Старий Порицьк
Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. |
Старий Порицьк — село в Україні, у Павлівській громаді Володимирського району Волинської області. Найбільше відоме по Україні завдяки органічній молочній фермі з однойменною назвою. Населення становить 435 осіб.
| село Старий Порицьк | |
|---|---|
 
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Волинська область |
| Район | Володимирський район |
| Тер. громада | Павлівська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA07020170160066710 
|
| Основні дані | |
| Населення | 435 |
| Площа | 12,6 км² |
| Густота населення | 34,52 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 45343 |
| Телефонний код | +380 3372 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°37′55″ пн. ш. 24°29′56″ сх. д. / 50.63194° пн. ш. 24.49889° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
217 м |
| Водойми | озеро Павлівське |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 45343, Волинська обл., Іваничівський р-н, с. Старий Порицьк |
| Карта | |
  Старий Порицьк | |
 Старий Порицьк | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Назва мотивована апелятивом phka — поселення розташоване на березі річки
Історія
ред.У 1407 році Великий князь литовський Вітовт надав своєму слузі Іллі Вячковичу жалувану грамоту на володіння Порицьком . В цій грамоті зазначено: «Порыцко и другає Порыцко». Очевидно, вказівка на два Порицька пов'язана з тим, що поселення розташовувалося по обидва боки річки Луги, яка й ділила його на дві частини, кожна з яких в різний час по різному розвивалася.
До кінця XV століття поселення було у власності нащадків Іллі Вячковича, допоки одна з них — Варвара, не вийшла заміж за сина Василя Корибута, князя Збаразького — Федора, який став новим власником і зачинателем роду князів Порицьких. У їх власності Порицьк залишався майже до середини XVII століття. Наступний власник — белзький воєвода Кшиштоф Конєцпольський вступив у право володіння після одруження з княжною Софією Порицькою. Близько 1640 року їхня донька Олена вийшла заміж за Андрія Загоровського — підсудка луцького — і отримала в посаг порицькі землі. В 1684 році після одруження з Катериною Загоровською новим власником став Войцех Чацький. Чацькі були останніми власниками Порицька і володіли ним до 1939 року.
За частиною поселення на правому березі Луги закріпилася назва Старий Порицьк.
В 1577 році власник Олександр Порицький вносив зі Старого Порицька плату за 4 дими ланових, 3 дими на півланках (дим — одиниця оподаткування, господарська оселя; лан — поземельна міра, малий лан — 16,8 га, великий лан — 25 га), 4 городники (сезонні або наймані робітники), а в 1583 році — за 6 димів і 2 городників.
У документі від 21 квітня 1595 року згадується монастир у Старому Порицьку. Це єдина поки що відома згадка про обитель[1].
В ході Польського національно-визвольного повстання в квітні 1831 року під Порицьком відбулася битва корпусу польського генерала Юзефа Дверницького з драгунами генерала Рідигера. Полеглі в цій битві були поховані в могилі біля Старого Порицька. На цей час Старий Порицьк вже названо фільварком.
Поблизу Старого Порицька також було віднайдено могилу польських повстанців (командир Войцех Комаровський), які полягли в битві з царськими військами 2 листопада 1863 року. До Другої світової війни на цій могилі стояв хрест.
В кінці XIX століття в Старому Порицьку було 105 домів і 643 жителі, дерев'яна церква на місці старої і початкова школа.
Під час Першої світової війни згоріла частина резиденції Чацьких, яка так і не була відбудована.
30 березня 1919 року біля Порицька, який був зайнятий українцями, відбулися бої українських і польських військ.
У складі СРСР.
ред.У вересні 1942 року гітлерівці в Порицьку замордували близько тисячі євреїв. А через рік, в липні 1943 року тут відбулася каральна акція УПА над польським населенням, що наклало певну тінь на українсько-польські стосунки.
16 липня 1944 року війська 1-го Українського фронту оволоділи селом Старий Порицьк.[2]
У післявоєнні роки як мінімум одна особа була вислана з села на Північ Росії як член сім’ї особи, приналежної до ОУН. Це Борейко Пелагея, 1921 р.н.[3]
Наш час
ред.Відкриття 11 липня 2003 року в Павлівці (назва Порицька з 1951 р.) пам'ятника жертвам волинської трагедії привело до порозуміння і налагодження стосунків з Польщею.
До 15 серпня 2016 року село було центром Старопорицької сільської ради.
Після ліквідації Іваничівського району 19 липня 2020 року село увійшло до Володимир-Волинського району[4].
Станом на 2021 рік у селі діє сімейне підприємство ТОВ «Старий Порицьк», на якому виготовляють органічну молочну продукцію.[5].
Працює школа-гімназія с.Старий Порицьк — філія Павлівського ліцею Волинської області.
Населення
ред.Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 427 осіб, з яких 192 чоловіки та 235 жінок.[6]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 433 особи.[7]
Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[8]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 97,93 % |
| російська | 2,07 % |
Пам'ятки
ред.У 2000 р. до переліку пам'яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави, додано дерев'яну Успенську церкву у с. Старий Порицьк, 1784 року побудови.[9]
Персоналії
ред.- Бабій Микола Михайлович (1898 р.н.) - Народився у с.С.Полоцьк, заарештований 20.03.1940 р. Горохівським РВ НКВС. Звинувачений у боротьбі проти комуністичного руху. У документах карної справи зазначено, що це - колишній поміщик. Покарання відбував у Онеглазі.Звільнений згідно Указу ПВР СРСР і направлений на с/п у м. Мідногорськ. Реабілітований 31.03.1989 р. прокуратурою Волин. обл.[10]
- Матвійчук Панас Андрійович (1914—1945) - підпільник ОУН, вояк УПА.
- Сливка Ігор Володимирович (23 березня 1977 — 12 грудня 2014) — боєць Полку особливого призначення «Азов» Національної гвардії України. Був активним учасником Революції Гідності. Загинув поблизу села Павлопіль Новоазовського району. 1 лютого 2015 протоієрей Роман Янів, настоятель парафії Святителя Миколая Чудотворця в Горохові, передав нагороду «За жертовність і любов до України» родині Ігоря Сливки[11].
Примітки
ред.- ↑ Horin, Serhiĭ.; Горін, Сергій. (2007). Monastyri Zakhidnoï Volyni : (druha polovyna XV-persha polovyna XVII stolitʹ) (укр) . Lʹviv: Vydavnyt︠s︡vo Ot︠s︡iv Vasylii︠a︡n "Misioner". с. 258. ISBN 978-966-658-105-4. OCLC 187953017.
- ↑ с. Павлівка | Павлівська громада, Волинська область, Володимир-Волинський район. pavlivska-gromada.gov.ua (ua) . Процитовано 24 квітня 2021.
- ↑ Борейко Пелагея Василівна. ua.openlist.wiki (укр.). Процитовано 24 квітня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Унікальні продукти від сімейного виробника: на Волині виготовляють органічну молочку. Волинські новини. Процитовано 24 квітня 2021.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
- ↑ Про доповнення списку пам'яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави Документ 442-79-п, поточна редакція — Редакція від 13.04.2000,. zakon.rada.gov.ua (укр) . ВР України. 1020. Процитовано 24 квітня 2021.
- ↑ Національний банк репресованих. www.reabit.org.ua. Процитовано 24 квітня 2021.
- ↑ Патріарх Філарет посмертно нагородив горохівського бійця «Азова»
Джерела
ред.- Poryck Stary 2, wś nad rzeką Rudą // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 498. (пол.). — S. 498. (пол.)
Посилання
ред.
|
Це незавершена стаття з географії Волинської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |