Андруник Петро Петрович

український військовик, учасник російсько-української війни 2014—2018

Петро́ Петро́вич Андру́ник (16 червня 1982, смт Мельниця-Подільська Борщівського району Тернопільської області — 25 грудня 2014, с. Новотошківське Попаснянського району Луганської області) — український військовик, солдат 3-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України.

Андруник Петро Петрович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).svg Солдат
Андруник Петро Петрович.jpg
Загальна інформація
Народження 16 червня 1982(1982-06-16)
смт Мельниця-Подільська, Борщівський район, Тернопільська область, Україна
Смерть 25 грудня 2014(2014-12-25) (32 роки)
с. Новотошківське, Попаснянський район, Луганська область, Україна
Поховання Мельниця-Подільська
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the National Guard of Ukraine, 2017.svg Національна гвардія
Формування
3БрОП.png
 3 БрОП
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

ЖиттєписРедагувати

У 1999 році закінчив Мельнице-Подільську школу. У навчанні не був відмінником, був активним у спорті, громадському житті школи. Закінчив Кам'янець-Подільське ПТУ № 26 (здобув фах монтажника санітарно-технічних систем і устаткування).

З 18 років захоплювався мисливством. Займався підприємницькою діяльністю спочатку в Кам'янці-Подільському, потім у Мельнице-Подільській.

Взимку був на Майдані на початку лютого, також 20 лютого. В армії не служив, доброволець, мобілізований у вересні 2014 року.

Близько 9:00 25 грудня 2014-го під час виконання бойового завдання з доставки паливно-мастильних матеріалів загинув внаслідок підриву на фугасі направленої дії, траса «Бахмутка», в районі Новотошківське — Оріхове Попаснянського району. Ще один військовослужбовець Національної гвардії, що перебував у кабіні вантажного автомобіля КрАЗ, яким кермував Андруник, зазнав тяжких поранень.

Вдома лишилися батьки Петро Михайлович та Ольга Василівна, сестра Галина, 9-річна донька від першого шлюбу, наречена — познайомилися в зоні бойових дій, медсестра, мали намір розписатися 1 січня 2015-го.

Похований 28 грудня в Мельниці-Подільській.

НагородиРедагувати

  • За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (26.2.2015, посмертно)[1].

ПриміткиРедагувати

  1. Указ Президента України від 25 березня 2015 року року № 176/215 «Про відзначення державними нагородами України»

ДжерелаРедагувати

  • Ірина Мадзій. Любив життя і Україну // Вільне життя плюс. — 2015. — № 4 (16 січ.). — С. 3.
  • Інформація перевірена й уточнена в родичів.

ПосиланняРедагувати