Зятківці (село)

село в Гайсинському районі Вінницької області України

Зяткі́вці — село в Україні, у Гайсинській міській громаді Гайсинського району Вінницької області. Розташоване на обох берегах річки Кіблич (притока Собу) за 14 км на південний схід від міста Гайсин та за 4 км від залізничної станції Зятківці. Населення становить 1 171 особа (станом на 1 січня 2015 р.).

село Зятківці
Zyatkivtsi selo gerb.png Zyatkivtsi selo prapor.png
Герб Прапор
Ziatkowce.jpg
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район Гайсинський район
Громада Гайсинська міська громада
Код КАТОТТГ UA05040030400023174
Основні дані
Засноване 1545
Населення 1171 (01.01.2015)
Площа 4,157 км²
Поштовий індекс 23751
Телефонний код +380 4334
Географічні дані
Географічні координати 48°43′49″ пн. ш. 29°28′41″ сх. д. / 48.73028° пн. ш. 29.47806° сх. д. / 48.73028; 29.47806Координати: 48°43′49″ пн. ш. 29°28′41″ сх. д. / 48.73028° пн. ш. 29.47806° сх. д. / 48.73028; 29.47806
Середня висота
над рівнем моря
249 м
Водойми р. Кіблич
Відстань до
районного центру
14 км
Найближча залізнична станція Зятківці
Відстань до
залізничної станції
4 км
Місцева влада
Адреса ради 23751, Вінницька обл., Гайсинський р-н, с. Зятківці, вул. Соборна, 11-в
Карта
Зятківці. Карта розташування: Україна
Зятківці
Зятківці
Зятківці. Карта розташування: Вінницька область
Зятківці
Зятківці
Мапа
Map

CMNS: Зятківці у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

Село належить до старовинних поселень Поділля, на його території археологи виявили пам'ятки черняхівської культури (II—IV ст. н. е.).

В середині XVI ст. воно було власністю Брацлавського замку (вперше згадується в опису 1545 p., тоді селом володів поміщик Мишко Мармулинський). У 1590 р. під час турецько-татарського нападу Зятківці дощенту зруйновано. Лише через півтора десятиліття село відродилося.

У 1609 р. воно дісталося Іванові Мелешку, який 1613 р. продав маєток поміщикові Василеві Рогозинському. Близько 1618 року місто Зятківці перейшли до шляхтича Олександра Пісочинського, який одружився з вдовою Івана Мелешка — Гальшкою з Рогозинських,[1] також виробив собі привілей на Зятківці у короля[2]. Після смерті Гальшки Пісочинський різними способами намагався «притримати» маєток за собою, який мав повернутись до Мелешків та Рогозинських.

Пізніше місто Зятківці потрапили до графа Мишки-Холоневського. 1774 р. село Зятківці знову здобуло статус містечка. Граф Мишка-Холоневський побудував на пагорбі великий цегляний триповерховий палац. Із того часу Зятківці стали постійною резиденцією графів Холоневських — аж до 1917 р. У ХІХ ст. Зятківці ще двічі воскресатимуть: навесні 1830 р. населення вирізане польською шляхтою; згодом зятківчани постраждали від чуми, епідемія якої на початку 1830-х років була поширена на великій території Російської імперії.

6 листопада 1919 року в Зятківцях було підписано перемир'я між Українською Галицькою Армією та білою Добрармією.

Відомі людиРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Jerzy Urwanowicz, Piaseczynski (Piaseczynski) Aleksander h. Lis // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1980. — t. XXV/…, zeszyt …. — S. 802—803. (пол.)
  2. Ziatkowce, mstko… — S. 588.

ДжерелаРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Зяткі́вці // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.212