували православна церква, школа, 3 постоялих двори, 6 лавок, відбувались базари й 2 ярмарки на рік[5]. За 6 верст — За 4 версти — купальня мінеральних вод. За 5 верст — залізнична станція.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3269 осіб (1639 чоловічої статі та 1630 — жіночої), з яких 3269 — православної віри[6].

У грудні 1905 року під час першої російської революції, в зв'язку з озброєним повстанням в Люботині, була проголошена незалежна робоча Люботинська республіка, яка проіснувала дев'ять днів і була розігнана царською владою.

 
Могила учасника російсько-японської війни М. В. Дена

Історія міста тісно пов'язана з початим у 1871 році будівництвом залізничної станції, через яку сьогодні ходять поїзди у чотирьох напрямках — Харків, Мерефа, Суми, Полтава та створюванням на базі станції великого залізничного вузла з ремонтною базою.

Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 4883 осіб[7].

У 1938 році Люботин отримав статус міста.

Друга світова війнаРедагувати

У ході Курської наступальної операції 23 серпня 1943 року було звільнено Харків. Наприкінці серпня — на початку вересня 1943 р. великі жорстокі бої довелося вести Степовому фронту. Німецько-фашистське командування, боячись оточення свого військового угрупування на Донбасі, перекинуло проти наступаючих радянських військ ряд дивізій з інших напрямків. У ході запеклих боїв німці створили захисні рубежі по берегах річок Мерефа, Уди, Мжа, Ворскла. Вони перетворили у сильні вузли опору Люботин, Валки, Красноград, Мерефу та інші населені пункти.

Долаючи жорстокий опір ворога, відбиваючи численні контратаки німецьких військ, частини 84-ої Харківської стрілецької дивізії 26 серпня 1943 р. підійшли до околиць Люботина. Бої за місто тривали три дні. 29 серпня 1943 р. війська 53-ї армії повністю звільнили місто від ворога.

У звільненні Люботина брали участь воїни 382-го стрілецького полку 84-ї Харківської стрілецької дивізії. На підступах до Люботина полк потрапив в оточення. Командир полку та начальник штабу опинились за межами полку. Командування взяв на себе командир третього батальйону Орлов Костянтин Олексійович. Він уміло розташував підрозділи полку, зосередивши головні сили у напрямку Водяного. У жорстокій битві з ворогом полку вдалося вийти з оточення та зайняти Водяне.

В боях за звільнення міста брали участь бійці та командири 252 Харківсько-Братиславськой Червонопрапорної орденів Суворова та Богдана Хмельницького, 84-й Червонопрапорний Харківський, 28-а гвардійська Харківська, 116 Харківська стрілецька дивізія.

За відвагу та стійкість, виявлені в боротьбі із загарбниками, 2041 люботинця нагороджено бойовими орденами та медалями, а льотчикам Миколі Федоровичу Денчику, Юрію Яковичу Чепизі, артилеристу Павлу Івановичу Булавці присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Жителі Люботина пам'ятають про земляків і воїнів, які звільняли місто. Їх імена є на меморіальних дошках (приміщення Люботинської СШ № 4 і приміщення колишньої Гиївської школи), на дев'яти пам'ятниках і братських могилах. Герою Радянського Союзу І. П. Абдулову у центрі Люботина встановлено пам'ятний обеліск. 1985 року при вході до Люботинської СШ № 1 споруджено обеліск колишнім випускникам, які загинули на фронті.

Адміністративний складРедагувати

Люботин складається з історичних районів — селища Караван, хутора Смородський, Ведмежого хутора, селищ Коваленки, Любівка, Водяне, Гиївка, Старий Люботин.

СучасністьРедагувати

 
Універмаг у Люботині

У 1993 році Люботин отримав статус міста обласного значення. Люботин є великим залізничним вузлом, від якого ходять поїзди у чотирьох напрямках.

Земельні ресурси міста становлять 3113 га, з них: 6,5 га — землі, зайняті промисловими підприємствами, 1396 га — під забудовою.

Центральна площа в Люботині — площа Слобожанська. Центральний парк — парк імені Леніна, поруч із ним старий графський парк початку 19 століття в англійському стилі. В парку імені Леніна є багато розважальних закладів, пам'ятників, а також збудований 2006 року меморіал пам'яті загиблих у Другій світовій війні. Гордість міста — найдовший у Європі критий пішохідний залізничний міст, загальною довжиною 260 метрів. У місті є три православних церкви — на Старому Люботині(початку 19 сторіччя), у Гиївці (початку 19 сторіччя), у центрі міста (початку 20 сторіччя).

У Люботинському лісі є галявина Партизанка. Ця галявина відома як улюблене місце відпочинку люботинців, що живуть поблизу, а ще тим, що під час Німецько-радянської війни тут було вбито німцями 48 радянських воїнів.

В листопаді 2004 року заснована парафія Архістратига Михаїла (УГКЦ)[8].

КультураРедагувати

У місті працює Люботинський міський краєзнавчий музей.

БібліотекиРедагувати

У місті Люботин існує 7 бібліотек, які входять до Люботинської Централізованої бібліотечної системи, що створено 1993 року:

  • Люботинська центральна бібліотека
  • Люботинська центральна дитяча бібліотека
  • Старо-Люботинська бібліотека
  • Гиївська бібліотека
  • Водянська бібліотека
  • Коваленківська бібліотека (с. Коваленки)
  • Караванська бібліотека філія (с. Караван)

Книжковий фонд Люботинської ЦБС налічує 109843 примірники[9].

Транспортне сполученняРедагувати

Люботин — велика вузлова станція. Проїхати до міста Люботин можна з Харкова із залізничних вокзалів Харків-Пасажирський (станція метро Південний вокзал), Харків-Балашовський (станція метро Завод імені Малишева) і Харків-Левада (станція метро Проспект Гагаріна), а також автобусом від станції метро Холодна Гора (вартість проїзду 20,0 грн — до кінця маршруту). Поїздка з Харкова на таксі обійдеться в 200—350 гривень. Також потрапити до міста можна з траси Харків — Київ.

Також на території Люботина розташовані залізничні платформи Любівка, Водяне, Караванна, Травневий, Люботин-Західний, які з'єднують віддалені частини міста з центром.

СпортРедагувати

У місті базується ФК «Люботин», який представляє місто у чемпіонаті Харківської області. Команда заснована у 2009 році та виступає на стадіоні «Олімпієць» (колишня назва Локомотив), який вміщує 1300 глядачів.

Пам'яткиРедагувати

 
Парк князя Святополка-Мирского
  • Центральна площа в Люботині — площа Слобожанська. Недалеко від будівлі залізничного вокзалу розташований Центральний парк. У парку знаходиться безліч розважальних закладів, а також побудований в 2006 році меморіал пам'яті загиблих у Німецько-радянській війні.
  • Одна з небагатьох пам'яток міста — критий пішохідний залізничний міст, довжиною 260 метрів.
  • Садиба Порай-Кошиць на Перекошці (19 століття, сам район названий так на їх честь) — в роки СРСР будинок пристарілих, з 1990-х занедбана, частково зруйнована.
  • У місті три православні церкви: в Старому Люботині (початок XIX століття — 1811), Свято-Миколаївська церква в Гиївці (початок XIX століття — 1820) та Миколи Мірлікійського недалеко від залізничного вокзалу (початку 2000-х років).
  • Після реконструкції на базі стадіону «Локомотив» на День міста 5 вересня 2009 відкрито стадіон «Олімпієць».
  • Палац князів Святополк-Мирських у Люботині.

ОсобистостіРедагувати

НародилисяРедагувати

Жили та працювалиРедагувати

ФотогалереяРедагувати

  • Храм Св. Миколая в Люботині

  • Галявина Партизанка (Заяча галявина) в люботинському лісі

  • Ставок Перекошка на закаті

  • Ставок Перекошка. Вид на дитячий пляж

  • Люботинський залізничний вокзал

  • Люботинська гімназія №1

  • Дільнична лікарня ст. Люботин

  • Моторвагонне депо Люботин

  • Храм Св. Миколая (після реставрації)

  • 2 Люботинський ставок

  • Садиба Святополк-Мирських

  • Службовий корпус садиби

  • Комплекс споруд заміської садиби

  • Могили П. Д и Д. И. Святополк-Мирских

  • Миколаївська церква заміської садиби

  • Свято-Миколаївська церква. Вид збоку

  • Загальний вид церкви

  • Школа (працювала до 2001 року)

Джерела та літератураРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • В. В. Стрілець. Люботин: Історико-краєзнавчий нарис.- Харків: Торсинг,2002. — 400с.
  • В. В. Стрілець Календар ювілейних та пам'ятних дат м. Люботина на 2008 р. — Люботин: ІВЦ ЛММК,2008. — 20с.
  • В. В. Стрелец Люботинская дистанция пути: История и современность. — Харьков, 2008. — 154 с.
  • Кришталевий об'єктив Миколи Пархоменка: (до 75-річчя від дня народж. [слобожан. фотографа]): біобібліогр. нарис / [упоряд. В. В. Стрілець]. — Х. : СтильИздат, 2011. — 111 с., XXIV арк. іл. : іл. — Текст: укр., рос.

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. ↑ Чисельність населення Харківської області на 1 січня 2009 року
  3. ↑ У місті Люботин під Харковом розкопали один з найстаріших курганів в басейні річки Сіверський Донець.
  4. ↑ рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.
  5. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  6. ↑ рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-250)
  7. ↑ рос. дореф. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.
  8. ↑ Храмове свято у місті Люботин на Харківщині
  9. ↑ Бібліотеки Харківської області. м. Люботин
  10. ↑ Всеукраїнська премія імені Олександра Олеся за найкращу збірку лірики[недоступне посилання з липень 2019]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Люботин&oldid=26014150