Юзеф Дверницький

Юзеф Дверницький (пол. Józef Dwernicki; 19 березня 1779 року, Варшава[2], 23 листопада 1857 року, Лопатин в Галичині) — польський військовик, генерал, кавалерійський командир під час польського повстання 1831 року.

Юзеф Дверницький
пол. Józef Dwernicki
Józef Dwernicki 1.PNG
Народився 19 березня 1779(1779-03-19)[1]
Варшава, Річ Посполита (Республіка Обох Націй)
Помер 23 вересня 1857(1857-09-23) (78 років)
Лопатин, Радехівський район, Львівська область, Україна
Поховання Радехівський район
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Chorągiew królewska króla Zygmunta III Wazy.svg Річ Посполита (Республіка Обох Націй)
Діяльність офіцер
Учасник Австро-французька війна
Військове звання генерал
Рід Q63531620?
Нагороди
орден святого Станіслава орден Святої Анни I ступеня орден Святого Володимира III ступеня кавалер ордена Почесного легіону
Портрет Юзефа Дверницького авторства Александра Рачинського
Надгробок на могилі генерала Й. Дверніцького..jpg

БіографіяРедагувати

Належав до старого шляхетського роду Дверницьких гербу Сас. У 20 років пішов добровольцем до кінної артилерії, але через рік покинув службу. У 1809 році разом з набраним особисто кінним відділом вступив до війська Князівства Варшавського, що вело війну із Австрією. Під час війни отримав звання капітана й золотий хрест ордена Virtuti Militari. У 1812 році взяв участь в поході Наполеона на Москву, під час відступу французької армії командував полком та заслужив Срібного Хреста Virtuti Militari та французький Орден Почесного легіону. Він взяв участь у кампанії 1813—1814 років, в тому числі у Ляйпцизькій битві 1813 року.

Після повернення до Польщі отримав командування уланським полком. Через свою репутацію доброго кавалериста великий князь Костянтин доручив йому укласти кавалерійський статут для армії Царства Польського, а тоді він працював над перекладом уставів Російської армії. Звання бригадного генерала було йому надане в 1829 році, але через відсутність відповідної вакансії продовжував командувати полком (3-й кінно-єгерський полк Царства Польського).

З початком повстання 18301831 року займався розбудовою кавалерії польської армії, до січня 1831 року підготувавши 18 нових боєготових ескадронів. 14 лютого 1831 року командував польським корпусом, що розбив під Сточком кінно-єгерську російську дивізію генерала Гейзмара. У дальшій битві під Новою Вєссю переміг російський корпус генерала Крейца. На початку квітня 1831 року очолив експедицію на Волинь, де після боїв з корпусом генерала Ридіґера був змушений перейти через австрійський кордон і був інтернований.

З Австрії Дверницький у 1832 році перебрався до Франції, де у 1832—1834 очолював Польський національний комітет. У 1836 р. він був висланий з Франції за звинуваченням у підготовці повстання і переїхав до Англії. У 1848 році він повернувся до австрійської Галичини. В останні роки свого життя він написав мемуари, опубліковані в 1870 році. Помер 1857 року в Лопатині, де й похований.[3]

Дверницький вважається найкращим кавалерійським генералом повстання 1831 року.

Сім'яРедагувати

Донька — Гортензія, її син — Ян Дуклян Пузина (13 вересня 1842, Гвіздець) — кардинал, краківський єпископ РКЦ.[4]

ВшануванняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  2. Також як місце народження зустрічаються родові маєтки Дверницьких на Поділлі над Збручем, Завалля (так вказано на надгробку Дверницького у Львові) або Балин
  3. Tomasz Kunzek. Przewodnik po województwie Tarnopolskim (z mapą).— Rzeszów Libra PL, 2013.— 140 s.— S. 71. (пол.)
  4. Jan Kracik. Puzyna Jan Duklan Maurycy Paweł // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: PAU, 1985. — T. ХХIX/4, zeszyt 119. — S. 488—492. (пол.)
  5. Мельник Б. В. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 55. — ISBN 966-603-115-9.

ПосиланняРедагувати