Люботин
Люботи́н — місто обласного значення в Харківській області, розташоване поблизу автомагістралі E40 (Харків — Київ) та E105, за 24 км на захід від Харкова, займає площу 3066,7 га.
| Люботин | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||
| |||||||
| Основні дані | |||||||
| Країна |  Україна
| ||||||
| Регіон | Харківська область | ||||||
| Район | Люботинська міська рада | ||||||
| Рада | Люботинська міська рада | ||||||
| Код КОАТУУ | 6311200000 | ||||||
| Засноване | 1650 | ||||||
| Статус міста | з 1938 року | ||||||
| Населення | Шаблон:Збiльшення 23 686 (01.01.2017)[1] | ||||||
| Площа | 31,1 км² | ||||||
| Густота населення | 704 осіб/км² | ||||||
| Поштові індекси | 62433 | ||||||
| Телефонний код | +380-57-741 | ||||||
| Координати | 49°56′54″ пн. ш. 35°55′46″ сх. д. / 49.94833° пн. ш. 35.92944° сх. д.Координати: 49°56′54″ пн. ш. 35°55′46″ сх. д. / 49.94833° пн. ш. 35.92944° сх. д. | ||||||
| Висота над рівнем моря | 197 м | ||||||
| Водойма | р. Люботинка, Мерефа, 24 ставка | ||||||
| День міста | 1-а субота вересня | ||||||
| Відстань | |||||||
| Найближча залізнична станція | Люботин | ||||||
| До обл./респ. центру | |||||||
| - фізична | 21 км | ||||||
| - залізницею | 24 км | ||||||
| - автошляхами | 25 км | ||||||
| До Києва | |||||||
| - залізницею | 465 км | ||||||
| - автошляхами | 457 км | ||||||
| Міська влада | |||||||
| Адреса | 62433, м. Люботин, вул. Слобожанська, 41; тел. 27-54 | ||||||
| Міський голова | Лазуренко Леонід Іванович | ||||||
|
| |||||||
Загальна чисельність мешканців населених пунктів Люботинської міськради — 24 682 особи[2] .24 442 мешканця станом 01.01.16.
У місті працює 205 підприємств, організацій і установ, 176 торговельних об'єктів, відділ поліції, міський суд, 7 шкіл, 4 дитячі дошкільні заклади, будинок дитячої і юнацької творчості, залізничний ліцей, технічна школа, музична школа й стадіон «Олімпієць».
Зміст
ГеографіяРедагувати
Місто Люботин розташоване на річках Люботинка і Мерефа в західній частині Харківської області. Поверхня хвиляста, з численними ярками та балками. Перепад висот до 75 метрів. Середня температура січня −7,2 °C, липня +20,7 °C. Опадів 522 мм в рік. У межах міста — 24 ставка, біля них місця відпочинку. Через місто проходить кордон водорозділу Дніпро — Дон. Клімат середньо-континентальний.
Поруч проходять автомобільні дороги М03 і Р51. Через місто проходять кілька залізничних гілок, станція Люботин.
ІсторіяРедагувати
.jpg)
Поселення на території міста відомі з давніх-давен. У 2017 р. тут розкопали один з найстаріших курганів в басейні річки Сіверський Донець.[3]
У середині 50-х рр. XVII століття козаками-втікачами з Правобережної України на річці Люботинці була заснована слобода Люботин, що згодом перетворилась в сотенне містечко Харківського козацького полку.
За даними на 1864 рік у казенній слободі, центрі Люботинської волості Валківського повіту, мешкало 2711 осіб (1298 чоловічої статі та 1413 — жіночої), налічувалось 619 дворових господарств, існували православна церква, училище, етапне приміщення, відбувалось 2 щорічних ярмарки та базари[4].
Станом на 1885 рік у власницький і колишній державній слободі, центрі Люботинської волості, мешкало 2507 осіб, налічувалось 505 дворових господарств, існували православна церква, школа, 3 постоялих двори, 6 лавок, відбувались базари й 2 ярмарки на рік[5]. За 6 верст — За 4 версти — купальня мінеральних вод. За 5 верст — залізнична станція.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3269 осіб (1639 чоловічої статі та 1630 — жіночої), з яких 3269 — православної віри[6].
У грудні 1905 року під час першої російської революції, в зв'язку з озброєним повстанням в Люботині, була проголошена незалежна робоча Люботинська республіка, яка проіснувала дев'ять днів і була розігнана царською владою.
Історія міста тісно пов'язана з початим у 1871 році будівництвом залізничної станції, через яку сьогодні ходять поїзди у чотирьох напрямках — Харків, Мерефа, Суми, Полтава та створюванням на базі станції великого залізничного вузла з ремонтною базою.
Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 4883 осіб[7].
У 1938 році Люботин отримав статус міста.
Друга світова війнаРедагувати
У ході Курської наступальної операції 23 серпня 1943 року було звільнено Харків. Наприкінці серпня — на початку вересня 1943 р. великі жорстокі бої довелося вести Степовому фронту. Німецько-фашистське командування, боячись оточення свого військового угрупування на Донбасі, перекинуло проти наступаючих радянських військ ряд дивізій з інших напрямків. У ході запеклих боїв німці створили захисні рубежі по берегах річок Мерефа, Уди, Мжа, Ворскла. Вони перетворили у сильні вузли опору Люботин, Валки, Красноград, Мерефу та інші населені пункти.
Долаючи жорстокий опір ворога, відбиваючи численні контратаки німецьких військ, частини 84-ої Харківської стрілецької дивізії 26 серпня 1943 р. підійшли до околиць Люботина. Бої за місто тривали три дні. 29 серпня 1943 р. війська 53-ї армії повністю звільнили місто від ворога.
У звільненні Люботина брали участь воїни 382-го стрілецького полку 84-ї Харківської стрілецької дивізії. На підступах до Люботина полк потрапив в оточення. Командир полку та начальник штабу опинились за межами полку. Командування взяв на себе командир третього батальйону Орлов Костянтин Олексійович. Він уміло розташував підрозділи полку, зосередивши головні сили у напрямку Водяного. У жорстокій битві з ворогом полку вдалося вийти з оточення та зайняти Водяне.
В боях за звільнення міста брали участь бійці та командири 252 Харківсько-Братиславськой Червонопрапорної орденів Суворова та Богдана Хмельницького, 84-й Червонопрапорний Харківський, 28-а гвардійська Харківська, 116 Харківська стрілецька дивізія.
За відвагу та стійкість, виявлені в боротьбі із загарбниками, 2041 люботинця нагороджено бойовими орденами та медалями, а льотчикам Миколі Федоровичу Денчику, Юрію Яковичу Чепизі, артилеристу Павлу Івановичу Булавці присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Жителі Люботина пам'ятають про земляків і воїнів, які звільняли місто. Їх імена є на меморіальних дошках (приміщення Люботинської СШ № 4 і приміщення колишньої Гиївської школи), на дев'яти пам'ятниках і братських могилах. Герою Радянського Союзу І. П. Абдулову у центрі Люботина встановлено пам'ятний обеліск. 1985 року при вході до Люботинської СШ № 1 споруджено обеліск колишнім випускникам, які загинули на фронті.
Адміністративний складРедагувати
Люботин складається з історичних районів — селища Караван, хутора Смородський, Ведмежого хутора, селищ Коваленки, Любівка, Водяне, Гиївка, Старий Люботин.
СучасністьРедагувати
У 1993 році Люботин отримав статус міста обласного значення. Люботин є великим залізничним вузлом, від якого ходять поїзди у чотирьох напрямках.
Земельні ресурси міста становлять 3113 га, з них: 6,5 га — землі, зайняті промисловими підприємствами, 1396 га — під забудовою.
Центральна площа в Люботині — площа Слобожанська. Центральний парк — парк імені Леніна, поруч із ним старий графський парк початку 19 століття в англійському стилі. В парку імені Леніна є багато розважальних закладів, пам'ятників, а також збудований 2006 року меморіал пам'яті загиблих у Другій світовій війні. Гордість міста — найдовший у Європі критий пішохідний залізничний міст, загальною довжиною 260 метрів. У місті є три православних церкви — на Старому Люботині(початку 19 сторіччя), у Гиївці (початку 19 сторіччя), у центрі міста (початку 20 сторіччя).
У Люботинському лісі є галявина Партизанка. Ця галявина відома як улюблене місце відпочинку люботинців, що живуть поблизу, а ще тим, що під час Німецько-радянської війни тут було вбито німцями 48 радянських воїнів.
В листопаді 2004 року заснована парафія Архістратига Михаїла (УГКЦ)[8].
КультураРедагувати
У місті працює Люботинський міський краєзнавчий музей.
БібліотекиРедагувати
У місті Люботин існує 7 бібліотек, які входять до Люботинської Централізованої бібліотечної системи, що створено 1993 року:
- Люботинська центральна бібліотека
- Люботинська центральна дитяча бібліотека
- Старо-Люботинська бібліотека
- Гиївська бібліотека
- Водянська бібліотека
- Коваленківська бібліотека (с. Коваленки)
- Караванська бібліотека філія (с. Караван)
Книжковий фонд Люботинської ЦБС налічує 109843 примірники[9].
Транспортне сполученняРедагувати
Люботин — велика вузлова станція. Проїхати до міста Люботин можна з Харкова із залізничних вокзалів Харків-Пасажирський (станція метро Південний вокзал), Харків-Балашовський (станція метро Завод імені Малишева) і Харків-Левада (станція метро Проспект Гагаріна), а також автобусом від станції метро Холодна Гора (вартість проїзду 20,0 грн — до кінця маршруту). Поїздка з Харкова на таксі обійдеться в 200—350 гривень. Також потрапити до міста можна з траси Харків — Київ.
Також на території Люботина розташовані залізничні платформи Любівка, Водяне, Караванна, Травневий, Люботин-Західний, які з'єднують віддалені частини міста з центром.
СпортРедагувати
У місті базується ФК «Люботин», який представляє місто у чемпіонаті Харківської області. Команда заснована у 2009 році та виступає на стадіоні «Олімпієць» (колишня назва Локомотив), який вміщує 1300 глядачів.
Пам'яткиРедагувати
- Центральна площа в Люботині — площа Слобожанська. Недалеко від будівлі залізничного вокзалу розташований Центральний парк. У парку знаходиться безліч розважальних закладів, а також побудований в 2006 році меморіал пам'яті загиблих у Німецько-радянській війні.
- Одна з небагатьох пам'яток міста — критий пішохідний залізничний міст, довжиною 260 метрів.
- Садиба Порай-Кошиць на Перекошці (19 століття, сам район названий так на їх честь) — в роки СРСР будинок пристарілих, з 1990-х занедбана, частково зруйнована.
- У місті три православні церкви: в Старому Люботині (початок XIX століття — 1811), Свято-Миколаївська церква в Гиївці (початок XIX століття — 1820) та Миколи Мірлікійського недалеко від залізничного вокзалу (початку 2000-х років).
- Після реконструкції на базі стадіону «Локомотив» на День міста 5 вересня 2009 відкрито стадіон «Олімпієць».
- Палац князів Святополк-Мирських у Люботині.
ОсобистостіРедагувати
НародилисяРедагувати
- Бутенко Остап Якович — незрячий кобзар, проживав у місті
- Гіренко Павло Дмитрович (1911—1990) — будівельник, Герой Соціалістичної Праці.
- Олекса Марченко — український поет. Лауреат премії ім. Олександра Олеся[10]. Член Національної спілки письменників України. Народився у с. Яловенковому, нині воно у межах Люботина.
- Загудаєв Олександр Володимирович (1962—2015) — старший сержант Збройних сил України, загинув у боях за Щастя.
- Плужанин Анатоль Крашаниця (псевдо А. Крижаний)
- Станіслав Шумицький — український поет.
- Худолій Олег Миколайович — український вчений, доктор наук з фізичного виховання і спорту, професор, академік Академії наук вищої школи України.
- Балавенський Федір Петрович — український скульптор.
Жили та працювалиРедагувати
- Забіла Наталя Львівна — відома українська письменниця, поетеса.
ФотогалереяРедагувати
Храм Св. Миколая в Люботині
Галявина Партизанка (Заяча галявина) в люботинському лісі
Ставок Перекошка на закаті
Ставок Перекошка. Вид на дитячий пляж
Люботинський залізничний вокзал
Люботинська гімназія №1
Дільнична лікарня ст. Люботин
Моторвагонне депо Люботин
Храм Св. Миколая (після реставрації)
2 Люботинський ставок
Садиба Святополк-Мирських
Службовий корпус садиби
Комплекс споруд заміської садиби
Могили П. Д и Д. И. Святополк-Мирских
Миколаївська церква заміської садиби
Свято-Миколаївська церква. Вид збоку
Загальний вид церкви
Школа (працювала до 2001 року)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.JPG)
Джерела та літератураРедагувати
- Я. В. Верменич. Люботин // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 385. — ISBN 978-966-00-1028-1.
ЛітератураРедагувати
- В. В. Стрілець. Люботин: Історико-краєзнавчий нарис.- Харків: Торсинг,2002. — 400с.
- В. В. Стрілець Календар ювілейних та пам'ятних дат м. Люботина на 2008 р. — Люботин: ІВЦ ЛММК,2008. — 20с.
- В. В. Стрелец Люботинская дистанция пути: История и современность. — Харьков, 2008. — 154 с.
- Кришталевий об'єктив Миколи Пархоменка: (до 75-річчя від дня народж. [слобожан. фотографа]): біобібліогр. нарис / [упоряд. В. В. Стрілець]. — Х. : СтильИздат, 2011. — 111 с., XXIV арк. іл. : іл. — Текст: укр., рос.
ПосиланняРедагувати
| Вікіцитати містять висловлювання на тему: Люботин |
ПриміткиРедагувати
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- ↑ Чисельність населення Харківської області на 1 січня 2009 року
- ↑ У місті Люботин під Харковом розкопали один з найстаріших курганів в басейні річки Сіверський Донець.
- ↑ рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-250)
- ↑ рос. дореф. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.
- ↑ Храмове свято у місті Люботин на Харківщині
- ↑ Бібліотеки Харківської області. м. Люботин
- ↑ Всеукраїнська премія імені Олександра Олеся за найкращу збірку лірики[недоступне посилання з липень 2019]