Відкрити головне меню

Юзеф Дверницький (пол. Józef Dwernicki; 19 березня 1779 року, Варшава[1], 23 листопада 1857 року, Лопатин в Галичині) — польський військовик, генерал, кавалерійський командир під час польського повстання 1831 року.

Юзеф Дверницький
Józef Dwernicki 1.PNG
Народився 19 березня 1779(1779-03-19)
Варшава, Річ Посполита
Помер 23 вересня 1857(1857-09-23) (78 років)
Лопатин, Радехівський район, Львівська область, Україна
Поховання Радехівський район
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flaga Rzeczypospolitej Obojga Narodow ogolna.svg Річ Посполита
Діяльність офіцер
Учасник Австро-французька війна
Військове звання генерал
Рід Q63531620?
Нагороди
орден святого Станіслава орден Святої Анни I ступеня орден Святого Володимира III ступеня кавалер ордена Почесного легіону

Портрет Юзефа Дверницького авторства Александра Рачинського

БіографіяРедагувати

Належав до старого шляхетського роду Дверницьких гербу Сас. У 20 років пішов добровольцем до кінної артилерії, але через рік покинув службу. У 1809 році разом з набраним особисто кінним відділом вступив до війська Князівства Варшавського, що вело війну із Австрією. Під час війни отримав звання капітана й золотий хрест ордена Virtuti Militari. У 1812 році взяв участь в поході Наполеона на Москву, під час відступу французької армії командував полком та заслужив Срібного Хреста Virtuti Militari та французький Орден Почесного легіону. Він взяв участь у кампанії 1813—1814 років, в тому числі у Ляйпцизькій битві 1813 року.

Після повернення до Польщі отримав командування уланським полком. Через свою репутацію доброго кавалериста великий князь Костянтин доручив йому укласти кавалерійський статут для армії Царства Польського, а тоді він працював над перекладом уставів Російської армії. Звання бригадного генерала було йому надане в 1829 році, але через відсутність відповідної вакансії продовжував командувати полком (3-й кінно-єгерський полк Царства Польського).

З початком повстання 18301831 року займався розбудовою кавалерії польської армії, до січня 1831 року підготувавши 18 нових боєготових ескадронів. 14 лютого 1831 року командував польським корпусом, що розбив під Сточком кінно-єгерську російську дивізію генерала Гейзмара. У дальшій битві під Новою Вєссю переміг російський корпус генерала Крейца. На початку квітня 1831 року очолив експедицію на Волинь, де після боїв з корпусом генерала Ридіґера був змушений перейти через австрійський кордон і був інтернований.

З Австрії Дверницький у 1832 році перебрався до Франції, де у 1832—1834 очолював Польський національний комітет. У 1836 р. він був висланий з Франції за звинуваченням у підготовці повстання і переїхав до Англії. У 1848 році він повернувся до австрійської Галичини. В останні роки свого життя він написав мемуари, опубліковані в 1870 році. Помер 1857 року в Лопатині, де й похований.[2]

Дверницький вважається найкращим кавалерійським генералом повстання 1831 року.

Сім'яРедагувати

Донька — Гортензія, її син — Ян Дуклян Пузина (13 вересня 1842, Гвіздець) — кардинал, краківський єпископ РКЦ.[3]

ВшануванняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Також як місце народження зустрічаються родові маєтки Дверницьких на Поділлі над Збручем, Завалля (так вказано на надгробку Дверницького у Львові) або Балин
  2. Tomasz Kunzek. Przewodnik po województwie Tarnopolskim (z mapą).— Rzeszów Libra PL, 2013.— 140 s.— S. 71. (пол.)
  3. Jan Kracik. Puzyna Jan Duklan Maurycy Paweł // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: PAU, 1985. — T. ХХIX/4, zeszyt 119. — S. 488—492. (пол.)
  4. Мельник Б. В. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 55. — ISBN 966-603-115-9.