Сідлецький Сергій Юрійович
Сергі́й Ю́рійович Сідле́цький (5 листопада 1983, Бердичів, УРСР, СРСР — 5 жовтня 2014, Донецька область, Україна) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Один із «кіборгів».
| Сідлецький Сергій Юрійович | ||
|---|---|---|
 Молодший сержант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
5 листопада 1983 Бердичів | |
| Смерть |
5 жовтня 2014 (30 років) Донецьк | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Псевдо | «Іспанець» | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 ВДВ України | |
| Формування | ||
| Війни / битви |
Війна на сході України • Бої за Слов'янськ • Бої за Донецький аеропорт | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєвий шлях ред.
Закінчив бердичівську загальноосвітню школу ім. Т. Г. Шевченка. Пройшов строкову службу в лавах ЗСУ. Призваний за мобілізацією 20 березня, молодший сержант 4-ї роти 95-ї окремої Житомирської аеромобільної бригади, старший навідник.
13 травня 2014 року підрозділ 95-ї бригади, до складу якого входив Сергій Сідлецький, потрапив у засідку проросійських бойовиків під селом Октябрське неподалік Краматорська. Тоді загинуло 7 десантників, 9 дістали поранення та контузії. Контузії зазнав і Сергій, проте від госпіталізації відмовився.
Під час оборони Донецького аеропорту патрульний загін Сергія Сідлецького також зазнав обстрілу бойовиків. Бронетранспортер, у якому пересувались українські захисники, потрапив під шквальний обстріл з ручного гранатомета. Один з пострілів пробив броню і кумулятивний струмінь заряда пропалив тіло Сергія наскрізь. Температура займання була настільки високою, що тіло бійця побратимам доводилось гасити чотири рази[1].
Поховали героя в Гришківцях Бердичівського району. По смерті захисника залишилась дружина та маленький син. Сергій Сідлецький — один з героїв фільму про війну «На передовій».
Нагороди та вшанування ред.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений
- 14 березня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2]
- на стіні будинку, де проживав Сергій, встановлено меморіальну дошку його честі
Примітки ред.
- ↑ «Одного нашого задушили, іншого спалили — ось із ким ми воюємо», — «Аскольд» // АД 242. Історія мужності, братерства і самопожертви. — Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. — С. 75—76. — 352 с. — ISBN 978—617—12—0097—5
- ↑ Указ Президента України від 14 березня 2015 року № 144/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела ред.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |